Аналіз складу майна та джерел його формування

Стабільність фінансового стану підприємства залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно мати дані про склад, структуру майна та джерел його утворення, а також причини зміни складу майна і джерел утворення. Особливу увагу при цьому приділяють вивченню причин, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

Розглянемо модель аналізу майна.

І етап. Загальна оцінка стану майна і його окремих час­тин

На даному етапі вивчаються співвідношення динаміки оборотних і не­оборотних активів, а також показники мобільності майна підприємства і оборотних коштів:

а) якщо на аналізованому підприємстві оборотні кошти збільшилися, а необоротні активи зменшилися, це означає, що на цьому підприємстві спостерігається тенденція прискорен­ня оборотності майна підприємства. Результатом може бути вивільнення частини грошових коштів і короткострокових вкладень (якщо відсоток за цими статтями зріс);

б) для характеристики майна розраховується коефіцієнт мобільності майна: відношення вартості оборотних активів до загальної вартості майна;

в) коефіцієнт мобільності оборотних активів розрахо­вується відношенням найбільш мобільної частини їх (грошо­вих коштів і фінансових вкладень) до вартості оборотних активів. Збільшення коефіцієнтів мобільності майна і обо­ротних активів підтверджує тенденцію прискорення обороту коштів майна підприємства.

Слід зазначити, що низька мобільність оборотних активів не завжди розцінюється негативно. За високої рентабель­ності виробництва і продукції підприємства спрямовують вільні грошові кошти на розширення виробництва.

II етап. Аналіз виробничого потенціалу. Відомо, що фінан­совий стан підприємства визначається передусім його вироб­ничою діяльністю. Тому під час аналізу фінансового стану підприємства необхідно оці­нити виробничий потенціал. До виробничого потенціалу належать:

• основні засоби;

• виробничі запаси;

• незавершене виробництво;

• витрати майбутніх періодів.

Для характеристики виробничого потенціалу використо­вують такі показники:

1) наявність, динаміку і питому частку виробничих активів у загальній вартості майна;

2) наявність, динаміку і питому частку основних засобів у реальній вартості майна;

3) коефіцієнт зносу основних засобів;

4) середню норму амортизації;

5) наявність, динаміку і питому частку капітальних вкла­день і співвідношення їх з фінансовими вкладеннями.

Якщо в процесі аналізу виявляються збільшення виробни­чих активів і більша питома частка цих активів у загальній сумі коштів підприємства, то це свідчить, як правило, про підвищення ви­робничих можливостей. Цей показник має бути не нижчим ніж 50 %. За основу порівняння беруться галузеві стандартні показники.

Показник питомої частки вартості основних засобів у за­гальній вартості коштів підприємства розраховують відно­шенням залишкової вартості основних засобів до валюти балансу.

Такий розрахунок здійснюється на початок і кінець звітного періоду. Обчислені показники порівнюють зі стандартними показниками підприємств галузі, а також із показниками ви­сокорентабельних підприємств.

Далі розраховують коефіцієнт зносу (амортизації) і да­ють якісну характеристику його змін. Для оцінки інтенсив­ності накопичення зносу (амортизації) основних засобів ви­користовується середня норма амортизації, яка розраховується відношенням суми амортизаційних відрахувань за звітний період до первісної вартості основних засобів. Цей показник порівнюється з показниками інших під­приємств і стандартними його значеннями.

Виробничий потенціал підприємства характеризується та­кож відношенням капітальних вкладень до довгострокових фінансових вкладень (незавершене виробництво, довгостро­кові фінансові інвестиції). Високі темпи зростання фінансо­вих вкладень можуть знизити виробничі можливості підприєм­ства.

III етап. Аналіз складу і динаміки мобільних (оборотних) коштів. Він здійснюється в таблиці, де наводиться інформація для вертикального і горизонтального аналізів їх . На основі аналізу структури оборотних коштів вивчають­ся зміни, що відбулися у складі оборотних коштів у цілому, а після цього в розрізі окремих статей оборотних коштів.

Причинами збільшення оборотних коштів можуть бути:

1. Прибуток (після сплати податків).

2. Амортизаційні вирахування.

3. Приріст власних засобів.

4. Збільшення заборгованості за кредитами і позиками.

5. Збільшення зобов'язань за кредиторською заборгованіс­тю та ін.

Причини зменшення оборотних коштів:

1. Витрати за рахунок прибутку, що залишився в розпо­рядженні підприємства.

2. Капітальні вкладення.

3. Довгострокові фінансові вкладення.

4. Зменшення кредиторської заборгованості та ін.

За даними балансу необхідно також порівняти розмір зміни мобілізованих активів (необоротні активи) і оборотних кош­тів. Якщо темп приросту основних коштів вищий, ніж необо­ротних мобілізованих коштів, це означає, що на підприємстві існує тенденція прискорення оборотності всієї сукупності кош­тів підприємства.

Далі необхідно проаналізувати складові мобілізованих активів. Якщо у складі цих коштів значну частину становлять довгострокові фінансові вкладення в інші підприємства, то виробничий потенціал такого підприємства знижуватиметься.

Надходження, набуття, створення майна підприємства здійснюється за власні та позичені кошти, співвідношення яких розкриває його фінансовий стан.

Аналіз джерел майна підприємства здійснюється за да­ними балансу. Насамперед, розраховується коефіцієнт не­залежності підприємства К_н за формулою К_н = [Власний капітал/Валюта балансу]100.

Якщо частка власного капіталу підвищується, то підприємство є фінансово стійким і достатньо незалеж­ним від зовнішніх кредиторів.

Після загальної оцінки стану майна на підприємстві необ­хідно також розрахувати показники ефективного викорис­тання його.

Основними показниками є такі:

1. Рентабельність активів (майна):

[Прибуток у розпорядженні підприємства*100]/Середня величина активів.

2. Рентабельність поточних активів:

[Прибуток у розпорядженні підприємства * 100]/Середня величина поточних активів.

3. Рентабельність інвестицій:

[Прибуток до сплати податку *100]/[Валюта балансу - Короткострокові зобов'язання].

4. Рентабельність власного капіталу:

[Прибуток в розпорядженні підприємства * 100]/Джерела власних засобів.

Цей показник визначає величину прибутку на кожну вкла­дену в підприємство гривню. /

5. Рентабельність реалізованої продукції: /

[Прибуток у розпорядженні підприємства • 100]/Сума: виручки від реалізації продукції.

Отже, проаналізувавши структуру майна підприємства і джерел його утворення, приходимо до висновку, що для ви­вчення цього питання доцільно застосувати модель економіч­ного аналізу, яка реалізується в кілька етапів:

Визначення питомих часток складових майна і джерел утво­рення його в загальній вартості майна на початок і кінець звітного періоду.

Порівняння даних на кінець і початок звітного періоду та визначення причини зміни.

Вивчення причин зміни структури майна і джерел його утворення, насамперед тих, що негативно позначаються на фінансовому стані підприємства.

ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Розглянута модель аналізу майна складається з трьох етапів. І етап. Загальна оцінка стану майна і його окремих час­тин. II етап. Аналіз виробничого потенціалу. Відомо, що фінан­совий стан підприємства визначається передусім його вироб­ничою діяльністю. III етап. Аналіз складу і динаміки мобільних (оборотних) коштів.

ІІІ. ПИТАННЯ