Засоби забезпечення економічної безпеки особи

Забезпечення економічної безпеки особи, як було викладено вище, обов’язково повинно здійснюватися з одного боку – шляхом створення владою і органами управління відповідних суспільних умов для реалізації і захисту економічних прав і обов’язків особи, а з іншого – власною діяльністю людини.

Отже, основними засобами забезпечення економічної безпеки особи є:

- економічні права і обов’язки людини;

- діяльність особи та влади і органів управління.

Природним правом кожної людини є формування eкoномiчних передумов задоволення власних потреб і iнтepeciв. На самому початковому етапі суверенітету і незалежності Україна визнала декларації і конвенції, що були виголошені ООН, МАТ, ЮНЕСКО з цих проблем.

Перед усім, Загальна Декларація прав людини в ст. 1 визнає, що всі люди народжуються вільними і рівними У власній гідності і правах. В економічному аспекті ці права окреслені конкретними статтями декларації. Так, частина 1 ст. 17 визначає право людини на володіння майном як одноособово, так і сумісно з іншими. Не менш важливою є і частина друга цієї статті, яка визначає, що ніхто не повинен бути свавільно позбавлений власного майна.

З цією метою в ст. 22 визначено право кожної людини на соціальне забезпечення і здійснення необхідних прав в економічній сфері для підтримки його гідності і вільного розвитку його особистості. Тому ст .23 визначає право на працю, на рівну плату за рівну працю без будь-якої дискримінації. Частина 3 цієї статті визначає право на справедливу і задовільну винагороду за працю.

Особливо важливим є зміст ст.25, яка визначає, що кожна людина має право на такий рівень життя, який є необхідним для підтримки здоров'я, добробуту її і членів її родини, а також право на забезпечення на випадок безробіття, хвороби, інвалідності, удівства, надходження старості або втрати джерел до існування з незалежних від неї обставин. Особлива увага приділяється захисту материнства і дитинства. У сі діти повинні користуватися соціальним захистом.

Як тільки Україна стала незалежною державою, вона приєдналася до міжнародних конвенцій з прав людини і як член Ради Європи підписала угоди, згідно з якими взяла на себе обов'язок привести власне законодавство до європейських стандартів.

Тому найважливіші міжнародні положення про права людини зафіксовані Конституцією України і іншими законодавчими актами. Перед усім, ст.ст. 21-24 Конституції України визначають свободу і рівність прав усіх людей, забороняють привілеї і обмеження прав за ознаками статі, раси, кольору шкіри, політичних, релігійних поглядів і свідомості, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовним або іншим ознакам.

Для забезпечення економічної безпеки особи конституції України передбачені необхідні економічні права. (мал. 1)

Економічні обов’язки

- сплачувати податки і збори - не використовувати власність на шкоду іншим - не завдавати шкоди навколишньому середовищу

Економічні права

- право власності - право на підприємництво - право на безпечний товар і послуги - право на достатній життєвий рівень - право на житло та його недоторканість - право на соціальний захист - право на відпочинок і охорону здоров’я - право на відшкодування втрат - право на страйк

Принципи реалізації економічних прав та обов’язків

- гарантованість прав - рівність прав - повнота прав - невідчужуваність і непорушність права

Мал 1. Економічні права і обов’язки та принципи їх реалізації

Разом з тим слід розуміти, що право людини на особисту економічну безпеку не абсолютне. Воно реалізується тільки у збалансованому вигляді з обов’язками (мал. 1). При цьому вкрай необхідно щоб реалізація і захист економічних обов’язків і прав здійснювалися на основі певних принципів (мал. 1).

Економічні права людини, що визначені Конституцією України, конкретизуються Цивільним і Кримінальним кодексами, кодексом законів про працю, законами про власність, підприємництво, про захист прав споживача та іншими.

Головним завданням влади і органів управління є надання економічним правам та обов’язкам реального змісту в щоденній практиці. Для цього необхідно виконувати як владі так і особі ряд функцій:

1. Виявлення і моніторинг чинників, що негативно впливають на процес реалізації і захисту особою економічних прав та виконання економічних обов’язків.

2. Формування відповідних суспільних умов та реальних і ефективних механізмів реалізації і захисту економічних прав людини та виконання економічних обов’язків.

3. Постійний системний контроль за дотриманням в регіоні правових і соціальних норм щодо реалізації і захисту особою економічних прав та виконання економічних обов’язків.

4. Використання правосуддя для протидії порушенням економічних прав людини на підставі Конституції та інших законів.

5. Розвиток людиною власних фізичних, загально інтелектуальний і професійних знань та здібностей для забезпечення власного рівня і якості життя, протидії економічним загрозам.

6. Страхування особистих економічних ризиків.

7. Захист житла за допомогою технічних засобів.

8. Самозахист проти крадіжок, грабунків і розбою.

Слід акцентувати увагу на тому, що забезпечення економічної безпеки особи шляхом реалізації і захисту її економічних прав і обов’язків є постійним системним процесом. Це означає, коли одна ланка у системі не справляється то обов’язково від цього буде додаткове навантаження, або нанесення шкоди іншій. Так неефективне виконання владою своїх функцій буде гальмувати процес створення відповідних умов для реалізації і захисту людиною власних економічних прав та обов’язків. Такий стан призведе до того, що економічні права та обов’язки особи перетворюються з засобу забезпечення регіональної економічної безпеки у конкретні загрози, наслідком яких можуть бути втрати умов життєдіяльності, майна та доходів. Критична маса людей, що зазнали таких втрат є реальним джерелом економічної небезпеки регіону.

Таким чином, щоб забезпечувати економічну безпеку особи, необхідно владі та відповідним органам управління формувати реальні і ефективні механізми реалізації і захисту економічних прав та обов’язків людини, з одного боку та докладати належних зусиль особі з іншого.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. – ВВР. України. 1996. №30

2. Кодекс законів України. – Право України. 1996. № 2-3

3. Цивільний кодекс України. – Х.: ТОВ. «Одіссей», 2001.

4. Про захист прав споживачів. – ВВР України. 1994.№1.

5. Про зайнятість населення ВВР. України 1991. №14

6. Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян. ВВР України. 1997. №8

7. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні ВВР України. 1994. № 4

8. Про формування фонду для здійснення заходів, щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. – Голос України. 11.07.1997. № 127

9. Про підприємство. ВВР України. 1991. №14

10. Про страхування (19.03.1996) – ВВР України 1996 №18