Короткий термінологічний словник

Абсолютні показники природногоруху населення - показники кіль­кості народжених, кількості померлих, середньої тривалості життя, кілько­сті зареєстрованих шлюбів, кількості розлучень в даній країні за певний проміжок часу.

Автоматизовані робочі місця- робочі місця, на яких весь техноло­гічний процес здійснюється верстатом, машиною або агрегатом автома­тичної дії без участі працівника, за яким зберігається функція пуску і зупинки автомату, контролю за його роботою і при необхідності на­ладки.

Адміністративна рада- основний виконавчий орган МОП, який здійснює керівництво МОП у проміжках між конференціями, обирає Генерального директора Міжнародного бюро праці, розглядає поточні питання діяльності МОП, готує для конференції пропозиції по програмі і бюджету.

Акордна система оплати праці- система відрядної форми оплати праці, при якій розмір заробітку встановлюється за виконання всього ком­плексу робіт із визначенням терміну виконання. Акорд - це підвищення розцінки, він застосовується для стимулювання скорочення термінів вико­нання завдання.

Акордно-преміальна система оплати праці- система заробітної пла­ти, за якої заробіток працівника складається з акордного заробітку і премії за якісне і дострокове виконання робіт.

Анкетне опитування- найбільш поширений метод збору інформації, систематизований збір інформації в респондентів за допомогою анкет.

Апаратурні робочі місця- робочі місця, які оснащені різними апара­тами: Працівники впливають ними на предмет праці за рахунок теплової, електричної, хімічної або біологічної енергії.

Асоціація Європейських спілок промисловців та роботодавців АЄСПР (UNICE)- централізований представницький орган європейських спілок промисловців та роботодавців стосовно європейської спільноти. В цій асоціації представлені не тільки спілки роботодавців країн ЄС, а й країн - членів Європейської асоціації вільної торгівлі, таких, як: Туреччи­на, Кіпр, Мальта, Сан-Маріно, Чехія, Словаччина, Польща.

Баланс робочого часу працівника- середня кількість годин, яку пра­цівник повинен відпрацювати протягом планового періоду.

Безробіття фрикційне- безробіття, пов'язане з добровільною зміною місця роботи, очікування на отримання роботи, нетривале у часі.

Безробіття структурне- безробіття, яке виникає в результаті зміни структури попиту на робочу силу зумовленої структурними зрушеннями в економіці.

Безробіття циклічне- обумовлене спадами виробництва, спостерігає­ться під час економічної кризи, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується.

Безробіття добровільне- виникає тоді, коли працівник звільняється з роботи за власним бажанням у зв'язку з незадоволеністю рівнем оплати праці, умовами праці тощо.

Безробіття вимушене- виникає тоді, коли працівник не бажає звіль­нятися, а адміністрація фірми скорочує персонал.

Безробіття приховане- безробіття, яке корениться переважно в мало­му бізнесі, фермерстві, індивідуальному і ремісному виробництві, а також в неповній зайнятості, тобто там, де працівників більше, ніж того вимагає виконання виробничої програми.

Безробіття конверсійне- різновид структурного безробіття, воно ви­кликане скороченням чисельності армії і зайнятих у військово-промисловому комплексі.

Безробіття економічне- має порівняно стійкий характер, обумовлене коливаннями ринкової кон'юнктури, збанкрутінням частини товаровироб­ників у процесі конкурентної боротьби.

Безробіття молодіжне- характеризується непропорційно високою пи­томою вагою молоді (віком 16-24 роки) у складі безробітних, має характер переважно функціонального безробіття.

Безробіття застійне— охоплює людей, які не хочуть, а з часом і не мо­жуть працювати.

Безробітні за методикою МОП- особи у віці 15-70 років (як зареєст­ровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які не мають роботи, шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів.

Безробітні згідно законодавства України- громадяни працездатного віку, які з причин, що від них не залежать, не мають заробітку (трудового доходу), внаслідок відсутності підходящої роботи, зареєстровані в Держав­ній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні до неї приступити.

Бригадна кооперація праці- різновид внутрішньодільничної коопе­рації, передбачає об'єднання працівників однієї, або декількох професій, які виконують єдине виробниче завдання.

Вартісний методвимірювання продуктивності праці - характеризуєть­ся вартісними показниками продуктивності праці, які обчислюються як співвідношення виробленої продукції в грошових одиницях до витрат робочого часу (валова, товарна, реалізована продукція в розрахунку на одного працівника).

Вибіркова фотографія робочого часу- застосовується для вивчення затрат робочого часу з окремих видів робіт і операцій, що повторюються, або окремих періодах робіт.

Виконавці господарсько-трудових інтересів- органи трьох гілок влади, побудовані за ієрархічним принципом, зокрема це: Міністерство праці; обласні, районні, міські служби зайнятості; відділи та управління зпраці та соціальних питань при виконавчих комітетах.

Виразники господарсько-трудових інтересів- об'єднання носіїв гос­подарсько-трудових інтересів (спілки, асоціації).

Виробіток— прямий показник рівня продуктивності праці, що визнача­ється кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу.

Відтворення населення- процес постійного поновлення населення через зміну поколінь в результаті народжування і смерті.

Відтворювальна функція заробітної плати- полягає у забезпеченні працівників та членів їх сімей необхідними життєвими благами для від­новлення робочої сили, для відтворення поколінь.

Відрядна форма заробітної плати- форма, за якої мірою праці є ви­роблена працівником продукція (або виконаний обсяг робіт), а розмір за­робітку визначається шляхом множення кількості виробленої продукції на встановлену відрядну розцінку.

Відрядно-преміальна система оплати праці- заробіток працівника включає окрім відрядного заробітку премію за досягнення встановлених індивідуальних або колективних (кількісних або якісних) показників.

Відрядно-прогресивна система оплати праці- виробіток, викона­ний в межах встановленої норми, оплачується за звичайними розцінками, а робота, виконана понад норму - за прогресивно зростаючими розцін­ками.

Внутрішньоцехова кооперація праці— об'єднання праці ділянок, служб цеха.

Внутрішньодільнична кооперація праці- об'єднання праці всіх учас­ників даної ділянки виробництва, для забезпечення безперебійності вироб­ничого процесу, передбачає об'єднання праці між бригадами.

Галузева тарифна угода- угода, яка на галузевому рівні регулює ос­новні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і тру­дових відносин з урахуванням специфіки галузі.

Генеральна тарифнаугода — угода, яка на державному рівні регулює основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, встановлюється між Кабінетом Міністрів України, Ук­раїнською спілкою промисловців, профспілковими організаціями України.

Грошові доходи- доходи, що складаються з заробітної плати, пенсій, стипендій, доходів від підприємницької діяльності, доходів від продажу сільськогосподарської продукції, доходів від власності, усіх видів грошо­вої допомоги, аліментів і т. ін.

Державні соціальні гарантії- встановлені законами мінімальні розмі­ри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Державні соціальні стандарти- встановлені законами, іншими нор­мативно-правовими актами, соціальні норми і нормативи або їх комп­лекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Децільний коефіцієнт диференціації доходів (витрат)– співвід­ношення мінімального рівня доходів (витрат) серед 10% найбільш забезпе­ченого населення до максимального рівня доходів (витрат) серед 10% найменш забезпеченого населення.

Дискримінація- обмеження прав суб'єктів соціально-трудових від­носин, яке перешкоджає їм доступ до рівних можливостей на ринку пра­ці, може бути за віком, статтю, за національними, расовими ознаками.

Дилерський механізм- вид оплати праці, який передбачає закупівлю працівником частини продукції підприємства за власний рахунок з наступ­ною її реалізацією власними силами працівника.

Допоміжні працівники- працівники, що зайняті обслуговуванням ви­робництва продукції.

Доход- загальна кількість коштів, що надходить людині або сім'ї про­тягом певного періоду часу.

Економічно активне населення- частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для вироб­ництва товарів і надання послуг. До його складу відносять чисельність зайнятих і безробітних.

Економічно неактивне населенняза методикою МОП - це особи у віці 15-70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті, або безро­бітні (учні, студенти, пенсіонери, особи, які зайняті в домашньому госпо­дарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими, особи, які зневірилися знайти роботу і припинили її пошук.

Економічний рух населення- зміна трудової активності населення.

Елітарний споживчий бюджет- структура і рівень споживання осіб з високими і надвисокими доходами.

Ефективний фонд робочого часу- середнє число робочих днів, які корисно використовуються протягом планового періоду.

Ергономіка- наука, основними завданнями якої є вивчення функціо­нальних можливостей людини в трудових процесах і розробка рекоменда­цій щодо створення оптимальних умов праці.

Європейське об'єднання профспілок(ЄОП) - об'єднання профспіл­кових організацій з 28 країн Європи, яке захищає господарсько-трудові інтереси найманих працівників у Європейському Співтоваристві та асоці­ації вільної торгівлі.

Європейський центр державного сектору економіки(ЄЦДСЕ) -друга організація роботодавців, яка представлена в системі соціального діалогу і діє наряду з АЄСПР.

Єдині тарифні сітки(ЄТС) - сукупність нормативних матеріалів, які включають тарифні коефіцієнти для всіх категорій персоналу підприєм­ства. ЄТС будується на єдиній методичній основі, що забезпечує диферен­ціацію оплати праці різних категорій працівників на підприємстві.

Загальні доходи- доходи, до складу яких входять грошові доходи, вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства, пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, грошова оцінка допомоги від родичів.

Загальний розподіл праці— розподіл між виробничою і невироб­ничою сферами діяльності людей, а в середині цих сфер - між промис­ловістю, сільським господарством, транспортом, зв'язком, торгівлею тощо.

Зайняті економічною діяльністю- особи у віці 15-70 років, які вико­нують роботи за винагороду за наймом на умовах повного абс; неповного робочого часу, працюючі індивідуально, працюючі в особистому підсоб­ному господарстві.

Зайнятість як економічна категорія- сукупність соціально-еконо­мічних відносин в суспільстві, які забезпечують можливості прикладання праці в різних сферах господарської діяльності, і виконують функції, пов'язані з відтворенням робочої сили на всіх рівнях організації суспільної праці і виробництва.

Зайнятість ефективна— зайнятість, яка забезпечує достойний доход, здоров'я, підвищення освітнього і професійного рівня для кожного члена суспільства на основі зростання суспільної продуктивності праці.

Зайнятість кримінальна- діяльність заборонена чинним законодав­ством (торгівля та виробництво наркотичних речовин, зброї тощо).

Зайнятість додаткова— зайнятість понад нормативний робочий час.

Зайнятість неповна- зайнятість певної особи протягом неповного ро­бочого дня або з неповною ефективністю, з неповною оплатою.

Зайнятість неформальна- діяльність, реєстрація якої не передбачена чинним законодавством (дрібне виробництво, надання послуг пенсіоне­рам, особам, які перебувають у неоплачуваних відпустках тощо).

Зайнятість основна(первинна) - діяльність у межах нормативного ро­бочого дня, тижня на основному місці роботи.

Зайнятість повна- діяльність працівника протягом повного робочого дня (тижня, сезону), яка приносить доход в нормальних, для даного регіо­ну, розмірах.

Зайнятість тіньова- діяльність дозволена законом, реєстрація якої передбачена чинним законодавством, але з різних причин не здійснюється.

Зайнятість часткова- добровільна неповна зайнятість, пов'язана з соціальними факторами - вихованням дітей, доглядом за хворими членами сім'ї, суміщенням роботи і навчання.

Закон Оукена- закон, який відображає зв'язок між рівнем безробіття та відставанням обсягів виробленого ВНП. Згідно з ним щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні, кожні додаткові 2% приросту реального ВНП зменшу­ють чисельність безробітних на 1%.

Заробітна плата- винагорода або заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, який за трудовим договором власник, або уповнова­жений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Заробітна плата додаткова- винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.

Заробітна плата основна- винагорода за виконану працю відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, по­садових обов'язків).

Звужене відтворення- зменшення населення внаслідок перевищення смертності населення над народжуваністю.

Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП)- один з основних соціальних індикаторів, який визначається як середньоарифметична з п'яти показників: очікуваної тривалості життя при народженні, рівня освіти, бідності, безробіття населення, реального ВВП на душу насе­лення.

Інтенсивність праці— міра напруженості праці, визначається кількіс­тю фізичної і розумової енергії працівника, витраченої в одиницю часу.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати- виплати у формі ви­нагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені чинним законодавством, або які провадяться понад встанов­лені чинним законодавством норми.

Календарний фонд робочого часу- число календарних днів планово­го періоду.

Кваліфікація- сукупність спеціальних знань та практичних навичок, які визначають ступінь володіння робітником тією чи іншою професією або спеціальністю.

Керівники— працівники, які займають посади керівників підприємства та його структурних підрозділів, а також їх заступники.

Коефіцієнт вибуття- відносний показник механічного руху населення визначається як відношення кількості вибулих з даної території за рік до середньорічної чисельності населення даної території, в розрахунку на 1000 населення.

Коефіцієнт вибуття кадрів- показник руху кадрів, визначається як відношення числа працівників, звільнених з підприємства за всіма при­чинами до середньоспискової чисельності працівників за той же період у відсотках.

Коефіцієнт використання номінального фонду робочого часу- показник рівня використання робочого часу, розраховується як співвід­ношення фактично відпрацьованого часу за рік до номінального фонду робочого часу.

Коефіцієнт використання реального фонду робочого часу- показ­ник рівня використання робочого часу, відношення фактично відпрацьо­ваного часу до його реального (ефективного) фонду.

Коефіцієнт механічного обороту- відносний показник механічного руху населення, визначається як відношення суми прибулих і вибулих з даної території за рік до середньорічної чисельності населення даної тери­торії, в розрахунку на 1000 осіб населення.

Коефіцієнт механічного приросту— відносний показник механічного руху населення, визначається як відношення різниці прибулих і вибулих з даної території за рік до середньорічної чисельності населення даної тери­торії, в розрахунку на 1000 осіб населення.

Коефіцієнт надлишкового обороту(коефіцієнт плинності кадрів) — показник руху кадрів, визначається відношенням числа працівників, звіль­нених за даний період за власним бажанням, за прогул і інші порушення дисципліни, до середньоспискової чисельності працівників за той же період, визначається у відсотках.

Коефіцієнт народжуваності- відносний показник природного руху, який визначається як відношення кількості народжених на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення, в розрахунку на 1000 осіб населення.

Коефіцієнт необхідного обороту- показник руху кадрів, визначається відношенням числа працівників, звільнених за даний період за причинами виробничого або загальнодержавного характеру до середньоспискової чисельності працівників за той же період, визначається у відсотках.

Коефіцієнт нерівності розподілу доходів (витрат) серед населення(коефіцієнт концентрації доходів (витрат), індекс Джині) - відображає сутність відхилення фактичного розподілу доходів (витрат) за чисельно рівними групами населення від лінії їх рівномірного розподілу.

Коефіцієнт прибуття- відносний показник механічного руху насе­лення визначається як відношення кількості прибулих на дану територію за рік до середньорічної чисельності населення даної території, в розра­хунку на 1000 осіб населення.

Коефіцієнт прийому кадрів- показник руху кадрів, визначається як відношення числа працівників, прийнятих на роботу за даний період, до середньоспискової чисельності працівників за той же період у від­сотках.

Коефіцієнт розлучень- відносний показник природного руху, який визначається як відношення кількості розлучень на даній території за пев­ний проміжок часу до загальної чисельності населення, в розрахунку на 1000 осіб населення.

Коефіцієнт сезонних коливань затрат праці- показник сезонності, відношення середнього помісячного відхилення затрат праці до середньо­місячних затрат праці у відсотках.

Коефіцієнт смертності- відносний показник природного руху, який визначається як відношення кількості померлих на даній території за пев­ний проміжок часу до загальної чисельності населення, в розрахунку на 1000 населення.

Коефіцієнт фондів- співвідношення сумарних доходів (витрат) насе­лення упершому та останньому децилях.

Коефіцієнт шлюбності-^ відносний показник природного руху, який визначається як відношення кількості зареєстрованих шлюбів на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення, в розрахунку на 1000 осіб населення.

Колективний договір- договір, який укладається на підприємстві, в організації між власником або уповноваженим ним органом і профспілковою організацією з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та упов­новажених ними органів.

Комісійна форма оплати праці- оплата діяльності працівника по укладанню будь-якої угоди від особи підприємства, в комісійних відсотках від сумарного розміру цієї угоди.

Комісія з економічних та соціальних питань(КЕСП) - функціонує в Євросоюзі у формі тристороннього парламенту і супроводжує законодавчу діяльність комісії Євросоюзу, рішення цієї комісії не є обов'язковими для комісії Євросоюзу, вони носять рекомендаційний характер.

Компенсаційні виплати- грошові виплати, які компенсують праців­нику несприятливі умови праці (за умови праці, роботу у нічний час тощо) визначаються підприємством самостійно, але не нижче розмірів, встанов­лених законодавством.

Конкретні соціологічні дослідження- дослідження, спрямовані на розв'язання конкретних проблем у соціально-трудовій сфері.

Конфлікт- випадок загострення протиріч у трудових відносинах. К. може проявлятися у таких формах: мовчазне незадоволення, відкрите не­задоволення, сварка, страйк та інші.

Кооперація праці- об'єднання, встановлення взаємозв'язку між роз­різненими, спеціалізованими виконавцями в процесі трудової діяльності.

Людський капітал- наявний запас здібностей і мотивацій населення, що впливають на зростання обсягів національного виробництва і збіль­шення доходів населення.

Машинно-ручні робочі місця- робочі місця, на яких обробка предме­тів праці відбувається механізмами і за рахунок зовнішньої енергії (елект­ричної, теплової), але при безпосередній участі працівника.

Маятникова міграція- переїзд на роботу в іншу місцевість і щоденне повернення на місце проживання.

Механізовані робочі місця- робочі місця, на яких основні технологі­чні процеси повністю виконуються машинами і механізмами, а за робітни­ком залишається лише функція управління машинами, тобто енергія лю­дини витрачається на управління, а не на безпосереднє перетворення предмета праці.

Міграційний оборот (валова міграція)- абсолютний показник меха­нічного руху населення, який визначається як сума прибулих і вибулих на дану територію за рік.

Міжнародне бюро праці (МБП)- постійний секретаріат МОП, який здійснює всю поточну роботу з виконання рішень конференції і Адмініст­ративної ради.

Міжнародний інститут соціально-трудових відносин- самостійна установа, метою якої є: сприяння поглибленому вивченню і осмисленню проблем праці і методів їх рішення.

Міжнародна (генеральна) конференція праці- найвищий орган МОП, яка скликається щорічно. Основне завдання конференції - прийнят­тя міжнародних трудових норм: конвенцій і рекомендацій, затвердження бюджету і програми діяльності МОП.

Міжнародна організація праці (МОП)- спеціалізована установа, яка функціонує при ООН і має своєю метою захист інтересів трудящих, який здійснює за допомогою вироблення конвенцій і рекомендацій з питань трудового законодавства.

Міжнародний навчальний центр МОП- найбільший навчальний за­клад системи ООН, його діяльність присвячена виключно розвитку людсь­ких ресурсів.

Міжцехова кооперація праці- об'єднання праці цехів, служб підпри­ємства для виробництва продукції.

Мінімальна заробітна плата- законодавчо встановлений мінімум за­робітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальний споживчий бюджет- вартісний показник, який відо­бражає структуру і рівень задоволення потреб, які суспільство на даному етапі розвитку вважає мінімально прийнятними.

Місячні індекси затрат праці- показник сезонності, відношення за­трат праці в кожному місяці до затрат праці в базисному місяці.

Метод інтерв'ю- метод одержання інформації шляхом бесіди ін­терв'юера з респондентом, на певну тему.

Метод миттєвих спостережень- один з методів вивчення затрат ро­бочого часу, який умовно можна віднести до вибіркової фотографії робо­чого часу.

Механічний рух населення (міграція)- просторове переміщення на­селення.

Моніторинг- система послідовного збору даних про явище, процес, які описуються за допомогою певних показників з метою оперативної діагностики стану об'єкта, його дослідження і оцінки в динаміці.

Моніторинг соціально-трудової сфери- комплексна державна систе­ма безперервного спостереження за фактичним станом справ у соціально-трудовій сфері.

Найманий працівник- це фізична особа (громадянин), яка перебуває у трудових- відносинах з роботодавцем на підставі укладеного трудового договору (контракту) і безпосередньо виконує трудову функцію відповід­но до існуючих регламентів.

Населення- це сукупність людей, що природно-історично склалася, постійно відновлюється і проживає на визначеній території.

Натуральний метод вимірювання продуктивності праці- харак­теризується показниками виробітку, обчисленими в одиницях фізично­го обсягу.

Національна рада соціального партнерства (НРСП)- постійно діючий тристоронній орган, що діє на державному, галузевому і територіаль­ному рівнях, розглядає проекти законів, постанов Кабінету Міністрів України з питань соціально-трудових відносин, вносить пропозиції щодо ратифікації Україною конвенцій МОП.

Непромисловий персонал підприємства- працівники, які не беруть участі у виробництві матеріальних благ, це працівники житлового госпо­дарства, медичних установ, навчальних закладів, установ дошкільного виховання, культури тощо.

Непряма відрядна система оплати праці- заробіток працівника за­лежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівни­ків, що ним обслуговуються. Вона застосовується для оплати праці допо­міжних робітників, від яких в значній мірі залежать темп і виробіток основ­них працівників.

Номінальна заробітна плата- кількість грошей, яку працівник отри­мує за певну кількість своєї праці.

Номінальний фонд робочого часу- кількість робочих днів, яка мак­симально може бути відпрацьована протягом планового періоду, визнача-ється відніманням з календарного фонду неробочих днів.

Норма виробітку- кількість натуральних (штук, метрів, тонн) або умовних одиниць, які повинні бути виготовлені за одиницю часу (зміну, місяць) в певних організаційно-технічних умовах одним або групою пра­цівників відповідної кваліфікації.

Норма керованості- чисельність працівників і число структурних підрозділів, які припадають на одного керівника.

Норма обслуговування- встановлення кількості одиниць обладнання (число робочих місць, квадратних метрів площі і т. ін.), яке повинно обслу­говуватися одним працівником або групою робочих відповідної кваліфіка­ції при певних організаційно-технічних умовах протягом зміни.

Норма праці- конкретне вираження міри праці на кожному підпри­ємстві.

Норма часу- кількість робочого часу, необхідна для виконання оди­ниці певної роботи (операції) одним працівником або групою працівників відповідної чисельності і кваліфікації в найбільш раціональних для даного підприємства організаційних, технічних і господарських умовах.

Норма часу обслуговування- кількість часу, необхідна в певних ор­ганізаційно-технічних умовах на обслуговування протягом зміни облад­нання, квадратного метра виробничої площі і т. ін.

Норма чисельності працюючих- чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, яка необхідна для виконання вироб­ничого завдання.

Норматив чистої продукції- показник, що відображає величину нової вартості, створеної працею колективу даного підприємства при виробни­цтві конкретної продукції. Складається з нормативної заробітної плати і прибутку на одиницю продукції.

Нормативна вартість обробітку (НВО)- визначається як сума нор­мативних затрат на обробку кожного виробу.

Нормативна чиста продукція- грошова оцінка трудомісткості вироб­ничої програми, або вартісна оцінка повної трудомісткості товарної про­дукції підприємства.

Нормативні основи наукової організації праці- вимоги, які містять­ся в різного роду нормативних документах і матеріалах, які регламентують виробничі і трудові процеси, економіку і управління виробництвом.

Нормоване завдання- встановлений обсяг роботи, який працівник або група працівників повинні виконати за певний період з дотриманням певних вимог до якості продукції.

Нормування праціна підприємстві - система засобів і методів вста­новлення міри праці, необхідної для об'єктивної оцінки його ефективності і відповідного рівня його оплати.

Носії господарсько-трудових інтересів- соціальні групи, які відріз­няються один від одного за майновим станом, доходами, професіями, га­лузевими та регіональними інтересами.

, Об'єкти державного регулювання ринку праці- ситуації, явища та умови соціально-економічного життя, де виникають труднощі, які не розв'язуються автоматично, в той час як їх розв'язання терміново потрібно для нормального функціонування економіки і підтримання соціальної стабільності в суспільстві.

Обслуговування робочого місця- система заходів із забезпечення робочих місць засобами, предметами праці і надання різного роду послуг виробничого характеру.

Одиничний розподіл праці- розподіл робіт на окремому підприєм­стві: з цехами, ланками, бригадами, окремими працівниками та їх профе­сійно-кваліфікаційними групами.

Організація заробітної плати- побудова заробітної плати, приведен­ня її елементів в певну систему, що забезпечує взаємозв'язок кількості і якості праці з розмірами заробітної плати.

Організація діяльності виробничого підприємства- комплексне вдосконалення підготовки виробництва, виробничих процесів і системи їх обслуговування.

Організація робочого місця- комплекс заходів, спрямованих на ство­рення найбільш сприятливих і безпечних умов праці для високопродуктив­ної праці робітників.

Оснащення робочого місця- сукупність засобів виробництва: основ­ного технологічного і допоміжного обладнання, технологічного і допоміж­ного оснащення, засобів зв'язку, засобів з охорони праці і техніки безпеки, які є на даному робочому місці.

Основні робітники- працівники, що безпосередньо видозмінюють предмет праці, створюючи продукт.

Партнерство- система взаємовідносин, яка дозволяє враховувати вза­ємні інтереси сторін і досягати на цій основі згоди, що закріплюється у договорах та угодах.

Патерналізм- жорстке державне регулювання соціально-трудових процесів.

Підготовчо-завершальний час— час, який витрачається на підготовку до виконання заданої роботи і'дії, пов'язані з її завершенням (отримання інструментів, технологічної і планово-облікової документації, інструктаж про проведення робіт, здачу інструменту і документації, для ІТР і служ­бовців - час на отримання завдання, звіт про виконання робіт, приймання і здача зміни тощо).

Планування робочого місця— доцільне просторове розміщення всіх функціонально пов'язаних між собою засобів праці, предметів праці і са­мого працівника.

Показник сезонності- відношення затрат праці або кількості працю­ючих у найбільш напружений місяць до відповідного середньомісячного показника.

Попит на робочу силу- суспільна платоспроможна потреба в робочій силі.

Постійна міграція— переміщення населення на постійне проживання в іншу країну, регіон, місто.

Почасова форма заробітної плати- форма, за якої мірою праці ви­ступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується множен­ням тарифної ставки на фактично відпрацьований час, чи за посадовим окладом.

Почасово-преміальна система оплати праці- згідно з даною систе­мою працівник понад оплату у відповідності з відпрацьованим часом і тарифними ставками отримує премію за забезпечення певних кількісних і якісних показників.

Правові основинаукової організації праці - закони, нормативи і пра­вила, які регулюють трудову діяльність.

Праця- цілеспрямована діяльність людей по створенню матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.

Принцип солідарності - сумісна відповідальність людей, яка грунту­ється на особистій відповідальності і згоді, однодумності і спільності інтересів.

Принцип субсидіарності- збереження прагнення людини до само­стійності і самореалізації, запобігання перенесення відповідальності на інших суб'єктів соціально-трудових відносин.

Природний рівень безробіття- такий мінімальний рівень безробіття, який неможливо зменшити і який відповідає повній зайнятості, до його складу відносять фрикційне та структурне безробіття.

Природний рух населення- зміна чисельності населення в результаті народження і смерті людей.

Продуктивність праці- показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу з іншого.

Прожитковий мінімум або бюджет прожиткового мінімуму- си­стема показників обсягу і структури споживання найважливіших матері­альних благ і послуг на мінімально припустимому рівні, що забезпечують умови для підтримання активного фізичного стану дорослих, для соціаль­ного і фізичного розвитку дітей і підлітків.

Промислово-виробничий персонал підприємства- кадри підприєм­ства, які безпосередньо пов'язані з процесом виробництва продукції, тобто зайняті основною виробничою діяльністю.

Проста-почасова система оплати праці- заробіток працівника ви­значається як добуток тарифної ставки, що відповідає присвоєному пра­цівникові тарифному розряду, та відпрацьованого ним робочого часу.

Просте відтвореннянаселення - характеризується постійною кількістю населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності.

Пропозиція робочої сили- контингент працездатного населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на фонд життє­вих благ.

Професія- особливий вид трудової діяльності, яка вимагає спеціаль­них теоретичних знань і практичних навичок.

Професійно-кваліфікаційний розподіл праці- поділ праці між гру­пами працівників за ознакою технологічної однорідності виконуваних робіт, а також в залежності від складності цих робіт.

Пряма індивідуальна система оплати праці- система, яка передба­чає, що заробіток працівника нараховується у відповідності з кількістю виробленої продукції і постійних відрядних розцінок за одиницю цієї продукції.

Психофізіологічні основи наукової організації праці- висновки і ре­комендації наук, які вивчають фізіологію і психологію праці, зміни, які відбуваються в організмі людини при виконанні трудових дій у певних виробничих умовах.

Раціональний споживчий бюджет (бюджет соціальногодостатку) -

вартісний показник, який відображає структуру і рівень споживання насе­лення з середніми доходами.

Реальна заробітна плата- кількість товарів і послуг, яку можна при­дбати за номінальну заробітну плату.

Регулююча, або ресурсно-розміщувальна функція заробітної пла­ти- оптимізація розміщення робочої сили за регіонами, галузями вироб­ництва, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури.

Резерви росту продуктивності праці- можливості більш повної реа­лізації продуктивної сили праці за рахунок покращання використання всіх факторів її підвищення.

Репрезентативність вибірки- достовірність даних і висновків, гаран­тія того, що висновки, зроблені по частині сукупності, властиві сукупності в цілому.

Ринок праці— система економічних відносин з приводу обміну індиві­дуальної здатності до праці на фонд життєвих благ, необхідних для відтворення робочої сили та розміщення працівника в системі суспільного поділу праці за законами товарного виробництва.

Ринкова система- система ринків, серед яких виділяють: ринок засо­бів виробництва, ринок предметів споживання, ринок фінансів, ринок по­слуг, ринок технологій, ринок інформації тощо.

Рівень безробіття- відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності економічно активного населення.

Рівень життя— структура матеріальних потреб населення і ступінь їх задоволення; узагальнюючий показник, який характеризує споживання населенням матеріальних і духовних благ і ступінь задоволення потреб у цих благах. Рівень життя характеризується показниками: рівнем реальних доходів на душу населення; рівнем і структурою споживання, рівнем цін на споживчі товари та послуги, розміром плати за житло та комунальні послуги; рівнем освіти, медичного обслуговування; середньою тривалістю життя, часткою населення, яке перебуває за межею бідності тощо.

Робітники- працівники, що безпосередньо зайняті створенням матері­альних благ і наданням матеріальних послуг.

Роботодавець- власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або уповно­важений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Робоча зона- частина простору, в межах якого здійснюються трудові дії працівника.

Робоча сила- сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які використовуються нею під час виробництва будь-якої споживчої вартості.

Робоче місце- частина виробничого простору одного або групи пра­цівників, оснащена основним і допоміжним технологічним обладнанням, інвентарем, інструментом, робочими меблями, необхідними для виробни­цтва певного виду робіт.

Робочі місця ручної роботи- робочі місця, на яких всі трудові проце­си виконуються за допомогою трудового зусилля виконавця, із застосу­ванням найпростішого інструмента.

Розмах сезонності- показник сезонності, відношення максимальних місячних затрат праці до мінімальних, або максимальної місячної чисель­ності працюючих до мінімальної, розраховується у відсотках.

Розподіл праці- відокремлення діяльності окремих працівників і їх груп у процесі праці.

Розширене відтворення населення- збільшення чисельності насе­лення внаслідок переважання народжуваності над смертністю, природний приріст населення.

Сальдо міграції (механічний приріст)- абсолютний показник меха­нічного руху населення, який визначається як різниця між числом прибу­лих і числом вибулих з даної території за певний проміжок часу.

Самозайняті- особи, які самостійно організовують свою роботу за власні кошти, володіють засобами виробництва і несуть відповідальність за вироблену продукцію.

Самофотографія робочого дня- облік робочого часу протягом зміни, що проводиться самим працівником.

Сегментація ринку праці- розподіл, розбивання ринку робочої сили на окремі групи за певними критеріями, залежно від поставленої мети вивчення, аналізу чи управління.

Сезонна міграція- переїзд в іншу місцевість на роботу терміном до шести місяців.

Середньорічний індекс сезонних коливань затрат праці- показник сезонності, сума місячних індексів затрат праці поділена на 12.

Середньоспискова чисельність працівників за місяць- відношення суми чисельності працівників спискового складу за кожний календарний день місяця, включаючи святкові і вихідні дні, до кількості календарних днів місяця.

Середня тривалість робочого дня- відношення загальної кількості відпрацьованого часу в годинах до кількості працівників, що брали участь у роботі.

Системи заробітної плати- способи встановлення залежності вели­чини винагороди за працю від кількості і якості витраченої праці.

Службовці- категорії працюючих, які здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговуван­ня, виконують суто технічну роботу.

Соціальна допомога- система заходів, які застосовуються до всього населення, це допомога короткотермінового характеру, особам, які опини­лися в екстремальній ситуації, і потребують додаткових витрат.

Соціальна підтримка- система заходів для населення, яка передбачає створення умов, що дозволяють працівнику забезпечувати свою соціальну захищеність.

Соціальна політика- стратегічний соціально-економічний напрям, обраний країною для всебічного розвитку громадян, який забезпечує при­стойний рівень та умови їх життя і праці.

Соціальне партнерство- сукупність соціально-економічних відносин між представниками працівників, роботодавців та держави спрямована на співробітництво, пошук компромісів, підготовку пропозицій щодо при­йняття ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин, що виражає принцип соціальної політики держави.

Соціальний договір- узгодження інтересів різних соціальних груп у найважливіших сферах суспільства: виробництві, обміні, розподілі та спо­живанні матеріальних і духовних благ.

Соціальний захист- система заходів, яка забезпечує соціальну захи­щеність переважно непрацездатного населення.

Соціальний рух населення- зміни освітньої, професійної та інших структур населення.

Соціальні нормативи- вимірювачі і критерії розподілу бюджетних коштів для задоволення певного рівня тих чи інших соціальних потреб населення в освіті, медичному обслуговуванні, житлі, пенсійному забезпе­ченні, соціальному страхуванні тощо.

Соціально-економічні основи наукової організації праці- цілі, ха­рактер, зміст праці у суспільстві, соціально-економічна спрямованість заходів організації праці.

Соціально-трудові відносини- взаємозалежність і взаємодія суб'єктів цих відносин, яка виникає в процесі праці і спрямована на регулювання умов трудового життя.

Соціологічне дослідження- аналіз явищ і процесів соціально-трудо­вої сфери з метою вивчення закономірностей їх розвитку, залежностей і взаємозв'язків між ними для розробки та обгрунтування пропозицій із вдосконалення соціально-трудових відносин.

Соціометрічне опитування- опитування з метою виявлення психоло­гічного клімату у колективі і на цій основі одержання кількісної оцінки міжособистісних відносин в ньому.

Спеціалісти- працівники, що займаються інженерно-технічними, еко­номічними, бухгалтерськими, юридичними та іншими роботами (економі­сти, бухгалтери, інженери, юрисконсульти тощо).

Спеціальність- вид діяльності в рамках професії, який має специфічні особливості і вимагає від працівників додаткових спеціальних теоретич­них знань і навичок.

Спискова чисельність працівників підприємства- чисельність пра­цівників спискового складу на визначену дату з урахуванням прийнятих і вибулих за цей день працівників.

Споживчий бюджет- вартісний показник обсягу і структури спожи­вання найважливіших матеріальних благ та послуг.

Споживчий кошик- набір товарів та послуг, які входять у споживчий бюджет.

Стимулююча функція заробітної плати- полягає у встановленні залежності її розміру від кількості і якості праці конкретного працівника.

Стимулюючі виплати- (доплати і надбавки за високу кваліфікацію, професійну майстерність, роботу з меншою чисельністю, премії, винаго­роди, тощо) визначаються підприємством самостійно і здійснюються ним у межах фінансових можливостей.

Структура заробітної плати- співвідношення окремих частин заро­бітної плати в загальному її обсязі.

Структура персоналу підприємства- склад і кількісне співвідношен­ня окремих категорій і груп працівників.

Суб'єкти ринку праці- домогосподарства (сім'ї), які визначають про­позицію робочої сили та фірми, що формують попит на неї.

Сукупні ресурси домогосподарств- доходи, які формуються із за­гальних доходів і використання заощаджень, позик та повернутих домо-господарствам боргів.

Суспільна організація праці- формування і підтримування природ­них, розумних пропорцій між сферами прикладання праці, а отже, і між сферами суспільного виробництва і невиробничої сфери.

Суцільна фотографія робочого часу- облік робочого часу, коли фік­суються всі затрати робочого часу протягом зміни.

Сучасний тип відтворення- рух населення, при якому спостеріга­ється зменшення рівня народжуваності, зменшення рівня смертності і зростання середньої тривалості життя.

Схеми посадових окладів- використовуються для оплати керівників і спеціалістів. Розміри посадових окладів залежать від їх посад, кваліфікації, умов праці, масштабів і складності виробництва тощо.

Тарифна система оплати праці- сукупність нормативів, за допомо­гою яких регулюється рівень заробітної плати працівників по галузях і регіонах, а також в залежності від видів виробництва, кваліфікаційних ознак, характеру і умов праці різних категорій працівників.

Тарифна сітка- шкала, яка визначає співвідношення в оплаті різних груп працівників в залежності від їх кваліфікації.

Тарифна ставка- норма, яка визначає розмір оплати праці робітника за одиницю часу (годину, день, місяць).

Тарифний коефіцієнт- показник, який характеризує співвідношення між різними розрядами і показує у скільки разів рівень складності і оплата праці даної кваліфікації перевищує рівень складності і відповідальності і оплату роботи віднесеної до першого розряду тарифної сітки.

Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД)- збірники норма­тивних документів, які вміщують кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділи за виробництвами і видами робіт.

Теоретичні соціологічні дослідження- дослідження спрямовані на виявлення загальних соціальних закономірностей, розробку методології дослідження тощо.

Тестування- метод соціологічного дослідження, що застосовується для виявлення в особи наявності і ступеня виразності певних рис особис­тості, здібностей і умінь, психічних станів і представляє собою серію пи­тань з можливими варіантами відповідей.

Техніко-економічні основи наукової організації праці- досягнення технічних наук, сукупність знань і досвіду в галузі застосування і вдоско­налення знарядь і предметів праці, техніки і технології виробництва.

Технічні виконавці- працівники, що виконують технічну роботу, дов'язану з господарським обслуговуванням, обліком, діловодством (сек­ретарі, обліковці).

Технологічний розподіл праці- розподіл праці за технологічними операціями і процесами, за фазами, видами робіт, виробами, деталями, він визначає розміщення працівників у відповідності з технологією виробництва.

Тимчасова міграція- переїзд в іншу місцевість на роботу терміном до двох місяців.

Традиційний тип відтворення населення— рух населення, при яко­му спостерігається високий рівень народжуваності і високий рівень смертності.

Трипартизм- система тристороннього представництва: підприємців, профспілок і уряду.

Трудовий договір- угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, внутрішній трудо­вий розпорядок, а власник підприємства зобов'язується виплачувати йому заробітну плату і забезпечувати необхідні умови праці.

Трудовий метод виміру продуктивності праці- обчислення про­дуктивності праці шляхом співвідношення обсягу виробленої продукції чи робіт у нормо-годинах, нормо-днях до витрат робочого часу.

Трудовий потенціал- можлива кількість і якість праці, сукупність якостей, що визначають працездатність людини.

Трудові ресурси- працездатне населення в працездатному віці, зайня­те в різних сферах суспільно-корисної праці і на навчанні з відривом від виробництва, чоловіки віком 16-59 років, жінки - 16-54 роки. До складу трудових ресурсів включаються також особи, які знаходяться поза межами працездатного віку, якщо вони зайняті у суспільному виробництві.

Трудомісткість- обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг).

Трудомісткість обслуговування- витрати праці допоміжних робітни­ків на виконання одиниці роботи.

Трудомісткість продукції повна- всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу.

Трудомісткість технологічна- витрати праці основних робітників, розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.

Трудомісткість управління- витрати праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців.

Український координаційний комітет сприяння зайнятості населен­ня (УККСЗН)- постійно діючий тристоронній орган, утворений на громад­ських засадах з метою підготовки і прийняття погоджених рішень щодо здійснення політики зайнятості в країні, метою якого є його участь у розро­бці й удосконаленні правової і нормативної бази діяльності ринку праці, у розробці і реалізації державних і регіональних програм зайнятості та джерел їх фінансування, координація зусиль господарських, профспілкових органі­зацій і держави щодо пошуку шляхів запобігання безробіття, регулювання міжтериторіального, міжгалузевого розподілу трудових ресурсів тощо.

Умови праці- це зовнішнє середовище, що оточує працівника в процесі виробництва і впливає на його працездатність і продуктивність праці.

Умовно-натуральний метод вимірювання продуктивності праці-метод, за яким обсяг виробленої продукції в умовних одиницях співвідно­ситься з затратами праці.

Управління продуктивністю- це частина процесу управління під­приємством, яка включає в себе планування, організацію, керівництво, контроль і регулювання підвищення продуктивності праці.

Фактори підвищення продуктивності праці- рушійні сили або при­чини, під впливом яких зростає продуктивність праці.

Форми заробітної плати- класифікація систем оплати праці за крите­рієм, що характеризує основний результат праці. Основними формами заробітної плати в рамках тарифної системи є почасова і відрядна.

Фотографія робочого дня- облік робочого часу протягом зміни, на відміну від самофотографії проводиться спеціально виділеною особою.

Функціональний розподіл праці- розподіл працівників підприємства на категорії в залежності від виконуваних ними функцій.

Хронометраж- метод вивчення затрат робочого часу, який використо­вується для вивчення трудомісткості елементів трудового процесу, що повторюються, а також для аналізу раціональності прийомів праці.

Час допоміжної роботи- час на забезпечення виконання основної ро­боти.

Час обслуговування робочого місця- час, протягом якого здійсню­ються роботи по нагляду за обладнанням і підтриманням робочого місця в нормальному стані.

Час оперативної роботи- включає в себе час основної роботи і час допоміжної роботи.

Час організаційного обслуговування робочого місця- час на підго­товку робочого місця до виконання всього обсягу робіт протягом зміни.

Час основної роботи- час, протягом якого працівник видозмінює форми і якість предмета праці.

Час перерв на відпочинок, особисті потреби- час, передбачений за­конодавством для запобігання втоми та для підтримки нормальної праце­здатності і особистої гігієни працівника.

Час перерв з організаційно-технологічних причин- перерви в робо­ті, передбачені технологією виробництва певного виду продукції.

Час технічного обслуговування робочого місця- час на догляд за робочим місцем, який викликаний виконанням конкретних операцій.

Частковий розподіл праці- розподіл галузей народного господарства на підгалузі.

Штатний розпис- внутрішній нормативний документ, де вказаний перелік посад, що є на цьому підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їх місячних посадових окладів, різновид схеми посадових окладів, що застосовується на підприємстві.

Явочна чисельність- чисельність працівників спискового складу, що прийшли на роботу.

Якість трудового життя- сукупність властивостей, які характеризу­ють умови праці у широкому розумінні, і дозволяють враховувати ступінь реалізації інтересу працівника і використання його здібностей.

ЗМІСТ

Передмова

Наши рекомендации