Економічний зміст фінансової санації підприємства та порядок її проведення

Термін «санація» походить від лат. «sаnаrе» і перекладається як оздоровлення або видужання. Ряд зарубіжних економістів — провідних фахівців з питань виведення п-в із фінансової кризи — дотримується думки , що са­нація — це комплекс послідовних, взаємозв'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціально­го характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкурен­тоспроможності в довгостроковому періоді. Особливе місце в процесі санації займають заходи фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у прогресі мобілізації й використання внутрішніх та зов­нішніх фінансових джерел оздоровлення п-в. Метою фінан­сової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності п-в, скорочення всіх видів заборгованості, поліп­шення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів ви­робничо-технічного характеру. Класична модель санації широко використовується як основа для розробки меха­нізму фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання в краї­нах з розвинутою ринковою економікою. Згідно з класичною моделлю процес фінансового оздоровлення п-ва по­чинається з виявлення та аналізу причин фінансової кризи. На осно­ві первинної інформації (первинні бухгалтерські документи, рі­шення зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зов­нішні та внутрішні фактори кризи, а також реальний фінансовий стан фірми. У рамках внутрішнього аналізу поглиблено досліджується фі­нансовий стан на основі розрахунку ряду коефіцієнтів. Основними з них є показники платоспроможності, ліквідності, фінансового лівериджу, прибутковості тощо. Коли отримано необхідні дані щодо фі­нансового стану п-ва та причин фінансової кризи, згідно з класичною моделлю санації роблять висновок про можливість або недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо виробни­чий потенціал п-ва зруйновано, капітал втрачено, структу­ра балансу незадовільна, то приймають рішення про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідацію може бути здійс­нено на добровільній основі та в примусовому порядку. Якщо приймається рішення про проведення санації. Наступним блоком у класичній моделі є формування стратегі­чних цілей та тактики проведення санації. Відповідно до вибраної стратегії розробляють програму санації, тобто систему с прогнозованих , взаємозв'язаних заходів, спрямова­них на вихід п-ва з кризи. Вона формується на основі ком­плексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації. Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційне програми і містить: техніко-економічне обґрунтування санації; розрахунок обсягів фінансовий ресурсів, необхідних для досяг­нення стратегічних цілей; конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу; строки освоєння інвестицій та їхньої окупності; оцінку ефективності санаційних заходів; прогнозовані результати виконання проекту.

Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Керівні служби п-в повинні своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рі­шення для подолання можливих перешкод щодо здійснення оздо­ровчих заходів. Дійову допомогу тут може надати оперативний са­наційний контролінг, який синтезує інформаційну, планову, консал­тингову, координаційну та контрольну функції.

44.Форми фінансової санації та фінансові джерела її забезпечення.

Головною метою фінансової санації є мобілізація фінансових ре­сурсів . За формальними ознаками розрізняють два види санації: а) санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на п-во; б) санація із залученням нового фінансового капіталу. У першому випадку санація може здійснюватися в таких формах: зменшення номінального капіталу п-ва; конверсія власності в борг; конверсія боргу у власність; пролонгація строків сплати заборгованості; добровільне зменшення заборгованості; самофінансування. Санація із залученням нового фінансового капіталу може наби­рати таких форм: альтернативна санація; зменшення номінального капіталу з наступним його збіль­шенням (двоступінчаста санація); безповоротна фінансова допомога власників; безповоротна фінансова допомога персоналу; емісія облігацій конверсійного займу; залучення додаткових позик. Виді­ляють окремий вид санації п-в — з допомогою державної фінансової підтримки. Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватися на поворотній або безповоротній основі.

Якщо в балансі п-ва за результатами звітного року ві­дображено непокриті збитки минулих років (чи збитки звітного року), то треба приймати рішення про джерела покриття цих збит­ків. За джерелами мобілізацій фінансових ресурсів розрізняють ав­тономну санацію (власні кошти п-ва та капітал його вла­сників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів та держави). Мобілізацію внутрішніх ре­зервів фінансової стабілізації як правило здійснюють за такими основними напрямами: 1) Реструктуризація активів; 2)Зменшення витрат; 3)Збільшення виручки від реалізації.

Чиста санація передбачає покриття відображених в балансі збитків за рахунок власних та прирівняних до них коштів. Найбільш заінтересованими в санації неспроможного п-ва особами є його власники (акціонери, пайовики тощо). Вони, як правило, несуть значний тягар фінансування санаційних заходів. Фінансування санації власниками може здійснюватися: а) збільшенням (зменшенням) статутного фонду; б) наданням позик; в) наданням цільових внесків на безповоротній основі. У результаті санації балансу п-во не мобілізує додатко­вих коштів, однак створює необхідні передумови (урівноважування номінальної вартості акцій (паїв) з їх ринковою ціною) для залучен­ня зовнішніх фінансових джерелі у майбутньому.

45.Державна фінансова підтримка санаційного підприємства.

Згідно із Законом України «Про п-ва» у разі збиткової діяльності п-в держа­ва, якщо вона визнає продукцію цих п-в суспільне необхід­ною, може надавати їм дотації чи інші пільги. Приймаючи таке рішення, виконавча влада виходить з принципу фінансової підтримки передовсім життєздатних виробничих струк­тур, п-в і організацій, які вже адаптувалися до нових реалій економічного життя, здатні ефективно використовувати кошти і на цій основі протягом найкоротшого часу збільшити обсяг в-ва. Відносини розподілу фінансових ресурсів формуються на двох рів­нях: централізованому й децентралізованому. Централізована санаційна під­тримка може здійснюватися: а) прямим бюджетним фінансуванням; б) непрямими формами державного впливу.

Пряме бюджетне фінансування санації п-в відбувається на поворотних (бюджетні позики) і безповоротних засадах (субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій п-в, що перебувають на межі банкрутства).

Стосовно банківської сфери слід зауважити, що комерційному банкові, переведеному на режим фінансового оздоровлення, може бути надано державну фінансову підтримку у вигляді стабілізацій­ної позики. Таку позику надають тільки під заставу високоліквідних активів банку або під гарантію чи поручительство інших, фінансове стабільних, банків. Одним із методів державної фінансової допомоги п-вам є санаційна підтримка у вигляді повного або часткового викупу державою акцій п-в, що перебувають у фінансовій скруті. Інший вид державної допомоги – надання санаційної підтримки у формі державних гарантій або поручительств (зо­бов'язання держави здійснити погашення боргів п-ва за його неспроможності самостійно виконати умови кредитного договору). Одним із непрямих методів державної санаційної підтримки п-в є надання їм дозволу на тимчасове недотримання антимонопольного законодавства. Згідно із Законом України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної кон­куренції у підприємницькій діяльності» з метою запобігання моно­польному становищу окремих підприємців на ринку такі форми са­нації п-в, як реорганізація, злиття, приєднання, придбання активів, створення концернів та ряд інших, здійснюються за згодою Антимонопольного комітету. Отже, використовувати його можна лише тоді, коли п-ва доведуть, що в результаті їхнього злиття буде найбільш повно використано ефект масштабності, значно знизиться собівар­тість продукції та суттєво зростуть її якісні параметри. Залежно від напрямку економної доктрини держави можливе використання того чи того виду санаційної підтримки п-в фіскального характеру, що може здійснюватися списанням чи рест­руктуризацією податкових зобов'язань, податковим кредитуванням, наданням цільових податкових пільг п-вам, які потребують санації, а також фіскальними поступками головним кредиторам таких п-в з метою активізації їхньої участі в санаційних процесах. Використання того чи того методу державної підтримки санації та реструктуризації залежить від конкретних характеристик п-ва, його народ негосподарського та регіонального значення. У цілому найбільш економічно раціональними вважають надання державних гаранти та різні форми підтримки фіскального характеру, зокрема, для стимулювання лізингу та активізації участі в санації найбільших кредитів п-в, що перебувають у кризі, а також державну допомогу у вигляді сприятливе амортизаційної політики.

1. Сутність та відмінні ознаки фінансів підприємств. Класифікація фінансових відносин підприємств.

2. Грошові кошти, доходи, грошові фонди підприємств.

3. Фінансові ресурси підприємств. Поняття, склад і джерела їх формування.

4. Основи організації фінансів підприємств. Комерційний розрахунок.

5. Особливості організації фінансів підприємств в залежності від форм власності, сфери діяльності, галузі економіки.

6. Зміст і задачі фінансової роботи на підприємстві.

7. Сутність та значення грошових розрахунків в діяльності підприємства.

8. Готівково-грошовий і безготівковий грошовий оборот підприємства.

9. Форми безготівкових розрахунків, їх переваги та недоліки, принципи організації.

10. Готівково-грошові розрахунки та сфера їх використання. Організація готівково- грошових розрахунків підприємства.

11. Розрахунково-платіжна дисципліна, її зміст і значення для господарської діяльності.

Санкції в системі розрахунків і платежів.

12. Економічна характеристика та класифікація грошових надходжень за видами діяльності.

13. Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг. Фактори, що впливають на величину виручки.

14. Планування виручки від реалізації продукції, її розподіл і використання.

15. Формування і розподіл чистого доходу підприємства.

16. Доходи від операційної діяльності підприємства

17. Доходи від інвестиційної діяльності та фінансових операцій.

18. Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства. Формування і розподіл з прибутку.

19. Прибуток від реалізації продукції. Фактори, що впливають на прибуток від реалізації продукції.

20. Методи розрахунку та планування прибутку.

21. Рентабельність підприємства та його продукції. Методи визначення і показники рентабельності.

22. Система оподаткування підприємств та її призначення.

23. Прямі податки і їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств.

24. Непрямі податки та їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств.

25. Відрахування підприємства на обов’язкове державне пенсійне страхування.

26. Відрахування підприємств на обов’язкове державне соціальне страхування.

27. Сутність і значення оборотних коштів в фінансовому забезпеченні виробничо-господарської діяльності.

28. Джерела формування оборотних коштів і їх характеристика.

29. Методи визначення потреби в оборотних коштах.

30. Показники використання оборотних коштів. Обертання оборотних коштів та шляхи його прискорення.

31. Причини виникнення потреби підприємств в кредитах. Форми і види кредитів, які використовуються в виробничо-господарській діяльності підприємств.

32. Банківське кредитування підприємств. Умови і порядок отримання банківського кредиту.

33. Комерційне кредитування підприємств.

34. Лізингове кредитування підприємств.

35. Відтворення основних засобів. Знос та амортизація основних засобів. Методи обчислення амортизаційних відрахувань.

36. Джерела та порядок фінансування капітальних вкладень на підприємстві.

37. Фінансове забезпечення ремонту основних засобів.

38. Зміст та задачі фінансового планування на підприємстві.

39. Методи фінансового планування на підприємстві їх сутність та значення

40. Поточне і оперативне фінансове планування на підприємстві.

41. Бюджетування в системі оперативного фінансового планування.

42. Фінансова криза підприємства, її сутність та причини виникнення.

43. Економічний зміст фінансової санації підприємства та порядок її проведення.

44. Форми фінансової санації та джерела її забезпечення.

45. Державна фінансова підтримка санації підприємства.

82. Необхідність та механізм справляння місцевих

зборів в Україні

Набрання чинності ПКУ кардинально змінює структуру місцевих податків і зборів. Із 2011 року в Україні зменшилася кількість податків. Замість 14 місцевих податків та зборів, згідно з ПКУ справлятимуть тільки 5.

Раніше до місцевих податків відносили - податок з реклами, комунальний податок, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, курортний збір, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш на бігах на іподромі, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за право використання місцевої символіки, збір за право проведення кіно-і телезйомок, збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, збір з власників собак. А зараз маємо:

Місцеві податки: 1)податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (застосування з 1січня 2012 року); 2) єдиний податок.

Місцеві збори: 1) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 2) збір за місця для паркування транспортних засобів; 3) туристичний збір.

Загалом місцеві податки і збори необхідні для того, щоб місцеві органи влади мали можливість надавати послуги, рівень яких відповідає обсягу сплачених податків, тому, що кошти, які зібрані на місцях використовуються більш ефективно й заощадливо, ніж виділені центральним урядом. Тобто почала діяти спрощена структура завдяки скасуванню дванадцяти місцевих податків і зборів: ринкового збору; комунального податку; податку з реклами; дев'яти інших місцевих податків і зборів.

Більшість вчених вважають, що введення податку на майно (не має аналогів з раніше діючими) стане найбільш стабільним доходом для місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Цей податковий платіж виступає як оплата вартості суспільних товарів і послуг, що пропонуються місцевими органами влади, оскільки домовласники й підприємці обирають місце проживання, що забезпечує оптимальне співвідношення вартості майна і якості суспільних послуг. Вартість майна збільшується, якщо місцеві органи влади пропонують якісні суспільні послуги. Це сприяє підвищенню ролі місцевого оподаткування.

Збір за місця для паркування транспортних засобів Незважаючи на схожу назву, цей збір не є пов­ною мірою «правонаступником» збору за паркуван­ня автотранспорту, оскільки змінився об'єкт опо­даткування і категорія платників. Згідно з ПКУ об­'єктом справляння збору за місця для паркуван­ня є земельна ділянка, відведена для паркуван­ня транспортних засобів (на відміну від збору за паркування, об'єктом справляння якого є час, проведений на парковці). Платниками збору є юридичні особи і фізичні осо­би — підприємці, які організовують і здійснюють діяльність із забезпечення паркування. До цього платниками були юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі.

Збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності Цей збір, по суті, є аналогом плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, незважаючи на те, що плата за торговий патент на­лежить до загальнодержавних податків та зборів, а збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності — до місцевих податків та зборів. Коло платників збору не змінилося, а механізм його справляння є аналогічним механізму справляння плати за торговий патент. Проте згідно з нормами ПКУ ставки збору «прив'язані» до мінімальної за­робітної плати, а плата за торговий патент встанов­лювалася у фіксованій сумі.

Туристичний збір Найбільш близькими по суті є курортний і ска­сований готельний збори, але, на відміну від курортного збору, туристичний збір може справля­тися по всій території України, якщо на території адміністративно-курортної одиниці є чинне рішен­ня сільської, селищної та міської рад про встанов­лення туристичного збору. А ось обов'язковою умо­вою для справляння курортного збору є належність території до курортної місцевості.

Ставка туристичного збору встановлюється в розмірі від 0,5% до 1% від вартості періоду прожи­вання (ночівлі), тобто механізм справляння збору є аналогічним скасованому готельному збору (став­ка курортного збору обмежена 10% нмдг³). Нмдг –неопод мін доходів громадян.

До надбань Податкового кодексу слід також віднести те, що більшість податків та зборів прив’язується до прожиткового мінімуму, який змінюється декілька разів на рік відповідно до законів України про державний бюджет на поточний рік. Це дозволяє не тільки збільшувати надходження від податків та зборів, але й обраховувати обсяг коштів у короткостроковому періоді і прогнозувати подальший розвиток економічної ситуації. Тобто, система місцевого оподаткування в Україні не буде такою вразливою, оскільки не буде тенденції неодержання запланованих надходжень від встановлених податків та зборів.