Фінансові ресурси суб’єктів господарювання 2 страница

3.Вторинний розподіл – це другий етап перерозподілу в частині формування первинних доходів із... осіб, які зайняті в бюджетній сфері, він властивий тим, хто не бере в первинному розподілі. Контрольна функція фінансів органічно випливає з розподільчої. Вона передбачає здійснення перевірки дотримання підприємствами та організаціями порядку акумулювання й використання цільових централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів суспільного призначення та виконання фінансових зобов'язань перед державою. Через фінансове законодавство держава регламентує й регулює процес нарахування, огтримання, зміну й відміну платежів у бюджет. Регулююча функція в основному діє тоді, коли треба внести відповідні зміни до розподілу грошових ресурсів. В одному випадку регулююча функція має характер коригування розподілу доходів. Припустімо, надання додаткових коштів регіонам для усунення наслідків стихійних лих, виправлення прорахунків, що виникли в про­цесі виконання бюджетних надходжень або видатків, подолання диспропорціональності в розвитку економіки, ліквідація відставання окремих галузей, забезпечення необхідних пріоритетів економічного розвитку.

Стабілізаційна функція фінансів полягає в тому, щоб забезпечити для всіх господарюючих суб’єктів і громадян стабільні умови економічного і соціального розвитку.

Важливе значення при цьому має стабільність фінансового законодавства, без чого не можлива успішна політика, стабільний розвиток економіки держави.

Виробнича - формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності.

28. Обґрунтуйте необхідність перерозподілу вартості ВВП і фінансові інструменти його забезпечення.

Сутність розподільної функції полягає в тому, що фінанси є цільовим інструментом розподілу і перерозподілу ВВП. Причому вони є основним розподільним інструментом. Крім них, хоч і в значно обмежених рамках, насамперед у сфері перерозподілу, цю функцію можуть виконувати ціни. Причому перерозподіл відбувається внаслідок так званого перекосу цін, коли на товари і послуги одних галузей вони вищі від вартості, а на інші товари і послуги — нижчі. Тобто перерозподіл за допомогою цін відбувається не тому, що цінам цілеспрямовано властива така функція, а навпаки, тому, що в певних випадках вони неточно і неповно виконують функцію вимірювання вартості. На відміну від цін фінанси насамперед призначені для здійснення розподілу вартості ВВП.

Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, відомчі й корпоративні. Загальнодержавні включають бюджет і фонди цільового призначення. Відомчі — це фонди, що створюють міністерства і відомства. Корпоративні фонди передбачають централізацію частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об’єднаннях.

Перерозподіл включає два етапи:

вилучення частини доходів у одних суб’єктів і формування централізованих фондів. На даному етапі формуються вторинні доходи суб’єктів, що створюють ці фонди;

використання централізованих фондів і формування доходів окремих суб’єктів. На цьому етапі можуть формуватись як первинні доходи — заробітна плата фізичних осіб, зайнятих у бюджетній сфері, які знову ж таки підлягають перерозподілу, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і надання безплатних послуг із централізованих фондів фізичним особам та асигнувань і виділення коштів юридичним особам.

29. Розкрийте зміст первинного розподілу вартості створеного продукту.

Первинний розподіл — це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб’єктів, зайнятих у створенні ВНП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб — заробітна плата, у юридичних осіб — прибуток, у держави — прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті й надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Пропорції первинного розподілу національного доходу між підприємцями і робітниками та службовцями регулюються:

- ринковими відносинами;

- у законодавчому порядку.

Ринкові відносини сприяють установленню оптимальних пропорцій між заробітною платою і прибутком. З одного боку, кожний суб’єкт заінтересований у збільшенні своєї частки. Однак, з іншого, — є певні об’єктивні обмеження, які ведуть до того, що кожний суб’єкт заінтересований у доходах іншого. Так, для підприємців украй необхідним є високий рівень доходів населення, оскільки це сприяє розширенню обсягу продажу, а значить, і забезпеченню формування прибутку. Робітники і службовці заінтересовані в прибутку підприємства, тому що він створює передумови для розвитку виробництва, а відтак і зростання заробітної плати. При цьому переважну частку в національному доході у сучасних умовах займає саме заробітна плата, тоді як обсяги прибутку мінімізуються потребами виробничого розвитку. Законодавче регулювання полягає у встановленні мінімального рівня оплати праці й обмеженні максимального рівня рентабельності на основі застосування економічних інструментів, наприклад податку на надприбуток.

30. Розкрийте зміст розподільної функції фінансів. Поясніть, яким чином розподіл безпосередньо зачіпає інтереси держави, господарюючих суб’єктів і окремих членів суспільства.

Сутність розподільноїфункції полягає в тому, що фінанси є цільовим інструментом розподілу і перерозподілу ВВП. Причому вони є основним розподільним інструментом. Крім них, хоч і в значно обмежених рамках, насамперед у сфері перерозподілу, цю функцію можуть виконувати ціни. Крім того, розподіл і перерозподіл вартості ВВП може відбуватися в результаті кримінальних порушень — крадіжок, зловживань службовим становищем, розкрадання майна підприємств, уникнення від сплати податків та ін. Суб’єктами розподілу є держава, юридичні та фізичні особи.

Механізм дії розподільної функції фінансів пов’язаний зі схемою розподілу ВВП. Він включає в себе кілька стадій:

Первинний розподіл — це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб’єктів, зайнятих у створенні ВВП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб — заробітна плата, у юридичних осіб — прибуток, у держави — прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті й надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Перерозподілполягає у створенні й використанні централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, відомчі й корпоративні. Загальнодержавні включають бюджет і фонди цільового призначення. Відомчі — це фонди, що створюють міністерства і відомства. Корпоративні фонди передбачають централізацію частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об’єднаннях.

Перерозподіл включає два етапи:

вилучення частини доходів у одних суб’єктів і формування централізованих фондів. На даному етапі формуються вторинні доходи суб’єктів, що створюють ці фонди;

використання централізованих фондів і формування доходів окремих суб’єктів. На цьому етапі можуть формуватись як первинні доходи — заробітна плата фізичних осіб, зайнятих у бюджетній сфері, які знову ж таки підлягають перерозподілу, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і надання безплатних послуг із централізованих фондів фізичним особам та асигнувань і виділення коштів юридичним особам.

Вторинний розподіл — це другий етап перерозподілу в частині формування первинних доходів із... осіб, які зайняті в бюджетній сфері, він властивий тим, хто не бере в первинному розподілі.

31. Фінансова система: визначення, характеристика внутрішньої будови. Назвіть базову і провідну сферу фінансової системи і поясніть свою відповідь.

Фінансова система (ФС) – це сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих сфер і ланок фінансових відносин та фінансових установ за допомогою яких відбувається формування, розподіл та використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів. Характерні риси ФС:1)наявність особливих напрямів і методів формування, використання фондів грошових коштів;2)сфери фінансових відносин мають власну специфіку та самостійність;3)тісний зв'язок і взаємообумовленість між сферами та ланками ФС;4)злагодженість і законодавче забезпечення функціонування;5)структурованість системи. Внутрішня будова ФС-визначає сукупність сфер фінансових відносин, що відображають форми та методи розподілу та перерозподілу ВВП у процесі формування, розподілу, використання фондів грошових коштів. Внутрішня структура ФС: 1.Державні фінанси:1)державний та місцеві бюджети;2)державні цільові фонди;3)державний кредит;4)фінанси державних підприємств. 2. Фінанси суб’єктів господарювання (фінанси під-в), що функціонують на комерційних та некомерційних засадах.3. Фінанси домогосподарств (населення).4.Фінансовий ринок:1)ринок грошей;2)ринок кредитних ресурсів;3)ринок цінних паперів.5.Страхування(відособлена ланка ФС)-1)особисте страхування;2)майнове страхування;3)страхування відповідальності;4)страхування підприємницьких ризиків.6. Міжнародні фінанси:1)фінанси міжнародних організацій;2)фінанси міжнародних фінансових інституцій;3)міжнародний фінансовий ринок;4)валютний ринок.

Базова та провідна сфера ФС - фінанси підприємств, оскільки, підприємства через мобілізацію достатніх фінансових ресурсів забезпечують виробництво ВВП у необхідних обсягах. А вироблений ВВП є об’єктом фінансових відносин, розподіл його є необхідною передумовою забезпечення безперервності виробництва. Маса сформованих у суспільстві доходів залежить від обсягу ВВП виробленого. Доходи можуть розподілятися і перерозподілятися між ланками і сферами ФС, але їх маса при цьому не змінюється.

32. Сутність та структура фінансової системи України. До якої сфери фінансової системи можна віднести таку ланку як фінанси державних установ? Дайте пояснення своєї відповіді.

Фінансова система – це сукупність взаємопов’язаних між собою сфер та ланок фінансових відносин, що відображають особливості мобілізації та використання фінансових ресурсів для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.

Найбільш загальною ознакою структуризації фінансів є рівень економічної системи. За цією ознакою виділяють:

1.на мікрорівні – Базовою сферою фінансової системи є фінанси підприємств і організацій та домогосподарств; які представлені сукупністю економічних відносин, до якої належать фінанси як виробничої, так і невиробничої сфер. Вони обслуговують створення валового внутрішнього продукту — основного джерела фінансових ресурсів. Дана сфера поділяється на фінанси комерційних підприємств та неприбуткових організацій.

2.на макрорівні – державні фінанси; охоплюють: державний та місцеві бюджети; державні фонди цільового призначення; державний кредит; фінанси підприємств і організацій державної форми власності. У сфері державних фінансів грошові потоки відображають відносини перерозподілу ВВП. Переважно це зовнішні відносини. Провідне місце у державних фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об’єднуються в Україні у зведеному бюджеті держави.

3.на рівні світового господарства – міжнародні фінанси. являє собою своєрідну надбудову, забезпечуючу сферу, через яку координується діяльність фінансової системи і здійснюється рух фінансових ресурсів. Фінансовий ринок включає: - ринок грошей, - ринок кредитних ресурсів (позикового капіталу), - ринок цінних паперів , - ринок фінансових послуг

Узагальнюючими сферами між цими рівнями є фін ринок та страхування.

Страхування є особливою сферою фінансової системи завдяки якій формуються фонди фінресурсів, основним призначенням яких є покриття втрат суб’єктів фінансових відносин, що виникли з непередбачених причин. Страхування поділяють на:- майнове, - особисте, - комерційне, - відповідальне. Завданням даної сфери фінансових відносин є попередження страхового випадку та мінімізації можливого страхового збитку.

За організаційною структурою до складу фінансової системи України входять наступні групи фінансових органів та інституцій:

1 група –контролює виконання бюджету держави (Мінфін, Держказначейство, Контрольно-ревізійне управління, Рахункова палата);

2 група –виконуює контрольно-регулюючі функції в окремих сферах фінансів (Аудиторська палата, НБУ, Антимонопольний комітет, Фонд держмайна);

3 група – інституції, що функціонують на фінансовому ринку (комерційні банки, фінансово-кредитні установи, фондові біржі, страхові компанії, пенсійні фонди, ін. ін-т.);

4 група – органи управління цільовими фондами (соціальне страхування, Укрлізинг тощо).

Рахункова Палата України – основним завданням якої є здійснення контролю за виконанням дохідної і видаткової частин Держбюджету, використання бюджетних коштів, у сфері державного кредиту. Центральне місце в управлінні фінансами в Україні посідає Міністерство фінансів. Саме на нього покладені завдання загального керівництва всією фінансовою системою країни.

33. В чому полягає сутність фінансової системи за її організаційною структурою? Назвіть органи управління і фінансові інституції, які забезпечують управління фінансами в Україні, визначте їх функції.

Ефективне функціонування кожної із складових фінансової системи можливе за умов чіткого законочавчого урегулювання їх взаємодії. Разом з тим рух грошових коштів повинен бути скоординованим через управління фінансовими потоками, що забезпечується фінансовим апаратом. Саме фін апарат складає основу інфраструктури. Фін апарат – це сукупність фін установ, на які покладено управління фінансовою системою держави. Функції в управлінні фінансами держави розподіляються таким чином: 1)ВРУ – ухвалює закони,основні напрями бюджетної політики, затверджує держ. Бюджет, здійснює його контроль, визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики 2)Президент – створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші органи та служби, підписує закони ухвалені ВРУ, має право вето 3)КМУ – забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, організовує розроблення проекту закону про держ бюджет, надає звіт про його виконання 4)органи місц самовряд – самостійно розробляють заиверджують і виконують відповідні місцеві бюджети, визначають напрями їх використання. В цій системі органів центральне місце займає Мінфін, на яке покладено завдання загального керування всією фін системою (розробл фін політики, орг бюдж процесу, регулюв фін діяльності субєкт госп, орг функц ринку цінних паперів, мобіліз коштів через держ кредитну систему та управління держ боргом, орг фін відносин на міжнар рівні, здійснення фін контролю). До складу МінФін входять ДержКонтрольноРевізСлужба(ревізії фінансової діяльності, достовірності обліку, правильності витрачання коштів бюджету, контролюють повноту оприбуткування) та ДержКазначейство(управління коштами Держ бюджету, ведення обліку виконання Б, контроль за позабюджетними фондами). ДержПодатАдм – реалізація податкової політики (розроблення податкових проектів, контроль за правильністю обчислення податків за зборів та їх своєчасністю, наклад штрафних санкцій та стягнень). РахПалатаВРУ виступає в ролі експертного органу ВРУ, даючи заключення і рекомендації з питань фін діяльності органів управління. НБУ – регулювання грошового обігу й орг ефективного функціонування кред системи, надає широкий спектр касових послуг уряду. МіжбанкВалютнаБіржа – проводить торги з купівлі-продажу іноземних валют. ДержКоміс з ЦіннихПаперів та Фонд ринку – орг функ-ня риинку цінних паперів(реєстрація та випуск), видає ліцензії, контроль за суб’єктами ринку. Фондова біржа – орг вторинного ринку ЦП (проводить операції з цінними паперами + є індикатором ділової активності). ФінПосередники – є ланкоє сполучення емітентів та інвесторів(випуск та розміщення ЦП). Пенсійний фонд – акумуляція та розміщення коштів для пенс забезпечення ( виконує нарахування пенсій, проведення виплат)

34. У чому полягає взаємозв’язок фінансового ринку зі сферами і ланками фінансової системи? Визначте його місце в розподільних процесах.

Фінансовий ринок є важливою складовою фінансової та економічної систем. З одного боку, це елемент насамперед фінансової системи, який займає в ній особливе місце. По-перше, він являє собою своєрідну надбудову, через яку координується діяль­ність усієї фінансової системи. По-друге, це сполучна сфера, через яку здійснюється рух фінансових ресурсів. Тобто, якщо фінанси суб’єктів господарювання виконують роль двигуна, а державні фінанси — функції системи керування, то фінансовий ринок можна порівняти з трансмісією. З іншого боку, фінансовий ринок поряд з ринками праці, товарів та послуг, засобів виробництва і технологій, духовних благ є надзвичайно важливою складовою ринкової економіки, її визначальним елементом, без якого не може працювати весь механізм. Усе починається з фінансового забезпечення діяльності суб’єктів господарювання. Сутність відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі-продажу фінансових ресурсів. Їх ціною є плата за користування ресурсами, насамперед у вигляді процента. Фінансовий ринок поділяється на дві ланки: ринок грошей і ринок капіталів.

Ринок грошей — це сфера, де можна їх купити. Його функціонування забезпечується насамперед кредитною системою — сукупністю кредитних установ, які здійснюють концентрацію тимчасово вільних грошових коштів та їх надання в кредит. Кредитна система складається з двох частин: банківської системи і небанківських кредитних установ (кредитні спілки, ломбарди, каси взаємодопомоги та ін.)

Ринок капіталів — це сфера торгівлі не тільки грошима, а й правом власності. Інструментом ринку капіталів є спеціальні цінні папери — акції. Крім того, до ринку капіталів належать середньо- та довгострокові кредитні зобов’язання. Акції та інші цінні папери, що не дають права власності, у тому числі ті, що випускаються державою, формуютьринок цінних паперів. За його допомогою здійснюється швидкий і ефективний перерозподіл ресурсів між окремими суб’єктами господарювання, галузями, регіонами і країнами. За своєю суттю фінансовий ринок - це механізм перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб’єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими інститутами.

35. Фінансові методи впливу на соціально-економічний розвиток, їх склад і характеристика.

Фінанси являють собою розподільні й перерозподільні відносини. Існують два методи розподілу доходів: сальдовий і нормативний.

Сальдовий метод передбачає виділення підсумкового (сальдо­вого) елемента в розподілі доходу. Як правило, саме цей сальдо­вий елемент несе в собі основне стимулююче навантаження. Прибуток підприємств є різницею між валовими доходами і вало­вими витратами. Якраз це стимулює зростання доходів і знижен­ня витрат. Проміжні елементи розподілу за сальдовим методом визначаються на основі окремих розрахунків. Ці розрахунки мо­жуть мати нормативний характер, але нормативи встановлюють­ся не до об'єкта розподілу (виручки, доходу, прибутку), а до ін­ших показників.

Нормативний метод розподілу полягає в тому, що всі елемен­ти розподілу визначаються за нормативами, які встановлюються стосовно об'єкта розподілу. Нормативним є розподіл прибутку при його оподаткуванні. Ставка податку на прибуток поділяє йо­го на дві частини: перша вноситься до бюджету держави, друга становить чистий прибуток, яким підприємство розпоряджається самостійно.

При сальдовому методі головне — виділення підсумкового елемента. У ньому повинні бути закладені стимулюючі функції, і вони мають реалізуватися на практиці. Якщо цього немає, то така модифікація сальдового методу не відповідає завданням фінансо­вого регулювання.

При нормативному методі розподілу дуже важливо установити оптимальне співвідношення між нормативним регламентуванням та самостійністю юридичних і фізичних осіб у витрачанні коштів.

Метод фінансового регулювання визначає характер дії фінан­сового механізму. Кожний метод може мати безліч модифікацій залежно від того, які елементи розподільних відносин він охоп­лює. Кожному з елементів відповідає певне цільове призначення у вигляді закріплених за ним функцій. Таким чином, у складі фі­нансового механізму створюється набір фінансових інструмен­тів, з допомогою яких здійснюється вплив на різні сторони су­спільного розвитку.

36. Фінансове забезпечення як напрям фінансового впливу на процеси суспільного розвитку: сутність та форми.

Фінансове забезпечення відтворювального процесу — це покриття затрат за рахунок фінансових ресурсів, акумульованих суб'єктами господарювання і державою.

В умовах економічної і фінансової самостійності суб'єкти господарювання формують джерела розширеного відтворення за рахунок власних фінансових ресурсів, залучених на акціонерній основі або на пайових засадах грошових коштів інших підприємств, використання банківських кредитів, бюджетних асигнувань та ін. Додатковими джерелами фінансового забезпечення можуть бути кошти, мобілізовані на ринку ціннихпаперів, іноземні інвестиції.

Фінансове забезпечення розширеного відтворення може здійснюватись у таких формах:

• самофінансування передбачає відшкодування видатків суб'єктів господарювання з основної діяльності та її розвитку за рахунок власних джерел. Принцип самофінансування

допускає залучення кредитних ресурсів;

• кредитування — це надання коштів на принципах повернення, платності, строковості й забезпеченості;

• бюджетне фінансування як надання коштів з бюджету на безповоротних засадах.

Асигнування з бюджету (державне фінансування) може мати вигляд дотацій, субсидій, субвенцій.

37. Визначте відмінності між фінансовим регулюванням і фінансовим стимулюванням.

Фінансове регулювання укладається в регламентації розподільних процесів на макроекономічному й мікроекономічному рівнях.

Фінансове регулювання економічних і соціальних процесів відбувається насамперед через перерозподіл частини доходів підприємств і організацій, а також населення і спрямування цих коштів у бюджети та державні цільові фонди для задоволення державних потреб. Фінансове регулювання припускає два методи розподілу:

• сальдовий, коли розподіл здійснюється за елементами, серед яких один є результативним — сальдовим, а інші визначаються на підставі самостійних розрахунків;

• податковий - коли вся сума прибутку розподіляється за встановленими законом ставками і термінами.

Фінансове стимулювання - це сукупність фінансових відносин, за допомогою яких можна впливати на матеріальні інтереси суб'єктів господарювання.

Фінансові стимули передбачають застосування як матеріального заохочення, так і економічних санкцій.

До стимулів належать: бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку народного господарства (в тому числі дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення

для економіки), фінансування підготовки і перепідготовки кадрів, спеціальні фінансові пільги (пільги щодо податків та можливість проведення прискореної амортизації).

38. Вплив фінансів на процеси суспільного розвитку: кількісний і якісний вплив. Розкрийте їх суть та покажіть взаємозв’язок між ними

Фінанси - сукупність економ. відносин з приводу формування, розподілу та використання ФФР в процесі розподілу та перерозподілу ВВП. Як економічний інструмент господарювання фінанси здатні кількісно і якісно впливати на суспільне виробництво. Кількісний вплив характеризується обсягом і пропонуванням мобілізованих, розподілених і використаних фінансових ресурсів.

Якісний вплив виявляється в інтересах учасників відтворювального процесу через форми організації фінансових відносин (у який спосіб формуються фінансові ресурси, в яких формах і на яких умовах відбувається їх рух і використання). Саме через якісний вплив відбувається перетворення фінансів в економічний стимул розвитку суспільного виробництва. Таке перетворення можливе, коли порядок формування прибутків, умови і принципи формування фондів, напрями їх використання, вдається тісно пов'язати з економічними інтересами суб'єктів господарювання.

39. Яким чином фінанси впливають на суспільне виробництво, і в чому полягає їх роль у економічному та соціальному розвитку держави?

Як економічний інструмент господарювання фінанси здатні кількісно і якісно впливати на суспільне виробництво. Кількісний вплив характеризується обсягом і пропонуванням мобілізованих, розподілених і використаних фінансових ресурсів.

Якісний вплив виявляється в інтересах учасників відтворювального процесу через форми організації фінансових відносин. Саме через які­сний вплив відбувається перетворення фінансів в економічний стимул розвитку суспільного виробництва.

Можна виділити три головні напрями фінансового впливу на процеси суспільного розвитку:

1) фінансове забезпечення потреб розширеного відтворення;

2) фінансове регулювання економічних і соціальних процесів;

3) фінансове стимулювання.

Фінансове забезпечення відтворювального процесу — це по­криття затрат за рахунок фінансових ресурсів, акумульованих суб'єктами господарювання і державою.

Фінансове забезпечення розширеного відтворення може здійснюватись у таких формах:

- бюджетне фінансування; - кредитування; - самофінансування передбачає відшкодування видатків суб'єк­тів господарювання з основної діяльності та її розвитку за раху­нок власних джерел. - оренда (лізинг); - інвестування.

Фінансове регулювання економічних і соціальних процесів відбу­вається насамперед через перерозподіл частини доходів підприємств і організацій, а також населення і спрямування цих коштів у бюджети та державні цільові фонди для задоволення державних потреб.

Є багато прикладів державного регулювання економі­ки через систему оподаткування.

Конкретними формами здійснення розподілу і перерозподілу створеної вартості є фінансові важелі, до яких відносять пода­тки, обов'язкові збори, норми амортизаційних відрахувань, нор­ми витрачання коштів у бюджетних установах, орендна плата, процент за кредит, дотації, субсидії, субвенції, штрафи, пеня, премії та ін. Особливістю фінансових важелів є те, що вони ґрунтуються на врахуванні економічних інтересів держави, під­приємств, організацій, населення.

40. Обґрунтуйте, яким чином розлад фінансової системи може спричинити фінансову кризу в державі. Фіна́нсова систе́ма — це сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані і децентралізовані грошові фонди. Фінансова система виникла разом з появою держави і нерозривно зв'язана з її функціонуванням,тож будья який розлад безпосередньо може призвести до фінансової кризи в державі. За допомогою фінансової системи держава нагромаджує та використовує кошти для утримання свого апарату, а також спрямовує їх на виконання своїх функцій. Фінансова система охоплює грошові відносини між державою і підприємствами та організаціями, державою і населенням, між підприємствами і всередині них. Основними елементами фінансової системи є: загальнодержавні фінанси; місцеві фінанси; фінанси суб'єктів господарювання усіх форм власності; фінанси невиробничої сфери діяльності; фінанси населення; фінансовий ринок; фінансова інфраструктура. Отже,фінансова криза— глибокий розлад фінансової системи держави, тобто відхилення від нормального функціонування ланок фінансових відносин та фінансових установ,які й власне забезпечують формування,розподіл,використання централізованих та децентралізованих грош коштів.

41. Обґрунтуйте, яким чином фінанси впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання.

Фінанси впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання і саме тому мають об'єктивний характер та належать до базисних категорій. За допомогою фінансів здійснюється розподіл та перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту. Тобто за допомогою фінансів відбувається виокремлення у складі виручки від реалізації коштів для відшкодування матеріальних витрат, фонду оплати праці, амортизаційних відрахувань тощо. Через податки та обов'язкові збори у розпорядження держави вилучається частина доходів суб'єктів господарювання і населення. Фінансові відносини завжди пов'язані з формуванням та використанням фінансових ресурсів, тобто грошових коштів, які утворюються в процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту. Фонди фінансових ресурсів створюються на підприємствах, у галузевих органах управління, а також на загальнодержавному рівні і використовуються за цільовим призначенням (фонд виплати дивідендів, фонд матеріального заохочення, резервний фонд, державні цільові фонди).