Форвардні валютні операції

Форвардні операції — це угоди між двома контрагентами про майбутню поставку валюти за раніше обумовленим курсом, які укладаються поза біржею. Форвардні угоди є твердими та обов’язковими для виконання на відміну від ф’ючерсів та опціонів. Форвардна угода звичайно укладається з метою здійснення реального продажу або купівлі валюти та застосовується для страхування ризику зміни курсу валют. Разом з цим форвардні операції можуть використовуватись і для проведення валютних спекуляцій на курсовій різниці. Теоретично не існує гарантій виконання форвардної угоди, тому в практиці страхування ризиків використовуються ф’ючерсні валютні операції.

Форвардний валютний контракт - це угода між банком та клієнтом про купівлю або продаж певної кількості іноземної валюти в установлений термін (або протягом встановленого періоду) за курсом, який визначається в момент укладення угоди.

Уперше такі угоди почали використовувати лондонські банки в міжбанківських операціях із євровалютами. У серпні 1985 року Асоціація британських банків (ВВА) вже видала правила щодо регулювання угод на міжбанківському валютному ринку (FRABBA terms), якими дотепер керуються банки при укладенні форвардних контрактів.

Форвардні угоди є угодами типу ОТС (over-the-counter), тобто позабіржовими угодами, які не мають чіткої стандартизації щодо суми, строків виконання тощо. Вони можуть укладатися на будь-який термін - від одного тижня до п'яти років, але найбільш ліквідними є контракти терміном дії до одного року. Зазвичай банк дає котирування форвардних курсів на так звані стандартні (прямі) дати: один місяць; два місяці; три місяці; шість місяців; дванадцять місяців. Проте більшість угод укладається на один, три або шість місяців. Оскільки форвардний ринок є міжбанківським, останнім часом банки, крім стандартних термінів, самостійно використовують так звані короткі дати - short dates (до одного місяця) та ламані дати - broken dates (понад місяць), що не збігаються зі стандартними термінами.

Хоча форвардний контракт є обов'язковим для виконання, на відміну від біржових угод, де виконання контрактів гарантується системою маржевих внесків, банк не має твердої гарантії виконання клієнтом своїх зобов'язань, тому форвардні контракти пов'язані з певним ризиком. Для банку - це ризик, що клієнт може відмовитися або буде не в змозі виконати форвардний контракт. Для клієнта ризик полягає в тому, що він не матиме достатньо коштів для виконання угоди (адже форвардні угоди є обов'язковими для виконання).

Як правило, банк вимагає від клієнта підтримувати на своєму поточному рахунку в банку постійний залишок коштів у обсязі не менше 5-20% від суми контракту, що дає змогу у разі неможливості виконання клієнтом зобов'язань за форвардною угодою закрити її за допомогою ринку спот.

Особливості форвардних валютних операцій полягають у наступному:

· це договір, який має форму зобов'язання купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу;

· валютний курс фіксується в момент укладання контракту;

· цей курс не буде збігатися з курсом за угодою спот (за винятком окремих випадків);

· виконання контракту (поставка валюти) здійснюється в узгоджений час у майбутньому, тобто або на певну дату або між двома певними датами, залежно від умов контракту;

· не існує стандартизації форвардних контрактів.

Порівнюючи форвардні угоди з іншими строковими операціями, потрібно підкреслити, що вони є твердими, тобто обов'язковими для виконання (на відміну від ф'ючерсів та опціонів) і укладаються, переважно, з метою реальної купівлі або продажу валюти. Найбільш поширеним є використання таких угод для страхування незабезпечених відкритих валютних позицій, але в світовій практиці вони часто застосовуються банками зі спекулятивною метою.

Валютні СВОПи

. Валютний "своп" (currency swap) — це валютна операція, яка поєднує купівлю або продаж валюти на умовах термінового постачання („спот”) із одночасною контругодою, що передбачає продаж (або купівлю) тієї самої валюти на певний термін на умовах "форвард". Існують також операції, де купівля (продаж) валюти здійснюється на основі двох угод за курсом "аутрайт". Їх називають "форвард-форвард" або фор­вардний своп.

В угоді „своп” дату виконання ближчої уго­ди називають датою валютування, а дату виконання зворотної угоди, віддаленої в часі, — датою завершення "свопу".

Операції „своп”, які можна класифікувати за наступними ознаками:

за послідовністю виконаних операцій;

за термінами укладення угоди.

Залежно від послідовності виконаних операцій "спот" і "форвард" своп-операції поділяють на репорт і депорт:

репорт — це продаж валюти на умовах "спот" і одночасна купівля на умовах "форвард".

депорт — купівля валюти на умовах "спот" і продаж на умовах "форвард".

За термінами укладення угоди виділяють такі різновиди "свопів":

звичайні (операції репорт і депорт);

тижневі, якщо перша уго­да виконується на умовах "спот", а друга — на умовах тижне­вого "форварду";

одноденні, якщо пер­ша операція здійснюється з датою валютування "завтра", а зворотна — на умовах "спот";

форвардні, якщо обидві операції здійснюються за курсами „аутрайт” з різними датами валютування ("форвард-форвард").

Валютні ф’ючерси

Ф’ючерсні операції — це угоди з купівлі-продажу валют у майбутньому між двома сторонами за раніше обумовленим курсом, які укладаються на біржових ринках. Особливістю ф’ючерсних угод є те, що вони стандартизовані і поставки валюти відбуваються в строго визначені терміни. Поставка валюти за контрактом повинна здійснюватись через рахункову палату біржі, яка гарантує виконання зобов’язань за угодами всіма сторонами. Але, як правило, реальна поставка валюти за ф’ючерсними угодами не відбувається.

Мета проведення ф’ючерсних операцій полягає: по-перше, в страхуванні ризиків від несприятливих змін валютних курсів; по-друге, у проведенні спекулятивних операцій. Спекулянт відкриває валютні позиції на великі суми під незначне забезпечення (маржу). Чим сильніше коливаються курси валют, які лежать в основі контрактів, тим більший обсяг попиту на ці угоди з боку хеджерів і тим вища ціна контракту.

У 70-х роках на ряді бірж з'явилися ф'ючерсні і опціонні валютні операції - нова спеціальна форма спекулятивних угод і хеджування валютних ризиків з великими банками. На угоди з валютними ф'ючерсами та опціонами припадає близько 20% обсягу валютної торгівлі.

Ринки валютних ф'ючерсів та опціонів є ринками похідних валютних інструментів, оскільки торгується не сама валюта, а валютні інструменти (зобов'язання).

Валютні ф'ючерси - це угоди з купівлі-продажу валют у майбутньому між двома сторонами за раніше обумовленим курсом, які укладаються на біржовому ринку.

Біржа, на якій торгують ф'ючерсами, щоденно обмежує коливання валютних курсів.

Валютні ф'ючерси є форвардними контрактами, тобто передбачають майбутній обмін валютами. Однак строки, а головне, умови обміну відрізняються від умов форвардних контрактів, що дозволяє більш гнучко уникати валютних ризиків.

Відмінність полягає в такому:

§ угоди укладаються лише на окремі валюти;

§ валютні ф'ючерси ліквідні, їх можуть купити і їх можуть продати більшість суб'єктів бізнесу на біржовому ринку;

§ ф'ючерсні контракти можна перепродати на ф'ючерсному ринку в будь-який час до строку їх виконання;

§ покупець валютного ф'ючерсу бере на себе зобов'язання купити, а продавець - продати валюту протягом певного строку за курсом, домовленим при укладенні контракту;

§ ф'ючерсні контракти стандартизовані (наприклад, ф'ючерсний контракт на англійський фунт стерлінгів укладається на суму 62,5 тис фунтів, на канадський долар — 100 тис дол., на японську єну - 712,5 мли єн.) і їх виконання гарантоване за рахунок гарантійного внеску в розрахунково-кліринговий дім (розрахунково-клірингову плату). Це депозит, котрий вноситься клієнтами готівкою;

§ поставка товару відбувається лише в конкретні дні;

§ стандартна сума ф'ючерсного контракту менша, ніж сума форвардного контракту. У разі перевищення стандартної суми контракту покупець укладає угоду на купівлю декількох контрактів;

§ ціна ф'ючерсних контрактів визначається попитом і пропозицією на них та на валюту, предмет контракту.