Людина як елемент продуктивних сил

Людина є основним елементом продуктивних сил тому, що її діяльність багатофункціональна: вона пов’язана як із визначенням основних економічних цілей, організацією виробництва, так і з розвитком знарядь праці, безпосереднім виготовленням речей, необхідних для вжитку. Працівник удосконалює свої трудові навики, цей процес постійний і його темп зростає. Доцільно виділити історичні етапи розвитку людини як елемента продуктивних сил.

У стародавні часи, в період перших цивілізацій і в часи феодального землеволодіння людина була основним виробником. Переважала ручна робота. Засоби виробництва постійно розвивались і знаряддя праці лише допомагали руці людини виконувати роботу, а предметами праці виступали природні ресурси без певної обробки, або результати тяжкої праці людини, яка вирощувала їх (шерсть, бавовна) чи добувала (метали, вугілля).

З розвитком товарно-грошових відносин, появою мануфактурного виробництва, застосуванням перших механізмів поступово у виробництві все частіше починають використовувати наукові дослідження природничих і точних наук. Розширюється функція людини. Вона починає виступати не просто товаровиробником, а творцем механізмів, технологій. Поглиблюються економічні відносини, виокремлюється виробництво, торгівля, посередницька діяльність. Відбуваються зміни і у процесі виробництва: з’являється розподіл праці у процесі виробництва товару, який постійно поглиблюється. Працівник починає спеціалізуватися на певному виді діяльності у ході виробництва, зростає його майстерність. З ускладненням механізмів з’являється необхідність професійної підготовки, поглибленої освіти. Увійшовши в епоху машинного виробництва, людина стрімко розвивається і в плані виробничої кваліфікації, і в плані організатора виробництва, інших сфер суспільного відтворення. Усі ці процеси продовжувались протягом ХVІІІ-ХХ століть.

Кардинальні зміни у розвитку економічного життя людини, як основного фактора, пов’язані з науково-технічною революцією кінця шестидесятих років ХХ століття. Людина перетворюється у творчо активну силу усього економічного процесу. Її продуктивність визначається не трудовими навичками, а розумовою, організаційною діяльністю. Вона не створює продукт, а організовує його виробництво машиною. Людина вивільняється як виробник, успіх якого залежить від кількості праці, і поступово стає у першу чергу споживачем продуктивної праці, звільняючи себе для творчості.

Економіка суспільства як сукупність видів

економічної діяльності

Економічні ресурси – природні, людські та вироблені людиною ресурси, що використовуються для виробництва товарів і послуг.

Виробничі ресурси – економічні ресурси, які використовуються у процесі виробництва як засоби праці та предмети праці.

Енергосировинні ресурси – частина виробничих ресурсів, в основі яких лежать природні багатства.

1. Економічний вибір та економічна поведінка товаровиробника

Всі суспільні потреби, через обмеженість ресурсів, повністю і одночасно задовольнити не можливо. Тому в економіці завжди доводиться вирішувати проблему вибору, сутність якої полягає в пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів з метою їх найбільш раціонального і ефективного використання. Адже одні і ті ж самі ресурси не можливо використовувати одночасно або двічі. Наприклад, суспільство має обмежені ресурси металу. Постає питання: що виробляти – танки чи сільськогосподарську техніку? Якщо передати ресурси військовій промисловості, то будуть страждати селяни, які не отримують потрібні засоби виробництва, і навпаки. Тому економіка як наука вирішує триєдине завдання: обмеженість ресурсів, ефективний вибір і альтернативна вартість.

Альтернативна вартість – це те інше, від чого необхідно відмовитись, щоб отримати те, на користь чого зробили свій вибір. Вона пов’язана з відмовою від альтернативного використання ресурсів (альтернатива – від лат. чергую, перемежовую – необхідність вибору між двома можливостями, що виключають одна одну).

Отже, нічого не можна отримати просто так, за все треба платити – кожен вибір має свою ціну. Термін «ціна вибору» (або альтернативна вартість) стосується найбажанішої серед не вибраних нами альтернатив. Що саме було найбажанішим, визначається додатковими дослідженнями. Альтернативна вартість – це вартість (цінність) найпріоритетнішого серед благ, якими ми знехтували заради власного вибору. Визначення цінності носить суб’єктивний характер, оскільки кожний виробник, споживач, країна роблять вибір за власними критеріями.

Сам процес прийняття рішень включає:

- визначення проблеми;

- перелік можливих альтернатив для розв’язання цієї проблеми;

- визначення критеріїв, за якими здійснений відбір;

- оцінка кожної альтернативи за всіма критеріями;

- прийняття остаточного рішення.

Отже, товаровиробник при визначенні напряму виробництва враховує не лише власні можливості і прибутковість, а й можливості ресурсів, рівень необхідності продукту для суспільства.