Відтворення основних засобів. Знос та амортизація основних засобів. Методи обчислення амортизаційних відрахувань

Амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Розрізняють два види зносу основних фон­дів—фізичний і моральний.

Фізичний знос — це поступова втрата основними фондами спо­живної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслугову­вання основних фондів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних фондів у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знос основних фондів. Повний знос передбачає повну заміну зношених основних фон­дів через нове капітальне будівництво або придбання нових основ­них фондів. Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремон­ту основних фондів. Моральний знос — це знос основних фондів унаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвище­ною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного зносу. Моральний знос зменшує вартість основних виробничих фондів через скорочення суспільне необхідних витрат на їх відтворення. Відтворення основних виробничих фондів — це процес безперерв­ного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних фондів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних фондів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, ко­ли постійно відновлюється попередня виробнича потужність. Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшен­ня діючих основних фондів або придбання нових основних фондів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих фондів має низку харак­терних ознак, зокрема: 1) основні виробничі фонди поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;2) у процесі відтворення основних виробничих фондів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється на­громадження в грошовій формі частково перенесеної вартості осно­вних виробничих фондів на готову продукцію;4) основні виробничі фонди поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати ко­штами амортизаційного фонду.

До ПКУ виділяли 4 групи основних засобів і кожній групі нараховувалась щоквартальна амортизація. Зараз же в ПКУ виділили 16 груп ОЗ, а також мінімальний строк корисного використання об’єкта, протягом якого нараховується амортизація.

Методи нарахування аморт-ї:

1) прямолінійний: річна сума амортизації РСА= В-сть, яка амортизується / Строк корисного використання об'єкта ОЗ;

2) зменшення залишкової вартості: РСА = Залиш. в-сть об'єкта на початок зв року (перв. в-сть на дату початку нарахування амортизації) * Річна норма амортизації. Річна норма амортизації (у %) = різниця між 1 та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості: РСА = Залиш. в-сть об'єкта на початок зв року (перв. в-сть на дату початку нарахування амортизації) * Річна норма амортизації*2. Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується до ОЗ що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

4) кумулятивний: РСА = В-сть, яка амортизується * Кумулятивний коефіцієнт. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного вик-ня об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного вик-ня;

5) виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції , який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

36. Джерела та порядок фінансування капітальних вкладень на підприємстві.

За ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень. Фінансуван­ня капітальних вкладень здійснюється за рахунок власних і залуче­них коштів .

Структура джерел фінансування капітальних вкладень п-ва залежить від багатьох факторів, зокрема: від оподаткування доходів п-ва; темпів зростання реалізації товарної продук­ції та їхньої стабільності; структури активів п-ва; стану ринку капіталу; відсоткової політики комерційних банків; рівня управління фінансовими ресурсами п-ва; суті стратегічних цільових фінансових рішень п-ва тощо. Найприйнятнішим для п-ва є комплексний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень. Тоді основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел мо­же бути детальний аналіз:

по-перше, можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування капітальних вкладень; по-друге, можливого обсягу залучення додаткових коштів, пов'я­заного із подорожчанням капітальних витрат. Не слід забувати, що порушення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами фінансування капітальних вкладень може призвести до погіршання фінансового стану п-ва. Фінансовий менеджер повинен визначити граничний розмір ка­пітальних витрат виходячи з розміру та питомої ваги кожного дже­рела фінансування, які можна залучити для здійснення капітальних вкладень.

Відповідно до чинного законодавства джерелами фінансування капітальних вкладень можуть бути:1) власні фінансові ресурси;2) позичені фінансові ресурси;3) кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески член ів тру­дових колективів;4) кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;5) кошти іноземних інвесторів. Власні фінансові ресурси включають внески засновників п-ва, амортизаційні відрахування; прибуток, який використову­ється у вигляді фондів, резервів у процесі господарської діяльності.

Грошова частина внесків власників п-ва передовсім спрямовується на придбання основних фондів. Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капі­тальні вкладення, залежить від балансової вартості основних фон­дів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних вироб­ничих фондів. Сума прибутку, що використовується на капітальні вкладення, залежить від розміру прибутку, який залишається в розпорядженні п-ва. Коли капітальне будівництво здійснюється господарським способом, у п-ва утворюються специфічні джерела фі­нансування, які мобілізуються в процесі будівництва. До них належать: "мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві, пла­нові нагромадження від виконання будівельно-монтажних робіт господарським способом та економія від зниження їх собівар­тості.