Та Ат з різним ступенем участі держави в статутному капіталі

На сучасному етапі функціонування державних акціонерних товариств та АТ з різним ступеним участі держави в статутному капіталі ще недостатньо вивчені науковцям. Дослідженням даного питання займалися такі вчені як О.Брусов, Д.Г.Нікольська,Д.Смахтина та ін.

Судова практика давно стикається з недостатньою урегульованістю правового статусу AT, в яких держава є акціонером .Новий Закон від 17 вересня 2008 р. № 514-VI «Про акціонерні товариства» (далі — Закон № 514-VI), на жаль, не тільки не виправив ситуацію, але, навпаки, тільки збільшив кількість складних невирішених питань. Так, відповідно до ст. 1 Закону № 514-VI діяльність державних AT та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами. Особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу державних AT визначаються законами. Однак ці спеціальні закони відсутні.

Саме поняття «державне AT» у законодавстві України фактично не визначено. По-друге, статус тих акціонерних компаній, що в своїй назві містять слова «державна» або «національна», врегульовано не законом, а постановами Кабінету Міністрів України або указами Президента України про конкретні національні та державні акціонерні компанії. По-третє, чинне законодавство України пов'язує специфіку правового статусу AT за участю держави не з тим фактом, що держава — це єдиний засновник товариства, а з тим впливом (вирішальним чи ні), який держава має на його господарську діяльність. Держава може бути і не єдиним засновником, але при цьому мати вирішальний вплив на діяльність товариства. Залежно від наявності чи відсутності такого впливу AT за участю держави поділяються на два види — суб'єкти державного та суб'єкти недержавного сектора економіки.

Про те, які AT належать до першої групи, зазначено у Господарському кодексі України (далі — ГК), у ч. 2 ст. 22 якого вперше визначено суб'єкти державного сектора економіки, до яких віднесено і товариства, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 % чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Одночасно Кабінет Міністрів України був зобов'язаний визначити суб'єкти господарювання, що належать до державного сектора економіки (підпункт 4 п. З розд. IX «Прикінцеві положення» ГК), тобто слід розуміти — визначити переліки таких суб'єктів. Однак до цього часу такого переліку не існує і тому відповідь на питання, має держава в AT вирішальний вплив на господарську діяльність чи ні, дає суд при розгляді кожної конкретної справи .

На практиці постають також питання чи є держава власником акцій та чи має корпоративні права стосовно AT,якщо,відповідно до ст. 22 ГК суб'єкти господарювання державного сектора економіки взагалі не можуть бути власниками майна. Кодекс визнає за ними лише право господарського відання або право оперативного управління. Це стосується й AT. Міністерство юстиції України у листі від 11 січня 2007 р. № 19-32/2 також дає роз'яснення, що AT, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються у загальному порядку. А саме, державне майно, передане до статутного фонду державних AT, залишається у державній власності і його відчуження можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури. Власником майна, переданого до статутного фонду державного AT, є держава в особі Кабінету Міністрів України (чи іншого органу виконавчої влади, який виступив засновником такого товариства), майно якої передано до статутного фонду державного AT.

На мою думку,необхідно законодавчо встановити визначення поняття державне АТ. По-друге, прийняти спеціальний закон яким би врегул.особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу державних AT та в якому була б надана відповідь на питання, коли держава має в AT вирішальний вплив на господарську діяльність. По-третє, немає підстав для такої суттєвої відмінності в статусах AT — суб'єкта державного сектора економіки та AT без участі держави або де вона є міноритарним акціонером, як правовий режим майна. AT — суб'єкти державного сектора економіки також мають визнаватися власниками майна. Тому доцільно внести зміни і до п. 5 ст. 22 ГК.