Соціально-економічна роль цільових та позабюджетних фондів
Фонди цільового призначення - сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні центральних або місцевих органів влади і мають цільове призначення; це один із методів перерозподілу національного доходу на користь певних соціальних груп населення. Порядок їх утворення і використання регламентується фінансовим правом. Саме за допомогою цільових фондів держава мобілізує частину доходів населення для фінансування своїх заходів.
Цільові фонди з’явилися раніше, ніж єдиний центральний фонд – державний бюджет – у вигляді спеціальних фондів і особливих рахунків. Із розширенням діяльності держава потребувала дедалі нових видатків. Кошти для їх відшкодування нагромаджувалися в особливих фондах і використовувалися для спеціальних цілей. У сучасних умовах значення фондів цільового призначення знову зростає.
Головна причина створення фондів цільового призначення – необхідність виділення дуже важливих для суспільства витрат у спеціальні групи й забезпечення їх самостійними джерелами фінансування.
Матеріальною основою цільових фондів є національний дохід, у процесі розподілу якого і здійснюється їх формування. Методами мобілізації національного доходу для формування фондів є: спеціальні податки та збори; кошти державного бюджету і кредит.
Принципи організації централізованих фондів фінансових ресурсів можна сформувати так:
відрахування до фондів визначається державою у відповідних законах і є її власністю;
відрахування до фондів є обов’язковими платежами й можуть стягуватися примусово;
витрати з фондів здійснюються лише на визначені потреби, передбачені законами України.
Цільові фонди мають виконувати важливі завдання: необхідно забезпечити фінансовими ресурсами заходи щодо розвитку науки й техніки, науково-дослідних робіт, освоєння новітніх технологій та виробництва нових видів продукції для розвитку паливно-енергетичного комплексу, а також збільшити обсяги соціальної підтримки незаможних верств населення та забезпечити необхідний рівень життя.
Соціальні позабюджетні фонди доцільно розглядати як особливе явище товарно-грошових відносин. Вони є формою перерозподілу валового внутрішнього продукту у грошовому вираженні з метою формування централізованих фондів грошових коштів та їх використання на соціальні програми.
Всі види розподільних відносин, які здійснюються за допомогою соціальних позабюджетних фондів, можна виокремити в такі групи:
між органами державної виконавчої влади та юридичними особами, які сплачують внески у фонди;
між органами державної виконавчої влади і фізичними особами, які сплачують внески та отримують соціальні допомоги з цих фондів;
між органами державної виконавчої влади, які пов’язані з перерозподілом коштів державного бюджету, окремих соціальних фондів;
між органами державної виконавчої влади та кредитними установами з приводу отримання та повернення кредитів, вкладення тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки;
між робочими органами фондів й установами, організаціями, які надають громадянам соціальні послуги.
Сукупність зазначених вище грошових відносин характеризує зміст позабюджетних фондів. Об’єктивна необхідність таких фондів пов’язана з тим, що в умовах товарно-грошових відносин держава має ефективно організувати перерозподіл валового внутрішнього продукту, формуючи фонди грошових коштів з метою повної реалізації своєї соціальної політики.
Основним призначенням соціальних позабюджетних фондів є забезпечення спеціальних органів державної виконавчої влади таким обсягом фінансових ресурсів, який був би достатнім для виконання ними своїх повноважень.
Соціальні позабюджетні фонди відіграють важливу роль, яка виявляється у тому, що:
вони є важливою формою перерозподілу валового внутрішнього продукту, яка активно застосовується державою в умовах ринкових перетворень. Обсяг соціальних фондів становить близько половини обсягу доходів державного бюджету;
формуючи позабюджетні фонди, держава використовує додаткові до бюджетних канали надходження грошових коштів у формі обов’язкових внесків для своєї соціальної політики, закріплюючи за страховими внесками конкретні соціальні виплати й послуги;
соціальні позабюджетні фонди функціонують на страхових засадах, що передбачає солідарний перерозподіл коштів між учасниками; за мінімальних платежів забезпечуються грошові виплати у зв’язку з настанням страхових випадків;
вони є інструментом соціального захисту населення. Держава гарантує громадянам матеріальну підтримку в разі настання пенсійного віку, втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, народження дитини тощо;
соціальні позабюджетні фонди є важливим інструментом державного впливу на ринку праці при вирішенні демографічних проблем, організації охорони праці на підприємствах.