Бюджетні права та бюджетна ініціатива

Бюджетні права — сукупність юридичних норм, які визначають бюджет­ний устрій країни, права органів державної влади, державного управління і місцевого самоврядування у процесі складання, розгляду, затвердження і ви­конання бюджетів, а також складання і затвердження звітів про виконання бюджетів.

Основу бюджетно-правового статусу державних органів влади, органів управ­ління та їх територіальних підрозділів, органів місцевого самоврядування ста­новить право на самостійний бюджет. Бюджетно-правовий статус державних і місцевих органів влади узагальнено є сукупністю таких прав:

- право на власний бюджет;

- право на отримання бюджетних доходів і включення їх до складу певного бюджету;

- право на використання бюджетних коштів на потреби держави, місцевих органів влади за призначенням;

- право розподілу бюджетних доходів між бюджетами певної території;

- право утворення і використання в межах бюджету цільових або резерв­них фондів.

Найбільшим обсягом бюджетних прав наділені органи державної влади та управління. Місце кожного із суб'єктів у системі адміністративно-територіаль­ного поділу впливає на конкретний перелік наданих їм бюджетних прав. Об­ласні, районні і міські органи влади (міст з районним поділом), безперечно во­лодіють більш широким колом бюджетних прав, оскільки вступають у відносини не тільки з керівними, а й підпорядкованими органами влади. Тому деякі бюджетні права відсутні у нижчій ланці місцевих органів влади (сільсь­ких, селищних), наприклад право на розподіл доходів між бюджетами, нагляд за виконанням підпорядкованих бюджетів.

Бюджетна ініціатива — право членів законодавчого органу вносити зміни у представлений виконавчою владою проект бюджету. Користуються такими правами Президент, народні депутати, депутати місцевих рад.

Бюджетні права регулюються Конституцією України, Конституцією Авто­номної Республіки Крим, законами України "Про Кабінет Міністрів України". "Про місцеві державні адміністрації", "Про місцеве самоврядування в Укра­їні", Бюджетним кодексом України.

Президент України як глава держави підписує закон про Державний бю­джет України на кожний бюджетний рік, закон про внесення змін і доповнень до закону про державний бюджет, інші закони, які стосуються питань бюдже­ту і фінансів. До бюджетних прав Президента України належить також засто­сування права вето щодо прийнятого Верховною Радою України закону про Державний бюджет України на відповідний рік та законів про внесення допов­нень до закону про державний бюджет, а також інших законів, які стосуються бюджету, із наступним поверненням на повторний розгляд Верховної Ради України із зауваженнями та пропозиціями.

Органи влади (представницькі органи), до яких належать Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, сіль­ські, селищні, міські та районні ради у містах, наділені такими основними бюджетними правами: розгляд і затвердження бюджетів, внесення змін до за­тверджених бюджетів, розгляд і затвердження звітів про виконання бюджетів, прийняття стратегічних рішень щодо своїх бюджетів, контроль за виконанням рішень відповідної ради про бюджет.

Верховна Рада України як найвищий орган законодавчої влади приймає за­кони, у тому числі з фінансових питань, схвалює Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період, затверджує державний бюджет і приймає закон про Державний бюджет України на плановий рік, вносить змі­ни до нього, здійснює контроль за виконанням державного бюджету, визначає перелік податків і зборів, а також засади внутрішньої і зовнішньої політики України, затверджує звіти про виконання Державного бюджету України. Свою роботу Верховна Рада України виконує за допомогою Комітету з питань бю­джету, інших комітетів, які наділені відповідними повноваженнями. Рахункова палата Верховної Ради України здійснює:

- організацію і контроль за своєчасним виконанням дохідної та видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів державних цільових фондів за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;

- контроль за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргів України;

- визначення ефективності та доцільності використання державних кош­тів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів.

- Рахункова палата Верховної Ради України виступає в ролі експертного ор­гану Верховної Ради України, даючи відповідні заключения і рекомендації з питань фінансової діяльності органів управління.

Органи державної виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські державні ад­міністрації) та виконавчі комітети місцевих рад наділені такими основними бюджетними правами: організація роботи зі складання проектів бюджету, по­дання проекту бюджету відповідній раді для розгляду і затвердження, органі­зація роботи з виконання бюджетів, складання і представлення відповідній раді звітів про виконання бюджетів, використання коштів своїх бюджетних резервів, прийняття тактичних рішень стосовно своїх бюджетів.

Кабінет Міністрів України як найвищий орган державної виконавчої вла­ди має такі бюджетні права:

1) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової
політики, політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

2) розробляє та подає Верховній Раді України:

- основні прогнозні макроекономічні показники соціально-економічного розвитку України;

- проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік;

- проект закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період;

3)забезпечує виконання закону про Державний бюджет України; готує та подає Верховній Раді України звіти про виконання Державного бюджету України; розраховує показники зведеного бюджету України та готує звіти про його виконання; надає інформацію щодо прийняття законодавчих і нормативних актів на виконання закону про Державний бюджет України; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державно­го бюджету України; приймає рішення про здійснення державних запозичень в обсягах і на умовах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Міністерство фінансів країни як центральний орган державної виконав­чої влади, підвідомчий Кабінету Міністрів України, наділене такими повно­важеннями: складає проект державного бюджету, організовує виконання державного бюджету, проводить методичну роботу з питань бюджетного пла­нування, розробляє стратегію щодо внутрішніх та зовнішніх запозичень дер­жави, погашення та обслуговування державного боргу, контролює виконання державного бюджету, складає звіт про його виконання, розробляє пропозиції з удосконалення податкової політики тощо.

Державна контрольно-ревізійна служба здійснює державний контроль за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, станом і достовірністю бухгал­терського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і органі­заціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів, а також здійснює розробку пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і по­рушень та запобігання їм у майбутньому.

Державне казначейство як орган державної виконавчої влади наділене та­кими бюджетними повноваженнями:

- організація касового виконання державного і місцевих бюджетів та кон­троль за цим процесом;

- управління наявними коштами державного і місцевих бюджетів, у тому числі в іноземній валюті, та коштами державних цільових фондів у межах ви­датків, установлених на відповідний період;

- фінансування видатків державного і місцевих бюджетів;

- облік касового виконання державного і місцевих бюджетів та складання звіту про їх виконання;

- керування державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;

- здійснення розподілу між державним бюджетом та бюджетами Автоном­ної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від за­гальнодержавних податків, зборів і платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;

- розроблення нормативно-методичних документів з питань бухгал­терського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій, що використову­ють бюджетні кошти.

Державна податкова, служба здійснює контроль за дотриманням податко­вого законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю спла­ти податків і зборів; розробляє пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства, приймає нормативні акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, проводить роз'яснювальну роботу серед платників податків з питань оподаткування, попереджає та розкриває злочини та інші правопору­шення у сфері оподаткування.

Органи місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства:

- самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети;

- самостійно розпоряджаються коштами місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання;

- використовують вільні бюджетні кошти, додатково отримані у процесі виконання місцевих бюджетів;

- випускають місцеві позики, лотереї та цінні папери, а також отримують кредити в банківських установах;

- можуть виступати гарантами під надання кредитів підприємствам і уста­новам, що належать до комунальної власності;

- розміщують належні їм кошти в банках інших суб'єктів права власності, отримують відсотки від доходів і зараховують їх до доходної частини відповід­ного місцевого бюджету тощо.

Правове призначення та функціонування бюджету полягає в тому, що він надає органам влади, які його затверджують, можливість ефективного керів­ництва в галузі фінансової діяльності держави та місцевого самоврядування, контролю виконавчих та розпорядчих органів влади, які складають і викону­ють бюджет.

Бюджетний процес

Процедура, за якою відбувається бюджетний процес, визначається бюджет­ним регламентом. Бюджетний регламент — документ, у якому встанов­люється порядок, строк складання, розгляду та затвердження бюджету, а та­кож організація його виконання. Бюджетний регламент визначає:

- чітке розмежування функцій між органами державної влади та держав­ного управління;

- форми документів, що використовуються у бюджетному процесі;

- особливий порядок виконання бюджету в разі його несвоєчасного затвер­дження;

- відповідальність органів влади за порушення бюджетного регламенту.

Бюджетний регламент затверджується Верховною Радою України та є осно­вою для організації бюджетного процесу. Бюджетний процес — регламенто­вана нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвер­дженням і виконанням бюджетів, контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. Бюджетний кодекс України визначає такі стадії бюджетного процесу:

- складання проектів бюджетів;

- розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

- виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

- підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Від початку складання бюджетів до затвердження звітів про їх виконання десь бюджетний процес проходить під контролем Верховної Ради України. Тривалість стадій бюджетного процесу різна в окремих країнах, але в біль­шості випадків весь процес триває в середньому близько двох років. Бюджет укладається на рік. Цей період має назву бюджетного періоду. В Україні він збігається з календарним роком, проте є держави, у яких бюджетний рік не збігається з календарним, наприклад у США бюджетний рік триває з 1 жовтня по 30 вересня, у Швеції — з 1 липня по 30 червня, в Японії — 1 квітня по 31 березня.

Велика роль у бюджетному процесі відводиться бюджетному плануванню. яке охоплює складання проектів бюджетів, їхній розгляд і затвердження, оскі­льки від правильного визначення планових показників бюджету залежить якість його виконання. Наприклад, за сутністю бюджетне планування можна охарактеризувати як науково-обґрунтований процес визначення обсягів і дже­рел формування та напрямів використання централізованого фонду грошових коштів держави. За змістом бюджетне планування — це особлива сфера фінан­сової діяльності держави, пов'язана з обґрунтуванням певних управлінських рішень стосовно її фінансового забезпечення, тобто специфічна сфера управ­ління. За формою бюджетне планування виступає як процес складання, роз­гляду і затвердження основного фінансового плану — державного бюджету.

Особливостями бюджетного планування є те, що держава використовує його для визначення рівня централізації фінансових ресурсів у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту, методів мобілізації грошових коштів до централізованого фонду, напрямів використання бюджетних кош­тів відповідно до засад економічної політики держави. Саме за допомогою бю­джетного планування можна забезпечити належне функціонування бюджет­ної системи держави, поступове зростання темпів соціально-економічного розвитку, якщо таке передбачено соціально-економічною стратегією. Органі­зація бюджетного планування передбачає проходження трьох стадій: складан­ня, розгляд і затвердження бюджетів.

1. Складання проекту бюджету.

Це перша і дуже важлива стадія бюджетного процесу в цілому і бюджетного планування зокрема. У теоретичному аспекті бюджетне планування прохо­дить три етапи:

- аналіз показників виконання бюджету за попередній період;

- розрахунки показників за кожним видом доходів та видатків;

- збалансування дохідної та видаткової частин бюджету.

Такі етапи характерні для процесу складання кожного бюджету, що є обов'язковою умовою та запорукою успішної організації бюджетного плану­вання в цілому. Так, на першому етапі фінансові органи аналізують звітні дані про виконання державного та місцевих бюджетів за попередній звітний період, виявляють тенденції у виконанні дохідної і видаткової частин бюджетів, визна­чають фактори, які вплинули на їхні показники, розраховують очікувані дані. При цьому детально аналізуються надходження кожного виду податків, непо­даткових платежів, їхній вплив на виконання доходної частини бюджетів, ви­значаються резерви збільшення доходів. Аналогічно аналізується виконання видаткової частини бюджетів у розрізі підрозділів бюджетної класифікації, визначаються резерви скорочення витрат. Другий етап пов'язаний із розра­хунками конкретних видів доходів та видатків, які здійснюються у розрізі підрозділів бюджетної класифікації з вибором та використанням найбільш

оптимальних способів і прийомів проведення розрахунків (предметно-цільово­го, прямого розрахунку, нормативного, коефіцієнтів, статистичних, економі-ко-математичних тощо). На третьому етапі здійснюється збалансування дохідної і видаткової частин залежно від результатів розрахунків на другому етапі. У тому випадку, якщо дохідна частина бюджету буде перевищувати ви­даткову, то суми перевищення можна спрямувати на додаткове фінансування окремих видатків бюджету. За рівності дохідної і видаткової частин жодних до­даткових розрахунків не проводиться і бюджет приймається у розрахованих обсягах. Однак найчастіше під час збалансування трапляється ситуація, коли видаткова частина перевищує дохідну частину бюджету. У такому випадку з метою збалансування бюджету виконуються послідовно такі розрахунки: спо­чатку вишукуються резерви збільшення доходів, потім вивчаються можливості збільшення обсягів трансфертів та інших джерел і в кінцевому результаті, за нестачі коштів для збалансування бюджету, скорочуються окремі суми видатків.

Формуванню проекту бюджету держави передує аналітична робота, що про­водиться Міністерством економіки, Міністерством фінансів, Національним банком України, іншими органами управління за такими напрямами:

- розроблення основних макропоказників економічного і соціального роз­витку України на наступний бюджетний період;

- аналіз виконання бюджету у минулому році та очікуване виконання в по­точному бюджетному періоді;

- визначення загального рівня доходів і видатків бюджету, оцінка обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій щодо проекту Державного бюджету України;

- методично-нормативна робота щодо особливостей складання розрахун­ків до проекту бюджету на наступний рік;

- визначення Основних напрямів бюджетної політики на наступний бю­джетний період.

Національний банк України до 1 квітня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України:

- проект основних засад грошово-кредитної політики на наступний бю­джетний період;

- проект кошторису доходів та видатків Національного банку України на наступний бюджетний період.

Не пізніше 1 червня у Верховній Раді України відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. З до­повіддю про Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період виступає Прем'єр-міністр України або за його дорученням міністр фі­нансів України.

Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період подає до Верховної Ради України Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за чотири робочі дні до початку проведення парламентських слухань з пи­тань бюджетної політики на наступний бюджетний період. Цей проект ґрунтується на прогнозних макропоказниках економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період із зазначенням показників обсягу ва­лового внутрішнього продукту, індексів споживчих та оптових цін, прогнозо­ваного офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, прогнозованого рівня безробіття. Проект Основних напрямів бюджетне. політики на наступний бюджетний період містить пропозиції Кабінету Міністрів України щодо:

- граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету України у відсотках до прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту,

- частки прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту, ш; перерозподіляється через зведений бюджет України;

- граничного обсягу державного боргу та його структури;

- частки обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України і коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів;

- частки капітальних вкладень у видатках Державного бюджету України та пріоритетних напрямів їх використання;

- взаємовідносин Державного бюджету України з місцевими бюджетами ь наступному бюджетному періоді;

- змін до законів, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетне: політики держави;

- переліку головних розпорядників коштів Державного бюджету України:

- захищених статей видатків бюджету;

- обґрунтування необхідності поділу бюджету на загальний та спеціаль­ний фонди.

За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймав постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Процес розробки місцевих бюджетів має відповідати загальнодержавних засадам формування бюджету, напрямам бюджетної політики держави, врахо­вувати макроекономічну ситуацію та перспективи соціально-економічного розвитку. Складання місцевих бюджетів має ґрунтуватись на прогнозі соціально-економічного розвитку, прогнозі фінансового балансу для відповідної тери­торії на наступний бюджетний рік. Для формування місцевих бюджетів особ­ливе значення мають такі складові загальнодержавної бюджетної політики:

- особливості взаємовідносин державного та місцевих бюджетів у наступ­ному бюджетному періоді;

- частка обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках державного бю­джету, значення коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів;

- перелік захищених статей видатків бюджету;

- зміни до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави.

Згідно з принципом єдності бюджетної системи України держава реалізуй загальнодержавну соціальну політику на рівні адміністративно-територіальних одиниць через місцеві бюджети. Умовно бюджетну політику в частині формування і використання бюджетів місцевого самоврядування можна поді­лити на державну та місцеву. Державна політика реалізується на основі зако­нодавства про місцеве самоврядування, бюджетного законодавства, загально­державних фінансових нормативів бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів тощо. Місцева бюджетна політика складається із заходів на регіо­нальному рівні (напрями соціально-економічного розвитку області, району; принципи відносин між бюджетами області, районів, міст, сіл, селищ) та за­ходів конкретного органу місцевого самоврядування.

Для підготовки пропозицій щодо проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядни­ків бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів. Голов­ні розпорядники бюджетних коштів організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, несуть відповідальність за своєчасність, достовірність і зміст поданих бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Держав­ного бюджету України. Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетних запитів, поданих головними розпорядниками бюджетних коштів, з погляду його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності вико­ристання бюджетних коштів, розглядає та вживає заходів щодо усунення роз­біжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів.

Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетних за­питів до проекту Державного бюджету України перед поданням його на роз­гляд Кабінету Міністрів України. Міністерство фінансів України подає проект Державного бюджету на розгляд Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому. Разом з про­ектом закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України, подаються:

- пояснювальна записка до проекту закону про Державний бюджет України;

- прогнозні показники зведеного бюджету України відповідно до бюджет­ної класифікації, а також зведений баланс фінансових ресурсів України;

- перелік пільг за податками, зборами, іншими обов'язковими платежами з розрахунком втрат доходів бюджету від їх надання;

- зведення та структура фінансових зобов'язань з державного боргу та дер­жавних гарантій на поточний і наступний бюджетні періоди до повного пога­шення боргових зобов'язань, включаючи суми на обслуговування державного боргу;

- доповідь про хід виконання Державного бюджету України у поточному бюджетному періоді;

- інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Кабінет Міністрів України.

- Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам у строки та по­рядку, встановлені цими органами. Головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність і зміст поданих місцевим фінансовим органам бюджетних запитів, які мають містити всю ін­формацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету згідно з вимогами місцевих фінансових органів. Місцеві фінансові органи проводять аналіз бюджетного запиту з погляду його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних кош­тів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органи приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проектів місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді Міністрі? Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад. Виконавчі органи сільських, селищних міських (міст районного призначення) рад, районні державні адміністрації ь містах Києві та Севастополі подають відповідним фінансовим органам пропо­зиції щодо показників проектів відповідних бюджетів. Процедура інформу­вання Кабінетом Міністрів України Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад передбачає:

- доведення розрахунків прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методики їх визначення та інших показників, необхідних для складання про­ектів місцевих бюджетів, а також пропозицій щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет (типова форма рішення) — після схвалення проекту дер­жавного бюджету Кабміном;

- доведення положень та показників міжбюджетних відносин (обсяги між бюджетних трансфертів для відповідних бюджетів і текстові статті, що визначають особливості міжбюджетних відносин на наступний бюджетний період — у тижневий термін після ухвалення закону про Державний бюджет України в другому читанні.

Проект рішення про місцевий бюджет, що готується місцевими фінансови­ми управліннями, схвалюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної ради. Проект рішення про місцевий бюджет на наступний рік розглядається на сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради (подається на розгляд не пізніше 10 грудня поточного року). Процедура бюджетного плану­вання місцевих бюджетів базового рівня (районних, міських, селищних, сіль­ських) аналогічна процедурі бюджетного планування місцевих бюджетів цен­тралізованого рівня, за винятком строку подання проекту бюджету на розгляд: для бюджетів базового рівня не пізніше 25 грудня. До проекту відповідного бюджету додають:

- пояснювальну записку, що містить:

- інформацію про соціально-економічне становище відповідної адміністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступний бюджетний період, які покладено в основу проекту місцевого бюджету;

- оцінку надходжень доходів з урахуванням втрат доходів у результаті на­даних відповідною радою податкових пільг;

- пояснення основних положень проекту рішення про місцевий бюджет, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків щодо функцій і програм. Обґрунтування включають бюджетні показники за попередній, поточний, на­ступний бюджетні періоди в розрізі класифікації видатків бюджету;

- обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин та надання субвенций на виконання інвестиційних проектів;

- інформацію щодо погашення боргу Автономної Республіки Крим та міс­цевого самоврядування, обсягів та умов погашення;

-

- прогноз показників відповідного бюджету за основними видами доходів, видатків та фінансування на наступні три бюджетні періоди;

- проект показників зведеного бюджету району, міста з районним поділом, міста, що об'єднує бюджети села, селища, міста районного значення;

- показники видатків, необхідні на наступні бюджетні періоди для завер­шення проектів, що враховані в бюджеті, за умови, якщо реалізація проекту триває більше одного бюджетного періоду;

- перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період та на­ступні три бюджетні періоди;

- інформацію про хід виконання відповідного бюджету у поточному бю­джетному періоді;

- пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту від­повідного бюджету (подаються до бюджетної комісії відповідної ради);

- інші матеріали.

2. Розгляд і затвердження бюджету.

Не пізніше ніж через п'ять днів після подання Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України до Верховної Ради України міністр фінансів доповідає на пленарному засіданні Верховної Ради України. Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету доповідає про від­повідність проекту закону про Державний бюджет України вимогам Кодексу, Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та пропозиціям Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної полі­тики на наступний бюджетний період. У разі відхилення проекту закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України зобов'язаний у тижне­вий строк з дня набрання чинності рішенням про відхилення подати проект закону про Державний бюджет України на повторне подання з обґрунтуван­ням внесених змін, пов'язаних з відповідним рішенням Верховної Ради Украї­ни. Міністр фінансів повторно представляє проект закону про Державний бю­джет України не пізніше трьох днів після його повторного подання до Верховної Ради України. Представлений проект Закону до 1 жовтня підлягає попередньо­му розгляду комітетами Верховної Ради України. Після цього проект розглядається у трьох читаннях на пленарних засіданнях Верховної Ради і прий­мається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому. Закон України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та По­станова Верховної Ради про порядок введення його в дію публікуються в пресі для загального відома.

Проекти відповідних місцевих бюджетів розглядають постійні комісії, які готують висновки та зауваження щодо показників доходів і видатків бюджету. З доповіддю про проект відповідного бюджету виступають:

- міністр фінансів Автономної Республіки Крим та голова комісії з питань бюджету — на засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

- начальник фінансового управління та голова комісії з питань бюджету — на сесії обласної, районної та міської рад.

Розгляд і затвердження місцевих бюджетів здійснюється місцевими радами. Місцеві бюджети затверджуються на сесіях відповідних рад:

- бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) — рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше ніж у двотижневий строк після офіційного опублікування закону про Держав­ний бюджет України;

- міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (якщо такі створено), селищні та сільські бюджети — рішеннями міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у двотижневий строк після затвер­дження районного чи міського бюджету.

Місцевий бюджет може бути затверджений тільки після затвердження дер­жавного бюджету. Якщо місцевий бюджет не буде прийнято до ЗО грудня, то вступають в силу показники бюджету, який передано на затвердження.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України має право здійснюва­ти витрати Державного бюджету України з наступними обмеженнями:

- витрати Державного бюджету України можуть здійснюватись лише на цілі, визначені у законі про Державний бюджет України на попередній бю­джетний період та одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період;

- щомісячні видатки Державного бюджету України не можуть перевищу­вати 1/12 обсягу видатків, визначених законом про Державний бюджет Украї­ни на попередній бюджетний період;

- до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бю­джетний період провадити капітальні видатки забороняється.

До прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджет­ний період податки, збори (обов'язкові платежі) та інші надходження справля­ються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів.

Характерною особливістю бюджетного процесу в сучасних умовах є систе­матичне порушення бюджетної дисципліни. Аналізуючи окремі стадії бю­джетного процесу в Україні (підготовка проекту бюджету, розгляд та ухвален­ня проекту бюджету Верховною Радою України) упродовж 1991—2007 р., можна констатувати факт недотримання строків прийняття бюджету Верхов­ною Радою України. Навіть у разі формального своєчасного першого подання проекту строки розгляду і прийняття бюджету виходили за законодавчо вста­новлені строки (табл. 6.2).

Таблиця 6.2.