Зміст, визначення та необхідність контролю

Р

озглянемо зміст терміну "контроль в управлінні" відносно сфери управ­ління виробництвом.

Під контролем розуміють перевірку діяльності когось або чогось, за його допомогою виявляють негативні тенденції під час виконання запланованих завдань, запобігають зривів у виробництві.

Термін "контроль", як і термін "влада", викликає, перш за все, негативні емоції у виконавців. Для них контроль пов'язаний з певними обмеженнями, відсутністю самостійності та виявів ініціативи у прийнятті рішень, примусовим виконанням визначених дій, застосуванням штрафних санкцій за порушення встановлених правил і процедур.

Контроль — це процес забезпечення досягнення цілей організації за допомогою оцінки та аналізу результатів діяльності, оперативного втручання у виробничий процес і прийняття коригуючих дій.

Контроль також визначають як механізм перевірки дотримання та виконання встановлених завдань, планів та рішень'. Зазначимо, що контроль завжди має функціональне призначення і виникає на певній стадії управлінського процесу.

Контроль є підсумковим етапом управлінської діяльності, що дозволяє порівнювати досягнуті результати із запланованими.

Дуже поширеним є погляд на контроль лише як на засіб, фіксований, уні­версальний шаблон, за допомогою якого досягається порівняння результатів із завданнями, вимогами і застосування, у випадку необхідності, коригуючих дій¹. Такий вузький підхід до визначення призводить до того, що процедура контролю на практиці зводиться до простої перевірки правильності арифметич­них розрахунків (обгрунтованості підсумків у касових звітах, платіжних відомос­тях тощо).

Інколи контроль розглядається як забезпечення виконання прийнятих рішень: "Контроль — це спостереження за процесом функціонування об'єкта й перевірка його відповідності щодо ухвалених управлінських рішень, законів, планів, норм, стандартів, правил, наказів та ін.; виявлення результатів впливу суб'єкта на об'єкт, допущених відхилень від вимог управлінських рішень, від встановлених принципів функціонування організації та регулювання. Виявляючи відхилення та їх причини, працівники контролю визначають мож­ливості цілеспрямованого коригування поведінки об'єкта управління, способи впливу на об'єкт з метою усунення відхилень, ліквідації перешкод на шляху оптимального функціонування системи"".

До основних економічних категорій, що стосуються контролю, належать: контрольна діяльність, норми контролю, об'єкт та суб'єкт контролю, відхилення від норм тощо.

Контроль — це одна з функцій управління виробництвом, що має аналі­тичний характер. Під час її виконання здійснюється спостереження за ходом виробничих процесів і дотриманням виробничої програми, порівнюються вели­чини та значення параметрів, що контролюються із заданою програмою, фіксу­ються результати порівняння у зручній для використання формі.

Тлумачення терміна "контроль" залежить від об'єкта контролю. Наприклад, його зміст змінюється, якщо мова йде про контроль за діяльністю підприємства в цілому, і про контроль якості продукції зокрема.

Поняття "контроль в управлінні" необхідно розглядати у трьох основних аспектах:

S як систематичну та конструктивну діяльність керівників та органів

управління, одну з управлінських функцій, тобто контроль як діяльність; •/ як підсумкову стадію процесу управління, серцевиною якої є механізм

зворотного зв'язку; •/ як складову процесу розробки, прийняття та реалізації управлінських

рішень, яка безперервно бере участь у цьому процесі від його початку до

завершення.

Тихомиров Ю.А Механизм управления в развитом социалистическом обществе.— МНаука 1978. — С. 317-318.

234

Елисеев В.А. Управление всесоюзным промышленным объединением.— Киев-Донецк: Вища школа, 1976. — С. 90.

Афанасьев ВТ. Человек в управлении обществом.— М.: Политиздат, 1977. — С. 125. Петров АС Управление предприятием.— М.: Знание, 1972. — С 95

235

Розділ III

ТУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 10

ФУНКЦІЯ КОНТРОЛЮ

Керівництво розпочинає здійснювати функцію контролю з визначення цілей і завдань або з моменту створення організації. Відсутність контролю породжує хаос, а координація й узагальнення діяльності структурних підрозділів стає не­можливою. Вже самі собою цілі, плани та структура організації визначають на­прями її діяльності, розподіляють зусилля та впливають на виконання робіт.