Вплив нецінових факторів на сукупний попит
Нецінові фактори сукупного попиту:
1. Зміни у споживчих витратах домашніх господарств. Вони можуть здійснюватись під впливом таких факторів:
а) добробут споживачів. Якщо добробут споживачів, який розміщений у фінансових активах (акції, облігації) та нерухомості (земля, будинки), зросте, сукупний попит збільшиться за будь-якого рівня цін;
б) заборгованість споживачів за кредитами. Якщо вона велика, то споживчі витрати будуть зменшуватися;
в) податки на споживачів. Зменшення податків призводить до збільшення доходу кінцевого використання та споживчих витрат і навпаки;
г) очікування споживачів. Якщо домашні господарства очікують, що їхні доходи зростуть, то на споживання витрачатиметься більше і навпаки.
2. Зміни в інвестиційних витратах, які можуть відбуватися під впливом таких факторів:
а) процентна ставка. Збільшення процентної ставки, викликане будь-якими причинами, крім росту цін, веде до зменшення інвестиційних видатків, а отже й до зменшення сукупного попиту;
б) очікувані прибутки від інвестицій. Якщо прогнози на отримання прибутку добрі, попит на інвестиційні товари збільшиться;
в) податки з фірм. Збільшення податків веде до зменшення прибутку, отже до зменшення зацікавленості в інвестиціях;
г) технологія (поява нових технологій спричиняє збільшення попиту на інвестиційні товари);
д) надмірні потужності. Збільшення надмірних потужностей стримує попит на інвестиційні товари.
3. Зміни в державних закупівлях. Між збільшенням державних закупівель та сукупним попитом існує пряма залежність. Якщо державні закупівлі зменшуються, сукупний попит скорочується. Збільшення державних закупівель за умови незмінних податків та процентної ставки веде до підвищення сукупного попиту.
4. Зміни у витратах на чистий експорт можуть бути обумовлені дією таких нецінових факторів:
а) національний дохід інших країн. Збільшення національного доходу інших держав викликає збільшення попиту не лише на товари внутрішнього виробництва, а й на імпортні. Отже, експорт інших країн у дану державу збільшується.
б) валютні курси (ціна грошової одиниці держави, виражена в грошових одиницях інших країн). Збільшення курсу вітчизняної валюти відносно інших валют веде до зменшення експорту та зростання імпорту.
Наслідки падіння сукупного попиту в короткостроковому і довгостроковому періодах на основі моделі “AD – AS”
У короткостроковому періоді (на кейнсіанському відрізку кривої сукупної пропозиції) падіння сукупного попиту призводить до зменшення рівня ВВП за незмінного рівня цін, оскільки економіка перебуває у стані неповної зайнятості (існує безробіття та значні невикористані потужності).
Проміжний відрізок кривої відображає розширення обсягу сукупної пропозиції під впливом зростання рівня цін до максимально можливого рівня (саме цей відрізок репрезентує дію закону пропозиції). Він показує стан економіки, що виходить з кризи і депресії, нарощує виробництво, збільшуючи при цьому витрати на одиницю продукту, що веде до зростання цін.
У довгостроковому періоді - вертикальний (класичний) відрізок відображає стан економіки за умов повної зайнятості, коли вона досягла піку своїх виробничих можливостей, задіявши усі можливі ресурси, і за короткий період не можна збільшити обсяг виробництва. Будь-яке збільшення рівня цін не приведе до зростання реального обсягу пропозиції, адже економіка уже працює на повну потужність. Тобто додаткового зростання реального ВВП не відбувається, а спостерігається інфляційне зростання. Цей відрізок, зазвичай, збігається з довгостроковою кривою сукупної пропозиції.
Розкрити сутність сукупної пропозиції, фактори, що впливають на неї. Проаналізувати теоретичний інструментарій класичної та кейнсіанської моделі сукупної пропозиції та визначити відмінність між цими моделями
Сукупна пропозиція (AS)- це обсяг товарів та послуг, який підприємства (фірми) готові виробляти та продавати протягом року за кожного рівня цін (за інших сталих умов).
Залежність обсягу пропозиції від рівня цін у країні називають кривою сукупної пропозиції, яка показує обсяг реального національного виробництва за кожного можливого рівня цін.
Потенційна величина сукупної пропозиції залежить від запасу капіталу та технологічного рівня виробництва. В межах потенційної величини сукупна пропозиція є функцією товарних цін та середніх витрат (СеВ) (витрат на виробництво одиниці товару): AS = f (РЦ;СеВ) (4.4). Це означає, що на сукупну пропозицію впливають два види факторів: рівень цін (РЦ) і нецінові фактори, вплив яких опосередковується через середні витрати.
На зміни в сукупному попиті виробництво може відреагувати як зміною рівня цін, так і обсягу випуску. Зв’язок між рівнем цін та обсягом сукупної пропозиції залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і пропозиція, ціни і витрати у виробництві.
Тому форма кривої сукупної пропозиції розглядається по-різному класиками та кейнсіанцями. Так, зміна одного й того ж фактору може бути неоднаковою, що обумовлено тим, який період (коротко - чи довгостроковий) береться до уваги.
Класична модель сукупної пропозиції – це модель, згідно з якою сукупна пропозиція не залежить від рівня цін, оскільки заробітна плата й ціни є абсолютно гнучкими.
Класична модель описує економіку в довгостроковому періоді. Довгостроковий період – це період, протягом якого ціни на ресурси встигають пристосуватися до цін на товари таким чином, щоб у економіці підтримувалась повна зайнятість.
Довгострокова крива сукупної пропозиції відображує виробничі можливості країни й будується на таких умовах:
а) обсяг виробництва обумовлений лише кількістю факторів виробництва та існуючою технологією і не обумовлений рівнем цін;
б) зміни у факторах виробництва й технології відбуваються поступово;
в) економіка функціонує за умов повної зайнятості факторів виробництва, отже, обсяг виробництва ВВП дорівнює потенційному;
г) ціни та номінальна заробітна плата є гнучкими, їх зміни підтримують рівновагу на ринках.
За даних умов крива сукупної пропозиції вертикальна. Вона характеризує потенційний рівень обсягу виробництва (тобто обсяг виробництва за умов повної зайнятості, при якому ресурси економіки використовуються повністю, а безробіття перебуває на природному рівні).
Таким чином, довгострокова крива сукупної пропозиції – крива, що відображує незалежність сукупної пропозиції від цін у довгостроковому періоді й набуває вигляду вертикальної лінії, яка починається в точці потенційного ВВП.
Головним положенням класичної теорії є те, що економіка постійно тяжіє до потенційного рівня виробництва, який визначає межу її виробничих можливостей. У верхній точці економічного циклу економіка може дещо перевищувати межу виробничих можливостей; у періоди падіння вона, навпаки, досягає параметрів, величина яких набагато менша від межі її виробничих можливостей. Але всі ці коливання тимчасові. Ринок володіє механізмом швидко повертати економіку до потенційного рівня виробництва. Головним механізмом, що виконує цю роль, є механізм гнучких цін і заробітної плати. Графічно класичну модель сукупної пропозиції можна показати на прикладі падіння сукупного попиту.