Результати виконання стратегій, концепцій функціонування та розвитку фондового ринку України за 1995-2010 роки

Як відомо основною функцією, яку має виконувати фондовий ринок є забезпечення грошовим капіталом потреб економіки країни, шляхом створення механізму акумулювання, розподілу та перерозподілу фондів коштів від особи, яка володіє вільними інвестиційними ресурсами до особи, якій необхідні такі ресурси для розвитку.

Основними регламентуючими документами, відповідно до яких здійснювався процес формування та розвитку фондового ринку в нашій країні протягом 1995-2010 р. були програмні документи, прийняті Верховною Радою України та Президентом України, зокрема:

- Концепція функціонування та розвитку фондового ринку, схваленої постановою ВРУ від 22.09.1995 року №342/95-ВР;

- Указ Президента України від 30.10.1999 року №1415/99 «Про Основні напрями розвитку фондового ринку в Україні у 2000 році»;

- Указ Президента України від 26.03.2001 року №198/2001 «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України»;

- Указ Президента України від 21.03.2002 року №280/2002 «Про заходи щодо розвитку корпоративної о управління в акціонерних товариствах»;

- Указ Президента України від 24.11.2005 року №1648/2005 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 29 червня 2005 року «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» та від 28 жовтня 2005 року «Про заходи щодо утвердження гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні».

Результатом аналізу стану практичного втілення положень зазначених документів вказує на те, що у процесі формування та подальшого розвитку українського фондового ринку зазначені положення на сьогодні у переважній більшості реалізовані як на законодавчому, так і на організаційно-інституційному рівнях.

В той же час ряд заходів, передбачених вищенаведеними указами та розпорядженнями, залишаються нереалізованими, зокрема: запровадження нових інструментів на фондовому ринку; зосередження торгів цінними паперами на фондових біржах; консолідація біржової системи; централізація депозитарної системи.

Найбільшою проблемою українського фондового ринку є невиконання біржовим ринком своєї головної функції - ефективне використання фінансових інструментів. Ринки похідних фінансових інструментів перебувають у зародковому стані через вкрай низьку концентрацію біржової торгівлі товарами, валютою та фінансовими інструментами, які мають бути базовим активом для похідних. В свою чергу цілісності біржової торгівлі заважає слабка взаємодія бірж з системами виконання біржових договорів. Недостатня взаємодія регульованих ринків з депозитарною системою України та відсутність механізмів повноцінного клірингу створюють труднощі для учасників ринків.

Необхідність вирішення проблем, що наразі стримують розвиток фондового ринку України, потребує прийняття Державної Програми розвитку фондового ринку. Вона повинна визначити пріоритетні завдання на середньостроковий період та заходів щодо їх реалізації.

Стратегія розвитку фондового ринку України на середньострокову та довгострокову перспективу визначає основні напрями розвитку фондового ринку України на період до 2015 року, формулює пріоритетні завдання у цій сфері та передбачає комплекс системних заходів законодавчого, організаційного та інституційного характеру, спрямованих на суттєву модернізацію існуючих взаємовідносин між його учасниками, технологічне оновлення, інтенсивну адаптацію ринку до міжнародних стандартів функціонування та застосування кращої практики.

Метою Стратегії є забезпечення економічного зростання держави за допомогою якісного підвищення конкурентоспроможності українського фінансового ринку, а саме: створення сприятливих умов для здійснення інвестицій як вітчизняними, так і іноземними інвесторами в економіку країни через механізми фондового ринку.

Починаючи з 2008 року відбулося погіршення кон'юнктури світових фінансових ринків у зв’язку із загостренням кризових явищ у світовій економіці. Це спричинило ймовірність поступового скорочення найближчими роками нечисленних національних фінансових ринків, які можуть ставати світовими фінансовими центрами, або входити в зону впливу вже існуючих глобальних центрів. Тому формування конкурентоспроможного українського фінансового ринку є найважливішим пріоритетним завданням економічної політики держави на середньострокову перспективу.

Предметом представленої Стратегії є правові, економічні, інвестиційні, організаційні та інші напрями регулювання та розвитку ринку цінних паперів України, направлені на створення ліквідного, надійного, ефективного, регульованого державою і інтегрованого у світові фондові ринки ринку цінних паперів.

Об’єктом Стратегії є фондовий ринок України як важливий сегмент у структурі фінансового ринку та єдиної національної економічної, соціальної і політичної системи, що забезпечує створення умов для акумуляції та ефективного інвестування фінансових ресурсів в економіку країни.

Післякризове відновлення української економіки об’єктивно невіддільне від необхідності розв’язання сучасних проблем функціонування фондового ринку і формування цілісної довгострокової стратегії його розвитку.

Створення ефективно функціонуючого фондового ринку постає одним з пріоритетних завдань сталого економічного розвитку України.

Основними ризиками, які впливають на діяльність великих компаній, виділяють нестабільність макроекономічного середовища в країні, політичну нестабільність, вплив світових ринків.

Досить часто великі компанії зазначають такі проблеми, як ризик посилення конкуренції внаслідок виходу на ринок нових підприємств, зростання конкурентного тиску з боку іноземних конкурентів і як наслідок - ризик втрати частки ринку. У зв’язку з довготривалiстю виконання укладених контрактів, не врегулюванням цінової політики на енергоносії та на інші матеріали, зростання рівня інфляції безпосередньо впливає на фінансові результати роботи компаній-виробників.

Протягом кількох останніх років відбувалось зменшення ролі фондового ринку України як ключової інтегруючої складової ринку капіталів, що характеризується низькою ліквідністю вітчизняних цінних паперів, мізерною часткою біржового сегменту ринку, недостатнім законодавчим регулюванням базових аспектів функціонування ринку (справедливого ціноутворення, ринкової стабільності, прозорості), обмеженою кількістю ліквідних та інвестиційно привабливих фінансових інструментів, розпорошеністю та фрагментарністю біржової та депозитарної інфраструктури.

Система регулювання фондового ринку України потребує суттєвого вдосконалення своєї функціональної та інституційної спроможності через запровадження пруденційного нагляду, покращення механізмів захисту інвесторів та запобігання маніпулюванню на фондовому ринку, посилення вимог щодо реклами цінних паперів та якості послуг, що надаються професійними учасниками ринку, вдосконалення саморегулювання.

З огляду на сучасний стан фондового ринку, на період до 2015 року, зусилля держави мають бути спрямовані на вирішення наступних основних завдань подальшого розвитку фондового ринку України:

1. Збільшення капіталізації, ліквідності та прозорості фондового ринку: суттєве розширення пропозиції цінних паперів з високими інвестиційними характеристиками; удосконалення засад функціонування боргового ринку та запровадження нових видів інструментів; покращення інформаційної прозорості фондового ринку України; сприяння розвитку та становлення потужних національних інституційних інвесторів.

2. Удосконалення ринкової інфраструктури та забезпечення її надійного і ефективного функціонування: консолідація інформаційної та технологічної біржової системи фондового ринку; модернізація депозитарної системи України; підвищення вимог до професійних учасників фондового ринку;

3. Удосконалення механізмів державного регулювання, нагляду на фондовому ринку та захисту прав інвесторів: підвищення ефективності державного регулювання фондового ринку; підвищення можливостей регулятора; удосконалення саморегулювання на ринку цінних паперів; популяризація фондового ринку.

4. Податкове та валютне стимулювання подальшого розвитку фондового ринку України: формування сприятливого податкового клімату для учасників фондового ринку; удосконалення та оптимізації режиму валютного регулювання операцій з цінними паперами в Україні.

Реалізація залучених завдань потребує радикального удосконалення чинне законодавство щодо функціонування ринку цінних паперів та наближення його до законодавства країн ЄС.

Нині вітчизняне законодавство консервує тонізацію, монополізм, незахищеність власників і блокує залучення підприємств, інвесторів, фізичних осіб до використання механізмів фондового ринку.

Перш за все, необхідно прийняти нові чи оновлені редакції та внести зміни до наступних законів України: «Про корпоративне управління (необхідно новий закон)»; «Про цінні папери та фондовий ринок»; «Про акціонерні товариства»; «Про перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності»; «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; «Про систему депозитарного обліку цінних паперів»; «Про похідні цінні папери»; «Про державні унітарні підприємства»; «Про ломбард і ломбардну діяльність»; «Про нагляд за фінансовими установами»; «Про запобігання фіктивному банкрутству» та ін..

В них передбачити впровадження принципів економіки знань, демонополізацію і детінізацію фінансово-економічної діяльності, гарантований захист прав власності, відповідальність за відмову в наданні інформації або за неправомірне використання інсайдерської інформації.

Необхідно також реформувати валютне законодавство, що дозволяло б здійснювати розрахунки з іноземними інвесторами, а також розрахунки з цінними паперами іноземних емітентів. Слід також врегулювати податкове законодавство, зокрема питання оподаткування фізичних осіб в частині доходів, отриманих від операцій з цінними паперами.