Та формування регіональних ринків праці
1. Трудові ресурси як фактор розвитку економіки регіону.
2. Зайнятість населення регіону і формування регіональних ринків праці.
3. Відтворення і регулювання використання трудових ресурсів.
4. Економічна оцінка трудових ресурсів регіону.
Для ефективного функціонування об’єктів економічної діяльності поряд з інши-ми ресурсами (грошовими, матеріальними, природними тощо) важливу роль відіг-рають ресурси, що забезпечують здійснення процесу праці при виготовленні про-дукції або надання послуг. Такі ресурси називають трудовими, основу формуван-ня яких складає населення. Але не все населення, а тільки його частина, яка зна-ходиться у працездатному віці. Відповідно до законодавства України про працю до населення у працездатному віці відносяться:
v жінки – від 16 до 55 років;
v чоловіки – від 16 до 60 років.
Але серед населення у працездатному віці частина його не є працездатною, відноситься до категорії інвалідів. Тому чисельність трудових ресурсів (Тр) визна-чається таким чином:
де:
Нпр – населення у працездатному віці;
Іпр – інваліди у працездатному віці.
В економічній літературі існують різні поняття, що мають відношення до трудо-вих ресурсів – це трудовий потенціал і робоча сила. Найбільш широко використо-вується поняття «трудові ресурси». Застосування поняття «трудові ресурси» в економіці здійснюються через таку категорію, як жива праця. Головною оцінкою живої праці є заробітна плата.
Як і любий ресурс, трудові ресурси характеризуються певною якістю. До кате-горій, що визначають якість трудових ресурсів відносяться:
v статево-віковий склад;
v професійно-кваліфікаційний склад;
v освітній ценз (початкова, середня, середня спеціальна, вища освіта);
v стан здоров’я.
В залежності від співвідношення певних груп трудових ресурсів в межах озна-чених категорій трудових ресурсів визначається їхня структура:
v статево-вікова;
v професійно-кваліфікаційна;
v освітня;
v за станом здоров’я.
Якість трудових ресурсів визначає ряд регіональних факторів:
а) природно-кліматичні умови;
б) соціально-економічне забезпечення;
в) соціально-демографічний стан;
г) екологічні умови тощо.
Однією із економічних категорій, яка визначає рівень використання трудових ресурсів є зайнятість населення і зайнятість трудових ресурсів.
Зайнятість населення (Зн) визначається такою формулою:
де:
Тр – загальна чисельність трудових ресурсів;
Тнз – трудові ресурси, які неохоплені певними галузями економіки;
П – чисельність працюючого населення пенсійного віку;
Мнп – працююча молодь непрацездатного віку.
До зайнятого населення відноситься група населення, яка працює у відповід-них галузях економіки, або на об’єктах господарювання різних форм власності, зареєстрованих в державних органах управління.
Зайнятість трудових ресурсів характеризується таким показником, як рівень зайнятості трудових ресурсів:
де:
Зmp – рівень зайнятості трудових ресурсів;
Тз – чисельність трудових ресурсів, яка зайнята в економіці.
Сьогодні в Україні рівень зайнятості трудових ресурсів сягає 62%.
Незайняті трудові ресурси складають категорію безробітних (Бз):
Економічним показником, який характеризує стан безробіття в регіоні, є рівень безробіття (бз):
В Україні на 1.01.1998 року рівень безробіття складав 2,4%, а за неофіційними даними біля 20% (враховуючи так зване приховане безробіття). Незайняті в еко-номіці регіону трудові ресурси формують ринок праці регіону. При цьому можливі такі відношення:
– безробіття;
– дефіцит,
де:
Пm – попит;
Прm – пропозиція трудових ресурсів.
Основними заходами щодо зниження рівня безробіття є:
v створення нових робочих місць в регіоні за рахунок малого і середнього бізнесу;
v перепідготовка та заміна професій у реструктуризованих виробництвах.
Критичний (коли виникають соціальні загострення) рівень безробіття досягає 6%.
Трудові ресурси відносяться до таких ресурсів, які можуть відтворюватися. Відтворення трудових ресурсів відбувається за рахунок природного і механічного руху. Природний рух – відтворення, зв’язане з народжуваністю і смертністю насе-лення. Механічний рух – відтворення за рахунок міграції і еміграції.
Рух трудових ресурсів характеризується коефіцієнтами їх приросту (спаду). Коефіцієнт природного приросту визначається кількістю народжених на 1 000 чо-ловік. Механічний приріст (спад) визначається чисельністю трудових ресурсів, яка прибула (вибула) на 1 000 чоловік.
Регулювання трудових ресурсів здійснюється державними і недержавними структурами. Регулювання може відбуватися за рахунок впливу на величину при-родного та механічного приросту (спаду).
Для регулювання використання трудових ресурсів застосовується такий мето-дичний інструмент, як баланс трудових ресурсів (БТР). БТР складається за схемою співвідношення доходної і витратної частин:
Дохідна частина
1. Трудові ресурси:
а) працездатне населення у працездатному віці.
Витратна частина
2. Зайнято в економіці:
а) в галузях матеріального виробництва;
б) в невиробничій сфері.
3. Населення, що зайняте в домашньому господарстві.
4. Учні, що навчаються в учбових закладах.
5. Безробітні.
Ефективність використання трудових ресурсів здійснюється на основі їх еконо-мічної оцінки. Економічна оцінка трудових ресурсів передбачає визначення здат-ності працездатного населення до корисної праці. Один із найважливіших показ-ників економічної оцінки використання трудових ресурсів є продуктивність праці. Продуктивність праці визначається обсягом продукції (послуг) певної якості, що вироблена (надана) працюючим за одиницю часу. Цей показник в економіці нази-вають показником виробітку (Вбі).
Є показник зворотній до першого і визначається величиною витрат часу пра-цівником, необхідного для виготовлення одиниці продукції (величина трудоміст-кості одиниці продукту):
де:
Оі – обсяг і-го виду продукції;
Пр – середня чисельність працюючих на даному підприємстві.
де:
Ті – загальний обсяг часу на виготовлення і-го виду продукції;
Тмі – трудомісткість виготовлення продукції і-го виду.
Тема 5