Ризики у прикладній економіці

Ризики при прийнятті рішень у прикладній економіці. Ризики внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. Підходи до оцінювання та ідентифіку­вання ризиків, встановлення ймовірності, міри та ціни ризиків. Оптимізування ризиків. Відповідальність за прийняття управлінських рішень з елементом ризику.

Ризик об'єктивно присутній у багатьох сферах нашого життя, незалежно від того, усвідомлюється його наявність чи ні, враховується чи ігнорується він при прийнятті рішень. В силу своєї різноманітності і важливого місця у житті людей ризик вивчається комплексом наук, що розглядають різноманітні його аспекти. Ймовірнісне економічне середовище зумовлює необхідність врахування факторів випадковості та невизначеності господарської діяльності і, як наслідок, вивчення економічного аспекту ризику.

У наш час у зв'язку із рухом до саморегульованого суспільства, різноманіттю форм власності, активному використанню ринкових механізмів, створенню соціально орієнтованої економіки значення категорії «ризик» зростає. Звичайно, із ризиком доводиться зустрічатися у повсякденній практичній діяльності, його неможливо уникнути в жодному з видів ділової активності. З огляду на це виникає потреба у чіткому визначенні сутності економічного ризику, його особливостей та проблем, що пов'язані із ризиком, які виникають у процесі діяльності підприємства.

В умовах політичної й економічної нестабільності ступінь ризику значно зростає. У сучасних умовах розвитку економіки України проблема посилення ризиків дуже актуальна, що підтверджується даними про ріст збитковості підприємств промисловості. Система ринкових відносин об'єктивно зумовлює існування ризику в усіх сферах господарської діяльності. Ринкове середовище вносить в діяльність підприємств елементи невизначеності і поширює низку ризикових ситуацій, які виникають при присутності конкретних умов та обставин. Ризикові ситуації формують умови для існування і реалізації економічного ризику, з яким в процесі своєї діяльності зіштовхуються практично всі підприємства. Більшість управлінських рішень підприємства приймається в умовах невизначеності та економічного ризику. Щоб вижити підприємствам потрібно не уникати ризику, а вміти правильно оцінювати його ступінь і безпосередньо управляти ним з метою обмеження. Підприємствам необхідні своєчасне врахування факторів ризику при прийнятті управлінських рішень; кваліфікована організація процесу управління ризиковою ситуацією, що спрямована на забезпечення адаптації діяльності підприємства до мінливих умов зовнішнього та внутрішнього середовища.

Ризик – це досить широке поняття, специфічний предмет наукового дослідження, який має свій статус. Ризику притаманна об'єктивність та суб'єктивність. Об'єктивність ризику в економічній сфері ґрунтується на тому, що він існує внаслідок об'єктивних, притаманних економіці категорій конфліктності, невизначеності, розпливчастості, відсутності вичерпної інформації на момент оцінювання і прийняття управлінських рішень. Суб'єктивність ризику зумовлюється тим, що в економіці діють реальні люди зі своїми досвідом, психологією, інтересами, смаками, схильністю чи несхильністю до ризику, зі своєю поведінкою, інтравертивністю чи екстравертивністю тощо.

На сьогодні відсутнє однозначне розуміння ризику, зокрема в економіці і підприємництві. Це пояснюється багатогранністю цієї економічної категорії. Тому розрізняють три рівні визначення ризику:

§ як розподіл ймовірностей результатів дій суб'єкта господарювання;

§ як відхилення фактичних результатів від їх планових очікувань;

§ як розподіл ймовірностей отримання несприятливих результатів.

В економічній літературі спостерігається неоднозначність у трактуванні рис, властивостей і елементів ризику, у розумінні його змісту, співвідношення об'єктивних і суб'єктивних сторін. Розмаїтість думок про сутність ризику пояснюється, зокрема, багатоаспектністю цього явища, практично повним його ігноруванням в існуючому господарському законодавстві, недостатнім використанням у реальній економічній практиці й управлінській діяльності. Крім того, ризик – це складне явище, що має безліч не співпадаючих, а іноді протилежних реальних основ.

Категорію «ризик» можна визначити як небезпека втрати ресурсів чи недоодержання доходів у порівнянні з варіантом, що розрахований на раціональне використання ресурсів.

Під об'єктом ризику розуміють економічну систему, оцінити ефективність й умови функціонування якої на перспективу у вичерпній повноті і з необхідною точністю неможливо.

Під суб'єктом ризику розуміють особу або колектив, які зацікавлені в результатах управління об'єктом ризику і мають відповідну компетенцію щодо управління і прийняття відповідних рішень стосовно об'єкта ризику.

Під економічним ризиком розуміють такий вид ризику, який виникає при будь-яких видах підприємницької діяльності, які спрямовані на одержання прибутку і зв'язані з виробництвом продукції, реалізацією товарів, наданням послуг, виконанням робіт; товарно-грошовими і фінансовими операціями; комерцією, а також реалізацією науково-технічних проектів.

Оскільки економічний ризик є невід'ємною рисою підприємницької діяльності, то зі зміною форм і механізмів господарювання підприємств в умовах переходу країни до ринкових відносин слід виділити його особливості.

Особливістю сучасного економічний ризику є його тотальність, всеосяжність. Пояснюється це багатьма причинами, але визначальною є та, що стрижень ринкових перебудов становить науково-технічний прогрес. Передбачити його результати з абсолютною точністю неможливо, оскільки він ґрунтується на науковій творчості. Науково-технічний прогрес породжує нові технології, види матеріалів, які в стислий строк можуть здійснити революцію на ринку. Тому капіталовкладення, які раніше вважалися перспективними, можуть призвести до створення потужностей по виробництву не-конкурентноздатної продукції. Або навпаки, сектор національної економіки з обмеженої галузі діяльності перетворюється на індустрію, яка визначає розвиток сучасної економіки, як наприклад, - інформатика.

Сутність економічного ризику складають такі елементи:

§ можливість відхилення від передбачуваної мети, заради якої здійснювалася обрана альтернатива;

§ ймовірність досягнення бажаного результату;

§ відсутність впевненості в досягненні поставленої мети;

§ можливість матеріальних, моральних і інших утрат, зв'язаних зі здійсненням обраної в умовах невизначеності альтернативи.

Важливим елементом економічного ризику є наявність ймовірності відхилення від обраної мети. При цьому можливі відхилення як негативного, так і позитивного характеру. Зазначені елементи, їхній взаємозв'язок і взаємодію відбивають змістовність економічного ризику.

Суперечлива природа економічного ризику виявляється в зіткненні об'єктивно існуючих ризикованих дій і суб'єктивною оцінкою. Так, один підприємець, який робить вибір, здійснює певні дії, може вважати їх ризикованими, а іншими людьми вони можуть розцінюватися як обережні, позбавлені всякого ризику, і навпаки.

Альтернативність зв'язана з тим, що вона припускає необхідність вибору з двох чи декількох можливих варіантів рішень, дій. Відсутність можливості вибору знімає питання про наявність економічного ризику. Там, де немає вибору, не виникає ризикова ситуація і, отже, не буде ризику.

У залежності від конкретного змісту ситуації ризику альтернативність має різний ступінь складності і зважується різними способами. Якщо в простих ситуаціях вибір здійснюється, як правило, на засадах минулого досвіду й інтуїції підприємця, то в складних ситуаціях необхідно додатково використовувати спеціальні методи і методики.

Невизначеність виступає джерелом виникнення економічного ризику. Відзначимо, що ризик є одним із засобів зняття невизначеності, що виникає через недостовірність інформації і відсутність однозначності. Акцентувати увагу на цій властивості ризику важливо в зв'язку з тим, що оптимізувати на практиці процеси управління і регулювання, ігноруючи об'єктивні і суб'єктивні джерела невизначеності, безперспективно. Причому мова йде не про те, щоб знайти засіб, який дозволяє цілком позбутися впливу факторів невизначеності (що практично, видимо, нездійсненне), а про необхідність урахування ризику з метою вибору раціональних альтернатив.

В умовах України є своя специфіка причин виникнення ризику. Тут на перший план виступають: необов'язковість і безвідповідальність суб'єктів господарювання усіх видів; суперечливість законодавства; високий рівень інфляції; відсутність реального господарського права; недієздатність правоохоронних органів; перевага політичних інтересів над економічними; роздутий управлінський апарат; нестійке податкове законодавство.

Особливості ризику у сучасних умовах є такими.

По-перше, ризики набули тотального, загального, глобального характеру. Зміни в економіці одних країн спричиняють певні наслідки для інших країн. Те саме можна сказати про регіони, галузі. Явища глобалізації охопили весь світ.

По-друге, у ризикованих ситуаціях дедалі більше виникає необхідність у одноосібних рішеннях. Підвищується роль особистості у підприємницькій діяльності. Ризик стає формою перевірки особистих властивостей, професійності, здатності правильно орієнтуватися в оточуючому світі. Власне, ризик залучає підприємця в систему природного вибору через гостру конкурентну боротьбу.

По-третє, середовище діяльності людей стає ринковим. Багато факторів, що супроводжують ринкову економіку, таких як конкуренція, кон'юнктура, нестабільність у попиті й цінах та багато чого іншого, призводять до невизначеності і непевності в одержанні кінцевого результату;

По-четверте, ризик дедалі більше перетворюється на товар через розвиток і вдосконалення страхування.

Таким чином, ризик є економічною категорією, яка відображує невизначеність, непевність та незнання в економічних відносинах і включає особливості їх сприйняття суб'єктами господарювання.

При цьому ризик визначається як поєднання трьох базових елементів:

§ події, яка пов'язана з виробничо-господарською діяльністю суб'єкта господарювання; ймовірності її появи;

§ наслідків, які завжди негативні для підприємства і проявляються у потенційних збитках фінансових ресурсів.

Поняття ризикової ситуації можна визначити як сукупність різних обставин і умов, що створюють певну обстановку для того чи іншого виду діяльності. Іншими словами саме сукупність умов і обставин створюють ризикову ситуацію і виступають причинами ризику.

Ризикова ситуація зв'язана зі статистичними процесами і її супроводжують три одночасних умови:

§ наявність невизначеності;

§ необхідність вибору альтернативи (при цьому варто мати на увазі, що відмовлення від вибору також є різновидом вибору);

§ можливість оцінити ймовірність здійснення вибраних альтернатив.

Слід зазначити, що ризикова ситуація якісно відрізняється від ситуації невизначеності. Ситуація невизначеності характеризується тим, що ймовірність появи результатів подій чи рішень стосовно цих подій у принципі не має одностайної альтернативи.

Ризикову ситуацію можна охарактеризувати як різновид невизначеності, при якій поява події ймовірна і може бути визначена. Тобто в цьому випадку об'єктивно існує можливість оцінити ймовірність появи подій, що виникають у результаті сумісної діяльності партнерів по виробництву, дій конкурентів чи противника, впливу природного середовища на розвиток економіки, впровадження науково-технічних досягнень тощо.

Створення ризикової ситуації обумовлено такими об'єктивними факторами:

§ випадковий характер подій, що визначають, який з можливих насідків реалізується на практиці;

§ відомі ймовірності наслідків і очікувані результати;

§ непередбачені зміни у внутрішніх і зовнішніх умовах діяльності;

§ наявність альтернативних рішень;

§ ймовірність виникнення збитків;

§ ймовірність одержання додаткового прибутку.

Позначені фактори є зовнішньою характеристикою виникнення ризикової ситуації. Але управління цією ситуацією здійснюється суб'єктом, який має певні особливості, тому суб'єктивні фактори, що обумовлюють виникнення ризикової ситуації наступні:

§ суб'єкт, що робить вибір з декількох альтернатив, має в розпорядженні об'єктивні ймовірності одержання передбачуваного результату, що ґрунтуються, наприклад, на проведених статистичних дослідженнях;

§ ймовірності настання очікуваного результату можуть бути одержані на основі суб'єктивних оцінок, тобто суб'єкт має справу із суб'єктивними ймовірностями;

§ суб'єкт у процесі вибору і реалізації альтернативи володіє як об'єктивними, так і суб'єктивними ймовірностями.

Для того, щоб зняти ризикову ситуацію, суб'єкт робить вибір і прагне реалізувати його. Цей процес знаходить своє вираження в понятті «ризик», що існує як на стадії вибору рішення (плану дій), так і на стадії його реалізації. І в тому і в іншому випадку ризик представляється моделлю зняття суб'єктом невизначеності, способом практичного вирішення протиріччя при неясному (альтернативному) розвитку протилежних тенденцій за конкретних обставин.

Визначимо необхідні умови виникнення економічного ризику. Насамперед, ризик виникає лише тоді, коли має місце невизначеність, відсутність вичерпної інформації про умови прийняття рішень. Якщо все відомо – ризик відсутній. Тільки при багатоваріантності майбутнього, наявності елементів непередбаченості можна казати про наявність ризику. Так, при абсолютній впевненості у недоторканості внеску його власнику не спаде на думку застрахувати внесок. Отже, невизначеність є однією з причин виникнення ризику.

Для спрощення пошуку джерел (причин) виникнення ризику їх доцільно поділити на підкласи, у відповідності до масштабів їх впливу, та групи, у відповідності до аспектів, в яких вони виявляються. Тоді серед зовнішніх факторів ризику можна виділити:

§ фактори ризику, що характеризують діяльність суб'єкта господарювання в масштабі світового співтовариства і які породжують підклас мегаризиків;

§ фактори ризиків, що існують на рівні окремої країни і які спричиняють макроризики;

§ фактори ризиків, що присутні на рівні окремої галузі економіки і які породжують підклас мезоризиків.

Ризики, фактори яких існують в середовищі самого підприємства, по аналогії, в своїй сукупності складають підклас мікроризиків.

Зовнішні фактори розподіляються на фактори прямої і непрямої дії. До факторів прямої дії відносяться:

§ нестабільність, суперечливість законодавства;

§ непередбачені дії державних органів;

§ нестабільність економічної (фінансової, податкової, зовнішньоекономічної і ін.) політики;

§ непередбачена зміна кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього

§ ринку;

§ непередбачені дії конкурентів; корупція, рекет; революційні стрибки в НТП;

§ непередбачені зміни у взаємовідношеннях із господарськими партнерами.

До факторів непрямої дії відносяться: нестабільність політичних умов; нестабільність соціальних умов; непередбачені зміни економічної обстановки в регіоні; непередбачені зміни в галузі підприємницької діяльності; непередбачені зміни в міжнародній обстановці; стихійні сили і клімат; непередбачені зміни економічної обстановки в регіоні.

Внутрішні фактори, що зумовлюють економічні ризики, поділяються на об'єктивні та суб'єктивні. До об'єктивних факторів належать:

§ непередбачені зміни в процесі виробництва (вихід з ладу техніки, її моральне старіння);

§ розробка, упровадження нових технологій, способів організації праці і т.д.;

§ стихійні впливи локального характеру;

§ непередбачені зміни у внутрішньогосподарських відносинах;

§ недостатність бізнес-інформації у фірмі;

§ відсутність служби маркетингу;

§ фінансові проблеми усередині фірми;

§ відсутність механізму мотивації

До суб'єктивних факторів відносяться:

§ низька якість управлінських, робітників кадрів і фахівців;

§ малокомпетентна робота управлінських і інших служб;

§ недотримання договорів з боку керівництва фірми;

§ відсутність у персоналу схильності до ризику;

§ помилки при прийнятті рішення;

§ помилки при реалізації ризикових рішень;

§ смерть, хвороба ведучих співробітників.

Неможливо, звичайно, врахувати всі ризикові фактори, але цілком реально виділити головні з них за результатами впливу на той чи інший вид підприємницької діяльності.

Наявність економічного ризику є певна ознака зрілості економіки, її розвиненості. В економіці з низьким рівнем виробництва траєкторія її розвитку практично детермінована стратегією виживання, суворою необхідністю забезпечення мінімальних потреб населення. Якщо ж відсутні альтернативи рішень – то й відсутній ризик. Отже, ризик може існувати лише за умови активного управління та регулювання економікою.

Ризик відсутній також у випадку, коли немає зацікавленості у результатах прийняття рішень. Припустимо, що питання про набір на спеціальність вирішує колектив кафедри. Якщо співвідношення між «попитом» на фахівців даної спеціальності та їх випуском не впливає на життєдіяльність колективу кафедри, то кожен з її членів нічим не ризикує.

Таким чином, економічний ризик можливий лише тоді, коли керована економічна система функціонує в умовах невизначеності, а особа, яка приймає рішення, зацікавлена у кінцевому результаті.

Відсутність однозначного тлумачення поняття й характеристики ризику та його класифікації пояснюється багатоаспектністю цього явища, ігноруванням його у чинному законодавстві, а у деяких випадках обмеженим застосуванням у реальній економічній практиці та управлінській діяльності підприємства. Ризик - це дуже складне явище, невід'ємний атрибут ринкової економіки і його необхідно враховувати у будь-якій сфері діяльності. Формування законодавчо-нормативної бази, методичних рекомендацій та іншої документації для ефективного управління ризиком потребує насамперед чіткого, логічного та послідовного тлумачення поняття ризику, визначення основних факторів впливу та формування класифікації для суб'єкту господарювання.

Складність класифікації ризиків полягає в їхньому різноманітті. Існують певні види ризиків, дії яких піддані усі без винятку організації, але поряд із загальними є специфічні види ризику, які зв'язані з господарською діяльністю; ризик, який зв'язаний з особистістю підприємця, ризик, який зв'язаний з недостатністю інформації про стан зовнішнього середовища.

Для оцінювання рівня прийнятності економічного ризику при обґрунтуванні господарського рішення варто позначити шкалу рівнів економічних ризиків і виділити зони ризику в залежності від очікуваної величини втрат. В економічній літературі з теорії бізнесу і підприємництва зустрічаються терміни «високий ризик» і «низький ризик». У даному випадку мова йде про різні рівні ризику, що залежать від співвідношення масштабу очікуваних втрат та обсягу майна підприємства, а також від ймовірності настання цих втрат.

Для встановлення допустимого рівня ризику введено поняття областей ризику.

Областю ризику називається певна зона загальних втрат підприємства, в межах якої втрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику.

Виділяють чотири області економічного ризику:

§ область нормального ризику;

§ область високого ризику;

§ область максимального ризику;

§ область критичного ризику.

Таким чином, слід зауважити, що на сьогодні немає універсальної методики визначення економічного ризику. Тому кожний підприємець, виходячи з особливостей і характеру діяльності свого підприємства, від обставин, за яких приймається управлінське рішення щодо певної події чи діяльності, самостійно обирає той чи інший підхід до аналізу економічного ризику.

Нормальний розподіл є основним елементом більшості систем управління ризиком. На ньому цілком заснований страховий бізнес. Нормальний розподіл дає значно більше важливої інформації, ніж оцінки показності вибірки. Нормальний розподіл менш ймовірний у випадку, коли спостереження залежні одне від іншого, тобто коли ймовірність події визначається попередньою подією. В цій ситуації розподіл відносно середнього значення звичайно є асиметричним.

На практиці для перевірки допущення про нормальний розподіл досліджуваної сукупності випадкових факторів застосовуються різні критерії узгодження, які установлюють відповідність між емпіричним і теоретичним розподілом, і які для заданої надійності (ймовірності) дозволяють прийняти або усунути прийняту гіпотезу про нормальний закон розподілу.

Нормальний розподіл (розподіл Гаусса) представляє собою вид розподілу випадкових величин, який з достатньою точністю описує розподіл щільності ймовірності результатів виробничо-господарської, фінансової, інноваційної діяльності або зміні умов зовнішнього середовища, оскільки показники, що характеризують їх, визначаються великою кількістю незалежних випадкових величин, кожна з яких окремо від інших грає незначну роль і непередбачена. Застосування нормального закону розподілу для оцінки ризиків також пов'язано з тим, що в основі даних, як правило, використовується ряд дискретних значень.

ТЕМА 12