Основні види та завдання статистичних групувань
Групування є одним з найефективніших методів, які перетворюють статистику на одне з наймогутніших знарядь соціального пізнання.
Методологічна сутність групування полягає в тому, що групування – це процес утворення однорідних груп на підставі розподілу всієї сукупності досліджуваного явища на окремі групи (частини) за найістотнішими ознаками.
Поділ сукупностей на групи пов’язаний з систематизацією, типологією та групуванням. Залежно від змісту і форм досліджуваних ознак статистичне групування здійснюється за допомогою розподілу сукупності на окремі частини, які характеризуються внутрішньою однорідністю і відрізняються низкою ознак або завдяки об’єднанню окремих одиниць сукупності в групи за типовими ознаками.
Ознаки, за якими здійснюється розподіл одиниць сукупності на групи, називаються групувальними ознаками або основою групування.
Особливим видом групувань є класифікації, які широко використовують у статистиці. За допомогою класифікацій суспільних явищ варіація їхніх ознак фіксується в певному системному вигляді.
Значення статистичних групувань полягає в тому, що вони дають змогу виявити об’єктивний стан речей, властивості досліджуваних явищ, здобути інформацію про розміри окремих груп, їх співвідношення в загальній сукупності а про зв’язки між досліджуваними показниками.
Головний принцип будь-якого поділу ґрунтується на двох положеннях:
1) в один клас, групу об’єднуються елементи певною мірою подібні між собою;
2) ступінь подібності між елементами, які належать до одного класу, значно вищий, ніж між елементами, що належать до різних класів.
У кожному дослідженні вирішуються три питання:
– що взяти за основу групування;
– скільки груп, позицій необхідно відокремити;
– як розмежувати групи.
За допомогою статистичних групувань вирішується наступні завдання:
1. поділ всієї сукупності на якісно однорідні групи, тобто виділення соціально-економічних типів явищ;
2. вивчення складу досліджуваних явищ і структурних змін;
3. дослідження взаємозв’язку і залежності між ознаками суспільних явищ.
Відповідно до цих завдань виділяють такі види групування:
1) типологічне групування – поділ якісно неоднорідної сукупності на класи, соціально-економічні типи, однорідні групи, тобто визначення істотних відмінностей між ними та ознаки, які являються спільними для всіх груп. Необхідність даного групування зумовлена потребою теоретичного узагальнення первинної статистичної інформації та подальшого одержання узагальнюючих показників. Застосовуються при вивченні розподілу підприємств за формами власності та суспільного виробництва за економічними призначеннями продукції, групування населення за суспільними групами тощо. (наприклад, поділ держав за рівнем затрат праці на виробництво 1 ц сільськогосподарської продукції);
2) структурне групування – характеризує розподіл якісно однорідної сукупності на групи зів певною ознакою. Використовують для пізнання явищ суспільного життя, виявлення закономірностей розподілу одиниць сукупності за варіюючи ми значеннями досліджуваної ознаки, для вивчення складу сукупності та структурних зрушень, а також в разі вивчення підприємств за галузями виробництва, кількістю працівників, обсягом продукції. Для дослідження складу населення – за статтю, віком, національністю, освітою тощо.
Структурні групування, як і типологічні, можна здійснювати:
– за атрибутивною ознакою - передбачає, що групи відрізняються між собою не розміром, а характером ознаки. Кількість груп визначається кількістю різновидів атрибутивної ознаки (наприклад, групування працівників за статтю припускає дві групи, а групування за професіями – стільки груп, скільки професій);
– за кількісною ознакою – потрібно визначити оптимальну кількість груп та простежити, щоб не зникли особливості досліджуваного явища.
3) аналітичне групування – за його допомогою виявляють та вивчають зв’язок між показниками, а також пояснюють причини закономірностей та їх зміни в часі і просторі.
Всі явища суспільного життя та їх ознаки щільно пов’язані між собою і залежать одне від одного. У підприємницькій діяльності трапляються різні взаємозв’язки між ознаками, які можуть правити за причину або наслідок явища. З них можна виділити такі:
1) фактор – кількісна ознака, а наслідок – якісна (наприклад, стаж роботи і кваліфікацій робітника, тривалість договірних зобов’язань з постачальниками матеріальних ресурсів та їх якістю);
2) фактор – якісна ознака, а результат кількісна (наприклад, кваліфікація робітників і продуктивність їх праці);
3) фактор і результат – якісні ознаки (наприклад, категорії працівників ті їх освітній рівень);
4) фактор та результат – кількісні показники (наприклад, продуктивність праці та середня заробітна плата).
Характерна особливість аналітичних групувань – кожна група факторної ознаки характеризується середніми значеннями результативно ознаки.