Розкрити основи грошового ринку: пропозиція і попит на грошовому ринку, кількісна визначеність та механізм досягнення рівноваги між ними
Гроші - сукупність фінансових активів,які використовуються для проведення розрахунків при здійсненні операцій (засоби платежу, що приймаються в обмін на товари й послуги).
В умовах сучасного ринку грошовий обіг складається з готівкових і безготівкових грошей. Готівкові гроші – це паперові гроші (банкноти) та монети. Паперові гроші - грошові знаки, що випускаються центральним банком для покриття фінансових потреб держави і забезпечені певною купівельною спроможністю.
Безготівкові гроші – це записи на банківських рахунках і внески в комерційних банках. До безготівкових грошей належать банківські депозити (поточні та строкові рахунки), чеки й кредитні картки.
Сукупність готівкових і безготівкових грошей, які забезпечують
обіг товарів і послуг в економіці країни становить грошову масу.
ГМ = ГГ + БГ (9.1).
Грошовий ринок – це ринок, на якому економічні суб’єкти купують потрібні їм ліквідні засоби, виписуючи на себе або пускаючи в обіг короткострокові зобов’язання, тобто банкноти. Кредитний ринок (ринок позичкового капіталу) – це ринок, що забезпечує рух фінансових засобів від тих, хто заощаджує, до тих, хто інвестує. Кредитний ринок (ринок позичкового капіталу) відрізняється тим, що зобов’язання, які перебувають у обігу, є довгостроковими.
Грошовий та кредитний ринки перетинаються та утворюють грошово-кредитний ринок.
Грошова пропозиція є реальною грошовою масою та визначається за формулою:
ГП = ГМ/РЦ (9.2).
Грошові агрегати – окремі сукупності грошових активів, які різняться між собою рівнем ліквідності.
Структура грошової маси в Україні
| Грошові агрегати | Склад грошового агрегату |
| М0 | готівкові гроші поза банками |
| М1 | М0 + кошти на поточних рахунках у національній валюті |
| М2 | М1 + строкові депозити в національній валюті й валютні кошти |
| М3 | М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків (операції із цінними паперами клієнтів) і цінні папери власного боргу банків |
Пропозиція грошей
Величина грошової пропозиції регулюється центральним банком і не залежить від процентної ставки. Збільшення пропозиції грошей стимулює сукупний попит і є важливим інструментом стабілізаційної (антициклічної) політики.
Попит на гроші – це попит на реальну грошову масу. Він включає попит на гроші для угод (трансакційний попит на гроші) і попит на гроші як активи (спекулятивний попит на гроші).
ПГ = ПГу + ПГа (9.3), де:
ПГ – попит на гроші;
ПГу – попит на гроші для угод;
ПГа – попит на гроші як активи.
Попит на гроші для угод (трансакційний попит на гроші) відображає ту кількість грошей, яку економічні суб’єкти хотіли б мати на руках для здійснення повсякденних ділових угод.
Попит на гроші для угод(трансакційний попит на гроші)
Оскільки попит на гроші для угод не залежить від процентної ставки, він має вигляд вертикальної прямої. Кількість грошей у обігу при цьому визначається рівнянням обміну, відомим як формула Фішера:
ГМ х ШОГ = РЦ х О (9.4) , де:
ГМ – грошова маса (кількість грошей в обігу);
ШОГ – швидкість обігу грошей (кількість разів витрачання грошової одиниці протягом року в процесі економічного кругообігу);
РЦ – середній рівень цін;
О – кількість угод.
Цілком справедливо вважати, що немає таких угод, які не були б враховані у ВВП. Тоді:
ГМ х ШОГ = РЦ х ВВПр (9.5), де:
ВВПр – реальний ВВП; РЦхВВП р = ВВП номінальний.
Попит на гроші для угод (ПГу) дорівнює:
ПГу = 
(9.6), де:
ВВПр – реальний ВВП;
ШОГ – швидкість обігу грошей.
Реальний ВВП лежить в основі номінального ВВП:
РЦ х ВВПр = ВВПн (9.7), де:
РЦ – рівень цін;
ВВПр – реальний ВВП;
ВВПн – номінальний ВВП.
ГМ = 
(9.8), де:
ГМ – грошова маса;
ВВПн – номінальний ВВП;
ШОГ – швидкість обігу грошей.
(9.9), де:
ШОГ – швидкість обігу грошей;
ВВПр – реальний ВВП;
ПГу – попит на гроші для угод;
ВВП – номінальний ВВП;
ГМ – грошова маса.
Вартість можна зберігати не тільки у формі грошей, а й у формі фінансових активів (наприклад облігацій). Кожна з цих форм має свої переваги й недоліки. Перевага грошей – їх ліквідність (здатність будь-яких активів виступати засобом оплати угод або без втрат перетворюватися на цей засіб), недолік полягає в тому, що вони не приносять доходу своєму власнику. Переваги володіння облігаціями полягають в тому, що вони приносять дохід у формі процента, їх недоліком є низька ліквідність.
Тому особи, які володіють вартістю, постійно вирішують проблему: зберігати вартість у формі грошей чи у формі фінансових активів. На її вирішення впливає процентна ставка, тобто рівень доходів від фінансових активів. Процентна ставка визначає попит на гроші як активи (спекулятивний попит на гроші). Чим вона вища, тим більше альтернативна вартість грошей, тобто тим більше доходу втрачають власники грошей від їх зберігання. Тому при зростанні процентної ставки зростає попит на фінансові активи й падає попит на гроші як бездохідний актив.
Попит на гроші як активи(спекулятивний попит на гроші)
Попит на гроші для угод і попит на гроші як активи визначає загальний попит на гроші:
ПГ = ПГу + ПГа (9.10), де:
ПГ – загальний попит на гроші;
ПГу – попит на гроші для угод;
ПГа – попит на гроші як активи.