РОЗДІЛ 2. Облік надходження та наявності, використання основних засобів Державної інспекції сільського господарства в Київській області

2.1. Організація обліку основних засобів

Відповідно до Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженої Наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 № 64, зазна­чені об’єкти приймає в експлуатацію комісія, утворена з цією метою наказом керівника установи. До складу комісії, як правило, входять представники інженерно-технічних служб, відділів по­стачання, бухгалтерського підрозділу та представники структурних підрозділів. Комісія, приймаючи необоротні активи, складає Акт прийняття-передачі основних засобів ф. № ОЗ-1 (бюджет). Акт складається у двох примірниках: один — для установи, яка здає, другий — для установи, яка приймає. Підписують його члени комісії та матеріально відповідальна особа, а затверджує керівник установи. На кожний об’єкт необоротних активів складається окремий акт, проте в разі прийняття до обліку господарського інвентарю, інструментів, обладнання та інших однотипних об’єктів, які мають однакову вартість, дозволяється складання загального акта.

В окремих випадках дозволяється прийняття необоротних активів безпосередньо на підставі первинної супроводжувальної документації постачальника: рахунків-фактур, накладних тощо. За таких умов форма №ОЗ-1 не складається, а прийняття необоротних активів супроводжується підписом матеріально відпові­дальної особи на документах постачальника.

Необоротні активи, отримані установою як гуманітарна допомога, приймає комісія, утворена наказом керівника установи, до складу якої входять працівник бухгалтерії та представник вищої установи. Комісія здійснює огляд та оцінювання за ринково вільними цінами на аналогічні об’єкти та складає акт про прийняття, який оформлюється в зазначеному щойно порядку. Після оформлення акт разом із відповідною технічною документацією передаєть­ся до бухгалтерії (централізованої бухгалтерії) для здійснення аналітичного й синтетичного обліку. Для включення отриманого об’єкта необоротних активів до складу інвентарних об’єктів установи йому присвоюється інвентарний чи номенклатурний (для білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів, малоцінних необоротних активів, матеріалів, довготривалого викорис­тання та таких, що мають специфічне призначення) номер.

Інвентарний номер має вісім знаків (цифр): перші три знаки означають номер субрахунка Плану рахунків бухгалтерського обліку, четвертий — підгрупу, останні чотири знаки — порядковий номер предмета в підгрупі. Для тих субрахунків, для яких не виокремлено підгрупи, четвертий знак позначається нулем. Якщо інвентарний об’єкт складний і містить ті чи інші окремі елементи, що становлять з ним єдине ціле, на кожному такому елементі має бути зазначений той самий інвентарний номер, що й на основному об’єкті.

Для білизни, постільних речей, одягу, взуття та малоцінних необоротних матеріальних активів установлюються номенклатур­ні номери. Номенклатурний номер містить сім знаків (цифр): перші три означають субрахунок, четвертий — підгрупу, три останні знаки — порядковий номер предмета в підгрупі. При цьому предметам одного найменування, якості матеріалу та ціни присвоюється той самий номенклатурний номер .

Інвентарні та номенклатурні номери фіксуються на об’єкті так:

за допомогою жетона (де є відбиток інвентарного номера), який кріпиться до інвентарного об’єкта;

за допомогою фарби, яка наноситься на інвентарний об’єкт;

за допомогою штампа (де зазначається найменування установи, рік і місяць видачі предмета до експлуатації), який фіксуєть­ся на номенклатурних об’єктах незмивною фарбою.

Відповідальність за маркування необоротних активів несуть матеріально відповідальні особи. Інвентарні номери присвоюються необоротним активам на весь час їх перебування в установі та залишаються вільними ще впродовж трьох років після вибуття об’єктів чи їх ліквідації. Орендовані необоротні активи обліковують за інвентарними номерами, присвоєними їм орендодавцями.

Відкриває і веде картки бухгалтерія. Відповідно до Інструкції зі складання типових форм з обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, затвердженої Наказом Головного управління Державного казна­чейства України та Державного комітету статистики України від 2.12.97 № 125/70, передбачено до застосування три картки інвентарного обліку відповідно до видів необоротних активів:

Для обліку орендованих об’єктів використовуються копії інвентарних карток орендодавця, які додаються до акта.

У картках відображаються якісні та кількісні показники, що характеризують технічний стан об’єктів і розкривають інші індивідуальні експлуатаційні характеристики. Також у картках зазначається сума зносу й рік, в якому останній раз знос нараховувався. Під час переміщення необоротних активів усередині установи інформація фіксується у відповідній зоні картки. Усі якісні та кількісні зміни об’єкта фіксуються в картці, при цьому в разі неможливості внести в певну інвентарну картку весь обсяг інформації щодо змін у характеристиці об’єкта її доповнюють новою. У старій картці робиться позначка про відкриття нової картки, і перша зберігається як довідковий документ.

Інвентарні картки ведуться в одному примірнику, їхня сукупність утворює картотеку інвентарних карток, яка міститься в бухгалтерії установи. Картотека формується за відповідними ознаками, а саме: картки групуються за субрахунками і групами з розподілом за матеріально відповідальними особами, а в централізованих бухгалтеріях — за обслуговуваними установами.

Для контролю за правильністю і повнотою записів у інвентарних картках щоквартально складаються оборотні відомості ф. № 326. Включення об’єктів до складу необоротних активів установи відображається в системі Плану рахунків бюджетних установ.

За зазначеними субрахунками фіксується первісна/відновлю­вальна вартість необоротних активів.

Надходження необоротних активів супроводжується специфічною кореспонденцією рахунків із пасивними рахунками: № 13 «Знос необоротних активів» для нарахування зносу на необоротні активи, що раніше були в експлуатації; № 40 «Фонд у необоротних активах» для відображення вартості показників джерел утворення господарських засобів, що належать до частини необоротних активів.

Зауважимо, що облік необоротних активів, крім бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, матеріалів довготривалого використання для наукових цілей та необоротних активів, що мають обмежене використання, ведеться в повних гривнях, без копійок. Сума копійок, що становлять частину сплаченої вартості необорот­них активів, списується на видатки установи. На видатки установи за відповідними кодами списуються також транспортні видатки з перевезення необоротних активів. Списанню на фактичні видатки установи підлягає, крім того, сума податку на додану вартість, що сплачується під час придбання необоротних активів.

Типові операції з обліку надходження необоротних активів наведено в табл. 3.3.

У системі накопичувальних реєстрів надходження необоротних активів відображається в меморіальних ордерах № 8, 4, 6. Облік орендованих установою необоротних активів здійснюється на позабалансовому рахунку №01 Орендовані необоротні активи, де вони відображаються за вартістю, передбаченою договором оренди. Передача об’єктів необоротних активів установою іншим суб’єктам господарювання в користування на правах орен­ди супроводжується укладанням договору оренди й форми
№ ОЗ-1 (бюджет).

Таблиця 2.1