Економіка сша у 20-х роках xxст. і криза 1929-1933рр

Влітку 1920 р. у США вибухнула глибока економічна криза, що зачепила всі галузі промисловості. Спричинили її скорочення воєнного виробництва і конверсія. Кількість безробітних у 1921 р. сягнула 5,7 млн. Реальна заробітна плата знизилась у середньому на 20-25%.

Криза промисловості перепліталася з кризою аграрному секторі. До весни 1921 р. ціни на сільськогосподарські товари у США знизились у 3-4 рази. Це призвело не тільки до скорочення прибутків фермерів, а й до розорення багатьох із них.

Невдоволення робітників і фермерів їхнім тяжким становищем виявилося під час виборчої кампанії 1920 р. З цього скористалися республіканці. На виборах 1920 р. вони здобули перемогу. Їх кандидат на посаду президента США Уоррен Гардінг зібрав більш як 16 млн голосів, тоді як кандидат демократів Джеймс Кокс — лише 9 млн. Після восьмирічної перерви республіканська партія доступилася до влади. Гардінг узяв курс на повернення до довоєнних порядків ("нормальності", як він казав). Консервативні тенденції мали двоякий вплив на внутрішнє життя країни. З одного боку відбувається небачений розвиток економіки з іншого – йде накопичення і поява цілої низки проблем, які мали далекосяжні наслідки.

Президент США У.Гардінг (1921-1923 рр.)

Іще 1919 р. республіканці заблокували реформи у сфері трудових відносин, про надання права робітникам на страйк. Адміністрація Гардінга виступала проти політики державного регулювання. Проте було створено всі умови для збільшення прибутків великих промисловців, банкірів, підприємців. У1921 р. було скасовано за проваджений у період війни податок на надприбутки корпорацій. Згодом були підвищені мита на імпорт до США важливих промислових товарів. Це призвело до росту цін на внутрішньому ринку. Прибутки монополій одразу підстрибнули.

Для збільшення прибутків представники великого капіталу не зупинялися перед прямим порушенням закону. Корупція державного апарату стала всеохоплюючою. У 1921-1922 рр. великі нафтопромисловці підкупили міністра внутрішніх справ і незаконно одержали в оренду державні нафтоносні райони в Каліфорнії та Вайомінгу. На шлях шахрайських угод із монополіями стали міністр юстиції, голова федерального бюро допомоги ветеранам війни та інші високі урядовці республіканської адміністрації. Дії багатьох членів республіканської адміністрації, що були близькі до Гардінга, мали настільки скандальний характер, що це стало компрометувати самого президента. І тільки несподівана смерть у серпні 1923 р. врятувала його від суду і ганьби викриття.

Єдиною серйозною реформою, здійсненою республіканцями, було надання виборчих прав жінкам (1920 р.).

Чимало американців були переконані, що причиною їхніх нестатків, падіння в суспільстві моралі й зростання злочинності був алкоголь. Після сторічних дебатів у 1919 р. в США було прийнято названу «шляхетним експериментом» XVIII поправку до конституції, за якою запроваджувався «сухий закон». Відтепер на усій території країни заборонялося виготовлення та продаж спиртних напоїв, а також знищувалися їхні запаси.

Проте невдовзі виявилося, що виконати закон практично неможливо. Ті з американців, хто вважав XVIII поправку порушенням їхньої особистої свободи - головного завоювання Американської революції, стали пити ще більше, ніж раніше. Пиво, вино і джин у величезних кількостях вироблялися нелегально, а також контрабандним шляхом завозилися з підпільних ґуралень, що знаходилися на території Канади. Як наслідок у країні з`явились банди організованих злочинців (гангстери), що взяли під контроль весь нелегальний бізнес горілчаних напоїв, наркотиків, проституцію. Поширилась корупція серед правоохоронних органів. Масовим стало таке явище як рекет. Війни між бандами гангстерів, що боролись за контроль над нелегальним бізнесом, стали потрясати великі міста США. Одним з найвідоміших тодішніх «королів злочинного світу» став Аль Капоне. Урешті-решт, 1933 р. «сухий закон» було скасовано.

Непокоїли Америку й інші проблеми. Війна одночасно пробудила патріотизм і страх перед комунізмом. Тріумф більшовиків у Росії, вибух бомби у діловому центрі Нью-Йорка Уолл-стрит та інші події зумовили «античервону» паніку. Очікування ліворадикальної революціїпризвели до несправедливих переслідувань і навіть тюремного ув'язнення представників лівих партій.

Недоброзичливо ставилися деякі американці й до емігрантів, яких з початку століття до 1915 р. прибуло до США понад 13 млн. Вони, погоджуючись на неприйнятну для американців низьку платню за свою роботу, створювали їм конкуренцію в пошуках роботи; об'єднуючись у земляцтва, не піддавалися американізації тощо. У 1924 та 1929 рр. у США було прийнято закони, якими встановлювалися обмеження для прийому емігрантів - не більше 150 тис. на рік.

Знову став процвітати Ку-клукс-клан, який на півдні США контролював цілі райони. Поширення набула расова сегрегація. У деяких південних штатах під заборону потрапило викладання тих знань, що розходяться з Біблією. Так, шкільний учитель Джон Скопс був притягнутий до суду і засуджений за викладання теорії Дарвіна.

У зовнішній політиці республіканські лідери висунули такі принципи, як відмова від військово-політичних союзів з європейськими країнами та активізація економічної експансії Сполучених Штатів.

Адміністрація Гардінга прагнула досягти новими методами старої мети — утвердження світової гегемонії Америки.

У серпні 1921 р. було підписано сепаратний договір між США і Німеччиною, за яким за США закріплялися всі права, надані їм Версальським договором.

Різко посилилась економічна експансія США на Далекому Сході, особливо в Китаї. Все це створювало серйозну загрозу для міжнародних позицій Англії, що призвело до напруження відносин між двома країнами. Різко загострилися протиріччя між США та Японією. США, які вважали себе "обділеними" у Версалі, прагнули взяти реванш. Уже через два роки після Паризької конференції 1919 р. американська дипломатія на Вашингтонській конференції змогла записати до свого активу першу велику перемогу.

На Вашингтонській конференції 1921-1922 рр. делегація США, спираючись на економічну могутність Америки, використовуючи такий важливий засіб впливу на інші країни, як воєнні борги, домоглася значних поступок із боку європейських держав. Були прийняті доктрина "відкритих дверей" щодо Китаю, договори про обмеження морських озброєнь і про недоторканність острівних володінь держав-учасниць у Тихому океані, що свідчило про підвищення політичної ваги США в системі міжнародних відносин. Стосовно радянської Росії уряд Гардінга взяв курс на продовження політики економічної блокади і дипломатичної ізоляції. 25 березня 1921 р. державний секретар США Х’юз заявив, що до здійснення "корінних змін" у соціально-економічному устрої Росії про відновлення торгових, а надто дипломатичних, відносин між США і радянською державою годі й казати. Проте здійснення в СРСР політики непу відкрило шлях до американо-радянських торгівельних відносин.

68 Сутність політики “нового курсу”

Ф.Д. Рузвельта

Економічна катастрофа 1929-1933 р. XX ст. поставила перед урядами країн світу завдання перегляду зовнішніх і внутрішніх орієнтирів у соціально-економічній політиці. Такий план дій і злагоджене наукове теоретичне обґрунтування його дав Дж. М. Кейнс у своїй економічній програмі. Втіленням її в життя зайнявся президент США Франклін Де-лано Рузвельт, назвавши її гучним передвиборним висловом «новий курс». У ньому велика увага приділялася посиленню державного регулювання економічних і соціальних процесів.

Цей курс здійснювався протягом 1933-1938 р. і проходив у два етапи. Перший із них тривав з 1933 по 1934 р. і пов’язаний, насамперед, із проведенням реформи фінансово-кредитної сфери. Спочатку були закрил всі банки і припинений обмін банкнот на золото, що взагалі вилучалося з обігу. Потім виконувалася програма екстреної допомоги банкам, що полягала в протекціонізмі перспективних банків, поділі ринків довгострокових і короткострокових кредитів і введенні системи страхування дрібних і середніх депозитів. Власне кредитно-грошові заходи були спрямовані на стимулювання інвестицій шляхом проведення політики «дешевих грошей». Центральний банк понизив норму обов’язкових резервів комерційних банків, зменшив дисконтну ставку, що привело до розширення кредитних можливостей банківської системи, з одного боку, і збільшенню «грошового» попиту, з іншої.

Закон про відновлення промисловості (1933) передбачав введення в різних галузях промисловості «кодексів чесної конкуренції», які фіксували ціни на продукти, рівень виробництва, установлювали розміри заробітної плати тощо. Метою таких заходів була підтримка конкурентоспроможності виробництва. Тоді ж був прийнятий закон про регулювання сільського господарства, спрямований на підвищення цін сільськогосподарської продукції. Цей документ передбачав виплату грошової компенсації фермерам, які скорочували посіви і поголів’я худоби. Також здійснювалася повсюдна механізація сільського господарства. Тут, як і в промисловості, не обійшлося без державного інвестування та фінансування економіки, що запустили ефект ^^ мультиплікатора (дефіцитне бюджетне фінансування розглядалося тільки як тимчасове явище). Був заборонений вивіз золота за рубіж, законодавчо обмежений вивіз капіталів.

Другий етап проведення «нового курсу» (1935-1938) характерний прийняттям важливих законодавчих актів соціального характеру. Зокрема, був уведений удію закон про трудові відносини, де фіксувалися права працівників на об’єднання в профспілки, на проведення страйків і підписання колективних договорів. Уперше в історії США в чинність вступив і закон про соціальне страхування й допомогу безробітним. У 1938 р. законодавчо почав регулюватися найом робочої сили (установлювався мінімум зарплати і максимум робочого дня). Тривало здійснення контролю над сільськогосподарським виробництвом.

Поряд із прийняттям основних законів і норм, уряд щорічно здійснював заходи, які, згідно з кейнсіанскою концепцією, розширюють сукупний попит: збільшилися закупівлі товарів і послуг (зокрема, у фермерів купували їхню продукцію для створення державного резерву), організовувалися суспільні роботи (будівництво доріг, мостів, різних установ), що фінансувалися з бюджету, реалізовувалися соціальні програми з метою не тільки підвищити рівень добробуту, але й перерозподілити частину доходу на користь груп із найбільшою схильністю до споживання.

У зовнішньоекономічній політиці в рамках «нового курсу», за концепцією Кейнса, дотримувалися умови активного торговельного балансу, а також державного протекціонізму. Країна стала учасницею Бреттон-Вудської валютної системи, фіксовані валютні курси якої нормалізували міжнародні валютні розрахункиі пом’якшили наслідки девальвації долара.

Боротьба з кризою, пошуки нових методів та форм протидії їй

визначили генеральну лінію політики урядів усіх країн. Спочатку анти-

кризова політика базувалася на вже відомих методах. Але досить

швидко стало очевидним, що доктрина “невтручання” держави в еко-

номічне життя, заснована на концепції ринкового саморегулювання,

не приносить бажаних наслідків.

На початку 30-х років ХХ ст. головним напрямком економічної

політики стає посилення державного втручання в економічне життя

в поєднанні з посиленням регулювання соціальних відносин. Проте в рі-

зних країнах державне регулювання визначалося особливостями еко-

номічного розвитку, рівнем та специфікою соціально-економічних та

політичних відносин.

Найбільш яскравою антикризовою політикою стала програма “но-

вого курсу” президента Ф.Д. Рузвельта в США. Теоретичною базою

його реформ було вчення англійця Дж.М. Кейнса про необхідність

втручання держави в економіку з метою стимулювання інвестицій та

пом’якшення криз. Конгрес надав надзвичайні повноваження прези-

денту Ф.Д. Рузвельту в проведенні реформ.

Першою акцією нової адміністрації, яка приступила до виконання

своїх обов’язків у лютому 1933 р., було проголошення надзвичайного

стану та закриття всіх банків на “банківські канікули” до 5 березня

1933 р., коли був прийнятий Надзвичайний закон про банки. Він міс

тив у собі такі заходи: надання Федеральною резервною системою по-

зик банкам, наділення міністра фінансів правом попереджати масове

вилучення вкладів, відкриття після “канікул” лише тих банків, які бу-

дуть визнані здоровими. Через два тижні 4/5 банків – членів Федераль-

ної резервної системи (ФРС) – були відкриті. У червні було прийнято за-

кон про розподіл банків на інвестиційні та депозитні (тепер банки не

могли вкладати довірені їм гроші у ризиковані підприємства) та створено

федеральну корпорацію, яка страхувала більші за 5 тис. доларів вкла-

ди у банки. А ще в квітні було прийнято закон про припинення вивозу

за кордон золота та обов’язковий продаж громадянами золота державі,

причому за цінами, вищими за ринкові, що дозволило не лише закупи-

ти близько 200 т золота, але й привело до штучного зниження курсу

долара та дозволило підготувати його девальвацію (на 40 % із встанов-

ленням нової ціни на золото – 35 дол. за унцію). Таким чином, де-

фляцію було припинено.

Серед законів, прийнятих у перший період президентства Ф.Д. Руз-

вельта, найважливішими слід вважати Закон про відбудову національної

промисловості (НІРА) та Закон про регулювання сільського господар-

ства (ААА), прийняті в першій половині 1933 р.

Відповідно до закону підприємці повинні були об’єднуватися в

союзи, усередині яких діяли так звані “кодекси чесної конкуренції” –

правила, які б регулювали умови конкуренції, зайнятості та найму та

захищали інтереси споживачів. Кодекси передбачали обмеження три-

валості робочого дня (не більше 8 годин), встановлювали мінімальний

рівень заробітної плати (не менше 12 доларів на тиждень), розподіляли

ринки збуту. Всього було прийнято 750 таких кодексів, дія яких поши-

рювалася на 95 % промислових та торговельних підприємств. Крім то-

го, закон визначав форми відрахувань до Фонду громадських робіт та

порядок використання коштів фонду. На організацію громадських

робіт з цього фонду було використано більше 3 млрд. доларів.

За пропозицією президента створюється Громадянський корпус

збереження ресурсів, головним завданням якого було створення табо-

рів для молоді віком від 18 до 25 років, в яких молоді люди працювали

на очищенні лісів, меліорації, створенні лісонасаджень, ремонті шляхів

тощо; вони забезпечувались безкоштовним харчуванням, житлом, уні-

формою та отримували 1 долар на день. Щорічно в таборах було задія-

но від 250 до 500 тис. чол., а до 1939 р. в них побувало до 3 млн. чол.

У 1935 р. приймається Закон про соціальне страхування, за яким

запроваджуються обов’язкові пенсії по старості (з 65 років) та обов’яз-

кова допомога по безробіттю (в середньому 11 доларів на тиждень

Проте правильність політики Ф.Д. Рузвельта була підтверджена

під час виборної кампанії 1936 р., в якій, як і в двох наступних, пере-

міг Рузвельт, а економіка США вийшла з кризи. І хоча результати від-

чувалися не моментально, а лише через досить тривалий час, вони ви-

явилися достатньо ефективними не лише в США, але й в інших

країнах, які застосували методи, близькі до заходів “нового курсу” (в

Англії, Франції та ін.).

Франція у 20-х рр. ХХ ст.