Підприємництво в аграрній сфері

1. Аграрні відносини в системі виробничих відносин.

2. Рента і орендна плата. Види ренти:

а) Диференти I і II.

б) абсолютна, монопольна рента. Рента в будівельній і

добувній промисловості.

3. Ціна землі. АПК.

Сільське господарство залишається найважливішою глуззю народного господарства. Воно забезпечує населення планети продуктами харчування, є важливою сировинною базою для харчової та легкої промисловості. У у сільському господарстві постійно розвиваються продуктивні сили та відносини власності. Зменшується кількість робітників, які працюють в сільському господарстві. Якщо в XVIII столітті 80 % працювал в сільському господарстві, наприкінці XIX – 40%, то в середины 90-х р. XX століття в сільському господарстві передових країн світу трудилося 5%, в США 2%.

Скорочення чиельності населення пов’язане з розвитком продуктивних сил, засобів виробництва. Сільське господарство залежить від природно-кліматичних умов. Специфіка сільського господарства вимагає мобілізації сил працівників села. Залежність господарства від природних умов вимагає створення страхових фондів. Характеризується також великим розривом між робочим періодом і кінцевим результатом, вимагає певного проміжку часу як в рослинництві, так і в твариннитві.

Економічні відносини в сільському господарстві грунтуються на використанні землі і хто володів даною землею і складаються з привроду аренди та ренти. Аграрні відносини створюються між землевласником, орендатором і сільськогосопдарським робітником.

Аренда- тимчасове надання землі в користування за плату.

Рента- це прибуток зверх середнього прибутку. Орендаор бере землю в аренду при умові одержання середнього прибутку. Землевласник здасть землю в аренду, якщо одержуватиме зверх середнього прибутку. Джерело ренти- сільськогосподарський робітник.

Власники землі, які мають середні родючі землі, одержують ренту.

Арендна плата= рента+ плата за будівлі, зрошувальну систему, якою користується орендатор.

Дифренти- різні ренти.

Перша дифрента одержується внаслідок різниці в родючості землі і місцеположення до ринку збуту.

Друга дифрена одержється внаслідок додаткових вкладень в землю:

1. зрошення;

2. осушення;

3. інтенсивного введення в с/г новітньої техніки;

4. хімика, мінеральні доюрива;

Дфрента перша присвоюється державою.

Матеріальну основу сільського господарства складає земля:

1. невідтворюваний фактор вироюництва;

2. рідкісний;

3. в процесі раціонального виробництва не втрачає своїх корисних властивостей;

4. цінність землі, як виробничого ресурсу, весь час зростає.

Земельна рента не просто дходи від землі, це доходи від виробничого ресурсу, пропозиція якого завжди є фіксованою. А. Маршал вказував,

Абсолютна рента- рента, яка одержується власником землі, пояснюється монополією приватної власності на землю. Це різниця між суспільно-необхідними і індивідуальними затратами.

Монопольна рента- виникає, коли ринкова ціна продукту перевищує звичайний рівень. Ціна на продукцію встановлюється внаслідок обмеження землі в певних кліматичних умовах.

Рента в будівельній і добувній промисловості. В добувній промисловості плата за право розробки родовищ, величина ренти в будівництві визначається з того тозрахунку, ніби земля використовується в сільськогосподарському обороті.

Земля не є продуктом праці, але вона має ціну.

Землі по родючості бувають:

1. Рдючі

2. Середні

3. Неродючі

Ціни на сільськогосподарську продукцію встановлюється по неродючим ділянкам землі.

Земля як об’єкт власності приносить своєму постійний постійний дохід у формі земельної ренти. Продаючи землю її власник намагається зберегти цей дохід, тому ціна землі залежать від ренти та банківського відсотку:

Ціна землі=(R: Б%)100%

Із розвитком суспільства ціна на землю постійно зростає. Фактори, що впливають на ціну землі:

1. закон спадної родючості землі.

2. інтенсифікація виробництва.

3. урбанізація.

4. інша інфраструктура.

Агро-промисловий комплекс ( АПК)- це сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом, зберіганням і доведенням до споживача сільськогосподарської продукції. До складу АПК входять такі основні сфери виробництва:

1. Виробництво засобів виробництва для сільського господарства та його виробничого обслуговування.

2. Власність сільського господарства ( рослинництво, тваринництво).

3. Збирання, заготовленя, переробка, зберігання і транспочтування с/г продукції.

АПК знаходяться в тісному зв’язку з машинбудувною, харчовою, легкою,хімічною, будівельною, транпортною промисловістю і безпосередньо сільським господарством.

Аграрні реформи

На початку 1991 року в Україні налічувалось 8,5 тисяч колгоспів, виробляли 75% валової сільськогосподарської продукції. За роки незалежності проведенв аграрні реформи, ліквідовано колективні гсподарства, на їх місці створюються фермерські. Проведені реформи в сфері економічної власності, які передбачали реформу ціноутворення, оподаткування, рентних платежів. Проведено розпаювання, земля передана її власникам, колективним господарствам.