Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків

Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків мають за мету нормалізацію ситуації на ринках товарів, в основному ринків сировини й сільськогосподарської продукції.

Основні цілі таких організацій:

• регулювання цін на товари з тим, щоб уникнути їх різких коливань;

• запобігання затоварюванню на ринках відповідних товарів;

• встановлення справедливого співвідношення між цінами на сировинні та промислові товари;

• усунення надмірної конкуренції між товаровиробниками за рахунок розподілу ринків учасниками організації;

• забезпечення стабільних поставок товару на світові ринки.

Форми міжнародного регулювання товарних ринків досить різноманітні.

Це міжурядові угоди, що діють під егідою ЮНКТАД; міжурядові угоди, що об'єднують країни-експортери та країни-імпортери товару; організації країн-експортерів. Міжурядові угоди, розроблені в системі ЮНКТАД, реалізуються на підставі Міжнародних товарних угод (МТУ) і діяльності Міжнародних дослідних груп (МДГ).

Міжнародні товарні угоди спрямовані на стабілізацію цін на світових товарних ринках шляхом встановлення раціонального співвідношення між попитом і пропозицією. Для цього ЮНКТАД прийняла Інтеграційну програму для сировинних товарів (1976 р.) і заснувала Спільний фонд для сировинних товарів МТУ — це угоди в системі ЮНКТАД, і вони, по суті, не є організаціями.

Щодо міжнародних організацій, то вони поділяються на такі групи:

• багатосторонні товарні організації;

• міждержавні організації виробників та експортерів сировини.

Багатосторонні організації складаються як з експортерів сировинних і сільськогосподарських товарів, так і з їхніх найважливіших імпортерів. Вони також поділяються на окремі групи: міжнародні організації; міжнародні ради; міжнародні консультативні комітети; міжнародні дослідні групи. Багатосторонні організації діють у системі ООН.

Міжнародні організації головною метою вважають запобігання різких коливань цін на товар як у бік підвищення, так і в бік падіння. Вони регулюють такі ринки: какао; кава; натуральний каучук; цукор; зерно; тропічна деревина; джут.

Міжнародні ради складаються в рамках міжнародних товарних угод, їх метою є врегулювання відносин між учасниками угод шляхом надання інформації про стан і розвиток певних товарних ринків і узгодження світових цін. Міжнародні ради контролюють ринки оливкової олії, олова й зерна.

Міжнародні консультативні комітети також надають учасникам угод інформацію про кон'юнктуру ринку, обговорюють проблеми співвідношення виробництва й експорту товарів, сприяють врегулюванню цін. Відомі два комітети: Міжнародний комітет з бавовни й Комітет ЮНКТАД з вольфраму.

Міжнародні дослідні групи з сировинних товарів працюють під егідою ЮНКТАД. Вони аналізують тенденції на сировинних ринках і надають відповідні рекомендації країнам-учасникам. Комітети аналізують ринки: натурального каучуку, свинцю й цинку, нікелю, міді.

Міждержавні організації країн-виробників і експортерів сировини складаються тільки з виробників та експортерів і не включають нетто-споживачів сировини. Вони представлені об'єднаннями країн, що розвиваються (за незначними винятками). Утворення організацій цього типу стало спробою протистояти диктату споживачів, якими є переважно високорозвинуті країни. Значною мірою цієї мети вдалося досягти. Сьогодні частка товарних асоціацій у поставках на світовий ринок сировини й продовольства сягає 55%, а по деяких товарах — навіть 80 — 90%. Так, організація ОПЕК постачає 80% нафти, Асоціація країн — виробників олова — 90% цього металу, Асоціація країн — виробників натурального каучуку — 95% каучуку від усього обсягу відповідного ринку.

Міжнародні організації експортерів сировини налічують майже три десятки. Найбільш відомі й впливові:

1. Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК);

2. Асоціація країн-експортерів залізної руди (АІЕК);

3. Асоціація країн-виробників олова (АТПК);

4. Асоціація країн-виробників натурального каучуку (АНРПК);

5. Рада виробників какао-бобів;

6. Організація з кави;

7. Міжафриканська організація з кави (ІАКО);

8. Федерація кави Америки;

9. Міжнародна асоціація країн-виробників та експортерів чаю;

10. Союз країн-експортерів бананів (УПЕБ);

11. Група країн-експортерів цукру з Латинської Америки й Карибського басейну (ГЕПЛАСЕА);

12. Організація країн-експортерів джгуту.

Висновки

Глобальне економічне регулювання / під ред. проф. В. Н. Зуєва. М .: Магістр, 2012.

Герчикова І. Н. Міжнародні економічні організації. М .: Консалтбанкир, 2000.

Бабенко В. Міжнародна економіка. – К.: Основа, 2010. – 184 с.

Наши рекомендации