Національне багатство, його структура

Динамічність суспільного виробництва найповніше проявляється в зростанні й оновленні національного багатства, що відбувається постійно за рахунок створюваного сукупного суспільного продукту.

Національне багатство – це сукупність матеріальних і духовних благ, які є у розпорядженні суспільства. Іншою мовою, національне багатство– це сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, виробничого досвіду, майстерності, творчого обдарування населення, які призначені для розширеного відтворення і досягнення головної мети суспільства.

Воно нагромаджувалося суспільством протягом усієї історії його економічної діяльності. Основну його частину становить матеріальне багатство, тобто сукупність нагромаджених засобів виробництва і предметів споживання. Крім того, національне багатство включає також нематеріальні, духовні цінності, такі як, виробничий досвід, освітній потенціал, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, культурні цінності тощо.

Найважливішими складовими національного багатства є :

1) створені й нагромаджені в країні виробничі фонди, які, у свою чергу, поділяють на основні й оборотні. До основних виробничих фондів належать засоби праці (машини, устаткування, будівлі, споруди тощо), що використовуються в декількох виробничих циклах. До оборотних – предмети праці (сировина, матеріали, паливо тощо), що витрачаються повністю впродовж одного виробничого циклу;

2) основні невиробничі фонди, тобто фонди, які функціонують у соціальній сфері, – школи, лікарні, житлові будинки, культурно-освітні та спортивні заклади тощо;

3) домашнє майно населення: житлові будинки, товари тривалого використання, одяг тощо;

4) товарні запаси народного господарства (запаси готової продукції на складах, резервні страхові запаси);

5) природні ресурси, що залучені у процес суспільного виробництва або розвідані і можуть бути залучені в нього (земля, ліси, води, корисні копалини, повітря тощо).

Раціональне та ефективне використання усіх компонентів національного багатства – важливий фактор економічного розвитку країни, причому сучасний прогрес суспільства, який здійснюється під впливом технічного прогресу, супроводжується підвищенням ролі і значення нематеріального багатства в житті суспільства. Загальна економічна тенденція полягає в тому, що у міру прогресу матеріального виробництва створюються умови для розвитку соціальної сфери, а отже, і дедалі більшого зосередження тут матеріальних і духовних цінностей. Розподіл національного багатства в суспільстві залежить від форми власності на засоби виробництва, усієї системи економічних відносин, рівня розвитку продуктивних сил, соціальної структури, політичної, юридичної влади та інших факторів.

Основні поняття теми:

ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ –макроекономічний показник, який виражає в ринкових цінах сукупну вартість товарів, створених всередині країни тільки з використанням факторів виробництва даної країни.

ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ – макроекономічний показник, який виражає сукупну ринкову вартість виготовлених кінцевих матеріальних, нематеріальних благ та наданих послуг за певний період (рік) не тільки всередині країни, але і за її межами, і відрізняється від валового внутрішнього продукту на величину, яка дорівнює сальдо розрахунків з іншими країнами.

ДОДАТКОВА ВАРТІСТЬ – вартість проданого підприємством (фірмою) продукту за мінусом виробів (матеріалів), які куплені та використані підприємством (фірмою) для його виробництва.

ДОДАТКОВИЙ ПРОДУКТ – частина національного доходу, яка використовується для розширеного виробництва, створення резервного фонду, виплати дивідендів, збагачення панівного класу (придбання ним предметів розкоші, спорудження розкішних особняків тощо).

ДОХОД– кошти у грошовій або натуральній формі, які одержано в результаті економічної діяльності.

НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО – сукупність матеріальних і духовних благ, які має на певний момент часу суспільство і які створені працею людей за весь попередній період його розвитку.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХОД– новостворена вартість в масштабі народного господарства країни, яка включає необхідний і додатковий продукт; макроекономічний показник, що є складником валового національного продукту та визначається шляхом додавання всіх видів доходів у суспільстві: заробітної плати, плати за оренду, прибутку, дивідендів, податків на прибуток, нерозподілених прибутків підприємств.

НЕОБХІДНИЙ ПРОДУКТ – частина національного доходу, яка використовується на відтворення людини: передусім витрати на житло, одяг, продукти харчування, соціальні та духовні потреби.

СУСПІЛЬНА ФОРМА СПОСОБУ ВИРОБНИЦТВА – виробничі відносини або відносини економічної власності, соціально – економічні зв’язки і відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва, предметів споживання, об’єктів інтелектуальної власності й послуг тощо у всіх сферах суспільного відтворення.

СУСПІЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО – сукупність індивідуальних виробництв (підприємств, фірм) в їхньому взаємозв’язку, взаємодії, взаємозумовленості та взаємозалежності.

СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ – процес суспільного виробництва в постійно повторювальному зв’язку і в безперервному поновленні.

СУСПІЛЬНИЙ ПРОДУКТ – сума матеріальних і духовних благ, створених суспільством за певний проміжок часу.

Контрольні питання:

1. Сутність і критерії суспільного відтворення.

2. Типи суспільного відтворення.

3. Суспільний продукт, його структура.

4. Показники, що характеризують величину суспільного продукту.

5. Національне багатство, його структура.