Яка мета ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності? 1 страница
1) надання користувачам правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства;
2) для переоцінки запасів;
3) для проведення переоцінки основних засобів;
4) для проведення перевірки різними організаціями.
307. План організації бухгалтерського обліку визначає:
1) зміст;
2) послідовність і строки використання облікових робіт;
3) складання і подання звітності;
4) зміст, послідовність і строки використання облікових робіт, складання і подання звітності.
308. Головний бухгалтер має право другого підпису:
1) так;
2) ні;
3) не завжди;
4) раз на рік.
309. Головному бухгалтеру забороняється приймати до виконання документи по операціях:
1) що порушують чинне законодавство;
2) що відповідають чинному законодавству;
3) що не узгоджені керівником;
4) відсутня така заборона.
310. Право першого підпису на грошових і розрахункових документах належить:
1) технологу;
2) касиру;
3) керівнику;
4) бухгалтеру по заробітній платі.
311. Важливою передумовою раціональної організації обліку на підприємстві є:
1) правильна розстановка кадрів на окремих ділянках облікового процесу;
2) посада головного бухгалтера;
3) ведення бухгалтерського обліку;
4) керівник.
312. Чисельність облікового апарату і його структура залежить від:
1) обсягу облікових робіт;
2) форми організації і автоматизації обліку;
3) від масштабів виробництва;
4) обсягу облікових робіт, форми організації і автоматизації обліку та від масштабів виробництва.
313. Хто встановлює для облікового працівника службові обов’язки:
1) головний бухгалтер;
2) головний зоотехнік;
3) ветлікар;
4) керівник.
314. Хто організовує виконання службових обов’язків обліковими працівниками:
1) головний бухгалтер;
2) головний зоотехнік;
3) ветлікар;
4) керівник.
315. Посадова інструкція бухгалтера служить насамперед для:
1) чіткого розмежування обов’язків;
2) роботи підрозділів;
3) визначення результатів діяльності;
4) чіткого розмежування обов’язків, роботи підрозділів та визначення результатів діяльності.
316. Підприємство самостійно:
1) визначає облікову політику;
2) обирає форми бухгалтерського обліку;
3) розробляє систему та форми внутрішнього контролю, обліку та звітності;
4) визначає облікову політику, обирає форми бухгалтерського обліку та розробляє систему та форми внутрішнього контролю, обліку та звітності.
317. Одним з найголовніших документів, що визначає правильність організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємствах є:
1) Наказ про облікову політику підприємства;
2) Наказ про прийняття на роботу гол. бухгалтера;
3) заява про прийняття на роботу гол. бухгалтера;
4) Наказ про облікову політику підприємства, Наказ про прийняття на роботу гол. бухгалтера та заява про прийняття на роботу гол. бухгалтера.
318. Управління методологією бухгалтерського обліку і фінансовою звітністю здійснює:
1) Міністерство фінансів України;
2) Міністерство юстиції України;
3) Держкомстат України;
4) Міністерство праці України.
319. Нормативні акти з питань бухгалтерського обліку і звітності погоджуються з:
1) держкомстатом України;
2) Міністерством фінансів України;
3) Кабінетом Міністрів України;
4) держкомстатом України, Міністерством фінансів та Кабінетом Міністрів України.
320. Головний бухгалтер призначається на посаду і звільняється з неї:
1) керівником підприємства;
2) головним інженером;
3) головним механіком;
4) головним агрономом.
321. Хто відповідає за організацію поточного архіву підприємства:
1) керівник підприємства;
2) головний бухгалтер;
3) заступник керівника підприємства;
4) касир.
322. В якому документі визначають функціональні обов’язки працівників бухгалтерії:
1) положення про бухгалтерію;
2) в штатному розкладі;
3) в наказі керівника;
4) в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
323. Хто відповідає на підприємстві за організацію бухгалтерського обліку:
1) головний бухгалтер;
2) керівник підприємства;
3) головний економіст;
4) власник підприємства або уповноважена ним особа.
324. В якому документі вказується чисельність та штат працівників бухгалтерії:
1) посадовій інструкції;
2) статуті підприємства;
3) штатному розкладі;
4) головній книзі.
325. Відповідальність за бухгалтерський облік операцій у разі ліквідації підприємства несе:
1) головний бухгалтер;
2) керівник підприємства;
3) ліквідаційна комісія;
4) економіст.
326. План організації бухгалтерського обліку містить:
1) план звітності;
2) план рахунків та їх кореспонденцію;
3) план інвентаризації;
4) план звітності, план рахунків та їх кореспонденції та план інвентаризації.
327. План (графік) документообороту складається:
1) на підставі переліку типових і спеціалізованих форм документів;
2) на підставі статуту підприємства;
3) на підставі статутного фонду;
4) на підставі спеціалізованих форм документів.
328. План (графік) документообороту розробляє:
1) головний бухгалтер;
2) головний агроном;
3) головний зоотехнік;
4) керівник підприємства.
329. План інвентаризації передбачає:
1) строки і порядок проведення інвентаризації;
2) затвердження форм бухгалтерського обліку;
3) план організації бухгалтерського обліку;
4) графік документообігу.
330. Хто призначає на посаду працівників бухгалтерії:
1) головний бухгалтер;
2) власник підприємства;
3) керівник підприємства;
4) начальник відділу кадрів.
331. При організації обліку важливою умовою є знання апаратом бухгалтерії законів, положень та інструкцій по веденню обліку:
1) так;
2) ні;
3) залежить від керівництва підприємства;
4) в окремих випадках.
332. В залежності від місця узагальнення даних бухгалтерського обліку його поділяють:
1) централізований;
2) децентралізований;
3) простий і складний;
4) централізований і децентралізований.
333. Оформлені первинні документи передаються:
1) керівнику;
2) економісту;
3) центральній бухгалтерії;
4) нікуди не передаються.
334. Функції бухгалтерії головного підприємства або центральної бухгалтерії зводяться до перевірки звітності і складання узагальненої в цілому по підприємству:
1) так;
2) ні;
3) залежить від керівництва підприємства;
4) в окремих випадках.
335. Кожне підприємство складає план організації бухгалтерського обліку, визначає зміст, послідовність і строки виконання облікових робіт на підприємстві:
1) так;
2) ні;
3) залежить від керівництва підприємства;
4) в окремих випадках.
336. Робочий план рахунків та їх кореспонденція затверджується на кожному підприємстві:
1) так;
2) ні;
3) залежить від керівництва підприємства;
4) в окремих випадках.
337. План проведення інвентаризації передбачає:
1) строки і порядок проведення інвентаризації майна підприємства;
2) строки і порядок інвентаризації грошей в касі та на рахунках в банках;
3) строки і порядок інвентаризації розрахунків;
4) строки і порядок проведення інвентаризації майна підприємства, грошей в касі та на рахунках в банках та інвентаризації розрахунків.
338. План інвентаризації дозволяє уникнути порушень ритму роботи підприємства:
1) так;
2) ні;
3) залежить від керівництва підприємства;
4) в окремих випадках.
339. За організацію архіву відповідальність несе:
1) економіст;
2) фінансист;
3) керівник або головний бухгалтер;
4) головний інженер.
340. На підприємстві архівні документи повинні зберігатись в окремому приміщенні:
1) так;
2) ні;
3) залежить від керівництва підприємства;
4) в окремих випадках.
Управлінський облік
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить таке визначення внутрішньогосподарського (управлінського) обліку:
1) система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством;
2) процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
3) система обліку, яка повинна задовольняти потреби адміністрації в інформації, необхідній для вирішення проблем управління;
4) це облік господарської діяльності підприємства, а також його активів, зобов’язань та власного капіталу, який полягає у спостереженні, вимірюванні та реєстрації.
2. Управлінський облік охоплює….:
1) всі види облікової інформації, яка необхідна для управління в межах даного підприємства;
2) інформацію, яка використовується зовнішніми та внутрішніми користувачами (учасники, засновники, менеджери, акціонерами, банками, податковими органами тощо);
3) інформацію, яка використовується зовнішніми користувачами (контрольними органами, інші зацікавлені структури);
4) інформацію у вартісному вигляді про зміни в стані активів, власного капіталу та зобов’язань підприємства з метою оцінки його майнового та фінансового стану, а також результатів діяльності.
3. Управлінський облік має свої особливості, серед яких:
1) система обліку повинна задовольняти потреби адміністрації в інформації, необхідній для вирішення проблем управління;
2) розвиток автоматизації виробничих процесів, а також нових методів управління;
3) надання у вигляді фінансових звітів - інформації про фінансовий і майновий стан підприємства;
4) використання комп'ютерної техніки для управління та автоматизація облікових робіт.
4. Метою управлінського обліку є:
1) допомога керівництву в досягненні стратегічної мети підприємства;
2) використання різних прийомів і способів, за допомогою яких відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства;
3) облік витрат за центрами відповідальності;
4) автоматизація планування обліку і калькулювання собівартості продукції та автоматизація аналізу витрат.
5. Розвиток ринкових відносин в Україні зумовив зростання потреби в обліковій інформації, необхідної для управління підприємством. Тож, вперше термін “управлінський облік” з'явився в Україні:
1) в ухваленому в 1999 році Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";
2) в середині 50-х років XX ст.;
3) на початку XX століття;
4) з прийняттям Податкового кодексу України.
6. Положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" управлінський облік розглядається як:
1) синонім внутрішньогосподарського обліку;
2) синонім фінансового обліку;
3) синонім виробничого обліку;
4) синонім господарського обліку.
7. Управлінський облік щодо того, хто його організовує та щодо обов’язковості:
1) організовується керівництвом підприємства та не є обов'язковим;
2) організовується державними органами (міністерствами і відомствами) та є обов'язковим;
3) організовується керівництвом підприємства та є необов'язковим з окремих питань;
4) організовується керівництвом підприємства та є обов’язковим за вимогами Податкового кодексу України.
8. Загальноприйнятими принципами, які можна застосовувати до управлінського обліку є такі:
1) принцип методологічної незалежності;
2) інформаційний принцип;
3) прогнозний принцип;
4) аналітичний принцип.
9. В процесі історичного розвитку сформувалися і розвивалися три основні системи обліку, які включають:
1) загальну систему обліку;
2) систему управлінського обліку;
3) систему фінансового обліку;
4) систему господарського обліку.
10. Загальну систему обліку можуть застосовувати в Україні:
1) лише суб'єкти малого підприємництва;
2) більшість підприємств України (крім суб'єктів малого підприємництва, що обрали загальну систему обліку);
3) більшість промислових підприємств;
4) більшість сільськогосподарських підприємств.
11. Загальна система обліку щодо обліку витрат та запасів ґрунтується на:
1) обліку витрат підприємства за функціональною ознакою (застосовують рахунки "Виробництво", "Виробничі накладні витрати", "Адміністративні витрати", "Витрати на збут" та безперервному обліку запасів;
2) обліку витрат підприємства за елементами та періодичному обліку запасів;
3) обліку витрат підприємства за видами та періодичному обліку запасів;
4) окремому веденні рахунків фінансового та виробничого обліку, які не кореспондують один з одним. Взаємозв'язок фінансового та виробничого обліку досягається за допомогою спеціальних контрольних рахунків.
12. Переплетена система обліку передбачає:
1) окреме ведення фінансового та виробничого обліку в системі рахунків, які не кореспондують один з одним;
2) калькулювання собівартості окремих видів продукції та контроль витрат на її виробництво;
3) виокремлення двох автономних систем рахунків відповідно до цілей фінансового й управлінського обліку;
4) обліку витрат підприємства за елементами та періодичному обліку запасів.
13. Більшість українських підприємств (крім суб'єктів малого підприємництва, що обрали загальну систему обліку) застосовують ….. систему рахунків:
1) загальну;
2) інтегровану;
3) переплетену;
4) автономну.
14. Етичні норми бухгалтерів з управлінського обліку включають:
1) компетентність;
2) професійність;
3) відповідальність;
4) зосередженість.
15. Предметом управлінського обліку є:
1) виробнича діяльність підприємства в цілому та окремих його структурних підрозділів;
2) ресурси (запаси, обладнання, трудові ресурси тощо) та господарські процеси;
3) сукупність різних прийомів і способів, за допомогою яких відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства;
4) елементи методу бухгалтерського обліку (документування, інвентаризація, система рахунків, подвійний запис, оцінка, калькуляція та ін.).
16. Об’єктами управлінського обліку виступають:
1) ресурси (запаси, обладнання, трудові ресурси, фінансові ресурси тощо) та господарські процеси;
2) сукупність різних прийомів і способів, за допомогою яких відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства;
3) сукупність об’єктів в процесі всього циклу управління підприємством;
4) елементи методу бухгалтерського обліку (документування, інвентаризація, система рахунків, подвійний запис, оцінка, калькуляція та ін.).
17. Методом управлінського обліку є:
1) сукупність різних прийомів і способів, за допомогою яких відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства;
2) ресурси (запаси, обладнання, трудові ресурси, фінансові ресурси тощо) та господарські процеси;
3) сукупність об’єктів в процесі всього циклу управління підприємством;
4) елементи методу бухгалтерського обліку (документування, інвентаризація, система рахунків, подвійний запис, оцінка, калькуляція та ін.).
18. Метод управлінського обліку включає такі елементи методу бухгалтерського обліку:
1) документація;
2) індексний метод;
3) факторний аналіз;
4) лінійне програмування.
19. Принцип безперервності діяльності підприємства:
1) передбачає оцінку діяльності активів та зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триває далі;
2) відображає виробничий цикл підприємства і є важливим для побудови системи управлінського обліку;
3) означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому;
4) ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків.
20. Принцип періодичності:
1) відображає виробничий цикл підприємства і є важливим для побудови системи управлінського обліку;
2) передбачає оцінку діяльності активів та зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триває далі;
3) означає, що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно порівнювати витрати, понесені в результаті діяльності з отриманим результатом;
4) ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків.
21. Принцип методологічної незалежності:
1) передбачає, що кожне підприємство встановлює свої правила організації та порядку ведення управлінського обліку;
2) означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому;
3) означає, що при підготовці інформації слід враховувати всі можливі варіанти, однак обрати найоптимальніший з метою прийняття управлінських рішень;
4) ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків.
22. Принцип орієнтації обліку на досягнення стратегічних цілей підприємства:
1) означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому;
2) означає, що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно порівнювати витрати, понесені в результаті діяльності з отриманим результатом;
3) передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу в формуванні прибутку підприємства на всіх його стадіях (від виробництва до реалізації продукції);
4) не означає, що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно порівнювати витрати, понесені в результаті діяльності з отриманим результатом.
23. Принцип результативності означає:
1) що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно порівнювати витрати, понесені в результаті діяльності з отриманим результатом;
2) що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати фінансові результати підприємства;
3) передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу в формуванні прибутку підприємства на всіх його стадіях (від виробництва до реалізації продукції);
4) не передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу в формуванні прибутку підприємства на всіх його стадіях (від виробництва до реалізації продукції).
24. Принцип багатоваріантності:
1) означає, що при підготовці інформації слід враховувати всі можливі варіанти, однак обрати найоптимальніший з метою прийняття управлінських рішень;
2) ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків;
3) означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому;
4) не означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому.
25. Принцип відповідальності означає:
1) що за величину і витрат і результатів відповідальність несе конкретна особа, яка їх контролює;
2) що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому;
3) що кожне підприємство встановлює свої правила організації та порядку ведення управлінського обліку;
4) ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків.
26. Для цілей управлінського обліку витрати класифікують за принципом:
1) “ різні витрати – для різних цілей ”;
2) за економічним змістом;
3) прийняття управлінських рішень;
4) залежності від обсягу виробництва.
27. Класифікація витрат здійснюється за такими напрямами:
1) оцінка запасів та визначення фінансового результату;
2) витрати на продукцію;
3) витрати періоду;
4) витрати діяльності.
28. Релевантні витрати — це:
1) витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття певного рішення;
2) витрати, що не залежать від прийняття рішення;
3) витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або впливати на них значний вплив;
4) витрати, які менеджер не може контролювати або не може на них впливати.
29. Дійсні витрати — це:
1) витрати, які зумовлюють зменшення активів або збільшення зобов’язань;
2) вигода, яка втрачається, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення;
3) витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення;
4) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції.
30. Основні витрати — це:
1) сукупність прямих витрат на виробництво продукції;
2) вартість витрачених матеріалів, які стають частиною готової продукції і які можна віднести до певного виробу економічно доцільним шляхом;
3) витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можна віднести до певних виробів економічно доцільним шляхом;
4) витрати, пов'язані з процесом виробництва, які можна віднести до певних виробів економічно доцільним шляхом.
31. Альтернативні витрати — це:
1) вигоди, які втрачаються, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення;
2) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції;
3) витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий продукт;
4) витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення, а нерелевантні витрати — це витрати, що не залежать від прийняття рішення.
32. Маржинальні витрати — це:
1) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції;
2) витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або справляти на них значний вплив;
3) витрати, які менеджер не може контролювати або не може на них впливати;
4) середні витрати на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг).
33. Поведінка витрат — це:
1) характер реагування витрат на зміни у діяльності підприємства;
2) реагування витрат при зміні виробництва;
3) діапазон діяльності, в межах якого містяться елементи змінних і постійних витрат;
4) математичний опис взаємозв'язку між витратами та їх факторами.
34. Функція витрат — це:
1) математичний опис взаємозв'язку між витратами та їх факторами;
2) процес обчислення динаміки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв'язку між витратами й різними факторами на підставі дослідження діяльності;
3) реагування витрат при зміні виробництва;
4) прогнозування майбутніх витрат для різних рівнів (умов) діяльності.
35. У спрощеному вигляді функцію витрат можна описати за формулою………(де У – загальні витрати; а – загальні постійні витрати; b – змінні витрати на одиницю діяльності; х – значення фактора витрат):
1) У = а + bх;
2) У = а – bх;
3) У = аbх;
4) У = а + b + х.
36. Вичерпані (спожиті) витрати — це:
1) збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду;
2) збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах;
3) витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий продукт;
4) витрати на виробництво продукції.
37. Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки роботи їх керівників класифікують витрати:
1) контрольовані та неконтрольовані;
2) релевантні та нерелевантні;
3) змінні та постійні;
4) напівзмінні та змішані.
38. Діяльність, яка впливає на витрати, називають:
1) фактором витрат;
2) операціями, що мають місце в процесі господарської діяльності підприємства;
3) поведінкою витрат;
4) характером реагування витрат на зміни у діяльності підприємства.
39. Формула розрахунку валового прибутку має наступний вигляд:
1) Продаж (Виручка) – Собівартість реалізованих товарів;
2) Запас товарів на початок періоду + Собівартість придбаних товарів - Запас товарів на кінець періоду;
3) Змінні доходи + Постійні доходи (за всіма видами діяльності);
4) Доходи - Витрати.
40. Наявність змішаних витрат ускладнює побудову функції витрат. Тому для визначення функції витрат застосовують різні методи, серед них:
1) метод вищої-нижчої точки;
2) коефіцієнт детермінації;
3) інтервал упевненості;
4) лінійне програмування.
41. Для визначення функції витрат застосовують різні методи. Сутність методу “Технологічний аналіз” полягає в наступному:
1) передбачає системний аналіз функції діяльності з метою визначення технологічного взаємозв'язку між витратами ресурсів та результатом діяльності;
2) визначені функції витрат шляхом розподілу їх на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі вивчення даних рахунків бухгалтерського обліку;
3) визначенні функції витрат на підставі припущення, що змінні витрати є різницею між загальними витратами за найвищого та найнижчого рівнів діяльності;
4) передбачає розподіл показників на дві групи, виходячи зі зростання значення х, та розрахунок постійних витрат на основі середніх значень х і у.
42. Калькулювання – це:
1) процес визначення собівартості певного об'єкта витрат;
2) предмет або сегмент діяльності, що потребує окремого вимірювання пов'язаних з ним витрат;
3) собівартість об'єктів витрат, яку визначають за допомогою системи виробничого обліку;
4) система обліку, яка забезпечує калькулювання і контроль собівартості об'єктів витрат.
43. Вибір системи виробничого обліку залежить від технології й організації виробництва. Тому різні підприємства використовують різні системи виробничого обліку. Однак упровадження будь-якої системи виробничого обліку передбачає: