Всю сукупність термінів, що визначають страхові відносини можна умовно розділити на три групи
До першої групи належать терміни, пов’язані з загальними умовами здійснення страхування (загальні страхові терміни).
Страховик – це юридична особа будь-якої, визначеної законодавством організаційно-правової форми, що має державний дозвіл (ліцензію) на проведення операцій страхування, що створює і використовує кошти страхового фонду для захисту інтересів страхувальників.
Страхувальник – це юридична або фізична особа, що володіє повною дієздатністю, яка страхує свій власний інтерес або інтерес третьої сторони; сплачує для цього страхові платежі (премії, внески) і має право за законом або договором страхування одержати страхове відшкодування через виникнення страхової події (випадку).
До відзначеної групи належать також наступні терміни:
• страховий захист – це економічна категорія, що означає сукупність специфічних розподільних і перерозподільних відносин, пов'язаних із подоланням або відшкодуванням втрат, що наносяться матеріальному виробництву і життєвому рівню населення в результаті непередбачених подій; сукупність перерозподільних відносин щодо подолання і відшкодування збитку, що наносяться конкретним об'єктам;
• страховий інтерес – економічна потреба або зацікавленість брати участь у страхуванні; страхова сума, у якій оцінюється збиток у зв'язку з можливою загибеллю або знищенням майна;
• застрахований – фізична особа, життя, здоров'я і працездатність якої є об'єктом страхового захисту за особистим страхуванням. Застрахований може одночасно бути страхувальником;
• об'єкти і предмети страхування – матеріальні і нематеріальні цінності, предмети страхування;
• страхова відповідальність – обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування або страхову суму в результаті виникнення страхового випадку за певних умов страхування;
• одержувач страхового відшкодування або страхової суми – фізична або юридична особа, якій за умовами страхування надане право на одержання відповідних коштів;
• страхове свідчення – документ, що засвідчує факт страхування майна або особистого страхування.
До другої групи належать терміни, які характеризують страхові відносини, пов'язані з формуванням страхового фонду. Основними термінами в цій групі відносин є такі:
• страхова оцінка – визначення вартості об'єкта для цілей страхування;
• страхове забезпечення – рівень страхової оцінки стосовно вартості майна, прийнятої для страхування. Виражається у відсотках від зазначеної вартості або нормується в грошових одиницях на один об'єкт страхування;
• страхова сума – сума коштів, на якій фактично застраховане майно, життя, здоров'я;
• страховий тариф – виражена в грошових одиницях плата з одиниці страхової суми або процентної ставки від сукупної страхової суми. Є основою для формування страхового фонду (брутто ставка);
• страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) – плата за страхування, що сплачується страхувальником страховику за прийняття страховиком на себе зобов’язання здійснити страхову виплату страхувальнику у разі виникнення страхового випадку, який передбачений договором страхування [34, с. 36].
• термін страхування – період часу, протягом якого застраховані об'єкти страхування;
• страхове поле – максимальна кількість об'єктів, що можна застрахувати;
• страховий портфель – фактична кількість застрахованих об'єктів або чинних договорів страхування на певній території;
• страховий вік – вікові групи, у межах яких приймаються на страхування громадяни або підлягає страхуванню поголів'я сільськогосподарських тварин.
У третій групі об'єднані терміни, що характеризують страхові відносини, пов'язані з витратою коштів страхового фонду:
• страховий ризик – можливість нанесення збитку від страхового випадку; конкретний страховий випадок, від якого здійснюється страхування за їхньою страховою оцінкою та ступеню можливості нанесення збитку;
• страховий випадок – подія, що фактично відбулася в зв'язку з негативними або іншими обговореними наслідками якої можуть бути виплачені страхове відшкодування або страхова сума;
• страховий акт – документ, оформлений у встановленому порядку, що підтверджує факт і причину страхового випадку;
• страховий збиток – вартість цілком загиблої або знеціненої частини ушкодженого майна за страховою оцінкою;
• страхове відшкодування – належна до виплати страхувальнику частина або повна сума збитку;
• страхове сторно – кількість достроково перерваних договорів страхування життя в зв'язку з несплатою чергових внесків;
• страхова рента – регулярний прибуток страхувальника, пов'язаний з одержанням довічної або тимчасової пенсії за рахунок витрати внесеного в страховий фонд одночасного страхового внеску або накопичення визначеної суми коштів регулярними внесками.