Предмет і завдання, методи і об’єкти предмету економіка природокористування
Історія конфлікту відносин економіки та екології
Дата | Техноцентрики | Екоцентрики |
Адам Сміт, “Багатство народів”: теорія невидимої руки – ринок сам здатен ефективно розподіляти природні ресурси | ||
Томас Мальтус, “Есе про основи народонаселення”: людський попит (зростання населення) може перевищити пропозицію природних ресурсів | ||
Давід Рікардо, “Принципи політичної економіки та оподаткування”: ринок накладатиме обмеження на витрати, там де витрати перевищують прибуток. | ||
Карл Маркс, “Капітал”: соціальні протиріччя капіталізму спричинять падіння . Капіталізм є експлуатаційним: протиріччя у розвитку розвинутого віту та світу, що розвивається. | ||
Джон Кейнс, “Загальна теорія зайнятості, проценту та грошей”: відбувається рух від вільного ринку до ринку з державним втручанням в регулюванням. | ||
Джозеф Шумпетер, “Капіталізм, соціалізм і демократія”: економічні системи е стійкими від природи. (під впливом хвилі технологічних інновацій) | ||
Рейчел Карсон, “Мовчазна весна”, ДДТ, с/г пестициди | ||
Формування Римського клубу: спілка підприємців, науковців, та ін. Стурбованих про стан відносин між економікою та довкіллям. | ||
Пол Ерліх, “Бомба народонаселення”, відродження мальтузіанського страху перед зростанням народонаселення. |
Утворення ПроООН на конференції по людському довкіллю в Стокгольмі | ||
Зріст цін на нафту спричинений країнами ОПЕК | ||
Медоуз (римський клуб): “Границі росту” – турбується про вичерпність природних ресурсів | ||
Браней, “Всесвітній звіт 2000”, підтвердив про перевантаження довкілля | ||
Сімон і Кан, “Земля багата на ресурси”, критикує позицію “границі росту” і оптимістично ставиться до природних запасів. | ||
Джарва (римський клуб): “управління глобальними проблемами: причини для оптимізму” – незворотна шкода вже завдана довкіллю, але ще існують рішення цієї проблеми | ||
Глобальне можливе, ред. Репетто та ін. – визначає умови для сталого розвитку: 1. демографічний перехід до стійкого світового народонаселення; 2. переорієнтація виробництва енергії; пропагування покращення ефективності та зменшення кількості відходів; 3. пропагування використання відновних ресурсів 4. пропагування рівний розподіл ресурсів 5. спонукати політичні зміни у стосунках північ-південь. | ||
Підписано Монтреальський протокол. Контроль за озон руйнуючими речовинами: CFC та галогенами | ||
Медоуз (римський клуб): “За межами росту” – ми все ще можемо виправити ситуацію, але для цього потрібні значні кошти. | ||
Зустріч у Ріо комісії ООН з Довкілля та Розвитку. Підписано дві конвенції: 1. К по біорізноманіттю: країни мають звітувати про стан, визначати проблеми та їх рішення. 2. К по зміні клімату: у 2000 році викид парникових газів мав бути зменшений до рівнів 1990 | ||
ПроООН, Стан глобального довкілля 2000. Визначає ключові сигнали деградації довкілля. “Там, де екологічні аспекти не є інтегровані у економічну вартість і прийняття рішень, торгівля може збільшити нестійкі тенденції економічної діяльності та експлуатації ресурсу.” | ||
Зустріч Ріо +10, Йоханнесбург | ||
Ріо +20 |
Предмет і завдання, методи і об’єкти предмету економіка природокористування
Економіка природокористування (ЕП) – галузь економічної науки, яка вивчає шляхи і методи зменшення негативного впливу на природу в умовах підтримки стійкої динамічної рівноваги круговороту речовин у природі.
ЕП – наука про раціональне та ефективне використання ПР.
ЕП – міждисциплінарна наука, спрямована на отримання і практичне використання нових знань у галузі регулювання взаємовідносин між соціально-економічним розвитком суспільства та використанням природних ресурсів.
ЕП – це наука, яка вивчає закономірності процесу вилучення природних ресурсів в системі ринкової економіки та ті соціальні фактори, які при цьому слід враховувати. (Эндерс. Экономика природних ресурсов, 2004)
ЕП визначає:
· Економічну оцінку природних ресурсів
· Шкоду забруднення навколишньому середовищу та завданні збитки у грошовому виразі
· Проблеми ефективного використання природних ресурсів з урахуванням вичерпності їх запасів
Предмет ЕП – дослідження еколого-економічних відносин та їх наслідків, які виникають у процесі виробництва та відтворення природних ресурсів. ЕП має вивчатиме лише природний стан, але і закономірності відтворення природних ресурсів.
ЗавданняЕП:
· Створення економічних механізмів регулювання та ефективного (комплексного і раціонального) використання природних ресурсів, виявлення при цьому джерел забруднення довкілля і його негативного впливу на життя людини.
· Дослідження економічних закономірностей використання суспільством природних ресурсів з метою задоволення потреб.
· Дослідження екологічних наслідків науково-технічного прогресу, впровадження нових технологій виробництва.
· Розробка методів оцінки ПР з метою включення у розрахунки їх вартості.
· Розробка методів розрахунку економічно ефективності капіталовкладень у раціональне використання ПР та їх охорону.
· Визначення перспектив розвитку виробництва з урахуванням екологічного фактору.
· Прогноз змін стану навколишнього середовища.
· Аналіз комплексного використання сировини та вторинних ресурсів.
ЕП дає рекомендації щодо найефективнішого використання природних ресурсів, зменшення відходів виробництва за рахунок впровадження економічно ефективних і екологічно чистих технологій.
Методи ЕП використовуються для комплексного дослідження еколого-економічної ситуації з метою виявлення взаємозв’язків людини і природи, впливу виробничої діяльності на стан навколишнього середовища: спостереження, аналіз і синтез, експеримент, моделювання, прогнозування, пізнання.
Об’єкти ЕП: природні умови існування людини і рівень використання суспільством навколишнього природного середовища, яке постійно змінюється.
Причини виникнення протиріччя між суспільством і природою[1]
è природного характеру – обмеженість природних ресурсів, існування межі самовідновлення природних систем;
è викликані багатофункціональністю та альтернативністю використання природних ресурсів – з одного боку економічного, з другого біологічного і соціального призначення. Напр. промисловість відбирає у комунального господарства питну воду, руйнує пейзажі, поглиблює урбанізацію, знижує рекреаційний потенціал курортних зон;
è демографічні
è техногенного характеру – недосконалість процесів добування, переробки на використання природних ресурсів. 5% використовується корисно, решта 95% перетворюється у забрудники;
è гносеологічного характеру – обумовлені недостатнім знанням законів природи і неможливість відслідкувати весь причинно-наслідковий ланцюг природних процесів –> помилки у виборі методик для обробки землі, використання хімікатів, активізація застосування монокультур, невірне проектування та забудова міст;
è організаційного характеру - - недосконалість методів господарювання – екологічні цілі не е достатньо підкріплені системою планування ат економічного стимулювання;
è морально естетичного характеру – недолік морального та естетичного виховання, що виражається у руйнуванні природи навіть якщо негативні наслідки очевидні – егоїзм у відносинах з природою;
è політичного характеру – протиріччя між політичними цілями та вимогами раціонального природокористування. Мілітаризм: війни + ресурси на військову сферу.