Методи mtanhy кричачих явищ

б) величинаZ < 1,8, то економічний процес вважається неспроможним і об’єкт знаходиться в кризовому стані;

в) величина Z є[1,81;2,99] визначає зону невизначеності, тобто нічого конкретного з приводу економічної кризи сказати не можна, тому що ця зона характеризує як можливість початку економічної кризи, так і можливість початку стабілізації економічного розвитку.

Таблиця 4.1 - Оцінка ймовірності настання кризових явищ за індексом

Альтмана

Параметри зміни величини Z	Ймовірність настання кризового явища
Z< 1,8	дуже висока
1,8 < Z <2,7	висока
2,7 < Z <2,9	можлива
Z > 2,9	дуже низька

Z-коефіцієнт Альтмана має один серйозний недолік, який полягає у тому, що його можна використовувати тільки для відносно крупних компаній, акції яких котируються на фондових біржах. Саме для таких компаній можна одержати об'єктивну ринкову оцінку фінансового стану підприємства або іншої економічної системи.

У 1983 р. Альтман запропонував модифікований варіант своєї формули для компаній, акції яких не котирувалися на біржі, а саме:

Z = 0,717Х і +0,847Х₂+ 3,107Х₃ + 0,42Х₄ + 0,995Х₅, (4.3)

де Х4 — це балансова вартість економічного об'єкту, а не ринкова вартість його акцій/ сума заборгованості.

Нижнє значення для величини Z в цій формулі дорівнює 1,23, тобто при значенні показника Z >1,23 економічна система вважається стійкою і поява кризи малоймовірна або практично неможлива, а нри значенні Z<1,23 ймовірність кризи велика і економічна система вважається нестійкою.

В українській практиці робилися численні спроби використовування Z-рахунку Альтмана для оцінки кризових явищ в економічній системі. Проте відмінність зовнішніх факторів функціонування вітчизняної економічної системи через слабкий розвиток фондового ринку за рахунок вторинного ринку цінних паперів, відсутність ефективного податкового законодавства, нормативного забезпечення бухгалтерського обліку та ін. від умов функціонування Американських компаній призводить до того, що

економічні показники для нашої системи, які використовуються в моделі Альтмана, скривлюють картину цих оцінок.

Досвід використовування вказаних моделей у ряді країн США, Канаді, Бразилії, Японії показав, що снрогнозувати ймовірність економічної кризи за допомогою п'ятифакторної моделі Альтмана на 1 рік можна з точністю до 90 %, на 2 роки - до 70 на 3 роки - до 50%.

3. У 1972р. Роман Ліс добув наступну формулу для оцінки ймовірності економічної кризи у Великобританії:

Z = 0,063Х, + 0,092Х₂ + 0,057Х₃ + 0,001Х₄, (4.4)

де X] — капітал/сума активів, що обертається;

Х₂ - операційний прибуток/сума активів;

Х₃ - нерозподілений прибуток/сума активів;

Х₄ - власний капітал/позиковий капітал.

Граничне значення для цієї моделі дорівнює 0,037, тобто якщо величина Z< 0,037, то ймовірність появи економічної кризи дуже висока, а при значенні Z > 0,037-дуже мала.

4. Відомий фінансовий аналітик Уільям Бівер запропонував свою систему показників для оцінки ймовірності появи кризових явищ. Система показників Вівера та їх значення для оцінки кризових явищ представлені в табл. 4.2.

Таблиця 4.2 - Розрахунок показників У. Бівсра

Показники	Метод розрахунку	Значення показників
Відсутність кпизи	За 5 років ПО КПИЧИ	За 1 рік по кпизи
1. Коефіцієнт Вівера	(Чистий прибуток-амортизація)/ (Довгострокові зобов'язання + Короткострокові зобов'язання)	0,4-0,45	0,17	-0,15
2. Рентабельність активів	(Чистий прибуток / Активи)-100%	6-8		-22
3. Фінансовий леверідж	(Довгострокові зобов'язання + Короткострокові зобов'язання) / Активи -100%	>7	>50	>80
4. Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним	(Власний капітал - Необоротні активи)/Оборотні активи	>0.4	>0,3	0,06
5. Коефіцієнт покриття	Оборотні активи / Короткострокові зобов'язання	>3,2	>2	> 1

Дана методика також не відображає всі сторони діяльності об'єкту господарської діяльності й не є універсальною методикою для оцінки прогнозу ймовірності появи економічної кризи.

5. Р.С. Сайфулін і Р.Г. Кадиков (Росія, 2011р.) запропонували використовувати для фінансового стану економічної системи рєйтингове число:

R = 2К₀ + 0,1K_TJ1 + 0,08Кі + 0,45К_М + К_ир, (4.5)

де К₀ — коефіцієнт забезпеченості власними засобами (К₀ > 0.1);

K_TJI — коефіцієнт поточної ліквідності (К_тл - 2);

Kj - інтенсивність обороту авансованого капіталу, і характеризує об'єм реалізованої продукції, яка припадає на одиницю грошових засобів, вкладених в діяльність підприємства (К; > 2,5);

К_м - коефіцієнт менеджменту, характеризується відношенням прибутку від реалізації до величини виручки від реалізації;

К„р - рентабельність власного капіталу - відношення балансового прибутку до власного капіталу (К_|ф > 0,2).

Якщо рейтингове число R > 1, то економічний об’єкт знаходиться в задовільному стані. Якщо значення R < 1, то цей стан характеризується як незадовільний. Рейтингова оцінка фінансового стану може застосовуватися з метою класифікації підприємств за рівнями ризику, взаємин з ними банків, інвестиційних компаній, партнерів. Даний метод оцінки рейтингового числа, проте, не дозволяє оцінити причини попадання підприємства «в кризову зону». Крім того, нормативне значення коефіцієнтів, які використовуються для рейтингової оцінки, також не враховує галузевих особливостей підприємств.

6. Вченими Іркутської державної економічної академії запропонована чотирьохфакторна модель прогнозу ризику банкрутства (R- модель діагностики кризових явищ Давидової-Белікова, 2008 p.), яка має наступний вигляд:

R = 8,38Х, + X, + 0,054Х₃ + 0,63Х₄, (4.6)

де X, - капітал/актив, що обертається;

X, - чистий прибуток/власний капітал;

Хз - виручка від реалізації/активи;

Х₄ — чистий прибуток/інтегральні витрати.

Ймовірність кризи підприємства у відповідності зі значенням моделі R визначається таким чином (табл. 4.3).

Таблиця 4.3 - Загальна оцінка ймовірності кризи на підприємстві

Значення R-коефіцієнта можливості кризи	Ймовірність кризи, %
R < 0	Максимальна (90-100)
0 < R < 0,18	Висока (60-80)
0,18 <R <0,32	Середня (35-50)
0,32 < R < 0,42	Низька (15-20)
R > 0	Мінімальна (до 10)

До очевидних переваг даної моделі можна віднести досить простий механізм її розробки, який може бути детально обгрунтовано. Але необхідно відзначити, що при оцінці схильності підприємства до кризи і розрахунку ймовірності кризи потрібно враховувати галузеві специфіки підприємств. Тому при проведенні точнішої оцінки схильності підприємства до кризи потрібно розробити і користуватися галузевими коефіцієнтами ймовірності появи кризи.

7. Модель Сирингейта дозволяє отримати оцінки ймовірності появи кризи на основі наступної формули:

Z = 1,03Х_; + 3,07Х₂ + 0.66Х-, + 0,4Х₄, (4.7)

де X) - робочий капітал/загальна вартість активів;

Х₂ - прибуток оподаткування та відсотки/загальна вартість активів;

Х₃ - прибуток оподаткування/короткострокова заборгованість;

Х₄ - об'єм продажі/загальна вартість активів.

.Якщо Z < 0,862, то з високим ступенем упевненості можна припустити, що криза потенційно можлива. Вважається, що точність прогнозування банкрутства на один часовий період по цій моделі складає 92%, проте з часом цей показник зменшується.

8. Відповідно до деяких методик прогнозування кризових явищ була побудована модель на основі дискримінантної функції, яка має вигляд:

7= 1,5Х, + 0,08Х₂ + ЮХз + 5Х₄ + 0,ЗХ₅ + 0,1 Х₆, (4.8)

де Х| - cash-fiow/зобов'язання;

Х₂ - валюта балансу;

Хз - прибуток/валюта балансу;

Х₄ — прибуток/виручка від реалізації;

Методи аші thy к/шнншх ішищ Х₅ - виробничі запаси/виручка від реалізації;

Х₆ - оберненість основного капіталу (виручка від реалізації/валюта балансу).

Набуті значення Z-ноказника можна інтерпретувати таким чином: якщо Z >2 - то економічна ситуація вважається стійкою і кризова ситуація відсутня;

якщо 1 < Z < 2 — то економічна рівновага (фінансова стійкість) підприємства порушена, але за умови переходу до антикризового управління, ситуацію можна відновити і кризова ситуація для підприємства не загрожуватиме;

якщо 0 < Z <1 - то економічна рівновага (фінансова стійкість) підприємства порушена, підприємству загрожує криза, якщо воно не здійснить антикризових дій;

якщо Z < 0 - то економічна рівновага (фінансова стійкість)

підприємства порушена і криза неминуча.

У вітчизняній практиці вказана модель використовується мало, оскільки не враховує галузевих особливостей розвитку підприємств і існуючих форм організації бізнесу. Тому дані такого розрахунку досить суб'єктивні і не дають підстав для практичних висновків.

9. Ймовірність банкрутства для підприємств України з урахуванням галузевих особливостей можна оцінити за допомогою днскримінантних моделей, розроблених А.А. Терещенко (Росія, 2003 p.). Цс в загальному випадку десятифакторні моделі наступного вигляду:

Z = a₀ + arX₍ + ост'Х? + ... + ссю'Хю, (4.9)

де Х| - коефіцієнт поточної ліквідності;

Х₂ - коефіцієнт фінансової незалежності;

Х₃ - відношення чистого доходу до активів;

Х₄ - відношення операційного грошового потоку (Cash-flow і) до суми чистого доходу та інших операційних доходів;

Х₅ - відношення операційного і інвестиційного грошового потоку (Cash-flow II) до активів;

Хе - відношення чистого доходу до позикового капіталу;

Х₇ т~ відношення операційного грошового потоку (Cash-flow І) до позикового капіталу;

Х₈ - відношення прибутку до оподаткування до чистого доходу;

Х₉ - відношення чистого прибутку до власного капіталу;

Х|0 - коефіцієнт оборотності оборотних активів.

Для різних галузей економіки України були розраховані свої коефіцієнти (габл. 4.4) і відповідні критичні значення для показника Z (табл. 4.5).

Таблиця 4.4 - Значення коефіцієнтів моделей прогнозування кризових

явищ на підприємствах України

№ галузі	ап	а.	а2	«з	«4	а5	«6	а1	аЙ	ач	«10
	2,26	0,105	1,567	0,301	1,375	X	X	X	1,689	0,168	X
	-1,433	0,261	1,271	0,131	0,486	X	X	X	X	0,639	0,221
	-1,757	0,139	1,535	0,489	1,459	X	X	X	X	0,265	0,159
	-2,599	0,213	2,208	0,670	1,130	1,480	X	X	0,515	X	0,467

ПРИМІТКА. Умовни позначення: 1 - сільське господарство; 2 - харчова промисловість; 3 - інші галузі оброблювальної промисловості; 4 - добувна промисловість, металургія, машинобудування, виробництво електроенергії, газу, води.

Таблиця 4.5 - Критерії оцінювання ймовірності кризових ситуацій на

підприємствах України

Г алузь	Зона кризи	Зона дода ткового аналізу	Зона стійкості
Сільське господарство	Z<-0,8	-0,8<Z<0,48	Z>0,48
Харчова промисловість	Z<-0,65	-0,65<Z<0,43	Z>0,43
Інші галузі оброблювальної промисловості	Z<-0,68	-0,68<Z<0,44	Z>0,44
Добувна промисловість, металургія, машинобудування, виробництво електроенергії, газу, води	Z<-0,8	-0,8<Z<0,51	Z>0,5 1

10. Математична обробка даних бухгалтерського балансу, звітів про фінансові результати, рухи грошових коштів, звіту про власний капітал за представленими підприємствами дозволила здобути економетрічну модель тесту для оцінки ймовірності наявності кризи (БМ) наступного вигляду:

БМ (%)= ZA + ZJ\ + Zn + гтф + НФ + ZCR + R + ZC + ZT + КБ, (4.10)

де ZA - оцінка за моделлю Альтмана;

ZД - оцінка за двохфакгорною моделлю;

Zл - оцінка за формулою Jlica;

2Тф - оцінка за моделлю Тафлера;

НФ - оцінка за моделлю Фулмера;

ZCR - оцінка за універсальною дискримінантною моделлю;

R - оцінка за R-моделлю;

ZC - оцінка за моделлю Снрингейта;

ZT - оцінка за днскримінантною моделлю А. А. Терещенка;

КБ - оцінка за коефіцієнтом Бівера.

Прн практичному застосувані данної моделі необхідно враховувати наступне:

- кожна величина, що входить в модель, є величиною, що розраховується за відповідною моделлю;

- коефіцієнт ваги кожного негативного (загроза/ймовірність настання кризи) показника за підсумками розрахунку моделей рівний 10%;

- за підсумками розрахунку всіх вхідних моделей складаємо негативні показники (загроза/ймовірність настання кризи) і одержуємо суму, тобто процентний вираз ймовірності кризи;

- напрям позитивних змін моделі в умовах фінансової кризи дає

нуль.

Орієнтація на який-небудь один критерій, навіть досить привабливий з позиції теорії, на практиці не завжди виправдана. Тому багато аудиторських фірм і консалтингових компаній, які займаються аналітичними оглядами, прогнозуванням і консультуванням, використовують для аналітичних оцінок системи критеріїв, тобто різноманітні порівняльні, якісні методики оцінки кризового стану компанії або іншого суб'єкта економічної діяльності. Використання таких методик для подібного дослідження містить в собі як переваги, гак і недоліки. Основною перевагою є те, що за допомогою цих методик можна аналізувати ті процеси, які працюють з однією оцінкою.

Але в цьому є і свої мінуси: набагато легше ухвалити рішення в умовах однокритерійної задачі, ніж за умов багатокрітеріальних умов. Разом з тим будь-яке прогнозне рішення подібного роду, незалежно від числа критеріїв, є суб'єктивним, а розраховане значення критеріїв носить швидше характер інформації до роздуму, ніж викликає спонукальні стимули для ухвалення негайних рішень. Розглянемо найбільш застосовні в антикризовому управлінні якісні діагностичні методики: методика В.В. Ковальова, метод Аргенгі (A-рахунку), методика компанії ERNST&WH1NNEY, метод Скоуна.

1. Методика якісного аналізу В.В. Ковальова. -Як приклад можна привести рекомендації Комітету з узагальнення практики аудиту (Великобританія), які містять перелік критичних показників для оцінки

можливого стану досліджуваного об'єкту. В.В. Ковальов, базуючись на розробках західних аудиторських фірм і адаптуючи ці розробки до вітчизняної (Росії та України) специфіки бізнесу, запропонував наступну дворівневу систему показників.

До першої групи відносяться критерії і показники, несприятливі поточні значення або динаміка зміни яких свідчать про можливі в майбутньому значні фінансові ускладнення. До них відносяться:

- втрати, які повторюються в основній виробничій діяльності;

- перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;

- надмірне використання короткострокових позикових засобів як джерела фінансування довгострокових вкладень;

- стабільно низькі значення коефіцієнтів ліквідності;

- хронічний недолік оборотних коштів;

- стійка питома вага позикових засобів, яка наближається до небезпечної межі в загальній сумі джерел засобу;

- неефективна політика реінвестиції;

- перевищення розмірів позикових засобів над встановленими лімітами;

- хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами, кредиторами і акціонерами (щодо своєчасності повернення позик, виплати відсотків і дивідендів);

- наявність наднормативних товарних і виробничих запасів;

- погіршення відносин з установами банківської системи;

- використання (вимушене) нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;

- застосування у виробничому процесі оснащення, термін експлуатації якого вже закінчився;

- потенційні втрати довгострокових контрактів;

- несприятливі зміни в портфелі замовлень.

До другої групи входять критерії і показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний. Разом з тим вони вказують, що за певних умов або неприйняття дієвих заходів ситуація може різко погіршитися. До них відносять:

- втрата ключових співробітників апарату управління;

- вимушені зупинки, а також порушення виробничо-технологічного процесу;

- недостатня диверсифікація діяльності підприємства, тобто надмірна залежність фінансових результатів від якого-небудь одного конкретног о проекту, типу оснащення, виду активів і т. п.;

- зайва ставка на успішність, яка прогнозується, і прибутковість нового проекту;

- участь підприємства в судових розглядах з непередбаченим результатом;

- втрата ключових контрагентів;

- недооцінка технічного і технологічного оновлення підприємства;

- неефективні довгострокові угоди;

- політичний ризик, пов'язаний з підприємством взагалі або його ключовими підрозділами.

Що стосується критичних значень цих критеріїв, то вони повинні бути деталізовані по областях, а їх розробка передбачає накопичення певних статистичних даних.

2. Метод Аргенті (A-рахунок). Відповідно до даної методики, дослідження починається з припущень, що йде процес передкризовий; процес цей для свого завершення вимагає декілька років та може бути поділений на три частини:

- недоліки - компанії, на яких спостерігається криза, протягом років демонструють ряд недоліків, очевидних задовго до фактичного наближення кризи;

- помилки виникають унаслідок накопичення цих недоліків, а тому компанія може здійснити помилку, яка приведе до кризи.

- симптоми - зроблені компанією помилки починають виявлятися у

відомих симптомах неплатоспроможності: погіршення показників

(приховане за допомогою «творчих» розрахунків), ознаки недоліку грошей. Ці симптоми виявляються в останні два або три роки перед кризою і часто розтягуються на термін від п'яти до десяти років.

При обчисленні A-рахунку конкретної компанії необхідно ставити або кількість балів відповідно до Аргенті, або 0. Проміжні значення не допускаються. Кожному фактору відповідної стадії привласнюють певну кількість балів і розраховують агрегований показник А-рахунок (табл. 4.6-4.8).

Таблиця 4.6 - Метод А-рахунку

Недоліки	Ваш бал	Бал за методом Аргенті
Директор-автократ
Президент ради директорів є директором
Пасивність ради директорів
Внутрішнє протистояння в раді директорів
Слабкий фінансовий директор
Недолік професійних менеджерів середнього і нижчого півня
Недоліки системи обліку:
Відсутність бюджетного контролю
Відсутність прогнозу грошових доходів
Відсутність системи управлінського обліку витрат
Слабка реакція на зміни (поява нових продуктів, технологій, ринків, методів організації роботи і т. п.)
Максимальна сума балів
«Прохідний бал»
Якщо сума більше 10, недоліки в управлінні можучії) привести до серйозних помилок

Таблиця 4.7 - Метод А-рахунку

Помилки	Ваш бал	Бал за методом Аргенті
Досить висока частка привернутого капіталу
Недолік оборотних засобів
Присутність багатовартісного значного проекту
Максимально можлива сума балів
«Прохідний бал»
Якщо сума балів на цій стадії більше або рівна 25, компанія знаходиться в зоні шпики

Таблиця 4.8 - Метод А-рахунку

Симптоми	Ваш бал	Бал за методом Аргенті
Погіршення фінансових показників
Використовування «творчого обліку»
Нефінансові ознаки погіршення
Кінцеві симптоми кризи
Максимально можлива сума балів
Максимально можливий А-рахунок
Більшість успішних компаній		5-18
Компанія може збанкрутитися за п'ять найбпижчих поків		18-35
Компанії, які знаходяться в стані кризи		35-70

3. Методика компанії ERNST&WHINNEY. Компанія ERNST&WHINNEY (зараз ERNST&Young) розробила наступний тест для прогнозу настання кризи фірми:

- директори їздять на особистих «Роллс-ройсах»;

- фонтан в приймальні;

- флагшток у дворі фабрики;

- некваліфікований / немолодий бухгалтер;

- аудитор, який працював з компанією, зробив блискучу кар'єру;

- новий офіс;

- слова «Ні-Tech» («високі технології») в назві фірми;

- річний звіт з фотографією голови ради директорів, який спускається з вертольота;

- компанія, що недавно відкрила офіс в Китаї;

- продукція - лідер ринку;

- задоволені життям співробітники, відсутність страйків.

Якщо на п'ять і більш питань відповідь - «так», то компанія переживає ускладнення. Якщо відповідь на більш ніж вісім питань позитивна - фінансовий стан досить важкий.

4. Метод Скоуна базується на наступних підходах:

- компанії менше п'яти років?

- компанія працює в циклічній області?

- короткострокові зобов'язання більше оборотних активів?

- співвідношення позикових і власних засобів більше 100%?

- за останні чотири роки виручка збільшилася більше ніж на 50%?

- резерви негативні і по абсолютній величині перевищують вартість статутного капіталу?

- компанія переїздить або має намір переїхати?

- чи використовує компанія «творчий» бухгалтерський облік?

- чи не дуже сильно збільшилося співвідношення позикових і власних засобів за минулий рік?

- чи не змінила компанія останнім часом банк, аудиторів, директорів?

- чи не є голова ради директорів одночасно виконавчим директором?

- чи не перевищує сума короткострокового капіталу величину довгострокового капіталу?

- чи не є облік і звітність надмірно докладними або представленими в нестандартному форматі?

Якщо на п'ять і більш питань відповідь - «так», то компанія переживає ускладнення. Якщо відповідь на більш ніж вісім питань позитивна - фінансовий стан досить важкий.

Огляд і аналіз приведених вище методик і методів оцінки схильності до ризику дозволяє сформулювати їх достоїнства і недоліки. Практика використовування цих методів за даними українських підприємств і аналіз експертних висновків в даному контексті показали, що найпопулярнішими є методи оцінки, засновані на аналізі фінансових коефіцієнтів. Це пов'язано, перш за все, з тим, що порівняльні методи передбачають широке використовування експертизи, а національні підприємства або не мають вільних грошей для подібних досліджень, або не хочуть показувати своє реальне положення.

Безумовно, більшість приведених моделей розроблена для інших ніж існуючих в Україні економічних умов. Розрізнення в темпах інфляції і фазах циклу, особливо фондо-, енерго-, трудомісткості виробництв, специфічний податковий клімат вимагають відповідного коректування моделей. Разом з тим використання інтегрального підходу при оцінці і прогнозуванні фінансового стану підприємств значно підвищить якість аналізу і об'єктивність його висновків, а відповідні моделі дозволять досить оперативно виявляти наближення кризових ситуацій і вчасно доводити інформацію зацікавленим особам, що ухвалюють антикризові рішення. Це значною мірою пом'якшить наслідки неплатоспроможності для господарюючих партнерів даних підприємств, їх кредиторів, населення та ін.

Теорія діагностичних досліджень відноситься до числа теорій, що описують механізми функціонування в економіці та суспільстві, розвиток якої досяг такого стану, коли постановки, моделі і методи стають корисними в практиці управління і одночасно в рішенні теоретичних проблем в інших областях і сферах діяльності. Діагностика в антикризовому управлінні досі залишається проблемою мало розробленою. Тому виявляється актуальним завдання обгрунтування методології та аналітичного апарату побудови моделей, розробки аналітичних процедур для широкого кола організацій, підприємств та організаційно-економічних умов їх діяльності.