Короткий термінологічний словник
Абсолютні показники природногоруху населення - показники кількості народжених, кількості померлих, середньої тривалості життя, кількості зареєстрованих шлюбів, кількості розлучень в даній країні за певний проміжок часу.
Автоматизовані робочі місця- робочі місця, на яких весь технологічний процес здійснюється верстатом, машиною або агрегатом автоматичної дії без участі працівника, за яким зберігається функція пуску і зупинки автомату, контролю за його роботою і при необхідності наладки.
Адміністративна рада- основний виконавчий орган МОП, який здійснює керівництво МОП у проміжках між конференціями, обирає Генерального директора Міжнародного бюро праці, розглядає поточні питання діяльності МОП, готує для конференції пропозиції по програмі і бюджету.
Акордна система оплати праці- система відрядної форми оплати праці, при якій розмір заробітку встановлюється за виконання всього комплексу робіт із визначенням терміну виконання. Акорд - це підвищення розцінки, він застосовується для стимулювання скорочення термінів виконання завдання.
Акордно-преміальна система оплати праці- система заробітної плати, за якої заробіток працівника складається з акордного заробітку і премії за якісне і дострокове виконання робіт.
Анкетне опитування- найбільш поширений метод збору інформації, систематизований збір інформації в респондентів за допомогою анкет.
Апаратурні робочі місця- робочі місця, які оснащені різними апаратами: Працівники впливають ними на предмет праці за рахунок теплової, електричної, хімічної або біологічної енергії.
Асоціація Європейських спілок промисловців та роботодавців АЄСПР (UNICE)- централізований представницький орган європейських спілок промисловців та роботодавців стосовно європейської спільноти. В цій асоціації представлені не тільки спілки роботодавців країн ЄС, а й країн - членів Європейської асоціації вільної торгівлі, таких, як: Туреччина, Кіпр, Мальта, Сан-Маріно, Чехія, Словаччина, Польща.
Баланс робочого часу працівника- середня кількість годин, яку працівник повинен відпрацювати протягом планового періоду.
Безробіття фрикційне- безробіття, пов'язане з добровільною зміною місця роботи, очікування на отримання роботи, нетривале у часі.
Безробіття структурне- безробіття, яке виникає в результаті зміни структури попиту на робочу силу зумовленої структурними зрушеннями в економіці.
Безробіття циклічне- обумовлене спадами виробництва, спостерігається під час економічної кризи, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується.
Безробіття добровільне- виникає тоді, коли працівник звільняється з роботи за власним бажанням у зв'язку з незадоволеністю рівнем оплати праці, умовами праці тощо.
Безробіття вимушене- виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація фірми скорочує персонал.
Безробіття приховане- безробіття, яке корениться переважно в малому бізнесі, фермерстві, індивідуальному і ремісному виробництві, а також в неповній зайнятості, тобто там, де працівників більше, ніж того вимагає виконання виробничої програми.
Безробіття конверсійне- різновид структурного безробіття, воно викликане скороченням чисельності армії і зайнятих у військово-промисловому комплексі.
Безробіття економічне- має порівняно стійкий характер, обумовлене коливаннями ринкової кон'юнктури, збанкрутінням частини товаровиробників у процесі конкурентної боротьби.
Безробіття молодіжне- характеризується непропорційно високою питомою вагою молоді (віком 16-24 роки) у складі безробітних, має характер переважно функціонального безробіття.
Безробіття застійне— охоплює людей, які не хочуть, а з часом і не можуть працювати.
Безробітні за методикою МОП- особи у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які не мають роботи, шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів.
Безробітні згідно законодавства України- громадяни працездатного віку, які з причин, що від них не залежать, не мають заробітку (трудового доходу), внаслідок відсутності підходящої роботи, зареєстровані в Державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні до неї приступити.
Бригадна кооперація праці- різновид внутрішньодільничної кооперації, передбачає об'єднання працівників однієї, або декількох професій, які виконують єдине виробниче завдання.
Вартісний методвимірювання продуктивності праці - характеризується вартісними показниками продуктивності праці, які обчислюються як співвідношення виробленої продукції в грошових одиницях до витрат робочого часу (валова, товарна, реалізована продукція в розрахунку на одного працівника).
Вибіркова фотографія робочого часу- застосовується для вивчення затрат робочого часу з окремих видів робіт і операцій, що повторюються, або окремих періодах робіт.
Виконавці господарсько-трудових інтересів- органи трьох гілок влади, побудовані за ієрархічним принципом, зокрема це: Міністерство праці; обласні, районні, міські служби зайнятості; відділи та управління зпраці та соціальних питань при виконавчих комітетах.
Виразники господарсько-трудових інтересів- об'єднання носіїв господарсько-трудових інтересів (спілки, асоціації).
Виробіток— прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу.
Відтворення населення- процес постійного поновлення населення через зміну поколінь в результаті народжування і смерті.
Відтворювальна функція заробітної плати- полягає у забезпеченні працівників та членів їх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь.
Відрядна форма заробітної плати- форма, за якої мірою праці є вироблена працівником продукція (або виконаний обсяг робіт), а розмір заробітку визначається шляхом множення кількості виробленої продукції на встановлену відрядну розцінку.
Відрядно-преміальна система оплати праці- заробіток працівника включає окрім відрядного заробітку премію за досягнення встановлених індивідуальних або колективних (кількісних або якісних) показників.
Відрядно-прогресивна система оплати праці- виробіток, виконаний в межах встановленої норми, оплачується за звичайними розцінками, а робота, виконана понад норму - за прогресивно зростаючими розцінками.
Внутрішньоцехова кооперація праці— об'єднання праці ділянок, служб цеха.
Внутрішньодільнична кооперація праці- об'єднання праці всіх учасників даної ділянки виробництва, для забезпечення безперебійності виробничого процесу, передбачає об'єднання праці між бригадами.
Галузева тарифна угода- угода, яка на галузевому рівні регулює основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин з урахуванням специфіки галузі.
Генеральна тарифнаугода — угода, яка на державному рівні регулює основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, встановлюється між Кабінетом Міністрів України, Українською спілкою промисловців, профспілковими організаціями України.
Грошові доходи- доходи, що складаються з заробітної плати, пенсій, стипендій, доходів від підприємницької діяльності, доходів від продажу сільськогосподарської продукції, доходів від власності, усіх видів грошової допомоги, аліментів і т. ін.
Державні соціальні гарантії- встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.
Державні соціальні стандарти- встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами, соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Децільний коефіцієнт диференціації доходів (витрат)– співвідношення мінімального рівня доходів (витрат) серед 10% найбільш забезпеченого населення до максимального рівня доходів (витрат) серед 10% найменш забезпеченого населення.
Дискримінація- обмеження прав суб'єктів соціально-трудових відносин, яке перешкоджає їм доступ до рівних можливостей на ринку праці, може бути за віком, статтю, за національними, расовими ознаками.
Дилерський механізм- вид оплати праці, який передбачає закупівлю працівником частини продукції підприємства за власний рахунок з наступною її реалізацією власними силами працівника.
Допоміжні працівники- працівники, що зайняті обслуговуванням виробництва продукції.
Доход- загальна кількість коштів, що надходить людині або сім'ї протягом певного періоду часу.
Економічно активне населення- частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. До його складу відносять чисельність зайнятих і безробітних.
Економічно неактивне населенняза методикою МОП - це особи у віці 15-70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті, або безробітні (учні, студенти, пенсіонери, особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими, особи, які зневірилися знайти роботу і припинили її пошук.
Економічний рух населення- зміна трудової активності населення.
Елітарний споживчий бюджет- структура і рівень споживання осіб з високими і надвисокими доходами.
Ефективний фонд робочого часу- середнє число робочих днів, які корисно використовуються протягом планового періоду.
Ергономіка- наука, основними завданнями якої є вивчення функціональних можливостей людини в трудових процесах і розробка рекомендацій щодо створення оптимальних умов праці.
Європейське об'єднання профспілок(ЄОП) - об'єднання профспілкових організацій з 28 країн Європи, яке захищає господарсько-трудові інтереси найманих працівників у Європейському Співтоваристві та асоціації вільної торгівлі.
Європейський центр державного сектору економіки(ЄЦДСЕ) -друга організація роботодавців, яка представлена в системі соціального діалогу і діє наряду з АЄСПР.
Єдині тарифні сітки(ЄТС) - сукупність нормативних матеріалів, які включають тарифні коефіцієнти для всіх категорій персоналу підприємства. ЄТС будується на єдиній методичній основі, що забезпечує диференціацію оплати праці різних категорій працівників на підприємстві.
Загальні доходи- доходи, до складу яких входять грошові доходи, вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства, пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, грошова оцінка допомоги від родичів.
Загальний розподіл праці— розподіл між виробничою і невиробничою сферами діяльності людей, а в середині цих сфер - між промисловістю, сільським господарством, транспортом, зв'язком, торгівлею тощо.
Зайняті економічною діяльністю- особи у віці 15-70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного абс; неповного робочого часу, працюючі індивідуально, працюючі в особистому підсобному господарстві.
Зайнятість як економічна категорія- сукупність соціально-економічних відносин в суспільстві, які забезпечують можливості прикладання праці в різних сферах господарської діяльності, і виконують функції, пов'язані з відтворенням робочої сили на всіх рівнях організації суспільної праці і виробництва.
Зайнятість ефективна— зайнятість, яка забезпечує достойний доход, здоров'я, підвищення освітнього і професійного рівня для кожного члена суспільства на основі зростання суспільної продуктивності праці.
Зайнятість кримінальна- діяльність заборонена чинним законодавством (торгівля та виробництво наркотичних речовин, зброї тощо).
Зайнятість додаткова— зайнятість понад нормативний робочий час.
Зайнятість неповна- зайнятість певної особи протягом неповного робочого дня або з неповною ефективністю, з неповною оплатою.
Зайнятість неформальна- діяльність, реєстрація якої не передбачена чинним законодавством (дрібне виробництво, надання послуг пенсіонерам, особам, які перебувають у неоплачуваних відпустках тощо).
Зайнятість основна(первинна) - діяльність у межах нормативного робочого дня, тижня на основному місці роботи.
Зайнятість повна- діяльність працівника протягом повного робочого дня (тижня, сезону), яка приносить доход в нормальних, для даного регіону, розмірах.
Зайнятість тіньова- діяльність дозволена законом, реєстрація якої передбачена чинним законодавством, але з різних причин не здійснюється.
Зайнятість часткова- добровільна неповна зайнятість, пов'язана з соціальними факторами - вихованням дітей, доглядом за хворими членами сім'ї, суміщенням роботи і навчання.
Закон Оукена- закон, який відображає зв'язок між рівнем безробіття та відставанням обсягів виробленого ВНП. Згідно з ним щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні, кожні додаткові 2% приросту реального ВНП зменшують чисельність безробітних на 1%.
Заробітна плата- винагорода або заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, який за трудовим договором власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Заробітна плата додаткова- винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.
Заробітна плата основна- винагорода за виконану працю відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків).
Звужене відтворення- зменшення населення внаслідок перевищення смертності населення над народжуваністю.
Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП)- один з основних соціальних індикаторів, який визначається як середньоарифметична з п'яти показників: очікуваної тривалості життя при народженні, рівня освіти, бідності, безробіття населення, реального ВВП на душу населення.
Інтенсивність праці— міра напруженості праці, визначається кількістю фізичної і розумової енергії працівника, витраченої в одиницю часу.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати- виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені чинним законодавством, або які провадяться понад встановлені чинним законодавством норми.
Календарний фонд робочого часу- число календарних днів планового періоду.
Кваліфікація- сукупність спеціальних знань та практичних навичок, які визначають ступінь володіння робітником тією чи іншою професією або спеціальністю.
Керівники— працівники, які займають посади керівників підприємства та його структурних підрозділів, а також їх заступники.
Коефіцієнт вибуття- відносний показник механічного руху населення визначається як відношення кількості вибулих з даної території за рік до середньорічної чисельності населення даної території, в розрахунку на 1000 населення.
Коефіцієнт вибуття кадрів- показник руху кадрів, визначається як відношення числа працівників, звільнених з підприємства за всіма причинами до середньоспискової чисельності працівників за той же період у відсотках.
Коефіцієнт використання номінального фонду робочого часу- показник рівня використання робочого часу, розраховується як співвідношення фактично відпрацьованого часу за рік до номінального фонду робочого часу.
Коефіцієнт використання реального фонду робочого часу- показник рівня використання робочого часу, відношення фактично відпрацьованого часу до його реального (ефективного) фонду.
Коефіцієнт механічного обороту- відносний показник механічного руху населення, визначається як відношення суми прибулих і вибулих з даної території за рік до середньорічної чисельності населення даної території, в розрахунку на 1000 осіб населення.
Коефіцієнт механічного приросту— відносний показник механічного руху населення, визначається як відношення різниці прибулих і вибулих з даної території за рік до середньорічної чисельності населення даної території, в розрахунку на 1000 осіб населення.
Коефіцієнт надлишкового обороту(коефіцієнт плинності кадрів) — показник руху кадрів, визначається відношенням числа працівників, звільнених за даний період за власним бажанням, за прогул і інші порушення дисципліни, до середньоспискової чисельності працівників за той же період, визначається у відсотках.
Коефіцієнт народжуваності- відносний показник природного руху, який визначається як відношення кількості народжених на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення, в розрахунку на 1000 осіб населення.
Коефіцієнт необхідного обороту- показник руху кадрів, визначається відношенням числа працівників, звільнених за даний період за причинами виробничого або загальнодержавного характеру до середньоспискової чисельності працівників за той же період, визначається у відсотках.
Коефіцієнт нерівності розподілу доходів (витрат) серед населення(коефіцієнт концентрації доходів (витрат), індекс Джині) - відображає сутність відхилення фактичного розподілу доходів (витрат) за чисельно рівними групами населення від лінії їх рівномірного розподілу.
Коефіцієнт прибуття- відносний показник механічного руху населення визначається як відношення кількості прибулих на дану територію за рік до середньорічної чисельності населення даної території, в розрахунку на 1000 осіб населення.
Коефіцієнт прийому кадрів- показник руху кадрів, визначається як відношення числа працівників, прийнятих на роботу за даний період, до середньоспискової чисельності працівників за той же період у відсотках.
Коефіцієнт розлучень- відносний показник природного руху, який визначається як відношення кількості розлучень на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення, в розрахунку на 1000 осіб населення.
Коефіцієнт сезонних коливань затрат праці- показник сезонності, відношення середнього помісячного відхилення затрат праці до середньомісячних затрат праці у відсотках.
Коефіцієнт смертності- відносний показник природного руху, який визначається як відношення кількості померлих на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення, в розрахунку на 1000 населення.
Коефіцієнт фондів- співвідношення сумарних доходів (витрат) населення упершому та останньому децилях.
Коефіцієнт шлюбності-^ відносний показник природного руху, який визначається як відношення кількості зареєстрованих шлюбів на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення, в розрахунку на 1000 осіб населення.
Колективний договір- договір, який укладається на підприємстві, в організації між власником або уповноваженим ним органом і профспілковою організацією з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Комісійна форма оплати праці- оплата діяльності працівника по укладанню будь-якої угоди від особи підприємства, в комісійних відсотках від сумарного розміру цієї угоди.
Комісія з економічних та соціальних питань(КЕСП) - функціонує в Євросоюзі у формі тристороннього парламенту і супроводжує законодавчу діяльність комісії Євросоюзу, рішення цієї комісії не є обов'язковими для комісії Євросоюзу, вони носять рекомендаційний характер.
Компенсаційні виплати- грошові виплати, які компенсують працівнику несприятливі умови праці (за умови праці, роботу у нічний час тощо) визначаються підприємством самостійно, але не нижче розмірів, встановлених законодавством.
Конкретні соціологічні дослідження- дослідження, спрямовані на розв'язання конкретних проблем у соціально-трудовій сфері.
Конфлікт- випадок загострення протиріч у трудових відносинах. К. може проявлятися у таких формах: мовчазне незадоволення, відкрите незадоволення, сварка, страйк та інші.
Кооперація праці- об'єднання, встановлення взаємозв'язку між розрізненими, спеціалізованими виконавцями в процесі трудової діяльності.
Людський капітал- наявний запас здібностей і мотивацій населення, що впливають на зростання обсягів національного виробництва і збільшення доходів населення.
Машинно-ручні робочі місця- робочі місця, на яких обробка предметів праці відбувається механізмами і за рахунок зовнішньої енергії (електричної, теплової), але при безпосередній участі працівника.
Маятникова міграція- переїзд на роботу в іншу місцевість і щоденне повернення на місце проживання.
Механізовані робочі місця- робочі місця, на яких основні технологічні процеси повністю виконуються машинами і механізмами, а за робітником залишається лише функція управління машинами, тобто енергія людини витрачається на управління, а не на безпосереднє перетворення предмета праці.
Міграційний оборот (валова міграція)- абсолютний показник механічного руху населення, який визначається як сума прибулих і вибулих на дану територію за рік.
Міжнародне бюро праці (МБП)- постійний секретаріат МОП, який здійснює всю поточну роботу з виконання рішень конференції і Адміністративної ради.
Міжнародний інститут соціально-трудових відносин- самостійна установа, метою якої є: сприяння поглибленому вивченню і осмисленню проблем праці і методів їх рішення.
Міжнародна (генеральна) конференція праці- найвищий орган МОП, яка скликається щорічно. Основне завдання конференції - прийняття міжнародних трудових норм: конвенцій і рекомендацій, затвердження бюджету і програми діяльності МОП.
Міжнародна організація праці (МОП)- спеціалізована установа, яка функціонує при ООН і має своєю метою захист інтересів трудящих, який здійснює за допомогою вироблення конвенцій і рекомендацій з питань трудового законодавства.
Міжнародний навчальний центр МОП- найбільший навчальний заклад системи ООН, його діяльність присвячена виключно розвитку людських ресурсів.
Міжцехова кооперація праці- об'єднання праці цехів, служб підприємства для виробництва продукції.
Мінімальна заробітна плата- законодавчо встановлений мінімум заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальний споживчий бюджет- вартісний показник, який відображає структуру і рівень задоволення потреб, які суспільство на даному етапі розвитку вважає мінімально прийнятними.
Місячні індекси затрат праці- показник сезонності, відношення затрат праці в кожному місяці до затрат праці в базисному місяці.
Метод інтерв'ю- метод одержання інформації шляхом бесіди інтерв'юера з респондентом, на певну тему.
Метод миттєвих спостережень- один з методів вивчення затрат робочого часу, який умовно можна віднести до вибіркової фотографії робочого часу.
Механічний рух населення (міграція)- просторове переміщення населення.
Моніторинг- система послідовного збору даних про явище, процес, які описуються за допомогою певних показників з метою оперативної діагностики стану об'єкта, його дослідження і оцінки в динаміці.
Моніторинг соціально-трудової сфери- комплексна державна система безперервного спостереження за фактичним станом справ у соціально-трудовій сфері.
Найманий працівник- це фізична особа (громадянин), яка перебуває у трудових- відносинах з роботодавцем на підставі укладеного трудового договору (контракту) і безпосередньо виконує трудову функцію відповідно до існуючих регламентів.
Населення- це сукупність людей, що природно-історично склалася, постійно відновлюється і проживає на визначеній території.
Натуральний метод вимірювання продуктивності праці- характеризується показниками виробітку, обчисленими в одиницях фізичного обсягу.
Національна рада соціального партнерства (НРСП)- постійно діючий тристоронній орган, що діє на державному, галузевому і територіальному рівнях, розглядає проекти законів, постанов Кабінету Міністрів України з питань соціально-трудових відносин, вносить пропозиції щодо ратифікації Україною конвенцій МОП.
Непромисловий персонал підприємства- працівники, які не беруть участі у виробництві матеріальних благ, це працівники житлового господарства, медичних установ, навчальних закладів, установ дошкільного виховання, культури тощо.
Непряма відрядна система оплати праці- заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що ним обслуговуються. Вона застосовується для оплати праці допоміжних робітників, від яких в значній мірі залежать темп і виробіток основних працівників.
Номінальна заробітна плата- кількість грошей, яку працівник отримує за певну кількість своєї праці.
Номінальний фонд робочого часу- кількість робочих днів, яка максимально може бути відпрацьована протягом планового періоду, визнача-ється відніманням з календарного фонду неробочих днів.
Норма виробітку- кількість натуральних (штук, метрів, тонн) або умовних одиниць, які повинні бути виготовлені за одиницю часу (зміну, місяць) в певних організаційно-технічних умовах одним або групою працівників відповідної кваліфікації.
Норма керованості- чисельність працівників і число структурних підрозділів, які припадають на одного керівника.
Норма обслуговування- встановлення кількості одиниць обладнання (число робочих місць, квадратних метрів площі і т. ін.), яке повинно обслуговуватися одним працівником або групою робочих відповідної кваліфікації при певних організаційно-технічних умовах протягом зміни.
Норма праці- конкретне вираження міри праці на кожному підприємстві.
Норма часу- кількість робочого часу, необхідна для виконання одиниці певної роботи (операції) одним працівником або групою працівників відповідної чисельності і кваліфікації в найбільш раціональних для даного підприємства організаційних, технічних і господарських умовах.
Норма часу обслуговування- кількість часу, необхідна в певних організаційно-технічних умовах на обслуговування протягом зміни обладнання, квадратного метра виробничої площі і т. ін.
Норма чисельності працюючих- чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, яка необхідна для виконання виробничого завдання.
Норматив чистої продукції- показник, що відображає величину нової вартості, створеної працею колективу даного підприємства при виробництві конкретної продукції. Складається з нормативної заробітної плати і прибутку на одиницю продукції.
Нормативна вартість обробітку (НВО)- визначається як сума нормативних затрат на обробку кожного виробу.
Нормативна чиста продукція- грошова оцінка трудомісткості виробничої програми, або вартісна оцінка повної трудомісткості товарної продукції підприємства.
Нормативні основи наукової організації праці- вимоги, які містяться в різного роду нормативних документах і матеріалах, які регламентують виробничі і трудові процеси, економіку і управління виробництвом.
Нормоване завдання- встановлений обсяг роботи, який працівник або група працівників повинні виконати за певний період з дотриманням певних вимог до якості продукції.
Нормування праціна підприємстві - система засобів і методів встановлення міри праці, необхідної для об'єктивної оцінки його ефективності і відповідного рівня його оплати.
Носії господарсько-трудових інтересів- соціальні групи, які відрізняються один від одного за майновим станом, доходами, професіями, галузевими та регіональними інтересами.
, Об'єкти державного регулювання ринку праці- ситуації, явища та умови соціально-економічного життя, де виникають труднощі, які не розв'язуються автоматично, в той час як їх розв'язання терміново потрібно для нормального функціонування економіки і підтримання соціальної стабільності в суспільстві.
Обслуговування робочого місця- система заходів із забезпечення робочих місць засобами, предметами праці і надання різного роду послуг виробничого характеру.
Одиничний розподіл праці- розподіл робіт на окремому підприємстві: з цехами, ланками, бригадами, окремими працівниками та їх професійно-кваліфікаційними групами.
Організація заробітної плати- побудова заробітної плати, приведення її елементів в певну систему, що забезпечує взаємозв'язок кількості і якості праці з розмірами заробітної плати.
Організація діяльності виробничого підприємства- комплексне вдосконалення підготовки виробництва, виробничих процесів і системи їх обслуговування.
Організація робочого місця- комплекс заходів, спрямованих на створення найбільш сприятливих і безпечних умов праці для високопродуктивної праці робітників.
Оснащення робочого місця- сукупність засобів виробництва: основного технологічного і допоміжного обладнання, технологічного і допоміжного оснащення, засобів зв'язку, засобів з охорони праці і техніки безпеки, які є на даному робочому місці.
Основні робітники- працівники, що безпосередньо видозмінюють предмет праці, створюючи продукт.
Партнерство- система взаємовідносин, яка дозволяє враховувати взаємні інтереси сторін і досягати на цій основі згоди, що закріплюється у договорах та угодах.
Патерналізм- жорстке державне регулювання соціально-трудових процесів.
Підготовчо-завершальний час— час, який витрачається на підготовку до виконання заданої роботи і'дії, пов'язані з її завершенням (отримання інструментів, технологічної і планово-облікової документації, інструктаж про проведення робіт, здачу інструменту і документації, для ІТР і службовців - час на отримання завдання, звіт про виконання робіт, приймання і здача зміни тощо).
Планування робочого місця— доцільне просторове розміщення всіх функціонально пов'язаних між собою засобів праці, предметів праці і самого працівника.
Показник сезонності- відношення затрат праці або кількості працюючих у найбільш напружений місяць до відповідного середньомісячного показника.
Попит на робочу силу- суспільна платоспроможна потреба в робочій силі.
Постійна міграція— переміщення населення на постійне проживання в іншу країну, регіон, місто.
Почасова форма заробітної плати- форма, за якої мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується множенням тарифної ставки на фактично відпрацьований час, чи за посадовим окладом.
Почасово-преміальна система оплати праці- згідно з даною системою працівник понад оплату у відповідності з відпрацьованим часом і тарифними ставками отримує премію за забезпечення певних кількісних і якісних показників.
Правові основинаукової організації праці - закони, нормативи і правила, які регулюють трудову діяльність.
Праця- цілеспрямована діяльність людей по створенню матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.
Принцип солідарності - сумісна відповідальність людей, яка грунтується на особистій відповідальності і згоді, однодумності і спільності інтересів.
Принцип субсидіарності- збереження прагнення людини до самостійності і самореалізації, запобігання перенесення відповідальності на інших суб'єктів соціально-трудових відносин.
Природний рівень безробіття- такий мінімальний рівень безробіття, який неможливо зменшити і який відповідає повній зайнятості, до його складу відносять фрикційне та структурне безробіття.
Природний рух населення- зміна чисельності населення в результаті народження і смерті людей.
Продуктивність праці- показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу з іншого.
Прожитковий мінімум або бюджет прожиткового мінімуму- система показників обсягу і структури споживання найважливіших матеріальних благ і послуг на мінімально припустимому рівні, що забезпечують умови для підтримання активного фізичного стану дорослих, для соціального і фізичного розвитку дітей і підлітків.
Промислово-виробничий персонал підприємства- кадри підприємства, які безпосередньо пов'язані з процесом виробництва продукції, тобто зайняті основною виробничою діяльністю.
Проста-почасова система оплати праці- заробіток працівника визначається як добуток тарифної ставки, що відповідає присвоєному працівникові тарифному розряду, та відпрацьованого ним робочого часу.
Просте відтвореннянаселення - характеризується постійною кількістю населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності.
Пропозиція робочої сили- контингент працездатного населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ.
Професія- особливий вид трудової діяльності, яка вимагає спеціальних теоретичних знань і практичних навичок.
Професійно-кваліфікаційний розподіл праці- поділ праці між групами працівників за ознакою технологічної однорідності виконуваних робіт, а також в залежності від складності цих робіт.
Пряма індивідуальна система оплати праці- система, яка передбачає, що заробіток працівника нараховується у відповідності з кількістю виробленої продукції і постійних відрядних розцінок за одиницю цієї продукції.
Психофізіологічні основи наукової організації праці- висновки і рекомендації наук, які вивчають фізіологію і психологію праці, зміни, які відбуваються в організмі людини при виконанні трудових дій у певних виробничих умовах.
Раціональний споживчий бюджет (бюджет соціальногодостатку) -
вартісний показник, який відображає структуру і рівень споживання населення з середніми доходами.
Реальна заробітна плата- кількість товарів і послуг, яку можна придбати за номінальну заробітну плату.
Регулююча, або ресурсно-розміщувальна функція заробітної плати- оптимізація розміщення робочої сили за регіонами, галузями виробництва, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури.
Резерви росту продуктивності праці- можливості більш повної реалізації продуктивної сили праці за рахунок покращання використання всіх факторів її підвищення.
Репрезентативність вибірки- достовірність даних і висновків, гарантія того, що висновки, зроблені по частині сукупності, властиві сукупності в цілому.
Ринок праці— система економічних відносин з приводу обміну індивідуальної здатності до праці на фонд життєвих благ, необхідних для відтворення робочої сили та розміщення працівника в системі суспільного поділу праці за законами товарного виробництва.
Ринкова система- система ринків, серед яких виділяють: ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання, ринок фінансів, ринок послуг, ринок технологій, ринок інформації тощо.
Рівень безробіття- відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності економічно активного населення.
Рівень життя— структура матеріальних потреб населення і ступінь їх задоволення; узагальнюючий показник, який характеризує споживання населенням матеріальних і духовних благ і ступінь задоволення потреб у цих благах. Рівень життя характеризується показниками: рівнем реальних доходів на душу населення; рівнем і структурою споживання, рівнем цін на споживчі товари та послуги, розміром плати за житло та комунальні послуги; рівнем освіти, медичного обслуговування; середньою тривалістю життя, часткою населення, яке перебуває за межею бідності тощо.
Робітники- працівники, що безпосередньо зайняті створенням матеріальних благ і наданням матеріальних послуг.
Роботодавець- власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.
Робоча зона- частина простору, в межах якого здійснюються трудові дії працівника.
Робоча сила- сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які використовуються нею під час виробництва будь-якої споживчої вартості.
Робоче місце- частина виробничого простору одного або групи працівників, оснащена основним і допоміжним технологічним обладнанням, інвентарем, інструментом, робочими меблями, необхідними для виробництва певного виду робіт.
Робочі місця ручної роботи- робочі місця, на яких всі трудові процеси виконуються за допомогою трудового зусилля виконавця, із застосуванням найпростішого інструмента.
Розмах сезонності- показник сезонності, відношення максимальних місячних затрат праці до мінімальних, або максимальної місячної чисельності працюючих до мінімальної, розраховується у відсотках.
Розподіл праці- відокремлення діяльності окремих працівників і їх груп у процесі праці.
Розширене відтворення населення- збільшення чисельності населення внаслідок переважання народжуваності над смертністю, природний приріст населення.
Сальдо міграції (механічний приріст)- абсолютний показник механічного руху населення, який визначається як різниця між числом прибулих і числом вибулих з даної території за певний проміжок часу.
Самозайняті- особи, які самостійно організовують свою роботу за власні кошти, володіють засобами виробництва і несуть відповідальність за вироблену продукцію.
Самофотографія робочого дня- облік робочого часу протягом зміни, що проводиться самим працівником.
Сегментація ринку праці- розподіл, розбивання ринку робочої сили на окремі групи за певними критеріями, залежно від поставленої мети вивчення, аналізу чи управління.
Сезонна міграція- переїзд в іншу місцевість на роботу терміном до шести місяців.
Середньорічний індекс сезонних коливань затрат праці- показник сезонності, сума місячних індексів затрат праці поділена на 12.
Середньоспискова чисельність працівників за місяць- відношення суми чисельності працівників спискового складу за кожний календарний день місяця, включаючи святкові і вихідні дні, до кількості календарних днів місяця.
Середня тривалість робочого дня- відношення загальної кількості відпрацьованого часу в годинах до кількості працівників, що брали участь у роботі.
Системи заробітної плати- способи встановлення залежності величини винагороди за працю від кількості і якості витраченої праці.
Службовці- категорії працюючих, які здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування, виконують суто технічну роботу.
Соціальна допомога- система заходів, які застосовуються до всього населення, це допомога короткотермінового характеру, особам, які опинилися в екстремальній ситуації, і потребують додаткових витрат.
Соціальна підтримка- система заходів для населення, яка передбачає створення умов, що дозволяють працівнику забезпечувати свою соціальну захищеність.
Соціальна політика- стратегічний соціально-економічний напрям, обраний країною для всебічного розвитку громадян, який забезпечує пристойний рівень та умови їх життя і праці.
Соціальне партнерство- сукупність соціально-економічних відносин між представниками працівників, роботодавців та держави спрямована на співробітництво, пошук компромісів, підготовку пропозицій щодо прийняття ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин, що виражає принцип соціальної політики держави.
Соціальний договір- узгодження інтересів різних соціальних груп у найважливіших сферах суспільства: виробництві, обміні, розподілі та споживанні матеріальних і духовних благ.
Соціальний захист- система заходів, яка забезпечує соціальну захищеність переважно непрацездатного населення.
Соціальний рух населення- зміни освітньої, професійної та інших структур населення.
Соціальні нормативи- вимірювачі і критерії розподілу бюджетних коштів для задоволення певного рівня тих чи інших соціальних потреб населення в освіті, медичному обслуговуванні, житлі, пенсійному забезпеченні, соціальному страхуванні тощо.
Соціально-економічні основи наукової організації праці- цілі, характер, зміст праці у суспільстві, соціально-економічна спрямованість заходів організації праці.
Соціально-трудові відносини- взаємозалежність і взаємодія суб'єктів цих відносин, яка виникає в процесі праці і спрямована на регулювання умов трудового життя.
Соціологічне дослідження- аналіз явищ і процесів соціально-трудової сфери з метою вивчення закономірностей їх розвитку, залежностей і взаємозв'язків між ними для розробки та обгрунтування пропозицій із вдосконалення соціально-трудових відносин.
Соціометрічне опитування- опитування з метою виявлення психологічного клімату у колективі і на цій основі одержання кількісної оцінки міжособистісних відносин в ньому.
Спеціалісти- працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними, бухгалтерськими, юридичними та іншими роботами (економісти, бухгалтери, інженери, юрисконсульти тощо).
Спеціальність- вид діяльності в рамках професії, який має специфічні особливості і вимагає від працівників додаткових спеціальних теоретичних знань і навичок.
Спискова чисельність працівників підприємства- чисельність працівників спискового складу на визначену дату з урахуванням прийнятих і вибулих за цей день працівників.
Споживчий бюджет- вартісний показник обсягу і структури споживання найважливіших матеріальних благ та послуг.
Споживчий кошик- набір товарів та послуг, які входять у споживчий бюджет.
Стимулююча функція заробітної плати- полягає у встановленні залежності її розміру від кількості і якості праці конкретного працівника.
Стимулюючі виплати- (доплати і надбавки за високу кваліфікацію, професійну майстерність, роботу з меншою чисельністю, премії, винагороди, тощо) визначаються підприємством самостійно і здійснюються ним у межах фінансових можливостей.
Структура заробітної плати- співвідношення окремих частин заробітної плати в загальному її обсязі.
Структура персоналу підприємства- склад і кількісне співвідношення окремих категорій і груп працівників.
Суб'єкти ринку праці- домогосподарства (сім'ї), які визначають пропозицію робочої сили та фірми, що формують попит на неї.
Сукупні ресурси домогосподарств- доходи, які формуються із загальних доходів і використання заощаджень, позик та повернутих домо-господарствам боргів.
Суспільна організація праці- формування і підтримування природних, розумних пропорцій між сферами прикладання праці, а отже, і між сферами суспільного виробництва і невиробничої сфери.
Суцільна фотографія робочого часу- облік робочого часу, коли фіксуються всі затрати робочого часу протягом зміни.
Сучасний тип відтворення- рух населення, при якому спостерігається зменшення рівня народжуваності, зменшення рівня смертності і зростання середньої тривалості життя.
Схеми посадових окладів- використовуються для оплати керівників і спеціалістів. Розміри посадових окладів залежать від їх посад, кваліфікації, умов праці, масштабів і складності виробництва тощо.
Тарифна система оплати праці- сукупність нормативів, за допомогою яких регулюється рівень заробітної плати працівників по галузях і регіонах, а також в залежності від видів виробництва, кваліфікаційних ознак, характеру і умов праці різних категорій працівників.
Тарифна сітка- шкала, яка визначає співвідношення в оплаті різних груп працівників в залежності від їх кваліфікації.
Тарифна ставка- норма, яка визначає розмір оплати праці робітника за одиницю часу (годину, день, місяць).
Тарифний коефіцієнт- показник, який характеризує співвідношення між різними розрядами і показує у скільки разів рівень складності і оплата праці даної кваліфікації перевищує рівень складності і відповідальності і оплату роботи віднесеної до першого розряду тарифної сітки.
Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД)- збірники нормативних документів, які вміщують кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділи за виробництвами і видами робіт.
Теоретичні соціологічні дослідження- дослідження спрямовані на виявлення загальних соціальних закономірностей, розробку методології дослідження тощо.
Тестування- метод соціологічного дослідження, що застосовується для виявлення в особи наявності і ступеня виразності певних рис особистості, здібностей і умінь, психічних станів і представляє собою серію питань з можливими варіантами відповідей.
Техніко-економічні основи наукової організації праці- досягнення технічних наук, сукупність знань і досвіду в галузі застосування і вдосконалення знарядь і предметів праці, техніки і технології виробництва.
Технічні виконавці- працівники, що виконують технічну роботу, дов'язану з господарським обслуговуванням, обліком, діловодством (секретарі, обліковці).
Технологічний розподіл праці- розподіл праці за технологічними операціями і процесами, за фазами, видами робіт, виробами, деталями, він визначає розміщення працівників у відповідності з технологією виробництва.
Тимчасова міграція- переїзд в іншу місцевість на роботу терміном до двох місяців.
Традиційний тип відтворення населення— рух населення, при якому спостерігається високий рівень народжуваності і високий рівень смертності.
Трипартизм- система тристороннього представництва: підприємців, профспілок і уряду.
Трудовий договір- угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, внутрішній трудовий розпорядок, а власник підприємства зобов'язується виплачувати йому заробітну плату і забезпечувати необхідні умови праці.
Трудовий метод виміру продуктивності праці- обчислення продуктивності праці шляхом співвідношення обсягу виробленої продукції чи робіт у нормо-годинах, нормо-днях до витрат робочого часу.
Трудовий потенціал- можлива кількість і якість праці, сукупність якостей, що визначають працездатність людини.
Трудові ресурси- працездатне населення в працездатному віці, зайняте в різних сферах суспільно-корисної праці і на навчанні з відривом від виробництва, чоловіки віком 16-59 років, жінки - 16-54 роки. До складу трудових ресурсів включаються також особи, які знаходяться поза межами працездатного віку, якщо вони зайняті у суспільному виробництві.
Трудомісткість- обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг).
Трудомісткість обслуговування- витрати праці допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.
Трудомісткість продукції повна- всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу.
Трудомісткість технологічна- витрати праці основних робітників, розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.
Трудомісткість управління- витрати праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців.
Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення (УККСЗН)- постійно діючий тристоронній орган, утворений на громадських засадах з метою підготовки і прийняття погоджених рішень щодо здійснення політики зайнятості в країні, метою якого є його участь у розробці й удосконаленні правової і нормативної бази діяльності ринку праці, у розробці і реалізації державних і регіональних програм зайнятості та джерел їх фінансування, координація зусиль господарських, профспілкових організацій і держави щодо пошуку шляхів запобігання безробіття, регулювання міжтериторіального, міжгалузевого розподілу трудових ресурсів тощо.
Умови праці- це зовнішнє середовище, що оточує працівника в процесі виробництва і впливає на його працездатність і продуктивність праці.
Умовно-натуральний метод вимірювання продуктивності праці-метод, за яким обсяг виробленої продукції в умовних одиницях співвідноситься з затратами праці.
Управління продуктивністю- це частина процесу управління підприємством, яка включає в себе планування, організацію, керівництво, контроль і регулювання підвищення продуктивності праці.
Фактори підвищення продуктивності праці- рушійні сили або причини, під впливом яких зростає продуктивність праці.
Форми заробітної плати- класифікація систем оплати праці за критерієм, що характеризує основний результат праці. Основними формами заробітної плати в рамках тарифної системи є почасова і відрядна.
Фотографія робочого дня- облік робочого часу протягом зміни, на відміну від самофотографії проводиться спеціально виділеною особою.
Функціональний розподіл праці- розподіл працівників підприємства на категорії в залежності від виконуваних ними функцій.
Хронометраж- метод вивчення затрат робочого часу, який використовується для вивчення трудомісткості елементів трудового процесу, що повторюються, а також для аналізу раціональності прийомів праці.
Час допоміжної роботи- час на забезпечення виконання основної роботи.
Час обслуговування робочого місця- час, протягом якого здійснюються роботи по нагляду за обладнанням і підтриманням робочого місця в нормальному стані.
Час оперативної роботи- включає в себе час основної роботи і час допоміжної роботи.
Час організаційного обслуговування робочого місця- час на підготовку робочого місця до виконання всього обсягу робіт протягом зміни.
Час основної роботи- час, протягом якого працівник видозмінює форми і якість предмета праці.
Час перерв на відпочинок, особисті потреби- час, передбачений законодавством для запобігання втоми та для підтримки нормальної працездатності і особистої гігієни працівника.
Час перерв з організаційно-технологічних причин- перерви в роботі, передбачені технологією виробництва певного виду продукції.
Час технічного обслуговування робочого місця- час на догляд за робочим місцем, який викликаний виконанням конкретних операцій.
Частковий розподіл праці- розподіл галузей народного господарства на підгалузі.
Штатний розпис- внутрішній нормативний документ, де вказаний перелік посад, що є на цьому підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їх місячних посадових окладів, різновид схеми посадових окладів, що застосовується на підприємстві.
Явочна чисельність- чисельність працівників спискового складу, що прийшли на роботу.
Якість трудового життя- сукупність властивостей, які характеризують умови праці у широкому розумінні, і дозволяють враховувати ступінь реалізації інтересу працівника і використання його здібностей.
ЗМІСТ
Передмова