Акціонерні правовідносини: поняття і види. Методи правового регулювання акціонерних правовідносин

ЛЕКЦІЯ 1.

Поняття, предмет, система та джерела спецкурсу “Акціонерне право”. Історія розвитку акціонерних товариств та акціонерного права

1. Значення акціонерних товариств у сфері господарювання

2. Акціонерні правовідносини: поняття і види. Методи правового регулювання акціонерних правовідносин

3. Джерела акціонерного права

4. Поняття акціонерного права як інституту господарського права

5. Теорії походження акціонерних товариств і акціонерного права

6. Історія розвитку акціонерного права в країнах Західної Європи

7. Історія розвитку акціонерного права в США

8. Історія розвитку акціонерного права в дореволюційній Росії

9. Особливості розвитку акціонерного права в СРСР та УРСР

Значення акціонерних товариств у сфері господарювання

Запровадження в Україні ринкових відносин з адекватними їм організаційно-правовими формами господарювання викликало відродження після багатьох десятиліть забуття інституту господарських товариств, серед яких особливе місце посідають акціонерні товариства. В цій організаційно-правовій формі підприємницької діяльності започатковується більшість нових великих та середніх підприємств/банків, страхових організацій, інвестиційних фондів та інвестиційних компаній.

У формі акціонерних товариств створюються не лише господарські організації низової ланки економіки, а й їх об'єднання. Створення холдингових компаній з мережею дочірніх підприємств акціонерного типу дозволило зберегти цілісні виробничі комплекси, що функціонували в старих організаційно-правових формах виробничих і науково-виробничих об'єднань і в процесі приватизації могли зазнати руйнування в результаті виходу підприємств-учасників з таких об'єднань.

Реформування державного та комунального секторів економіки також відбувається з широким застосуванням ак-ціонування - перетворення державних та комунальних унітарних підприємств у процесі їх корпоратизації та приватизації у відкриті акціонерні товариства. Саме акціонування дозволило широким верствам населення взяти участь у приватизації державного та комунального майна шляхом обміну своїх приватизаційних майнових та компенсаційних сертифікатів на акції підприємств, що приватизувалися. У такий спосіб значна кількість громадян України набула статусу акціонерів і отримала змогу брати участь в управлінні справами акціонерних товариств. Рівночасно постала традиційна для акціонерних товариств проблема - захист інтересів дрібних акціонерів, які мають незначні можливості щодо реального впливу на управління акціонерним товариством, а, отже, і захисту своїх інтересів.

Акціонерні правовідносини: поняття і види. Методи правового регулювання акціонерних правовідносин

Предмет акціонерного права є специфічним. Це суспільні відносини, що складаються у процесі створення, функціонування та припинення діяльності акціонерних товариств як суб'єктів господарського права.

Ці відносини умовно можна іменувати акціонерними. Акціонерні правовідносини є комплексними. Вони містять елементи різноманітних відносин:

господарсько-правових (щодо створення і діяльності акціонерних товариств як емітентів цінних паперів, контролю за випуском і обігом акцій на ринку цінних паперів (державного регулювання) тощо);

цивільно-правові (щодо відчуження незначних за обсягами пакетів акцій фізичними особами, що здійснюється не истематично, тобто за межами господарської/підприємницької діяльності);

фінансові (щодо сплати акціонерним товариством податків та інших обов'язкових платежів; щодо ведення бухгалтерської та статистичної звітності тощо);

трудовими (щодо найму на засадах трудового договору посадових осіб виконавчого органу товариства та інших працівників, виконання ними своїх трудових обов'язків тощо);

екологічного (щодо дотримання акціонерним товариством вимог природоохоронного законодавства) та ін.

Комплексний характер акціонерних правовідносин проявляється також в тому, що вони включають елементи майнових (щодо формування майна товариства, його використання), зобов'язальних (щодо укладання товариством та його засновниками угод, спрямованих на виконання своїх функцій та зобов'язань перед підписчиками, акціонерами, найманими працівниками, кредиторами товариства), організаційних або управлінських правовідносин (щодо виконання засновниками дій, спрямованих на організацію товариства, щодо управління справами останнього, а також державного регулювання акціонерної справи).

Акціонерні правовідносини різноманітні. А тому постає проблема їх класифікації, яку можна здійснювати за різними ознаками.

За сферою дії розрізняють акціонерні правовідносини:

міжгосподарські (тобто такі, що складаються між акціонерним товариством та іншими суб'єктами господарювання та господарського керівництва); зазначені відносини регулюються як законом, так і господарськими договорами, що укладаються між акціонерним товариством та іншими суб'єктами господарювання;

внутрішні тобто такі, які складаються всередині акціонерного товариства; своєю чергою такі відносини можуть бути (а) внутрішньогосподарські, тобто виникати між самим товариством та його філіями, представництвами та іншими структурними підрозділами та між цими підрозділами, і (б) корпоративними, тобто виникати між органами товариства, між учасниками (акціонерами) та його органами чи посадовими особами останніх, між членами колегіальних органів управління (спостережної ради, правління, ревізійної комісії); внутрішні відносини регулюються переважно внутрішніми (локальними) документами акціонерного товариства, а в окремих випадках (коли зачіпаються суттєві суспільні інтереси) - законом (порядок скликання загальних зборів кціонерного товариства, схема органів управління та розмежування компетенції між ними та ін.) і деталізуються статутом та іншими внутрішніми документами товариства.

У залежності від сфери основного виду діяльності акціонерних товариств чи сфери народного господарства, в якій вони створюються та функціонують, розрізняють такі акціонерні правовідносини:

- акціонерні правовідносини у традиційних сферах, щодо яких закон не встановлює певних особливостей щодо створення, функціонування, припинення діяльності акціонерних товариств (промисловість, транспорт, будівництво тощо, якщо акціонерні товариства створюються поза процесами корпоратизації та приватизації);

- акціонерні правовідносини у сфері корпоратизації державних підприємств;

- акціонерні правовідносини у сфері приватизації державного майна;

- акціонерні правовідносини у сфері інвестування як професійної діяльності;

- акціонерні правовідносини у сфері банківської діяльності;

- акціонерні правовідносини у сфері страхування;

- акціонерні правовідносини в товариствах, основною метою яких є некомерційна господарська діяльність (фондові біржі; Національна мережа аукціонних центрів);

- акціонерні правовідносини в холдингових компаніях з мережею дочірніх підприємств.

У залежності від стадій започаткування та функціонування акціонерних товариств розрізняють:

- акціонерні правовідносини, що виникають на стадії заснування акціонерного товариства;

- акціонерні правовідносини, що виникають власне на стадії функціонування акціонерних товариств як суб'єктів господарських відносин;

- акціонерні правовідносини, що виникають на стадії припинення акціонерних товариств - їх ліквідації та реорганізації.