Тема 1. Укладення трудового договору
План
1. Визначення трудового договору (контракту).
2. Сторони трудового договору.
3. Зміст трудового договору.
4. Випробування при прийнятті на роботу.
5. Загальний порядок укладення трудового договору.
6. Види трудового договору.
7. Атестація працівників.
Задача 1
Генеральний директор “Укртелекому” вирішив укласти контракт з гр. Науменко про його роботу на посаді начальника відділу міжміського зв’язку. Рада трудового колективу заперечила проти такої кандидатури.
Чи потрібно узгоджувати контракт з профкомом?
Чи має юридичне значення думка ради трудового колективу?
Чи може в цій ситуації бути підписаний контракт?
Задача 2
Петрова звернулася з позовом до суду про вимогу до заводу і директора заводу Гнатенка про визнання необґрунтованою відмову у прийнятті на роботу і відшкодування моральної шкоди. Вона послалася на те, що їй було обіцяне працевлаштування на заводі. На момент пред’явлення позову до суду на заводі були вакантні посади відповідно до її спеціальності і кваліфікації, однак їй відмовили в прийнятті на роботу.
На думку Петрової, причиною відмови послужили неприязні стосунки, що склались у неї з директором заводу через те, що вона протягом тривалого часу наполягає на працевлаштуванні її на заводі при наявності вакантних робочих місць.
Чи підлягає цей спір розгляду у суді?
Задача №3
На шинний завод звернулися з заявою про прийом на роботу: колишній член КСП; підліток 16 років, який закінчив 9 класів; офіцер, демобілізований з армії; молодий спеціаліст, якого було направлено на роботу на посаду інженера після закінчення вузу. Всі вони раніше в якості робітників і службовців не працювали.
Які документи повинні представити вищевказані особи при вступі на роботу? Як оформляється зараховування робітників і службовців на роботу? На протязі якого строку повинна бути оформлена трудова книжка на працівника, який влаштовується на роботу вперше, де вона повинна зберегтися та які відомості у неї заносяться?
Задача №4
Бєлкіна прийнята на роботу в плановий відділ треста економістом за працею. Але з урахуванням її знань, досвіду роботи адміністрація поклала на неї додаткові обов’язки: 1) складання посадових інструкцій для заводського адміністративного персоналу; 2) розробку проекту плану за працею; 3) надання допомоги ст. бухгалтеру під час складання річного балансу; 4) постійне представництво в комісії по трудовим спорам, яка проводить інвентаризацію споруд. У своїй заяві в комісію по трудовим спорам Бєлкіна вказала на те, що доручені їй завдання виходять за рамки її трудової функції.
Яке рішення повинен винести КТС?
Тема 2. Зміна трудового договору
План
1. Поняття переведення на іншу роботу.
2. Види переведення
3. Зміна істотних умов праці.
4. Поняття переміщення на іншу роботу.
Задача 1
Робітниці експедиції Коваленко і Толкунова звернулися до начальника цеху з проханням перевести їх на більш легку роботу у зв’язку з тим, що обидві мають дітей дво-х і чотиримісячного віку відповідно. У зв’язку з тим, що Коваленко годує дитину материнським молоком, її перевели на роботу діловодом, а Толкуновій в її проханні відмовили, мотивуючи відмову тим, що її дитина вигодовується штучно. Толкунова звернулася із скаргою до КТС.
Чи законне рішення адміністрації підприємства? Які пільги в галузі праці та заробітної плати надаються жінками, які мають дітей віком до трьох років?
Задача 2
Радченко, яка потребує за медичним висновком переведення на більш легку роботу, подала про це заяву начальнику цеху. Останній відмовив у переведенні, посилаючись на відсутність такої роботи, і запропонував Радченко піти у відпустку без збереження заробітної плати.
Як слід поступити Радченко?
Задача №3
Начальник дільниці залізниці для прискорення запровадження в експлуатацію нової станції перевів групу службовців на виробничі роботи будови станції (на 3 місяці). Свій наказ начальник дільниці залізниці обгрунтував виробничої необхідністю – ст.33 КЗпП України. Службовці, не погодившись з наказом, подали скаргу до прокурора?
1. Яке рішення повинен винести прокурор.
2. Визначте підвідомчість даного спору?
3. Який порядок тимчасового переводу на іншу роботу?
4. Чи законний наказ адміністрації?
Задача №4
За телефонним розпорядженням начальника обласного аптечного управління завідуюча районної аптеки видала наказ про перевід фармацевта аптеки Свініной К. у зв’язку з виробничою необхідністю в одну з аптек обласного центру строком на один місяць. Свініна такий перевід вважає незаконним.
Ваша думка, чи є тут порушення закону?
Задача №5
Машиністка Криворізької взуттєвої фабрики Іванова, у зв’язку із хворобою іншого працівника, тимчасово була переведена в прибиральниці, Іванова не вийшла на роботу, посилаючись на те, що праця прибиральниці відноситься до некваліфікованої роботи і адмінстрація не має права робити таке переведення без її згоди.
Які порушення допущені адміністрацією при переведенні Іванової? Куди може звернутися Іванова з оскарженням і як буде вирішен спір?
Тема 3. Припинення трудового договору
План
1. Загальна характеристика підстав для припинення трудового договору. Їх класифікація.
2. Випадки розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
3. Звільнення працівника за його ініціативою.
4. У яких випадках трудовий договір розривається з ініціативи третіх осіб?
5. Додаткові підстави для звільнення по спеціальному законодавству.
6. Порядок оформлення звільнення і проведення розрахунку.
7. Правові наслідки незаконного звільнення.
8. Загальні і додаткові гарантії при звільненні.
Задача 1
Пономаренко працював помічником машиніста тепловоза в локомотивному депо станції Роздільна. Наказом начальника депо його було звільнено з роботи за прогул без поважних причин.
Вважаючи звільнення неправильним, Пономаренко звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу.
Районний суд у позові відмовив і постановив стягти з Пономаренка судові витрати. Пономаренко оскаржив рішення в частині стягнення судових витрат.
Якою повинна бути ухвала обласного суду?
Задача 2
Головний інженер швейної фабрики був звільнений за появу на роботі в нетверезому стані за п. 7 ст. 40 КЗпП України. Головний інженер звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, посилаючись на те, що в нетверезому стані він був після закінчення робочого дня.
Яке рішення повинен винести суд?
Який порядок звільнення за п. 7 ст. 40 КЗпП України?
Задача №3
Карягіна А., товарознавець торгівельної бази комбінату суспільного харчування, вироком суду від 23 листопада засуджена за ч.2 ст.92 КК України до двох років виправних робіт за місцем роботи з позбавленням права займати матеріально відповідальні посади строком на п’ять років. Адміністрація підприємства 30 листопада звільнила її з роботи за п.8 ст.40 КЗпП. Карягіна А. не згодна з таким формуванням звільнення. Вона вважає, що її повинні були звільнити за особистим бажанням, так як 10 вересня, тобто задовго до винесеного вироку, вона подала заяву про таке звільнення.
Ваша думка? Проаналізуйте ситуацію у правовому плані.
Список рекомендованої літератури
1. Кодекс Законів про працю України // Кодекс Законів про працю України з постатейними матеріалами / Відп. ред. В.М. Вакуленко, О.П. Товстенко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 1040 с.
Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. (із наступними змінами та доповненнями) // ВВР. – 1991. – № 24. – Ст. 272; 1992. – № 17. – Ст. 209; 1992. – № 36. – Ст. 562.
3. Закон України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 р. // ВВР України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.
4. Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. // ВВР України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
5. Постанова Кабінету Міністрів України “Про переселення сімей в сільську місцевість і організований набір працівників” від 3 квітня 1993 р. № 245 // ЗП Уряду України. – 1993. – № 9. – Ст. 184.
6. Постанова Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27 квітня 1993 р. № 301 // ЗП Уряду України. – 1993. – № 10. – Ст. 197.
7. Постанова Кабінету Міністрів України “Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності” від 19 березня 1993 р. № 203 // ЗП Уряду України. – 1993. – № 6. – Ст. 121.
8. Положення про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності, при найманні на роботу. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203 // ЗП Уряду України. – 1993. – № 6. – Ст. 121.
9. Постанова Кабінету Міністрів України “Про типову форму контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності” від 10 грудня 1998 р. № 1995 // ЗП Уряду України. – 1995. – № 11. – Ст. 264; Урядовий кур’єр. – 1998. – 17 грудня.
10. Про упорядкування застосування контрактної форми трудового договору: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170 // ЗП Уряду України. – 1994. – № 7. – Ст. 172.
11. Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170 // ЗП Уряду України. – 1994. – № 7. – Ст. 172
12. Положення про порядок проведення атестації державних службовців органів виконавчої влади. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. № 950 // Урядовий кур’єр. – 1996. – 19 вересня.
13. Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій. Затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 р. № 43 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці України. – 1993. – № 8.
14. Про практику розгляду судами трудових спорів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. № 4, від 26 жовтня 1995 р. № 18 та від 25 травня 1998 р. № 15) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. – К., 1995. – С. 373; Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 3.
15. Андреев Ю.Н. Правовое регулирование труда в производственных сельскохозяйственных кооперативах // Государство и право. – 1998. – № 10. – С. 63-70.
16. Андрушко В., Кондратьєв Р. Спірні моменти судової практики у світлі нового тлумачення поняття “примусова праця” // Право України. – 1998. – № 3. – С. 31-32.
17. Баранюк Ю. Правові проблеми укладення трудового контракту // Право України. – 1998. – № 4. – С. 77-81.
18. Баранюк Ю. Особливості змісту трудових контрактів // Право України. – 1998. – № 9. – С. 74-78.
19. Балюк М., Гончарова Г. Зміни в організації виробництва і праці та соціальне партнерство // Право України. – 1996. – № 11. – С. 33-37.
20. Греков І. Співвідношення волі й волевиявлення при розірванні трудового договору з ініціативи працівника // Право України. – 1996. – № 6. – С. 31.
21. Гришковец А.А. Право государственного служащего на продвижение по службе // Государство и право. – 1998. – № 10. – С. 27-34.
22. Іншин М. Щодо правового забезпечення права на працю в умовах масового вивільнення робочої сили // Право України. – 1998. – № 3. – С. 77-78.
23. Лазор Н. Договірне і централізоване регулювання умов трудового договору: вирішеня проблеми // Право України. – 1998. – № 1. – С. 106-107.
24. Миронов В.И. Увольнение руководителя акционерного общества // Государство и право. – 1999. – № 3. – С. 91-94.
25. Процевський В. Відсторонення від роботи: вирішення питання у проекті Кодексу про працю // Право України. – 1996. – №8. – С. 25-27.
26. Реус О. Особливості укладення трудового договору з неповнолітніми // Право України. – 1998. – № 9. – С. 69-71.
27. Свічкарьова Я. Регулювання праці в акціонерних товариствах // Право України. – 1998. – № 1. – С. 58-61.
28. Свічкарьова Я. Контракт в акціонерних товариствах // Право України. – 1998. – № 4. – С. 15-19.
29. Юшко А. Переведення чи зміна істотних умов праці? // Право України. – 1998. – № 5. – С. 68-73.
30. Парпан Т. Про місце роботи та робоче місце працівника як умови трудового договору //Підприємство, господарство і право. – 2002. – № 6. – С.
31. Сонин О. Компенсации при переводе на работу в другую местность // Підприємство, господарство і право. – 2002. – № 7. – С.
32. Паламарчук В. Контракт як форма реалізації громадянами права на зайнятість // Право України. – 2003. – № 8. – С. 104-.
33. Романюк Л. До питання конкретизації передбачених у законодавстві умов зарахування на державну службу // Право України. – 2005. – № 5. – С. 70-74.
Тема 8. Робочий час і час відпочинку
Тривалість праці працівника визначається його робочим часом. У трудовому праві робочим вважається час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку повинен знаходитися на підприємстві, в установі, організації для виконання трудових обов'язків.
Відповідно до даного визначення до робочого часу як правової категорії відноситься, насамперед, час, коли працівник фактично виконує свою роботу.
В основі правового регулювання робочого часу лежить норма робочого часу, тобто встановлена законом кількість годин, які працівник повинен трудитися протягом визначеного календарного періоду. Норма робочого часу є і максимальною тривалістю праці для працівників.
Існує три види робочого часу: нормальний, скорочений і неповний.
Тривалість робочого часу встановлюється законом і не може бути збільшена за згодою сторін трудового договору. Водночас законодавство допускає можливість зменшення робочого часу за домовленістю між працівником і роботодавцем.
До елементів режиму робочого часу відносяться: а) час початку і закінчення роботи; б) час початку і тривалість перерви; в) тривалість і правила чергування змін.
При вивченні питань про час відпочинку необхідно передусім звернути увагу на його поняття і види, що передбачено чинним законодавством і розкривається в юридичній літературі.
Під часом відпочинку в трудовому праві розуміється такий відрізок часу, протягом якого працівник звільнений від виконання своїх трудових обов'язків і який він може використовувати за своїм розсудом.
Трудове законодавство встановлює наступні види відпочинку:
· перерва протягом робочого дня, зміни;
· щоденний відпочинок між робочими днями (змінами);
· щотижневі вихідні дні;
· щорічні святкові неробочі дні;
· щорічні відпустки.
Курсанти, студенти, слухачі повинні розглянути всі види відпусток, використовуючи Закон України “Про відпустки” і підзаконні нормативні акти, перелік яких вказаний нижче, прийняті після Закону.
Практичні завдання
План
1. Поняття робочого часу.
2. Види робочого часу.
3. Режим та облік робочого часу, порядок його встановлення.
4. Поняття надурочних робіт і порядок залучення до них
5. Ненормований робочий день.
6. Гнучкий робочий час.
7. Вахтовий метод роботи
8. Чергування.
9. Поняття і види часу відпочинку.
10. Види відпусток.
11. Щорічна основна відпустка і порядок її надання.
12. Щорічна додаткова відпустка, її види і порядок надання.
13. Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням.
14. Творчі відпустки.
15. Соціальні відпустки.
16. Відпустки без збереження заробітної плати і порядок їх надання.
Задача №1
17-річна Нефедова працювала секретарем заводу в управлінні. Тривалість робочого тижня для неї встановлена загальна – 40 годин. Крім цього, в її обов’язки внесена відправка пошти після закінчення робочого дня. Через 5 місяців роботи Нефедова звернулася до КТС з проханням встановити робочий день не вище 6 годин та оплатити за весь перероботаний час у подвійному розмірі.
Яке повинно бути рішення КТС?
Задача №2
Підліток Денисов (15 років) був притягненний до понаднормованої роботи за необхідністю закінчити почату роботу, яка внаслідок випадкової затримки за технічними умовами виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час. У загальній сумі він відпрацював 6 годин і начальник цеху дав йому відгул – один робочий день. В день відгула Денисов зробив квартирну крадіжку. Під час карного розслідування вияснилося, що у табелі про відмітку робочого часу у нього значилося, що він в цей день був на роботі.
Яке порушення допустив начальник цеху?
Задача №3
Машиніст холодильного обладнання Фалькова у відповідності з графіком відпусток повинна була піти в чергову відпустку в серпні. За обставинами виробничого характеру її відпустка була перенесена на наступний рік. На початку наступного нового року адміністрація запропонувала Фальковій використати відпустку. Але вона відмовилась від наданої відпустки за минулий рік і вимагала компенсації за неї в грошовій формі.
Ким і в якому порядку встановлюються строки надання відпусток? Чи допускається законодавством виплата компенсації за невикористану відпустку? Чи обгрунтовані вимагання Фалькової?
Задача №4
Графіком відпусток установлено відпустку підлітку Левіну у березні тривалістю 18 робочих днів. Левін просить надати йому відпустку в один календарний місяць і надати можливість використати відпустку в січні.
Як повинно бути вирішене питання про цю відпустку?
Список рекомендованої літератури
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Кодекс законів про працю України // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / Відп. ред. В. М. Вакуленко, О. П. Товстенко. – К.: Юрінком Ін-тер, 1997. – 1040 с.
4. Закон України “Про відпустки” від 15 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 2. – Ст. 4.
5. Порядок, тривалість і умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих учбових закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 634 // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 933.
6. Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 // Офіційній вісник України. – 1997. – Число 16. – С. 73; Число 35. – С. 14.
7. Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 р. № 982 // Урядовий кур'єр. – 1998. – 9 липня.
8. Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. № 45 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 2.
9. Рекомендації про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці: Затверджений наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. № 7 (із змінами, внесеними наказом Мінпраці та соціальної політики України від 5 лютого 1998 р. № 18) // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1997. – № 12. – С. 27-28; 1998. – № 3. – С. 38.
10. Про практичне застосування частини першої статті 5 і частини четвертої статті 24 Закону України "Про відпустки": Роз'яснення Міністерства праці України від 12 лютого 1997 р. № 10/2-493 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці України. – 1997. – № 2-3.
11. Про затвердження Показників і критеріїв умов праці, по яких надаються щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих чинників: Наказ Міністерства охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України від 31 грудня 1997 р. № 383/55 // Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 3.
12. Про затвердження Порядків застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці: Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 р. № 16 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 2.
13. Про нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки, які надаються у календарних днях, якщо працівник з незалежних від нього причин працював в режимі неповного робочого тижня чи перебував у відпустці без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням: Роз'яснення Міністерства праці України від 21 липня 1997 р. № 04-3022 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці України. – 1998. – № 1.
15. Глазырин В. В. Рабочее время и время отдыха иностранного гражданина // Право и экономика. – 1998. – № 5. – С. 64-66.
16. Лазарев В. Ежегодный отпуск рабочих и служащих // Человек и труд. – 1996. – № 7.
Тема 9. Оплата праці
Курсантам, студентам, слухачам необхідно вивчити Закон України “Про оплату праці”. Згідно зі ст. 1 Закону оплата праці – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Як правова категорія“заробітна плата” розкриває конкретні права й обов'язки учасників трудових правовідносин з приводу оплати праці.
Розмір заробітної плати залежить від професійних якостей працівника, від складності та умов виконуваної роботи і максимальним розміром не обмежується.
У структурі заробітної плати розрізняють основну і додаткову частини.
Основна, відносно постійна частина заробітної плати – це винагорода за виконану роботу, яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (посадових окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Вона відображає оцінку результатів праці з урахуванням таких факторів, як її складність, кваліфікація працівника,
Додаткова частина заробітної плати – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи, за особливі умови праці. Сюди відносяться надбавки і доплати до тарифної ставки (посадовому окладу). Наприклад, надбавки за професійну майстерність, доплата за сумісництво професій (посад). Ці надбавки і доплати встановлюються на певний строк.
Додаткова заробітна плата враховує не тільки якість і продуктивність праці за допомогою показників і умов преміювання, але і суб'єктивне ставлення працівника до праці (творчу ініціативу, оперативність, сумлінність), умови праці. При погіршенні роботи вони скасовуються (за винятком доплат за умови праці).
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться премії і винагороди за підсумками роботи за рік, матеріальні виплати.
Існує два методи правового регулювання заробітної плати: державне і договірне.
Основою організації оплати праці є тарифна система.
Згідно із ст. 96 КЗпП України складовими елементами тарифної системи є: тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники); тарифні сітки; тарифні ставки; схеми посадових окладів.
Розрізняють дві основні системи заробітної плати: погодинна і відрядна. Коли оплата праці нараховується за фактично відпрацьований час, то це буде погодинна система. А коли оплата нараховується за кількість виробленої продукції належної якості, то це буде відрядна система заробітної плати. Праця працівників може оплачуватися також по інших системах оплати праці ( у відсотках від виторгу, у долі від прибутку та ін.).
Погодинна і відрядна системи мають кожна свої різновиди. Так, погодинна система може бути погодинною, поденною, помісячною. У залежності від способу організації праці відрядна система оплати праці може бути як індивідуальною так і колективною.
Заробітна плата – це саме плата за вже зроблену працю, і роботодавець зобов'язаний виплачувати її регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць ( ст. 115 КЗпП України), а не тоді, коли вона при виплаті через 3-4 місяця в зв'язку з інфляцією утрачає свою колишню вартість.
Практичні завдання
План
1. Право працівників на оплату праці.
2. Методи правового регулювання оплати праці.
3. Системи оплати праці.
4. Норми виробітку і відрядні розцінки.
5. Тарифна система, її основні елементи.
6. Форми матеріального стимулювання праці працівників.
7. Оплата праці при відхиленнях від встановлених нормальних умов праці.
8. Випадки обмеження утримань із заробітної плати.
9. Поняття гарантійних виплат і доплат. У чому їх відмінність від заробітної плати?
10. Поняття компенсаційних виплат і їх види.
Задача №1
У зв’язку з необхідністю виконання термінового заказу група слюсарів-збірників була притягнена до праці у вихідний і святковий дні. Денна ставка слюсарів-збірників: за кожну годину – 3 грн. 85 коп., а відрядна – 4 грн. 25 коп.
Як компенсувати цим працівникам роботу у вихідний й святковий дні? Який заробіток кожного слюсаря-збірника за ці дні?
Задача №2
Шлифовальницю Олександрову, яка мала середньомісячний заробіток 160 грн., перевели за станом здоров’я на постійну нижчеоплачуєму роботу, де середньомісячний заробіток складає 110 грн. оскільки у результаті цього переводу заробіток Олександрової змінився, вона звернулася до начальника цеха з заявою про щомісячну виплату їй різницю між минулим і сьогоденним середньомісячним заробітком.
Яке рішення повинен прийняти начальник цеху відносно заяви Олександрової?
Задача №3
У районному управлінні сільського господарства у зв’язку з складанням річного відліку працівник бухгалтерії за розпорядженням адміністрації залучалися на протязі двох тижнів до понаднормовим роботам за 2-3 годинами кожний день. Оплатити понаднормові роботи адміністрація відмовилась, пославшись на те, що складання річного входить до обов’язків бухгалтерії і, крім цього, бухгалтерія не має дозволу профспілки на проведення понаднормових робіт.
Чи правомірна відмова адміністрації в оплаті за понаднормові роботи? Які порушення трудового законодавства допущені адміністрацією куди можуть звернутися працівники бухгалтерії за розрішенням суперечки?
Список рекомендованої літератури
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. КЗпП України (глави VII, VIII).
3. Закон України “Про оплату праці” від 24 березня 1995 р. (із змінами, внесеними Законом України від 23 січня 1997 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 17. – Ст. 121; Голос України. – 1997. – 8 лютого.
4. Положення про оплату праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим професіям: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 700 // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 928.
5. Порядок обчислення середньої заробітної плати: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. (із змінами від 24 лютого 1997 р.) // ЗП України. – 1995. – № 4. – Ст. 111; Праця і зарплата. – 1995. – № 5.
6. Постанова Кабінету Міністрів України “Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість” від 2 березня 1998 р. № 255 // Урядовий кур'єр. – 1998. – 26 березня.
7. Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1427 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 1.
8. Постанова Кабінету Міністрів України “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон” від 5 січня 1998 р. № 10 // Урядовий кур'єр. – 1998. – 10 січня.
9. Постанова Кабінету Міністрів України “Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва” від 28 червня 1997 р. № 695 // Офіційній вісник України. – 1997. – Число 28. – С. 65.
10. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів громадян” від 7 травня 1998 р. № 663 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 6.
11. 21. Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон: Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59 (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59) // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. – 1998. – № 6; Праця і зарплата. – 1998. – № 18.
12. 26. Гетьманцева Н. Співвідношення централізованого і локального методів правового регулювання оплати праці // Право України. – 1997. – № 12. – С.66-70.
13. 30. Кокин Ю. Теория заработной платы и современные реалии оплати труда в России // Человек и труд. – 1995. – № 7.
14. 31. Колот А. Зарубіжний досвід матеріального стимулювання персоналу // Україна: аспекти праці. – 1998. – № 1.-С. 16-21.
15. Лобатюк В. Реформа оплати праці в Україні. Недоліки і помилки // Праця і зарплата. – 1994. – № 9.
16. Осовий Г. Тарифні ставки та оклади у виробничій сфері // Праця і зарплата. – 1994. – № 15.
17. Солдатенко М., Колот А. Політика заробітної плати: потреби часу // Урядовий кур'єр. – 1998. – 12 листопада.
18. Тимофеев В. Социально-экономические условия и принципы государственного реформирования организации заработной платы // Человек и труд. – 1995. – № 2. – С. 81-83.
19. Товстенко О., Ломанов І. Мінімальна заробітна плата: функціональна роль і методологічні основи її застосування // Праця і зарплата. – 1997. – № 23.
20. Лаптій І Оплата праці і заробітна плата: щодо питання термінології // Право України. – 2005. – № 7. – С.81-84.
21. Нуртдинова А.Ф. Оплата и нормирование труда // Трудовое право. – 2004. – № 4-5. – С.74-78.
22. Лаптій І. Оплата праці як соціально-економічна та правова категорія // Право України. – 2005. – № 1. – С.106-109.
23. Кириленко В. Мінімальна заробітна плата «підросте»? // Юридичний вісник України. – 2005. – № 22. – С.2
Тема № 10. Трудова дисципліна
Дисципліна труда – це необхідна умова будь-якої сумісної праці. Як правова категорія дисципліна праці виступає в чотирьох аспектах: як один з основних принципів трудового права, як елемент трудових правовідносин, як інститут трудового права, як фактична поведінка.
Отже, дисципліна праці – це сукупність правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників і роботодавця, визначають заходи заохочення за успіхи в праці і відповідальність за винне невиконання цих обов'язків.
Дисциплінарна відповідальність працівників є одним із видів юридичної відповідальності, що передбачена законодавством за неправомірну поведінку. Вона полягає в застосуванні до них дисциплінарних стягнень за порушення дисципліни праці.
В юридичній літературі порушення трудової дисципліни називають дисциплінарним проступком.
Існує два види дисциплінарної відповідальності: загальна і спеціальна.
Загальна дисциплінарна відповідальність передбачена правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вона поширюється на всіх працівників, крім тих, для яких передбачена спеціальна дисциплінарна відповідальність.
Спеціальну дисциплінарну відповідальність несуть ті працівники, на яких поширюються статути і положення про дисципліну.
Курсантам, студентам, слухачам треба уважно вивчити порядок застосування заходів заохочення і стягнення.
Практичні завдання
План
1. Поняття дисципліни праці по трудовому праву.
2. Методі забезпечення трудової дисципліни.
3. Якими нормативними актами регулюється трудова дисципліна.
4. Заходи заохочення, встановлені діючим законодавством.
5. Дисциплінарний проступок.
6. Види дисциплінарної відповідальності.
7. Заходи дисциплінарного стягнення і порядок їх застосування.
Задача 1
Зварник Іванов систематично порушував трудову дисципліну, грубо ставився до товаришів по роботі. Розглянувши справу Іванова, трудовий колектив бригади виніс рішення: “За неодноразове порушення трудової дисципліни, етичних норм поведінки поставити перед директором питання про звільнення Іванова з роботи”.
Чи законне рішення трудового колективу бригади?
Чи зобов’язаний директор підприємства виконати рішення бригади?
Задача 2
Механік АТ “Побутбуд” Рудіченко був відсутній на робочому місці протягом першої половини робочого дня. У пояснювальній записці, яку від нього затребував директор підприємства про причини відсутності протягом чотирьох годин, Рудіченко вказав, що на прохання іншого механіка цього ж підприємства надавав йому допомогу в ремонті екскаватора на його робочому місці у сусідньому гаражі. Наступного дня був виданий наказ про звільнення Рудіченка за п. 4 ст. 40 КЗпП України за відсутність на робочому місці без поважних причин понад трьох годин.
Вважаючи звільнення незаконним, Рудіченко звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу.
Вирішіть справу.
Задача 3
Наладчик Карпенко запізнився на роботу на 40 хвилин. У зв’язку з цим начальник цеху через три дні подав директору заводу доповідну записку, в якій просив оголосити Карпенку догану. Через тиждень директор заводу видав наказ, в якому Карпенку оголошувалася догана за запізнення на роботу. Карпенко звернувся до КТС із заявою, в якій просив догану з нього зняти, оскільки запізнився він тому, що йому довелося в цей день їхати на роботу з передмістя. Пояснювальну записку про проступок у нього ніхто не відбирав, і в суті справи адміністрація не розібралася.
Вирішіть спір.
Список рекомендованої літератури
1. КЗпП України (глава X).
2. Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 56.
3. Закон України “Про кваліфікаційну комісію, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України” від 2 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 22. – Ст. 140.
4. Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
5. Закон України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
6. Закон України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 25. – Ст. 146.
7. Дисциплінарний статут прокуратури України: Затверджений постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 4. – Ст. 15.
8. Указ Президента України “Про відомчі заохочувальні відзнаки” від 18 листопада 1996 р. // Урядовий кур'єр. – 1996. – 28 листопада.
9. Примірне положення про відомчі заохочувальні відзнаки: Затверджене Указом Президента України від 13 лютого 1997 р. № 134/97 // Офіційній вісник України. – 1997. – Число 9. – С. 22.
10. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. № 4, від 26 жовтня 1995 р. № 18 та від 25 травня 1998 р. № 15) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. – К., 1995. – С. 373; Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 3.
11. Угрюмова Г. Загальна характеристика дисциплінарної відповідальності і дисциплінарного проступку за українським трудовим правом // Право України. – 2005. –№ 5. – С.78-81.
12. Крупнова Л. Правове регулювання юридичної відповідальності працівників державної виконавчої служби // Право України. – 2005. –№ 6. – С.75-79.