Зовнішні витрати являють собою плату за ресурси постачальникам, які не належать до числа володарів даної фірми (заробітна плата, рентні платежі, відсотки, інші)

Внутрішні витрати рівні грошовим платежам, які могли б бути отримані за самостійно використовуваний ресурс при найкращому із можливих способів його використання.

Мінімальна плата, яка необхідна, щоб утримати підприємця (його здібності) в рамках даного підприємства називається нормальним прибутком. Ця винагорода за виконання підприємницьких функцій входить у внутрішні витрати.

Термін «прибуток» економісти і бухгалтери розуміють по-різному. Бухгалтерський прибуток являє собою загальну виручку фірми за вирахуванням зовнішніх витрат (собівартості).

Економічний прибуток – це загальна виручка за вирахуванням всіх витрат (зовнішніх і внутрішніх), включаючи в останній і нормальний прибуток підприємства.

Економічний прибуток = загальна виручка - економічні витрати на всі ресурси.

Витрати, які фірма несе при виробництві даного обсягу продукції залежать від можливості зміни кількості всіх використаних ресурсів. Кількість деяких ресурсів змінити легко і швидко (сировина, енергія, праця виробника і т.д.), інших важче – виробничі приміщення, машини, обладнання. Поскільки на зміну кількості використовуваних у виробничому процесі ресурсів витрачається різний час, необхідно розрізняти короткострокові і довгострокові періоди.

Короткостроковий період – період часу надто короткий, щоб підприємство змогло змінити свої виробничі потужності, але достатньо тривалий для зміни ступеня інтенсивності використання цих фіксованих потужностей.

Довгостроковий період – період часу достатньо тривалий, щоб змінити кількість всіх використовувних ресурсів, включаючи і виробничі потужності.

ІІ. Питання витрати виробництва якого-небуть продукту залежать не тільки від цін необхідних ресурсів, але і від технологій, від кількості ресурсів, які необхідні для виробництва.

На протязі короткострокового періоду фірма може змінити обсяг виробництва шляхом з'єднання змінної кількості ресурсів з фіксованими потужностями.

Закон спадної віддачі стверджує, що починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу (наприклад праці) до незмінного фіксованого ресурсу (наприклад капіталу або землі) дає зменшувальний додатковий або граничний продукт в розрахунку на кожну послідуючу одиницю змінного ресурсу.

Вперше логічне пояснення закону дав Томас Мальтус (закон спадної родючості грунту). Закон спадної віддачі діє в усіх галузях народного господарства, при чому виробництво може бути неефективним по причині надлишку капіталу у порівнянні з працею.

В економічній теорії дуже важливою категорією є гранична продуктивність, яка показує зміни загального обсягу виробництва пов'язані з приєднанням кожної додаткової одиниці праці (закон убуваючої продуктивності).

Вкладення змінних ресурсів праці	Загальний обсяг виробництва	Гранична продуктивність
		-1

Короткостроковий період являє собою період фіксованих потужностей. Інші ресурси можна легко змінити. Тому у короткостроковму періоді різні види витрат можуть бути віднесені або до постійних або до змінних. Постійними називаються такі витрати (FС), величина яких не змінюється в залежності від змін обсягу виробництва (рентні платежі, амортизація, страхові внески, оплата управлінського і адміністративного персоналу).

Змінними називаються такі витрати (VС), величина яких змінюється в залежності від зміни обсягу виробництва (витрати на сировину, паливо, енергію, транспортні послуги, більшу частину трудових ресурсів). Валові (загальні) витрати (ТС) – це сума постійних і змінних витрат при кожному конкретному рівні виробництва.

С ТС

VC

F FС

О Q

Постійні витрати FС будуть мати вигляд прямої лінії, паралельної осі абцис. На графіку валові витрати ТС подаються як сумування VС і FС, що означає зрушення уверх лінії VС на величину ОF по осі ординат.

Нерівномірна зміна валових витрат приводить до того, що змінюються по мірі зростання обсягу виробництва і витрати на одиницю продукції або середні витрати. Середні витрати рівні валовим, поділеним на вироблену кількість товару (АС=ТС:Q). Цей вид витрат підприємець прагне мінімізувати.

С

М АVС

АFС

О

Q1 Q

Крива середніх витарт (АС), як правило має U- образну форму, вона безпосередньо залежить від кривих середніх постійних витрат (АFС) і середніх змінних витарт (АVС). Крива середніх витрат має велике значення для підприємців поскільки дозволяє визначити при якому обсязі виробництва витрати на одиницю продукції будуть мінімальними. Порівняння середніх витрат фірми з рівнем ціни дає можливість оцінити положення цієї фірми на ринку. Існують три можливі варіанти положення фірми на ринку.

а) С б) С в) С

АС АС АС

Р М Р М Р М

Q Q Q

Варіант а) підприємець отримує нормальний прибуток, б) економічний прибуток, в) фірма терпить збитки і розориться, якщо не буде реорганізована або не залишить даний ринок.

Динаміка середніх витрат характеризує положення фірми на ринку, однак сама по собі не визначає лінії пропозиції і точки оптимального обсягу виробництва. Виробника, як відомо, цікавить не прибуток на одиницю продукції, а максимум загальної маси отриманого прибутку. Лінія середніх витрат не показує де досягається цей максимум.

У зв'язку з цим необхідно розглянути так звані граничні витрати. Граничні витрати отримуються як різниця між витратами виробництва (n – одиниць продукції) і витратами виробництва (n-1 одиниць продукції).

МС=ТСn – ТСn-1

Разом з тим виробництво додаткової одиниці продукції, породжуючи додаткові витрати, з другого боку приносить і додатковий доход, виручку від її продажу. Величина цього додаткового грошового доходу являє собою різницю між виручкою від продажу n і n-1 одиниць продукції:

МR = ТRn – ТRn-1

ТR = Q · P

В умовах вільної конкуренції додатковий доход від продажу додаткової одиниці продукції буде при будь-якому обсягу однаковим, тобто граничний доход буде дорівнювати ціні: МR=Р

Очевидно, що фірма буде розширяти обсяг виробництва поки кожна додатково вироблена одиниця продукції буде приносити додатковий прибуток. Іншими словами, поки граничні витрати будуть менші, чим граничний доход фірма може розширити виробництво. Якщо граничні витрати почнуть перевищувати граничний доход, фірма буде нести збитки.

Р МС

М МR

Р1

Q1 Q

Будь-яке відхилення від точки М приводить до збитків для фірми або у вигляді прямих збитків при більшому обсязі виробництва, або в результаті скорочення маси прибутку при зменшенні випуску продукції. Таким чином умову рівноваги фірми можна сформулювати слідуючим чином: МС=МR=Р

Будь-який конкурент, який добивається прибутку прагне встановити такий обсяг виробництва, при якому дотримується ця умова рівноваги. Співідношення граничних витрат і граничного доходу це свого роду сигнальна система, яка інформує підприємця про те, чи досягнутий оптимальний варіант виорбництва.

ІІІ. Питання на протязі довгострокового періоду можуть бути здійснені всі зміни в структурі ресурсів. Аналіз цих змін спирається на поняття АС, при чому не проводяться ніякі відмінності між постійними і змінними витратами, поскільки всі ресурси і отже всі витрати являються змінними у довгостроковому періоді. Розширення виробничих потужностей приведе до зростання АС.

Витр. на

од-цю

пр-ції

АС

Q

Дугоподібність кривої довгострокових витрат можна пояснити при допомозі того, що економісти називають позитивним і негативним ефектами зростання масштабів виробництва або ефектами масштабів.

Позитивний ефект масштабу. По мірі зростання розмірів підприємства цілий ряд факторів почне діяти у напрямі зниження середніх витрат виробництва.

1. спеціалізація праці. Підвищення рівня спеціалізації використовуваної праці стає можливим по мірі зростання розмірів підприємств.

2. спеціалізація управлінського персоналу.Великі масштаби виробництва дозволяють краще використати працю спеціалістів по управлінню, дякуючи її більшій глибокій спеціалізації. Спеціалізація управлінського персоналу призводить до підвищення ефективності виробництва і зниження витрат виробництва одиниці продукції.

3. Ефективне використання капіталу. Невеликі фірми часто виявляються нездатними скористатися найбільш ефективним з технологічної точки зору виробничим обладнанням.

4. Виробництво побічних продуктів. Організатор великомасштабного виробництва має більш широкі можливості для виробництва побічної продукції чим невелика фірма (зменшуються відходи).

Всі ці фактори вносять свій вклад у зниження витрат виробництва одиниці продукції. Іншими словами, збільшення кількості всіх залучених у виробництво ресурсів, наприклад на 10%, приведе до збільшення росту обсягу виробництва на 20%, необхідним результатом чого буде зниження АС.

Негативний масштаб. Основна причина виникнення негативного ефекту масштабу пов'язана з певними управлінськими труднощами, виникаючими при спробах ефективно контролювати і координувати діяльність фірми, яка перевторилася у великомасштабного виробника. У результаті страждає ефективність і зростають середні витрати виробництва.

Позитивний або негативний ефекти масштабу є дуже важливими факторами, які визначають структуру кожної галузі. Існує концепція мінімального ефективного розміру (МЕР). Він являє собою найменші обсяги виробництва, при якому фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати. В деяких випадках різниця між обсягом виробництва, при якому вичерпується дія позитивного масштабу і обсягом виробництва, при якому вступає в силу негативний ефект масштабу може бути досить значною, тобто існує постійна віддача від зростання масштабів виробництва, на протязі якого середні довгострокові витрати будуть незмінними.

АС

д1 д2

Може існувати ситуація, при якій позитивний ефект масштабу є більш тривалий, а негативний – відносно віддалений. Така ситуація в автомобілебудівній, алюмінієвій, сталеволиварній і інших галузях важкої промисловості. Малі фірми у цих галузях не зможуть забезпечити ефективне виробництво і виявлять нежиттєздатними.

АС

Може інсувати ситуація, при якій позитивний ефект масштабу невеликий, а негативний виникає дуже швидко. МЕР визначається невеликим обсягом виробництва.

АС

До цієї категорії галузей відносяться підприємства легкої промисловості (швейна, взуттєва), харчової (хлібопекарна), багато видів роздрібної торгівлі, а також деяка сільськогосподарська праця. В таких галузях зовсім маленькі фірми виявляються більш ефективними, чим великомасштабні виробники.

Крива довгострокових середніх витрат, яка залежить від позитивних і негативних ефектів масштабу може мати визначальне значення для структури і рівня конкурентності даної галузі.

Однак, необхідно також приймати до уваги наслідки державної політики, географічні кордони ринку, компетенцію управління персоналу і багато інших факторів.