Прибуток, його значення для підприємства
Головним завданням підприємства є максимізація прибутку. Сьогодні багато підприємств прагнуть зміцнення своєї фінансової бази, насамперед, за рахунок цінових факторів, але варто зауважити, що така стратегія в майбутньому може мати негативні наслідки, так як не орієнтує підприємство на раціональне ведення господарства, оскільки підприємство процвітає лише за рахунок труднощів на ринку. Зростає соціальне невдоволення населення цінами на продукцію підприємств. Різка максимізація доходу за рахунок цін забезпечує швидкий ріст, але вона не носить сталого характеру. Стійке зростання прибутковості забезпечується в умовах, коли підприємство, реалізуючи свої інтереси, реалізує інтереси суспільства (у цьому випадку, споживача), коли воно прагне до постійного відновлення всіх параметрів своєї господарської діяльності.
У ринковій економіці діє система прибутків і збитків. Прибутки слугують стимулом підвищення ефективності, а збитки є покаранням за використання неефективних методів виробництва або за таке використання ресурсів, яке не задовольняє бажання споживачів, що витрачають свої кошти. В умовах ринкових відносин є три основних джерела одержання прибутку.
1. Одержання прибутку можливо за рахунок монопольного положення підприємства з випуском продукції або унікальності продукту. Підтримка цього джерела на відносно високому рівні припускає проведення постійної новації продукту. Тут варто враховувати такі протидіючі чинники, як антимонопольну політику держави та зростаючу конкуренцію з боку інших підприємств.
2. Наступне джерело пов’язане безпосередньо із виробничою та підприємницькою діяльністю. Це стосується практично усіх підприємств. Ефективність його використання залежить від знання кон'юнктури ринку, уміння адаптувати розвиток виробництва під постійно мінливу кон'юнктуру ринку. Тут усе зводиться до проведення відповідної маркетингової діяльності. Обсяг прибутку в цьому випадку залежить:
- від вдалого вибору виробничої спрямованості підприємства з випуском продукції (вибір продуктів, що користуються стабільним і високим попитом);
- від створення конкурентоспроможних умов продажу своїх товарів і надання послуг (ціна, строки постачання, обслуговування споживачів);
- від обсягів виробництва (чим більше обсяг, тим більше прибуток) та ін.;
- від оптимізації витрат.
3. Виникає з інноваційної діяльності підприємства. Використання цього джерела припускає постійне оновлення продукції підприємства.
Прибуток є однією з форм прибавочного продукту. Частина його, у вигляді ПДВ, акцизних зборів і прямих відрахувань від прибутку, спрямовується в бюджет, інша - залишається у розпорядженні підприємства і називається чистим прибутком.
Підприємствам ресторанного господарства з причини специфічного характеру діяльності властиві певні особливості створення прибутку. Специфіка їхньої роботи, на відміну від інших галузей матеріального виробництва, полягає у тісному переплетенні функцій виробництва, реалізації та організації споживання.
Основна частина прибутку створюється в процесі виробництва продукції ресторанного господарства. При виконанні торговельних функцій також значна частина праці витрачається на операції, пов'язані з продовженням процесів виробництва в сфері обігу. Продуктивний характер має транспортування сировини, напівфабрикатів та інших товарів, операції сортування, упакування та зберігання товарів. В обсязі цих витрат праця робітників виробництва і робітників, пов'язаних із організацією споживання, збільшує вартість, а отже, і створює прибавочний продукт.
Відносно менша частина праці при здійсненні торговельних функцій витрачається на обслуговування зміни форм вартості. Отже, витрати праці касирів, інкасаторів не збільшують вартості товарів і відшкодовуються за рахунок чистого доходу інших галузей матеріального виробництва, що надходить у ресторанне господарство в порядку перерозподілу через систему цін.
Таким чином, прибавочний продукт ресторанного господарства, залежно від місця його утворення, складається з двох частин. Перша являє собою частину вартості продукту, створеного безпосередньо в ресторанному господарстві, а друга - вартість прибавочного продукту, створеного в інших галузях матеріального виробництва і лише врахована в ресторанному господарстві в результаті первинного розподілу національного доходу країни.
Із проведенням реформування бухгалтерського обліку й фінансової звітності в Україні, з 2000 р., відповідно до міжнародних стандартів, відбулися зміни в методиці визначення прибутку підприємства (рис. 9.1).