Особливості стратегічного та оперативного фінансового контролю

Більшість вітчизняних підприємств внаслідок економічної, політичної, фінансової нестабільності, недосконалості ринків товарів та послуг, системи інвестування знаходяться в ситуації критичного фінансово-господарського стану. Крім цього, фінансові проблеми, які виникають у суб’єктів господарювання, досить часто зумовлені відсутністю у керівництва чітких стратегічних цілей розвитку, довгострокових фінансових планів та нерозумінням місії суб’єкта господарювання. Як наслідок, у підприємства виникають складнощі з визначенням потреби в капіталі та інших видах ресурсів, потужності незавантажені, кошти заморожуються в неліквідних запасах, дебіторській заборгованості, окремі сектори діяльності виявляються збитковими тощо. Для уникнення (чи нейтралізації) проблем стратегічного характеру на підприємстві слід запровадити механізми стратегічного контролінгу [6].

Стратегічний фінансовий контролінг – комплекс функціональних завдань, інструментів та методів з координації стратегічного планування та контролю для забезпечення довгострокового управління фінансами, вартістю та ризиками. Стратегічний фінансовий контролінг координує функції стратегічного планування, контролю і стратегічного інформаційного забезпечення. Стратегічний фінансовий контролінг повинний забезпечувати керівництво підприємства й інших користувачів релевантною інформацією про стратегію підприємства [8].

До об’єктів стратегічного фінансового контролінг у відносять відносні дані про витрати, ціни, попит, фінансове положення як у масштабі структурних підрозділів підприємства, так і підприємства в цілому.

Стратегічний контролінг є цілісною системою, яка включає всебе:

ü пошук інформації за межами підприємства (зовнішньої) про конкурентів і її аналіз;

ü визначення залежності між стратегічною позицією, обраною компанією, і очікуваним застосуванням внутрішньої звітності підприємства;

ü одержання конкурентної переваги за рахунок аналізу способів скорочення витрат і ланцюжку цінності й оптимізації факторів витрат [9].

У рамках стратегічного фінансового контролінгу зусилля фінансових служб підприємств концентруються на виконанні таких основних завдань:

ü визначення стратегічних напрямів діяльності підприємства;

ü визначення стратегічних факторів успіху;

ü визначення стратегічних цілей і розробка фінансової стратегії підприємства;

ü впровадження дійової системи раннього попередження та реагування (перманентний аналіз шансів і ризиків, сильних та слабких сторін);

ü визначення горизонтів планування;

ü довгострокове фінансове планування: планування прибутків та збитків, Cash-flow, балансу, основних фінансових показників;

ü довгострокове управління вартістю підприємства та прибутками його власників;

ü забезпечення інтеграції довгострокових стратегічних цілей та оперативних завдань, які ставляться перед окремими працівниками та структурними підрозділами [6].

Найважливішим завданням стратегічного контролінгу є забезпечення життєздатності підприємства в довгостроковому періоді на основі управління існуючим потенціалом та створення додаткових факторів успіху.

До основних інструментів стратегічного контролінгу належать аналіз сильних і слабких сторін, побудова стратегічного балансу, портфельний аналіз, організаційний аналіз, функціонально-вартісний аналіз, модель життєвого циклу, система раннього попередження та реагування, дискримінантний аналіз, аналіз shareholder-value, Balanced-Scorecard, бенчмаркінг та ряд інших [8].

Іншим видом фінансового контролінгу є оперативний фінансовий контролінг.

Оперативний контролінг – це система управлінням досягненням поточних цілей та оперативних заходів з оптимізації прибутку та витрат методами бюджетування та внутрішнім консалтингом (контролем). Таким чином, оперативний контролінг є системою бюджетування, поєднаною з контролем за виконанням бюджету підприємства, аналізом відхилень факту від плану та інформування керівництва (рапортування) про розмір та чинники недосягнення планових показників [10].

Базовими складовими оперативного фінансового контролінгу є система річних бюджетів і бюджетний контроль. У разі необхідності бюджети можуть складатися з розбивкою по кварталах, місяцях, декадах і навіть днях.

Бюджет кошторис – це фінансовий документ, створений до виконання передбачених дій, це прогноз майбутніх фінансових операцій.

Бюджетний контроль – порівння фактичних показників фінансово-господарської діяльності з плановими (бюджетними) на предмет їх узгодженості за величиною і термінами, а також аналіз причин відхилень з метою вироблення пропозицій щодо коригування бюджетів чи фінансово-господарської діяльності підприємства.

До основних елементів системи бюджетного контролю належать:

ü об’єкти контролю – бюджети структурних підрозділів часткові та зведені бюджети;

ü предмети контролю – окремі показники витрат та доходів, надходжень та видатків; дотримання бюджету ліквідності, оплати праці, витрат сировини і матеріалів тощо;

ü суб’єкти контролю – служби контролінгу, що здійснюють контроль за дотриманням бюджетів та підрозділи чи окремі працівники, що є відповідальними за виконання бюджетів;

ü інструменти контролю бюджетів – методи, процедури, які використовуються в процесі бюджетного контролю (аналіз відхилень, СВОТ – аналіз тощо) [6].

Взаємозв’язок бюджетування та бюджетного контролю характеризує основний зміст оперативного контролінгу, який, власне, полягає в систематичному порівнянні фактичних показників діяльності підприємства із запланованими та подальшому аналізі відхилень.

Головною метою оперативного фінансового контролінгу є організація системи управління досягненням поточних (короткострокових) фінансових цілей підприємства. Такі цілі можуть знаходити свій вираз у показниках виручки від реалізації, прибутку, постійних і змінних витрат, рентабельності капіталу тощо. Цільові показники оперативного контролінгу повинні корелювати з монетарними та немонетарними цілями, визначеними в рамках стратегічного контролінгу. терещенко

Оперативний фінансовий контролінг (на відміну від стратегічного) спирається переважно на внутрішні джерела інформації, зокрема дані рахунків прибутків і збитків, руху грошових коштів тощо. Основна увага при цьому концентрується на дослідженні таких співвідношень, як «доходи – затрати» та «грошові надходження–грошові видатки», у той час як стратегічний контролінг зорієнтований на аналіз шансів і ризиків, сильних і слабких сторін [6].

Важливим елементом оперативного контролінгу є внутрішній консалтинг та методологічне забезпечення. Фінансового контролера досить часто називають також радником топ-менеджменту з фінансово-економічних питань та його інформаційним партнером. При виконанні цієї функції служби контролінгу здійснюють консультування менеджменту підприємства, керівників структурних підрозділів, окремих стратегічних одиниць з питань оптимізації досягнення поставлених цілей та вирішення поточних проблем. Консультаційні послуги можуть надаватися також під час проведення внутрішнього аудиту або у разі виявлення певних недоліків чи резервів. У рамках даного функціонального блоку контролінг займається розробкою внутрішніх інструкцій, методик, рекомендацій на замовлення менеджменту та окремих структурних підрозділів.

Таким чином, використання оперативного та стратегічного фінансового контролінгу забезпечує ефективне управління підприємством.