АD – AS як модель економічної рівноваги, порушення рівноваги та механізм її відновлення

Внутрішньою властивістю ринкової економіки є постійне тяжіння до рівноваги між сукупним попитом і пропозицією. Тому модель «сукупний попит — сукупна пропозиція» є базовою мо­деллю економічної рівноваги. Між сукупним попитом і сукупною пропозицією постійно виникає розбіжність, яка також постійно усувається ринком.

Найбільш нестабільним компонентом економічної рівноваги є сукупний попит. Якщо рівновага порушується падінням сукупно­го попиту відносно потенційного ВВП, то це викликає зниження цін, яке скорочує сукупну пропозицію до сукупного попиту. У такий спосіб забезпечується рівновага в короткостроковому періо­ді на умовах неповної зайнятості. Але довгострокова рівновага, яка відповідає умовам повної зайнятості, не буде досягнута. Вона може відновитися лише з часом, якщо зарплата відреагує на па­діння сукупного попиту і, як наслідок, зменшення попиту на рин­ку праці. Це зменшить середні витрати і збільшить прибутковість виробництва, що стимулюватиме зростання сукупної пропозиції до рівня потенційного ВВП. Одночасно збільшення сукупної пропозиції викликає зниження цін, що збільшить сукупний попит до рівня потенційного ВВП і урівноважить його з сукупною про­позицією на умовах повної зайнятості.

Економічна рівновага може порушуватися і сукупною пропо­зицією. Якщо вона порушується падінням сукупної пропозиції відносно потенційного ВВП, то ціни зростуть, а сукупний попит під їх впливом зменшиться до рівноваги з сукупною пропозицією в умовах неповної зайнятості. Це — короткострокова рівновага на умовах стагфляції. У довгостроковому періоді рівновага на умовах повної зайнятості може відновитися, якщо адекватно ско­роченню попиту на ринку праці зменшиться зарплата. Це збіль­шить прибутковість виробництва і стимулюватиме зростання су­купної пропозиції до рівня потенційного ВВП. Одночасно зменшаться ціни, що збільшить сукупний попит до рівня потен­ційного ВВП, унаслідок чого економічна рівновага відновиться на умовах повної зайнятості.

Спроможність ринкового механізму до відновлення економіч­ної рівноваги на умовах повної зайнятості не піддається часовому визначенню. Тому шлях до неї лише з допомогою ринкового ме­ханізму може бути невизначено тривалим і супроводжуватися великими економічними і соціальними втратами. Щоб скоротити його тривалість і зменшити втрати, необхідне державне втручан­ня в економіку.

Споживання та заощадження в умовах приватної економіки закритого типу: графічна інтерпретація їх залежності від доходу, коефіцієнти схильності, недоходні чинники, функція споживання

Головним компонентом сукупних витрат є споживчі витрати. Споживчі витрати, або споживання – витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів іоплату послуг для задоволення особистих потреб. На величину споживчих витрат впливає багато факторів. Серед них головним є наявний дохід DI, або дохід, що залишається після сплати податків, яким вони можуть вільно розпоряжатися. Але частина доходу заощаджується. Заощадження – та частка особистого доходу, що не споживається, тобто S = DI-C.

На мал. 1 показана залежність споживання від наявного доходу. На цьому графіку бісектриса – така лінія споживання, яка свідчить, що весь дохід витрачається лише на споживання. Але насправді споживчі видати зазвичай менші, а інколи більші за наявний дохід. Це відображає лінія С. Якщо С3<DI3, то виникають заощадження, а якщо C1>DI1, то це свідчить про те, що певна частка споживчих видатків здійснюється за рахунок боргу (попередні заощадження або запозичення).

Мал. 2 показує залежність заощаджень від наявного доходу. Точка S2 – споживання дорівнює наявному доходу, а заощадження =0. В т. S1 – споживається більше, ніж є доходу, зменшуютья накоплені раніше заощадження. В т. S3 – споживається менше, ніж є доходу, виникають заощадження.

Вимірювання залежності споживання і заощадження від наявного доходу здійснюється з допомогою коефіцієнтів схильності до споживання та заощадження. Коефіцієнти середньої схильності до споживання та заощадження: c = C/DI та s = S/DI. Застосовуються також коефіцієнти граничної схильності до споживання та заощадження, які визначаються за формулами: та . При цьому c+s=1

Крім наявного доходу на споживання впливають інші чинники. До них можна віднести такі: багатсво, ціни, очікування, споживча заборгованість, відсоткова ставка.

Споживання, яке не залежить від доходу, а змінюється під впливом інших чинників, називають автономним (). Під впливом чинників автономного споживання зміщується у відповідний бік. Це дає підстав записати функцію споживання: . Звідси можна визначити зміну споживання:

Наши рекомендации