Особливості регулювання рекламної діяльності

Система регулювання рекламної діяльності має триярусну структуру:

• стихійне ринкове регулювання;

• регулювання, здійснюване власне фірмами;

• державне регулювання.

У США, наприклад, закони в сфері реклами приймаються і діють на загальнодержавному рівні, рівні штатів і окремих муніци­палітетів. Існує більше 20 центральних відомств, що регулюють рекламну діяльність (Федеральна торгова комісія; Управління по контролю за якістю харчових продуктів, медикаментів і косметич­них засобів; Відділ податків на спиртні напої і тютюнові вироби:

Комісія з цінних паперів і біржових операцій і т.д.).

Створюються також рекламні асоціації, що контролюють рек­ламну діяльність своїх членів. Вони захищають їхні професійні інте­ресів але в той же час слугують сполучною ланкою між рекламни­ми фірмами й урядовими закладами, що займаються питаннями реклами. Як правило, рекламні асоціації є авторитетними ор­ганізаціями, що впливають на ринок реклами. Ці асоціації займається також стандартизацією й уніфікацією рекламної діяльності.

Крім національних існуючих міжнародних асоціацій (Міжнародна рекламна асоціація Європейська і Міжнародна асоціації рекламодавця) , що контролюють рекламну діяльність у рамках світового. Самими активними членами, що субсидують подібні асоціації, стають МНК, що зацікавлені в розвитку організації, що обмежують рекламну діяльність.

Однак сьогодні посилюється втручання держави в рекламну діяльність, оскільки в рекламних асоціаціях, як і в будь-яких організаціях на суспільних засадах, відсутній налагоджений механізм виконання прийнятих рішень і покарання за порушення цих рішень. Країни відрізняються також за рівнем обмежень на реклам­ну діяльність. В багатьох країнах існують закони, які обмежують кількість грошей, які компанія може витратити на рекламу, вико­ристання засобів розповсюдження, сутність рекламних висловів та інші аспекти рекламної програми. Скажімо, в Греції по телебачен­ню заборонено рекламувати іграшки, у Франції заборонена рекла­ма алкогольних напоїв по телебаченню та на спортмайданчиках. У промислове розвинутих країнах згідно законодавства не можна рекламувати товари, що представляють потенційну небезпеку для споживачів, насамперед в галузі фармацевтики, санітарії і гігієни. Крім того, у ряді країн регулюються взаємини конкурентів (напри­клад, у Німеччині забороняються порівняння з конкуруючими то­варами). Таким чином, різноманітні правові норми примушують рекламодавців адаптувати свої рекламні кампанії в різних країнах.