Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків
Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків мають за мету нормалізацію ситуації на ринках товарів, в основному ринків сировини й сільськогосподарської продукції.
Основні цілі таких організацій:
• регулювання цін на товари з тим, щоб уникнути їх різких коливань;
• запобігання затоварюванню на ринках відповідних товарів;
• встановлення справедливого співвідношення між цінами на сировинні та промислові товари;
• усунення надмірної конкуренції між товаровиробниками за рахунок розподілу ринків учасниками організації;
• забезпечення стабільних поставок товару на світові ринки.
Форми міжнародного регулювання товарних ринків досить різноманітні.
Це міжурядові угоди, що діють під егідою ЮНКТАД; міжурядові угоди, що об'єднують країни-експортери та країни-імпортери товару; організації країн-експортерів. Міжурядові угоди, розроблені в системі ЮНКТАД, реалізуються на підставі Міжнародних товарних угод (МТУ) і діяльності Міжнародних дослідних груп (МДГ).
Міжнародні товарні угоди спрямовані на стабілізацію цін на світових товарних ринках шляхом встановлення раціонального співвідношення між попитом і пропозицією. Для цього ЮНКТАД прийняла Інтеграційну програму для сировинних товарів (1976 р.) і заснувала Спільний фонд для сировинних товарів МТУ — це угоди в системі ЮНКТАД, і вони, по суті, не є організаціями.
Щодо міжнародних організацій, то вони поділяються на такі групи:
• багатосторонні товарні організації;
• міждержавні організації виробників та експортерів сировини.
Багатосторонні організації складаються як з експортерів сировинних і сільськогосподарських товарів, так і з їхніх найважливіших імпортерів. Вони також поділяються на окремі групи: міжнародні організації; міжнародні ради; міжнародні консультативні комітети; міжнародні дослідні групи. Багатосторонні організації діють у системі ООН.
Міжнародні організації головною метою вважають запобігання різких коливань цін на товар як у бік підвищення, так і в бік падіння. Вони регулюють такі ринки: какао; кава; натуральний каучук; цукор; зерно; тропічна деревина; джут.
Міжнародні ради складаються в рамках міжнародних товарних угод, їх метою є врегулювання відносин між учасниками угод шляхом надання інформації про стан і розвиток певних товарних ринків і узгодження світових цін. Міжнародні ради контролюють ринки оливкової олії, олова й зерна.
Міжнародні консультативні комітети також надають учасникам угод інформацію про кон'юнктуру ринку, обговорюють проблеми співвідношення виробництва й експорту товарів, сприяють врегулюванню цін. Відомі два комітети: Міжнародний комітет з бавовни й Комітет ЮНКТАД з вольфраму.
Міжнародні дослідні групи з сировинних товарів працюють під егідою ЮНКТАД. Вони аналізують тенденції на сировинних ринках і надають відповідні рекомендації країнам-учасникам. Комітети аналізують ринки: натурального каучуку, свинцю й цинку, нікелю, міді.
Міждержавні організації країн-виробників і експортерів сировини складаються тільки з виробників та експортерів і не включають нетто-споживачів сировини. Вони представлені об'єднаннями країн, що розвиваються (за незначними винятками). Утворення організацій цього типу стало спробою протистояти диктату споживачів, якими є переважно високорозвинуті країни. Значною мірою цієї мети вдалося досягти. Сьогодні частка товарних асоціацій у поставках на світовий ринок сировини й продовольства сягає 55%, а по деяких товарах — навіть 80 — 90%. Так, організація ОПЕК постачає 80% нафти, Асоціація країн — виробників олова — 90% цього металу, Асоціація країн — виробників натурального каучуку — 95% каучуку від усього обсягу відповідного ринку.
Міжнародні організації експортерів сировини налічують майже три десятки. Найбільш відомі й впливові:
1. Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК);
2. Асоціація країн-експортерів залізної руди (АІЕК);
3. Асоціація країн-виробників олова (АТПК);
4. Асоціація країн-виробників натурального каучуку (АНРПК);
5. Рада виробників какао-бобів;
6. Організація з кави;
7. Міжафриканська організація з кави (ІАКО);
8. Федерація кави Америки;
9. Міжнародна асоціація країн-виробників та експортерів чаю;
10. Союз країн-експортерів бананів (УПЕБ);
11. Група країн-експортерів цукру з Латинської Америки й Карибського басейну (ГЕПЛАСЕА);
12. Організація країн-експортерів джгуту.
Висновки
Глобальне економічне регулювання / під ред. проф. В. Н. Зуєва. М .: Магістр, 2012.
Герчикова І. Н. Міжнародні економічні організації. М .: Консалтбанкир, 2000.
Бабенко В. Міжнародна економіка. – К.: Основа, 2010. – 184 с.