Функція міри вартості виявляється в тому, що гроші виступають у ролі загального еквівалента і відображують вартість інших товарів

2 Функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що вони стали посе-оедником в обміні одного товару на інший, який здійснювався за форму­лою Т (товар) — Г (гроші) — Т (товар).

3. Функція грошей як засобу платежу полягає у на сучасному етапі з появою електронних грошей з’являється об’єднання засобу обігу і засобу платежу.

4. Функція грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що гроші у вигляді золотих монет та зливків не беруть участі в обороті і нагромаджу­ються вїх власників як скарб.

5.Світові гроші – золото, срібло і платина по вазі. В міжнародних розрахунках використовують вільну конвертовану валюту – Долар, Євро і Єна, а також розрахунки SDR (спеціальні права запозичення).

Грошова система— це форма організації грошового обігу, що історично склалася у країні та закріплена в національному законодавстві.

Сформувалася грошова система у XVI—XVII ст., хоч окремі її елементи (наприклад, види державних грошових знаків) існу­вали й раніше.

До грошової системи належать:

1) грошова одиниця країни, яких нині у світі налічується понад 300 найменувань;

2) масштаб цін;

3) види державних грошових знаків (металевих або паперових), що мають законну силу, порядок їх випуску й обігу (випуск, вилу­чення та ін.);

4) регламентація безготівкового обігу;

5) порядок обміну національної валюти на іноземну (валют­ний паритет і регульований державою валютний курс);

6) державне регулювання грошового обігу.

Існують грошові системи :

1) металевого грошово­го обігу, за якого такий грошовий товар виконує всі функції грошей;

2) паперово-кредитного грошового обігу, в основі якого ле­жать кредитні гроші

Біметалева грошова система — це система, за якої за зо­лотом і сріблом законодавчо закріплена роль загального еквіва­лента. Виділяють чотири різновиди золотого монометалізму:

Закони грошового обігу — це за­гальні та специфічні закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях і, передусім за умов капіталістичного способу виробництва, та виражають внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між кількістю необхідних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають реалізації та вартістю грошей.

Основними елементами закону грошового обігу є товарна маса, Що перебуває в обігу, рівень цін товарів і швидкість обігу грошей. Причому не рівень цін товарів залежить від кількості гро­шей в обігу, а навпаки, кількість грошей, які перебувають в обігу, залежить від рівня цін. Крім того, не швидкість обігу грошей залежить від їхньої кількості, а кількість грошей залежить від Швидкості обігу. Збільшення швидкості обігу грошової одиниці рівноцінне зменшенню грошової маси.

Однак в обігу, крім повноцінних грошей, із XVII ст. перебува­ють паперово-кредитні гроші, підпорядковані закону обігу папе­рових грошей. Сутність цього специфічного закону полягає в тому, що кількість грошей у сфері обігу має дорівнювати кількості золотих грошей, потрібних для нормального функціонування товарообігу. Кожен паперовий долар прирівнювався до золотого і мав таку саму купівельну ціну, як і золотий. Закон обігу паперових грошей діяв за умов, коли в основі грошової вартості ле­жало золото.

1. Закон грошового обігу (Фішер) полягає в дотриманні в економіці необхідної кількості грошей. В обігу повинна бути така кількість грошей, яка відповідає товарній масі, що знаходиться в обміну.

МV=PQ

2. Закон «Золотого стандарту» Кількість грошей потрібних для обігу дорівнює сумі цін проданих товарів мінус сума цін товарів проданих в кредит плюс платежі по яких наступив строк мінус взаємо погашенні платежі, все це ділиться на швидкість обігу.

КГ=(СЦ-К+П-В)/О

Закони грошового обігу — це за­гальні та специфічні закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях і, передусім за умов капіталістичного способу виробництва, та виражають внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між кількістю необхідних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають реалізації та вартістю грошей.

Закони грошового обігу полягає в дотриманні в економіці необхідної кількості грошей. В обігу повинна бути така кількість грошей, яка відповідає товарній масі, що знаходиться в обміну.

Кількість грошей потрібних для обігу дорівнює сумі цін проданих товарів мінус сума цін товарів проданих в кредит плюс платежі по яких наступив строк мінус взаємо погашенні платежі, все це ділиться на швидкість обігу.

КГ=(СЦ-К+П-В)/О

До основних чинників і умов сталості грошей з боку гро­шей належить:

1) маса грошей в обігу та швидкість їх обігу. Чим менша маса грошей обслуговує у наявному обігу більшу масу товарів і послуг, тим більша швидкість обігу грошової оди­ниці, тим стабільніша її купівельна спроможність;

2) наявність у країні резервного валютного і золотого фонду;

3) наявність ефективної банківської та фінансової системи;

4) проведення обґрунтованої кредитної політики;

5) перетворення національної валюти на єдиний легальний платіжний засіб, жорсткий валют­ний контроль та раціональне регулювання валютного курсу;

6) за­безпечення збалансованості грошових надходжень і витрат усіх суб'єктів товарно-грошових відносин і насамперед держави та

Грошова маса— сукупність всіх грошових засобів, які є в народ­ному господарстві в готівковій і безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу і накопичення.

Залежно від ступеня ліквідності (можливість перетворення акти­вів у грошову форму без суттєвої втрати вартості і в короткий строк) в економічному аналізі використовується сукупність показників (аг­регатів) для вимірювання грошової маси, яка є в обігу в тій чи іншій країні на цей момент (склад і кількість грошових агрегатів розрізня­ються по країнах). Принцип агрегування полягає в тому, що до існу­ючої грошової маси, зафіксованої певним агрегатом, додаються по­дальші суми, тим самим відбувається утворення нового агрегату. Розглянемо основні показники (агрегати) грошової маси:

М_о — наявні гроші в обігу.

Mj = M_Q + поточні чекові рахунки: безстрокові та інші чекові де­позити.

М₂ = Mj + заощаджувальні і строкові депозити (внески) у комер­ційних банках.

М₃ = М₂ + внески в спеціалізованих установах, особливі види на­громаджень.

L = M₃ + інші ліквідні активи (облігації, скарбничі векселі та інші аналогічні кредитні інструменти).

Теорії грошей

1.Металічна теорія

2.Номіналістична теорія

3.Кількісна теорія. Монетариська

4.Історія української гривни

Серед різних теорій та концепцій грошей найдавнішою є кількісна теорія, оскільки її ко­ріння знаходиться в окремих ідеях Арістотеля. Ця теорія найповніше вперше обґрунтована англійським філософом Д. Юмом |Ї711—1776). Оскільки на той період загальним еквівалентом було золото і срібло, то представники цієї теорії стверджували, про вартість грошей формується не у процесі виробництва благо­родних металів, а у процесі обміну, під час виконання грошима Функції засобу обігу. Відповідно до цієї теорії не сума цін то­варів (товарної маси) визначає кількість грошей в обігу, а будь-яка зміна кількості грошей зумовлює відповідні зміни абсолют­ного рівня цін товарів.

Двома основними течіями цієї теорії є механістична і психо­логічна. Згідно з першою (представником якої був американ­ський економіст І. Фішер (1867—1947), ціни товарів знаходяться У прямо пропорційній залежності від кількості грошей та швид­кості їх обігу і обернено пропорційній від кількості товарів, що знаходяться в обігу.

Інша течія представлена, передусім, теоретиками кембридж­ської школи А. Маршаллом та А. Пігу і маржиналізму й отрима­ла назву суб'єктивно-психологічної, тому гроші представники нео­класичної теорії називають декретивними (декретуються урядом, центральним банком).

Зокрема, паперові гроші мають вартість тому, що люди їх ціну­ють, а тому погоджуються вважати грошима. Цінність грошей та­кож визначається довірою людей до уряду, що контролює грошову масу в країні. Тому сучасну кредитно-паперову грошову систему ще називають "фідуціарною", тобто такою, що основана на довірі (лат. слово fiducia означає довіра).

Цю течію представляють такі відомі американські економісти, як П. Самуельсон, Дж. Гелбрейт та інші. Так, П. Самуельсон на­зиває гроші штучною соціальною умовністю, а Дж. Гелбрейт — "продуктом угоди між людьми".

Недоліками кількісної теорії грошей є передусім те, що вона позбавляє гроші вартості, а товари — ціни до процесу обміну. Насправді товари вимірюють свою вартість у грошах як мірі вартості ще до того, як вони потрапляють на ринок. У процесі обігу відбувається певне коригування таких цін, залежно від співвідношення попиту і пропозиції.

Крім того, гроші виникають стихійно внаслідок розвитку су­спільного поділу праці, товарного виробництва, поступового виді­лення із товарного світу товару-еквівалента. Товари вимірюють свою вартість у грошах при виконанні останніми функції міри вартості, а не засобу обігу. Водночас остання функція також пев­ною мірою впливає на ціни товарів, що знаходить свій вияв у інфляції внаслідок надмірної кількості грошей в обігу.

Водночас позитивною стороною концепції Фішера є те, що вона дає можливість попередньо з'ясувати такий аспект інфляції, як знецінення грошей, що супроводжується підвищенням цін на товари; водночас динаміка цін на товари і послуги та грошової маси під час інфляції показує невідповідність цих показників, що свідчить про недосконалість кількісної теорії грошей.

Із метою вдосконалення кількісної теорії грошей Дж. Кейнс стверджував, що зростання кількості грошей в обігу не впливає на ціни лише за умов безробіття, а за повної зайнятості ціни змінюються пропорційно кількості грошей. Вдосконалений Дж. Кейнсом варіант кількісної теорії грошей знайшов своє вті­лення в теорії регульованої валюти, взірцем такої валюти в умовах відсутності золотого стандарту він і його послідовники вважали систему паперово-кредитного грошового обігу. Крім того, 106

Кейнс розділив грошову і товарну масу на складові елементи і. зіставляв їх відповідно з концепцією кількісної теорії грошей. #. Жодна із названих теорій не розкриває комплексно, чим ви-йиачається вартість сучасних грошей. Це стосується і марксист­ської теорії грошей, що адекватно відображала сутність грошей #а умов панування.золотого стандарту. За сучасних умов набли­женою до реальності є думка англійського економіста Дж. Хікса, Л»сий виводить сутність грошей із виконуваних ними функцій. |їроте саме визначення ним грошей як того, що використовуєть­ся як гроші, є науково некоректним.

Щоб комплексно розкрити сутність сучасних грошей, необ­хідно попередньо з'ясувати процес їхньої еволюції.

Інфляція

1.Інфляція: причини, суть, типи і види інфляції

2.Соціально-економічні наслідки інфляції

Інфляція- це знецiнення гoтiвкових i безгoтiвкових гpошей, що проявляєтьсяв зростанні цін на товари та послyги. Перiод iнфляцiї виникає надлишком грошей в обiry, що призводить до знецінення.

Дефляція— зворотний процес, який виражається зниженням серед­нього рівня цін.