Характерні особливості окремих типів кредитної політики підприємства по відношенню до його покупців

Тип кредитної політики	Механізм реалізації	Можливі негативні наслідки
Консервативна (жорстка) кредитна політика	• Скорочення кола по­купців продукції в кре­дит за рахунок виклю­чення груп підвище­ного ризику. • Мінімізація строків надання відстрочок платежів • Мінімізація величини комерційного кредиту. • Встановлення жорст­ких умов надання кре­диту. • Підвищення вартості комерційного кредиту. • Жорстка процедура інкасації дебіторської заборгованості	• Ускладнюється фор­мування стійких господарських зв'язків з по­купцями продукції. • Повільніше зростають обсяги діяльності в умо­вах низького попиту на продукцію
Поміркована (зва­жена) кредитна по­літика	• Підтримка середньо­го рівня ризику при продажу в кредит. • Встановлення зваже­них умов проведення кредитної політики	Практично немає
Агресивна (лібе­ральна) кредитна політика	• Розширення кола дебіторів за рахунок більш ризикових груп. • Збільшення строків надання відстрочки платежів. • Збільшення величи­ни наданого кредиту. • Зниження вартості надання кредиту, • Пом'якшення умов повернення дебіторської заборгованості {можли­вість її пролонгації)	• Може призвести до надмірного вилучення фінансових ресурсів. • Є загроза зниження платоспроможності. •Можливе збільшення витрат на стягнення бор­гів. • Зменшення рента­бельності активів

Для визначення складу платоспроможних дебіторів доцільно здійснювати періодичні обстеження (особливо ве­ликих і сумнівних замовлень).

У процесі управління дебіторською заборгованістю з метою прискорення розрахунків доцільно використовувати сучасні фор­ми її рефінансування.

Під рефінансуваннямрозуміють переве­дення дебіторської заборгованості в інші форми оборотних активів підприємства (грошові кошти або високоліквідні цінні папери) з метою прискорення розрахунків. До основних форм рефінансу­вання дебіторської заборгованості можна віднести: спонтанне фінансування, факторинг, облік векселів або їх продаж на фондо­вому ринку, форфейтинг.

Незалежно від виду операції рефінансування її викори­стання базується на єдиних принципах:

— загальні витрати на рефінансування не повинні перевищувати очікуваний прибуток від використання вивільнених коштів у господарському обороті;

— витрати на рефінансування не повинні перевищувати вартості короткострокових кредитів для підтримки платоспроможності підприємства до інкасації дебіторської заборгованості;

— витрати на рефінансування не повинні перевищувати інфляційні втрати у випадку затримки платежів.

Факторинг полягає у переуступленні банку або факторинговій компанії права на отримання грошових коштів за платіжними документами за поставлену продукцію. В подальшому борги з покупців стягує вже банк або факторингова компанія, але якщо з боку продавця порушені договірні зобов'язання (наприклад, якість не відповідає умовам договору поставки), весь ризик, по­в'язаний зі стягненням боргів знову переходить на саме підпри­ємство.

Ціна рефінансування за допомогою факторингових послуг складається з комісійної винагороди та процентної ставки за ви­користання кредитних ресурсів. При цьому потрібно враховува­ти, що в момент оформлення договору факторингу фактор опла­чує не більше 80 % від загальної суми боргів, а остаточні розра­хунки здійснюються тільки після повного надходження коштів від платника.

Облік векселя, виданого покупцям продукції (у випадку, якщо дебіторська заборгованість оформлена забезпеченим векселем). За цієї форми рефінансування вексель продається банку з дис­контом (знижкою з ціни). Ставка дисконту в цьому випадку є ціною рефінансування і обчислюється за формулою

У випадку, якщо вексель продається на фондовому ринку, за­гальні витрати на рефінансування складаються із виплаченої біржовим посередникам комісійної винагороди та можливої кур­сової різниці при продажу векселя за ціною, меншою за номінал.

Форфейтингполягає у трансформації комерційного кредиту в бан­ківський кредит. У цьому випадку продаж боргу, оформленого обо­ротними документами (перевідним векселем або перевідним акреди­тивом), здійснюється на умовах відмови (або форфейтингу) банку від регресу вимог на кредитора (продавця продукції) у разі, якщо борж­ник (покупець) виявився неплатоспроможним. Але для того, щоб змен­шити ризик можливих втрат при неповерненні частини боргу, банк вимагає значну знижку з ціни (дисконт). Величина цього дисконту і виступає ціною рефінансування дебіторської заборгованості за допомогою форфейтинга. Найчастіше форфейтинг використовується при експортних операціях.