Особливості організації обліку і контролю процесу реалізації

Основним призначенням сфери матеріального виробництва є випуск необхідної продукції для задоволення потреб споживачів. Процесу реалізації передують постачання і виробництво, які взаємопов'язані і взаємозумовлені, постійно змінюють один одного і на підприємстві відбувається безперервний кругообіг господарських засобів. Вони є найважливішим об'єктом бухгалтерського обліку і відображають господарську діяльність кожного підприємства. Бухгалтерський облік, відображуючи господарські процеси, забезпечує інформацію, необхідну для управління цим кругообігом [1].

Господарські процеси є найважливішими об'єктами бухгалтерського обліку, оскільки характеризують рух засобів у системі кругообороту капіталу. При цьому засоби (капітал) можуть набувати у процесі цього руху таких форм: грошової, товарної і виробничої.

Процес реалізації, пов’язаний, з одного боку, з відвантаженням виробником готової продукції та передачі її покупцеві, а з іншого — з одержанням грошових коштів та їх еквівалентів і їх зарахуванням на рахунки продавця.

На підставі проведеного огляду [2, 3, 4] нами уточнено визначення процесу реалізації, яке, на нашу думку, охоплює найважливіші характеристики категорії, яку ми розглядаємо: реалізація – це сукупність операцій з продажу готової продукції, виконаних робіт і наданих послуг споживачам з одержанням грошової винагороди.

Процес реалізації з метою організації обліку доцільно розглянути з точки зору не тільки економічної теорії, а й законодавства, так як слід організовувати накопичення інформації для потреб управління і оподаткування. Можна виділити різні підходи до визначення поняття «реалізація», а саме: економічний, обліковий та юридичний

Економічне і юридичне визначення терміну «реалізація» кардинально відрізняються один від одного. З точки зору організації обліку процес реалізації розглядається як сукупність операцій, що пов’язані з реалізацією виробленої продукції (робіт, послуг) підприємствам і організаціям за грошові кошти і в обмін на інші об’єкти, в тому числі боргові зобов’язання. Найвужче поняття реалізація зазначається в податковому законодавстві, так як до реалізації прирівнено конкретний перелік операцій з передачі прав власності на товари та безоплатне надання. В бухгалтерському обліку безоплатна передача не належить до реалізації, тому ці операції слід узагальнювати окремо.

Процес реалізації завершується обчисленням фінансових результатів. В міру реалізації продукції в оборот підприємства входить і сума прибутку. З одержаного прибутку підприємства сплачують до бюджету податок на прибуток та поповнюють власний капітал, створюють резервні фонди, виплачують дохід (дивіденди) учасникам та здійснюють інші заходи, передбачені законодавством і установчими документами.

Для цілей управлінської звітності та економічного аналізу здійснюють класифікацію процесів реалізації. На кожному підприємстві обирають один або декілька способів класифікацій процесу реалізації, в залежності від поставлених завдань.

Під час застосування оптової форми реалізація товарів не збігається з надходженням грошових коштів. Тому виникає необхідність облічувати дебіторську заборгованість від моменту постачання товарів до моменту надходження платежу за них. Під час застосування роздрібної форми момент реалізації товарів збігається з моментом оплати готівковими грошовими коштами.

Отже, під процесом реалізації розуміють сукупність операцій по продажу готової продукції, товарів (робіт, послуг) покупцям в обмін на інші активи або боргові зобов’язання [1]. Реалізацією завершується процес кругообігу засобів, чим забезпечується можливість відтворення виробничих запасів і самого процесу виробництва, здійснення розрахунків підприємства за своїми зобов’язаннями (перед бюджетом, працівниками по оплаті праці, постачальниками та іншими господарюючими суб’єктами), а також виявляється фінансовий результат від реалізації.

Для виявлення групи факторів, які чинять вплив на організацію процесу реалізації підприємств, необхідно визначити певне коло умов, які мають місце при виборі організаційної структури управління. Ці умови, на нашу думку, об’єктивно характеризують перспективні структурні зміни організації загалом і є основою визначення пріоритетів розвитку виробників у контексті удосконалення інформаційного та аналітичного забезпечення збутової діяльності.

1. Лагодієнко Н.В. Облік витрат і доходів пов’язаних з продажем сільськогосподарської продукції: теорія та практика / Лагодієнко Н.В., Штучка Т.В. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekfor/2012_1/58.pdf

2. Лишенко М.О. Процес обліку реалізації продукції / М.О. Лишенко, Г.О. Афанасьева [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/Vsnau/FiK/.../17Lyshenko.pdf

3. Кучеркова С.О. Покращення аналітичного обліку реалізації продукції та розрахунків з покупцями / Кучеркова С.О. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en_oif/2012_9_2/32.pdf

4. Потриваєва Н.В. Облік доходів від реалізації продукції: практичні підходи та перспективи / Потриваєва Н.В., Канівець І.О. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en_oif/2011_8_4/6.pdf

УДК 657

Гнедько О.А., ст. гр. ОАСз-21

Науковий керівник: Жураковська І.В., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет