Безумовно-позитивний аудиторський висновок за стандартною формою
Аудиторський висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності фінансової звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фін-госп діяльності.
Безумовно позитивний висновокскладають у разі, коли, дотримані такі умови:
- аудитор отримав вичерпну інформацію і пояснення, необхідні для проведення аудиту;
- надана інформація є достатньою для відображення реального стану суб'єкта перевірки;
- є адекватні дані з усіх питань, суттєвих з погляду достовірності та повноти змісту інформації;
- фінансову документацію складено згідно з прийнятою суб'єктом перевірки системою бухгалтерського обліку, яка відповідає існуючим законод і нормативним вимогам;
- звітність ґрунтується на достовірних облікових даних, які не містять суперечностей;
- форма звітності відповідає затвердженій у встановленому порядку.
Безумовно позитивний висновок беззаперечно і чітко виявляє задоволення аудитора станом обліку та звітності у суб'єкта перевірки. Якщо під час перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших використаних суб'єктами перевірки рішень, але було подано аргументоване й переконливе обґрунтування цих рішень, то у висновку аудитор не зобов'язаний згадувати ці рішення й така ситуація не змінює безумовності позитивного висновку. Аудитор не може видати безумовно позитивний висновок у випадку виникнення обставин: - невпевненість (аудитор не може сформулювати думку); - незгода (аудитор може сформулювати думку, але вона суперечить перевіреній фінансової інформації). Причини невпевненості:
- обмеження в обсязі аудиторської роботи напр. через незадовільний стан обліку, через обмеження у часі; - ситуаційні обставини, невпевненість у правильності висновку щодо даної ситуації. Причини незгоди:
- неприйнятність систем або методів обліку; - розходження у судженнях стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даного обліку; - незгода зі ступенем та способом відображення фактів в обліку та звітності; - невідповідність проведення або оформлення операцій законодавству й іншим вимогам.
Наявність будь-якого ступеня невпевненості або незгоди є і підставою для відмови від безумовно позитивного висновку.
Невпевненість або незгода стають фундаментальними, якщо вплив факторів, які викликали невпевненість чи незгоду, такий великий, що може суттєво перекручувати справжній стан справ у цілому або в основному.
Будь-які зміни щодо стандартного позитивного висновку називаються "відхиленням" від нього. Такі зміни бувають трьох видів:
1) обмеження;
2) модифікація аудиторського висновку;
3) доповнення до аудиторського висновку.
Висновок з обмеженнями відображає:
— посилання на наявність відхилень від чинних в Україні принципів обліку;
— обмежений масштаб аудиторських процедур;
— неможливість надання аудиторського висновку за неперевіре-ною звітністю або у зв'язку з порушенням незалежності аудитора;
— неможливість винесення аудиторського висновку, який підтверджував би достовірність звітності, через неадекватність достовірної інформації.
В аудиторському висновку необхідно описувати будь-яку нестачу інформації, що спричинила до неможливості виконання процедури аудиту. В основному така нестача пояснюється:
— неможливістю підтвердити дебіторську і кредиторську заборгованість;
— незадовільними результатами інвентаризацій та інших майнових стосунків.
У аудитора можуть виникати сумніви і щодо деяких інших первинних документів. Це небажання клієнта, щоб аудитор виконував дії, пов'язані з прямими стосунками зі своїми контрагентами, які необхідні аудиторові для підтвердження чи непідтвердження первинних та інших документів. У цьому випадку аудитор зобов'язаний вирішити проблеми достовірності інформації іншими можливими альтернативними методами. За умови позитивного результату аудитор не вносить у свій висновок обмежень і видає позитивний висновок.