Розділ 3. Аналізування неторгових міжнародних відносин
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
з дисципліни
«Вступ до фаху ”Міжнародна економіка”»
на тему:
“Дослідження міжнародних економічних відносин групи країн”
Варіант №
Виконав ( - ла):
Студентка групи МА - 1
Юганюк І. Ю.
Прийняв:
К.е.н., доц.каф.ММП
Босак А.О.
ЛЬВІВ 2014
АНОТАЦІЯ
У курсовому проекті проведено ґрунтовний аналіз міжнародної торгівлі між заданими країнами (Україна, Польща, Ромунія), який складається з трьох розділів: загальна характеристика досліджуваних країн, дослідження тенденцій взаємної торгівлі товарами і послугами, аналізування неторгових міжнародних відносин та наведено висновки і пропозиції щодо методів покращення міжнародного співробітництва між цими країнами.
У першому розділі подано результати аналізу зібраної інформації щодо основних показників економічного розвитку заданих країн за останні 10 років за такими напрямками:
· географічне розташування та забезпеченість природними ресурсами
· демографічні показники.
· основні макроекономічні показники.
У другому розділі на основі проведених досліджень представлено динаміку зміни показників взаємної торгівлі заданих країн за планом:
2.1. Динаміка показників загального експорту та імпорту.
2.2. Тенденції зміни показників взаємної торгівлі.
У третьому розділі описано неторгові міжнародні відносини заданих країн, а саме: міжнародне технічне співробітництво, спільна участь у міжнародних організаціях, участь в інтеграційних об'єднаннях, спільні економічні, екологічні, політичні, громадські та інші події.
ANNOTATION
In a course project the detailed analysis of international trade is conducted between the set countries (USA, Braziliya,Ekvador), which consists of three sections: general description of the probed countries, research of tendencies of the mutual trading in commodities and services, analysis of unpoint-of-sale international relations, and conclusions and suggestions are resulted in relation to the methods of improvement international cooperation between these countries.
In the first section the results of analysis of the collected information are given on the basic indexes of economic development of the set countries for the last 8 years after such directions:
* Geographical location and material well-being natural resources.
* Demographic indicators.
* Basic macroeconomic indexes.
In the second section on the basis of the conducted researches the dynamics of change of indexes of mutual trade of the set countries is presented according to plan:
* Dynamics of indexes of general export and import.
* Tendencies of change of indexes of mutual trade.
The unpoint-of-sale international relations of the set countries are described in the third section, namely: international technical cooperation, general participating in international organizations, participating in integration ob''ednannyakh, general economic, ecological, political, public and other events.
ЗМІСТ
Анотація……………………………………………………………………………………………………2
Вступ…………………………………………………………………………………………….……….4
Розділ 1. Загальна характеристика досліджуваних країн……………………………….………….5
Розділ 2. Дослідження тенденцій взаємної торгівлі товарами і послугами………………………8
Розділ 3. Аналізування неторгових міжнародних відносин………………………………………. 11
Висновки………………………………………………………………………………………….……12
Список використаної літератури………………………………………………………………….…. 17
ВСТУП
Світова економіка – сукупність національних економік об’єднаних системою міжнародних зв’язків. При виділенні цих підсистем використовубть багато критеріїв. При визначенні структури СЕ використовуються такі критерії: рівень економічного розвитку (НД або ВВП на душу населення), соц.-економічна структура господарства (власність), тип економічного росту, рівень і критерії ЗЕ зв‘язків. За рівнем ВВП на душу населення (Світовий Банк) розрізняють: розвинуті ( більше 6000$), середньо розвинуті ( 2400$-6000$), слабо розвинуті (800$ - 2400$), найменш розвинуті країни ( до 800$). Розподіл країн по критеріям ООН: промислово розвинуті, з перехідною економікою, що розвиваються.
Кінець ХІХ ст. Міжнародна економіка визначалась як сукупність національних економік. В 30-х рр.. виникає позиція: МЕ – сукупність міжнародних економічних відносин (МЕВ). Міжнародна економіка – цілісна система, яка вкладає в себе декілька підсистем. При виділенні їх використовується багато критеріїв:
* рівень економічного розвитку ( ВВП на душу населення, або ВНП на душу населення);
* соціально-економічна структура господарства;
* рівень і характер зовнішньоекономічних зв’язків;
МЕВ – це с-ма ек. зв”язків між крупними нац. господарськими комплексами та їх суб”єктами, які діють в рамках окремих держав. Розподіляються на:
*основні – звичайні госп. зв”язки, вийшли за нац. межі (торгівля, інвестиції, кредит)
*забезпечуючі – відносини, які забезпечують взаємодію країн, суб”єктів (транспорт, кредит).
МЕВ – це підсистема виробничих відносин, які існують на мікро-, мезо-, макрорівні.
Суб”єкти на мікрорівні: окремі громадяни, приватні підприємства, фірми, тобто фіз. Особи право і дієздатні і юр. особи: а) особи приватного права (фірми, АО, п/п); б) публічного права ( відомства). Суб”єкти на макрорівні: держави, які регулюють, здійснюють ЗЕД; наддержавні організації (МВФ, МБРР).
Основними характеристиками сучасних МЕВ є розвинута сфера 1) міжнародного обміну товарами і послугами; 2) руху капіталів, роб. сили , технологій; 3) міжнародні форми вар-ва; 4) наявність с-ми міжнаціональних механізмів регулювання МЕВ; 5) самостійна міжнародна фін. сфера, незв”язана з обслуговуванням товаарів і факторів вир-ва; 6) ек. пол-ка держав, яка виходить з принципів відкритої економіки; Фактори впливу на МЕВ: міжнародний поділ праці, НТП, лібе-ралізація економічної політики, інформаційні сис-ми, транспорт, TV, реклама, маркетинг.
За глибиною МЕВ розподіляють: МЕ контакти – зв”язки епізодичного характеру, МЕВ взаємодії – більш-менш стійкі ек. відносини між суб”єктами на основі визначених угод, МЕВ інтеграція – переплетення ек. країн, узгодження ек. політики. Форми МЕВ: міжнародна торгівля товарами та послугами, рух капіталу, міграція робочої сили, науково-технічний обмін, валютно-кредитні відносини.
Розділ 1. Загальна характеристика досліджуваних країн
1.1 Географічне розташування та забезпеченість природними ресурсами (площа загальна і площа суходолу, вихід до моря, сусідні держави, обсяг водних, лісових, мінеральних ресурсів, наявність руд кольорових металів, енергетичних джерел тощо).
Таблиця 1.1.
Показники географічного розташування та ресурсного забезпечення країн
| Показники | Одиниці виміру | Країни | ||
| Україна | Польща | Ромунія | ||
| Загальна площа | тис. кв. км | 603 628 | 312 6793 | 238 392 |
| Площа суходолу | тис. кв. км | 603 628 | 312 6793 | 238 392 |
| Сусідні країни | - | Україна розташована в південно-східній частині Європи. Вона має спільні сухопутні державні кордони з Білоруссю напівночі, з Польщею на заході, зі Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою на південному заході та з Росією на сході. Південь України омивається Чорним та Азовським морями. Морські кордони вона має з Румунією та Росією. | Польща має державний кордон з сімома країнами Європи: на півночі Польща омивається водами Балтійського моря, на північному сході вона межує з Росією (Калінінградська область) та Литвою, на сході — з Білоруссю та Україною, на півдні — з Чехією та Словаччиною, на заході — з Німеччиною. | Румунія розташована у південно-східній Європі. На півночі і сході межує з Республікою Молдова і Україною, на північному заході — з Угорщиною, на південному заході зСербією, на півдні — з Болгарією. На південному сході омивається Чорним морем. На півдні і сході річкові долини, на південному заході територію Румунії займають Східні і Південні Карпати і Семигородська височина, до яких прилягають із заходу Паннонська, з півдня — Волоська низовини, зі сходу Молдавська і Добрузька височини. |
| Розвідані корисні копалини* | - | кам'яне вугілля, нафта і газ, торф, горючі сланці, залізні і марганцеві руди, самородна сірка, кам'яна і калійна солі, нерудні будівельні матеріали, мінеральні води. | Нафта, газ, вугілля, буре вугілля, залізняк, мідь, нікель, срібло, калійні солі, гірничохімічна сировина, камяна сіль, фосфорити, геотермальні води. | Нафта, газ, вугілля, торф, горючий сланець, буре вугілля, вуглисті сланці, залізо, титан, марганець, хром нікель, кольбат, боксити, мідь, комплексні руди, молібден, вольфрам, поліметалічні руди, золото, срібні руди, ртуть, нерудні індустріальні сировини, нерудні будівельні матеріали. |
| Обсяг розвіданих покладів залізної руди** | млн.т. | басейн, Огайо, Західна Віргінія, Теннессі, Алабама, східна частина Кентуккі), Іллінойському (штати Іллі-нойс, зх. частина Кентуккі, Індіана), Внутрішньому Західному (штати Айова, Міссурі, Оклахома, Канзас, Небраска) і Пенсильванському (зх. частина штату Пенсільванія, антрацити). Басейни з бурим, суббі-тумінозним вугіллям є в зх. частині (штати Північна і Південна Дакота, Вайомінг, Монтана, Юта, Коло-радо, Арізона, Нью-Мехіко), на пд. країни (штати Техас Арканзас, Міссісіпі, Луїзіана, Алабама). Є малоосвоєні басейни на Алясці(Лісберн-Колвілл). У США запаси нафти = 30 млрд бар. Є 38 нафтогазоно сні басейни, приуро-чені до западин і прилеглих до них піднять різного генезису в межах докембрійської і епігерцинської платформ, до структур Півн.-Американського континенту і Тихого, Атлантичного і Півн. Льодо витого океанів. Бл. 75% всіх відкритих родов. є в межах 3 басейнів: Мексиканської затоки нафтобазо-но-сного басейну (родовище Монро), Пермського (родовище Воссон) і Західного внутрішнього нафтогазоносного басейну.Відкрито понад 2250 | Тут є хром, нафта (1.1 млрд т) і природний газ (230 млрд м3). Відкрито бл. 150 родов. Найбільші – Дон-Жуан, Агуа-Ґранді, Аракас, Кармополіс, Сірі-зінью, Намораду. Запаси вугілля. – 2 млрд т. (25% коксівне вугілля).Запаси заліза ( 25 млрд т) є в за-лізо-рудному бас. Мінайс-Жерайс. Запаси урану = 262 тис.т, частка у світі 7,8% (5місце). Осн. родов. руд урану є в горах Серра-ді-Жакобіна, з золото-носними конґломератами. Запаси олова та супутних металів- 1.19 млн т; сер. вміст металу в рудах = 0.141%. Руди містять 6 млн т кріоліту, 4 млн т циркону (середній вміст 1.5%), промислові концентрації колумбіт-танталіту (сер. вміст пентоксиду Ni 0.223%, пентоксиду Ta - 0.028%), флюориту, ітрію, в складі ксенотиму. Запаси руди в розсипах = 195 млн т, олова - 343 тис. т. | Нафта і газ є 5 нафто-газоносних басейнів, ,загальна кількість родовищ = 300, нафтогазоно-сними є піщані від-кладення мезозою і кайнозою. Видо-буток=16 мільйонів тон/рік. Вугілля (12 місце в Латин-ській Америці), запаси 350 млн т., Уран. запаси 12 тис.т.Марганець – незначні запаси, які містять золото(9 г/т) і срібло (16 г/т). МідьЄ ряд родо-вищ мідних руд — мідно-порфірового і молібден-мідно-порфірового типів, загальні запаси 430 млн. т руди).Молі-бден. Диспонує 1,9% загальних і 3,2% підтвердь-жених світових запасів молібдену. з запасами 385.9 тис. т, з вмістом молібдену 0.028-0.032%. |
| 0 нафтових, газонафто-вих, бл. 14000 газових, газоконден-сатних і нафтогазових родов., з яких 5 унікальні з початковими пром. за-пасами понад 300 млн т нафти (Пра-дхо-Бей, Іст-Тексас, Уїлмінгтон, Мідвей-Сансет) або понад 500 млрд. м3 газу (Пан-хандл-Хьюготон, Прад-хо-Бей), бл. 200 великих (нафтових із запасами 30-300 млн т і газових із запасами 30-500 млрд м3), бл. 400 середніх (нафтових і газових із запасами 10-30 млн т нафти або 10-30 млрд м3 газу). Переважне число відкритих родов. є невеликими по запасах. У 60 найбільших нафт. і в 35 газових родов., запаси кожного з яких понад 50 млн т нафти або 50 млрд м3 газу, є 36 і 30% початкових розвіданих запасів наф-ти або газу країни. На акваторіях Атлантичного, Тихого і Півн. Льодовитого океанів відкрито бл. 600 нафтових і газових родов., переважно в Мексиканській затоці. Бл. 43% запасів нафти країни і 39% запасів газу пов'язані з палеозойськими відкладами, 20% запасів нафти і 16% запасів газу з мезозойськими, 37% запасів нафти і45% запасів газу з кайнозойськими. Бл. 60% початкових доведених запасів нафти і 45% запасів газу зосереджені на глиб. до 3 км. Перспектива- родов. нафти і газу в м. Бофорта, Чукотського і Берингова морів біля берегів Аляски, підводні продовження нафтогазоносних басейнів Каліфорнії, глибоководні ділянки в Мексиканській затоці, райони трогів Балтімор-Каньйон і Джорджес-Банк в Атлантичному ок. біля берегів сх. штатів країни, а на суші – пояси насувів в областях зчленування Кордильєр і Аппалач з Півн.-Амер. платформою і прибережними тер. Півн. Аляски. Прогнозні ресурси природного газу оцінені Комітетом по газових ресурсах (US Potential Gas Committee) на 1.01.1999 р. в 25.36 трлн.м3 (на 1.01.1997 м. – 26.06 трлн.м3). Крім того, прогнозні ресурси газу вугільних родовищ складають, за оцінкою, 4 трлн.м3. Ресурси природного газу знаходяться в основних газоносних регіонах: Мексиканської затоки – 7513.6 трлн м3; Аляска – 5484.5 трлн м3; басейни Скелястих гір – 4245 трлн м3; Західний Внутрішній НГБ (Мідконтінент) – 3455.4 трлн м3; Приатлантичний регіон – 2940.4 трлн м3; Тихоокеанський регіон – 1052.8 трлн м3. Існує тенденція збільшення запасів природного газу у США. За даними Адміністрації енергетичної інформації (EIA), тільки в 2001 р. запаси газу (сухий газ) зросли на 644 млрд. куб.м. Запаси відкритих родовищ становили 101.26 млрд. куб.м, приріст за рахунок уточнення запасів відомих родовищ – 463.55 млрд куб.м, запаси нових покладів на старих родовищах – 79.24 млрд куб.м. Приріст запасів перевищив видобуток на 31%. Фосфорити. Ресурси басейну Скелястих гір в США = 7.55 млрд т P2O5. У надрах США зосереджено 6.1% світових загальних запасів фосфору. 95% запасів є в регіонах у Східно-Американській фосфоритоносній провінції (штати Флорида, Півн. та Півд. Кароліна) і Скелястих горах (штати Айдахо, Юта, Вайомінг, Монтана). Перспективи збільшення запасів фосфоритів в США пов'язуються з бас. Атлантичної берегової рівнини. | Марганець. є родовищах Урукум (шт. Мату-Гросу-ду-Сул, регіон Корумба) = 15.8 млн т, Азул, Бурітіра-ма (шт. Пара, район хр. Каражас) - 10 млнт, Серра-ду-Навіу-5.8 млн.т, Мігель -Конгу в районі «Залізо-рудного Чотирикутника» та в штаті Мінас-Жерайс. Родовища Порту-Тромбе-тас (загальні запаси 1700 млн т, підтверджені – 800 млн т) і Парагомінас (зага-льні запаси 2400 млн т, підтверджені – 1600 млн т). Вольфрам. Руди пред-ставлені шеєлітовими скарнами - родовища Брежу, Кішаба, Мальяда в межах області Борборема. Нікель. 75%запасів є в шт. Гояс (родов. Нікеландія);є дек. міднорудних родов., найбільше з яких – Караїба (шт. Баія). Рідкісні еле-менти (берилій, ніобій, тантал, цирконій) –в комп-лексних пегматитових ру-дах, приурочених до фун-даменту. Золото, плати-ноїди. Запаси золота = до 300 т (~ 0,6% світових). Берилій. Є бл. 35% світо-вих (бл. 700 тис.т).Ніобій,родовища– Араша, Тапіра. гірничорудних районах штатів Мінас-Жерайс і Гояс,в латеритних корах. Потужності рудоносних кір = 200 м, покривів – від 0.5 м до 40 м. Середній вміст Nb2O5 в рудах – 2.5%. Фосфорні руди - три гол. пром. типи: апа-титові (родов. Жакупі-ранга), повторні апатитові (родов. Араша, Тапіра, Каталан), фосфоритові осадові родов. в серії Бамбуї. Родов. – Патусді-Мінас (запаси 300 млн т).Дорогоцінні і виробні камені: гірський криш-таль, ювелірний берил, топаз, турмалін, аметист, агат, смарагд, алмаз, опал та ін. Ювелірні берил, топаз, турмалін є в грані-тних пегматитах, в шта-тах Мінасерайс (алмазоно-сний районДіамантина), Баія. | молібдену 0.028-0.032%. Поліме-тали. Родовища свинцево-цинко-вих руд пов'язані з ранньопалеозойсь-кими інтрузіями гранітів Вольфрам. Запаси вольфра-мових руд є в численних дрібних родовищах (запаси 3 тис. т WO3). Берилій родовища є в пегматитах кристалічного фундаменту (запаси 30 тис. т)-Паломас, З пегматитами пов'язані родовища танталових і ніобієвих руд в сьєррах Пампи. Є незначні родовища: бариту, флюориту, сірки, боратів, азбесту, слюди,олова. |
1.2. Демографічні показники (загальна кількість населення, кількість працездатного та економічно активного населення, розподіл за статтю, рівень безробіття тощо).
Таблиця 1.2.
Демографічні показники країн за 2004-2010рр.
| Показники | Одиниці виміру | Україна | Польща | Ромунія | ||||||||||||
| Загальна кількість населення | млн. осіб | 46,9 | 46,4 | 46,0 | 45,6 | 45,4 | 173,34 | 175,62 | 177,79 | 182,24 | 12,071 | 13,178 | 15,23 | 16,08 | ||
| Кількість праце-здатного населення | млн. осіб | 401,59 | 349,22 | 303,67 | 264,06 | 142,31 | 144,18 | 145,97 | 149,62 | 9,91 | 10,82 | 12,01 | 12,86 | |||
| Рівень безробіття | % | 15,94 | 13,18 | 10,89 | 9,01 | 9,03 | 9,5 | 9,89 | 10,1 | 11,2 | 10,87 | 10,65 | 9,7 | |||
| Приріст населення | Осіб на 1 тис. | -12,83 | -13,04 | -13,14 | -13,24 | 1,3 | 1,317 | 1,24 | 2,5 | 9,23 | 9,17 | 10,93 | 7,13 | |||
| Гендерна структура: - чоловіки | .млн. осіб | 25,4 | 25,1 | 24,9 | 24,6 | 24,5 | 83,73908 | 84,84202 | 85,89406 | 88,04141 | 5,468185 | 5,969634 | 6,622115 | 7,094272 | ||
| - жінки | 270,35052 | 21,1 | 21,0 | 20,9 | 89,59786 | 90,77798 | 91,90362 | 94,20122 | 6,602863 | 7,208366 | 7,99624 | 8,566372 | ||||
| 21,5 | 21,3 | |||||||||||||||
| Середня тривалість житгя | роки | 69,3 | 72,75 | 76,4 | 68,25 | 71,66 | 75,25 | 66,3 | 67,63 | 68,98 |
1.3. Основні макроекономічні показники (валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), ВВП на душу населення, показники бюджету, розмір державного боргу, рівень інфляції).
2. Таблиця 1.3
3. Макроекономічні показники країн за 2004-2010 рр.
| Показники | Одиниці виміру | США | Бразилія | Еквадор | |||||||||
| ВВП | млрл. дол. | 10297,49075 | 11622,45006 | 13117,88946 | 14624,18 | 454,816 | 591,82 | 716,1022 | 53,8432 | 60,16 | 61,3632 | 62,590464 | |
| ВНП | млрл. дол. | 10040,053 | 11331,889 | 12789,942 | 14258,576 | 443,4456 | 454,35 | 577,0245 | 698,1996 | 47,1128 | 52,64 | 53,6928 | 54,76666 |
| ВВП на душу населення | тис. дол | 22,282303 | 28,921725 | 37,539485 | 48,127544 | 2,623884 | 2,653456 | 3,328615 | 3,929389 | 4,460524 | 4,565184 | 4,197681 | 3,996672 |
| Державний бюджет | млрд. дол. | 7784,90301 | 8786,572247 | 9917,124 | 11055,8801 | 12,12778 | 12,426 | 14,92363 | 17,92327 | 38,92863 | 43,49568 | 44,36559 | 45,25291 |
| Інфляція | % | 14,448 | 12,564 | 10,925 | 9,5 | 9,5 | 8,7 | 7,97 | 7,3017 | 5,7507 | 7,792 | 10,56 | 12,6 |
4. Отже, у першому розділі подано результати аналізу зібраної інформації щодо основних показників економічного розвитку заданих країн за останні 8 років за такими напрямками:
5. 1.1. Географічне розташування та забезпеченість природними ресурсами (площа загальна і площа суходолу, вихід до моря, сусідні держави, обсяг водних, лісових, мінеральних ресурсів, тощо).
6. 1.2. Демографічні показники (загальна кількість населення, кількість працездатного та економічно активного населення, розподіл за віком та статтю, кількість міського та сільського населення,рівень безробіття, структура зайнятості за галузями економіки, рівні народжуваності, смертності та міграції тощо).
7. 1.3. Основні макроекономічні показники (валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), ВВП на душу населення, розмір державного боргу, рівень інфляції).
8. Проаналізувавши отримані результати можна зробити висновок, що, незважаючи на велику різницю в розмірах та потужності національної економіки Еквадору та Бразилії і США він має потенційні шанси в найближчому майбутньому стати високо розвиненою країною, за умови перебазування структури експорту з сировинного на високо технологічну Такожможна сказати, що він прагне працювати з набагато більшою ефективністю.
Розділ 2. Дослідження тенденцій взаємної торгівлі товарами і послугами
2.1. Динаміка показників загального експорту та імпорту (окремо за товарами і послугами), з виділенням основних товарних груп (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Динаміка зовнішньої торгівлі країн за 2004-2010 рр., млрд. дол.
| Показники | США | Бразилія | Еквадор | |||||||||
| Загальний експорт | 1321,82 | 1401,1292 | 1485,197 | 87,98695 | 96,68896 | 106,2516 | 116,76 | 6,830487 | 7,50603 | 8,071 | 9,224 | |
| Загальний імпорт | 56,091 | 61,63834 | 69,25656 | 79,06 | 5,687036 | 6,559442 | 7,403434 | 8,436 | ||||
| Зовнішньоторговий оборот | 2229,82 | 2309,1292 | 2393,197 | 144,0778 | 158,3273 | 175,5082 | 195,82 | 12,51752 | 14,06547 | 15,47443 | 17,66 | |
| Сальдо зовні-шньої торгівлі | 413,82 | 493,1292 | 577,19695 | 31,89606 | 35,05062 | 36,99504 | 37,7 | 1,143451 | 0,946588 | 0,667566 | 0,788 | |
| Експорт товарів, млн..грн. | 687346,4 | 728587,18 | 772302,42 | 45753,21 | 50278,26 | 55250,83 | 60715,2 | 3551,853 | 3903,136 | 4196,92 | 4796,48 | |
| Імпорт товарів млн..грн. | 24119,08 | 26504,49 | 29780,32 | 33995,8 | 2445,426 | 2820,56 | 3183,476 | 3627,48 | ||||
| Експорт проду-кції машинободування* млн..грн. | 75867,48 | 87292,993 | 93987,747 | 99627,012 | 4987,1 | 5480,33 | 6022,341 | 6617,957 | 103,0037 | 113,1909 | 121,7107 | 139,0979 |
| Імпорт нафтопродукції | 160431,8 | 128454,76 | 173745,8 | 173745,8 | 9768,228 | 10734,32 | 12061,03 | 13768,3 | 1088,214 | 1255,149 | 1416,647 | 1614,229 |
Примітки: * Як приклад найбільш значимих статтеіі у структурі міжнародної торгівлі
2.2. Тенденції зміни показників взаємної торгівлі (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Матриця взаємної торгвлі країн 2004-2010 рр., млрд. дол.
| Показники | США | Бразилія | Еквадор | |||||||||||
| Експорт | США | 2004 р. | 32,688 | 11,804 | ||||||||||
| 2006 р. | 37,91808 | 13,69264 | ||||||||||||
| 2008р. | 43,98497 | 15,88346 | ||||||||||||
| 2010р. | 51,02257 | 18,42482 | ||||||||||||
| Бразилія | 2004 р. | 3,8538284 | 1,935713 | |||||||||||
| 2006 р. | 4,2349763 | 2,127157 | ||||||||||||
| 2008р. | 4,6538201 | 2,337535 | ||||||||||||
| 2010р. | 5,114088 | 2,56872 | ||||||||||||
| Еквадор | 2004 р. | 0,0478134 | 0,218576 | |||||||||||
| 2006 р. | 0,0525422 | 0,240193 | ||||||||||||
| 2008р. | 0,056497 | 0,258272 | ||||||||||||
| 2010р. | 0,064568 | 0,295168 | ||||||||||||
| Імпорт | США | 2004 р. | 3,853828 | 0,047813 | ||||||||||
| 2006 р. | 4,234976 | 0,052542 | ||||||||||||
| 2008р. | 4,65382 | 0,056497 | ||||||||||||
| 2010р. | 5,114088 | 0,064568 | ||||||||||||
| Бразилія | 2004 р. | 32,688 | 0,218576 | |||||||||||
| 2006 р. | 37,91808 | 0,240193 | ||||||||||||
| 2008р. | 43,984973 | 0,258272 | ||||||||||||
| 2010р. | 51,022568 | 0,295168 | ||||||||||||
| Еквадор | 2004 р. | 11,804 | 1,935713 | |||||||||||
| 2006 р. | 13,69264 | 2,127157 | ||||||||||||
| 2008р. | 15,883462 | 2,337535 | ||||||||||||
| 2010р. | 18,424816 | 2,56872 | ||||||||||||
| Зовнішньоторговельний оборот | США | 2004 р. | 36,54183 | 11,85181 | ||||||||||
| 2006 р. | 42,15306 | 13,74518 | ||||||||||||
| 2008р. | 48,63879 | 15,93996 | ||||||||||||
| 2010р. | 56,13666 | 18,48938 | ||||||||||||
| Бразилія | 2004 р. | 36,541828 | 2,154288 | |||||||||||
| 2006 р. | 42,153056 | 2,36735 | ||||||||||||
| 2008р. | 48,638793 | 2,595807 | ||||||||||||
| 2010р. | 56,136656 | 2,863888 | ||||||||||||
| Еквадор | 2004 р. | 11,851813 | 2,154288 | |||||||||||
| 2006 р. | 13,745182 | 2,36735 | ||||||||||||
| 2008р. | 15,939959 | 2,595807 | ||||||||||||
| 2010р. | 18,489384 | 2,863888 | ||||||||||||
| Сальдо зовнішньої торгівлі | США | 2004 р. | 28,83417 | 11,75619 | ||||||||||
| 2006 р. | 33,6831 | 13,6401 | ||||||||||||
| 2008р. | 39,33115 | 15,82697 | ||||||||||||
| 2010р. | 45,90848 | 18,36025 | ||||||||||||
| Бразилія | 2004 р. | -28,834172 | 1,717137 | |||||||||||
| 2006 р. | -33,6831 | 1,886964 | ||||||||||||
| 2008р. | -39,33115 | 2,079263 | ||||||||||||
| 2010р. | -45,90848 | 2,273552 | ||||||||||||
| Еквадор | 2004 р. | -11,756187 | -1,71714 | |||||||||||
| 2006 р. | -13,6401 | -1,88696 | ||||||||||||
| 2008р. | -15,82697 | -2,07926 | ||||||||||||
| 2010р. | -18,36025 | -2,27355 |
Розділ 3. Аналізування неторгових міжнародних відносин
Разом з іншими американськими країнами (напр.СШАта Еквадор) Бразилія входить до складу таких міжнародних організацій: Меркосур, ОАД, Союзу південноамериканських націй, СОТ, ООН, МАГАТЕ, МВФ, Велика двадцятка, Група 77, Група Ріо, Асоціація латиноамериканської інтеграції, Латинський союз, Міжамериканський банк розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Конференція ООН з торгівлі та розвитку, ЮНІДО, Інтерпол, ВООЗ, ЮНЕСКО, Всесвітня організація інтелектуальної власності, Всесвітня туристична організація, Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародна морська організація, Міжнародний телекомунікаційний союз, Всесвітній поштовий союз, Всесвітня метеорологічна організація, Асоціація ібероамериканських держав для розвитку національних бібліотек, Організація ібероамериканських держав для освіти, науки і культури, Латиноамериканська енергетична організація, Андійська корпорація розвитку, Андійська спільнота, Кернська група.
Еквадор - член ООН і ряду його дочірніх організацій, а також Організації американських держав (ОАГ), Міжамериканського банку розвитку і Латиноамериканської асоціації інтеграції (ГАВКІТ). Традиційно здійснюється тісна співпраця з сусідніми латиноамериканськими країнами, перш за все з Бразилією - партнером по південноамериканському ринку (МЕРКОСУР). Уругвай є також членом Групи РІО-ДЕ-ЖАНЕЙРО, гравця великої ролі в розвитку політичної і економічної співпраці в регіоні. Вона характеризується як аграрна, натомість є відносно незалежною від іноземного впливу і проводить політику вільної торгівлі. Останні чотири роки інтенсивно розвивається переробна промисловість.
Традиційно Бразилія була лідером в латиноамериканському суспільстві і грала важливу роль в системі колективної безпеки та економічній кооперації Західної півкулі. Зараз вона є членом Міжамериканського договору взаємної допомоги і член Організації американських держав. Недавно Бразилія почала надавати високий пріоритет відносинам із своїми південноамериканськими сусідами і входить до складу Амазонського пакту, Асоціації латиноамериканської інтеграції і Меркосур. Разом з Аргентиною,Чилі і США, Бразилія — один з гарантів перуансько-еквадорського мирного процесу. Вона посилала солдат у складі військ ООН для збереження миру у Бельгійське Конго, Кіпр, Мозамбік, Анголу, Східний Тимор та Гаїті. У 2004—2005 роках Бразилія входила до складу Ради Безпеки ООН в дев'ятий раз.
Відкриті питання бразильської зовнішньої політики включають кілька неврегульованих ділянок кордону з Уругваєм, невизнані бразильські зони інтересів в Антарктиці, що перекриваю-ться з британською та аргентинською зонами, спроби розширити морську економічну зону уздовж бразильських берегів, разом з Німеччиною, Японією та Індією стати постійними членами Ради Безпеки ООН.
Висновок
Відносно США, то це високорозвинена постіндустріальна країна; держава-гігант, провідна економічна і військова держава світу; займає 3-є місце в світі за площею і чисельністю населення. США мають високорозвинену і диверсифіковану пром-сть, основними галузями якої є загальне, транспортне і електротехн. машинобудування, видобуток корисних копалин, хім. та харчова пром-сть, виробн. металовиробів тощо.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП (1999) – $ 8500 млрд. Темп зростання ВВП (1999) – 4%. ВВП на душу населення (1999) – $ 31201. Прямі закордонні інвестиції (1999) – $ 119 млрд. Імпорт (1999) – г.ч. електронні компоненти, побутова електроніка і комп'ютери – $ 1100 млрд. (г.ч. Канада – 19,2%; Японія – 12,0%; Мексика – 10,0%; Китай – 8,0%; Німеччина – 5,4%). Експорт (1999) – г.ч. машини, обладнання і продукція сільського господарства (промислове і електронне обладнання, літаки, автомобілі, військова техніка, хімікати, кам'яне вугілля, кукурудза, соєві боби) – $ 905 млрд. (г.ч. Канада – 23,0%; Мексика – 12,0%; Японія – 8,3%; Великобританія – 5,5%; Німеччина – 5,4%).
Економіка США базується на приватній власності і прагненні до отримання прибутку. Промислові і страхові компанії, магазини, ферми, банки і багато які підприємства сфери послуг належать приватним інвесторам. У 1995 в США нараховувалося 16,4 млн. некорпоративних приватних підприємств несільськогосподарського профілю, 1,58 млн. партнерських компаній і 4,4 млн. корпорацій. Саме корпорації відіграють найбільшу роль в економіці США. У 1995 прибутки некорпоративних приватних підприємств становили 807 млрд. дол., прибутки партнерських компаній - 853 млрд. дол., прибутки ж корпорацій перевищили 14,5 трлн. дол. Велика частина продукції корпорацій продукується невеликим числом найбільших фірм. Хоч в 1995 корпорації з капіталом понад 250 млн. дол. становили лише 1,6% всіх корпорацій країни, на їх частку припадало майже 85% сумарного прибутку. Як правило, це ТНК – транснаціональні корпорації, які є продуктом сучасного процесу глобалізму (і самі є глобалізаторами). На тер. США нараховується бл. 500 центрів ТНК.
Енергетичний сектор. США споживають 25% всієї світової енергії (в перерахунку на вугільний еквівалент), значно більше, ніж будь-яка інша країна світу. Через високий рівень споживання енергії на частку США припадає бл. 20% глобальних викидів «парникових» газів (вуглекислий газ, метан і оксиди азоту) в атмосферу. Основні джерела енергії для економіки США - нафта, природний газ і вугілля. Залежність економіки США від імпорту нафти різко зросла в період між початком 1980-х і початком 1990-х років. Сира нафта становила 1921 тис. барелів в 1980, а у 1997 - 2918 тис. барелів.
Виробництво електроенергії – 2823 млрд кВт·год (1991). У 1996 нафта забезпечувала 35% виробленої в країні енергії, природний газ - 22,5%, вугілля - 21%. Джерелом електроенергії служило, головним чином, вугілля (57%), природний газ і нафтопродукти складали відповідно 9% і 2%. ГЕС давали 11% енергії. Роль атомної енергетики у виробництві електроенергії до 1970-х років залишалася незначною, у 1982 вона зросла до 12,5%, а в 1996 - до 22%. Структура споживання енергії в 2000 р.: нафта і нафтопродукти - 39%, природний газ - 23%, вугілля 23%, інші первинні енергоносії - 15%.
Найбільші компанії США: корпорація "Дженерал Електрик" ("General Electric"), "Сітігруп" ("Citigroup"), "Ексон Мобіл" ("Exxon Mobil"), "Бенк оф Америка" ("Bank of America"), "АйБіеМ" ("IBM"), "Американ Телеграф енд Телефон Груп" ("American Telegraph and Telephone Group"), "Вол-Март" ("Wall-Mart"), "еСБіСі комм'юнікейшнс" ("SBC communications").
Фінанси. Південноатлантичний регіон виробляє хімічні продукти, текстиль, одяг і тютюнові вироби. Тихоокеанський регіон на чолі з Каліфорнією спеціалізується на виробництві транспортного обладнання, продуктів споживання, електротехнічного і електронного обладнання. У банківсько-фінансовій справі посилюється концентрація капіталу. У 1997 на території США діяли 9143 банки із загальним капіталом 5 трлн дол. (в середньому по 548 млн. дол. в кожному). У 1985 в країні було 14 417 банків із загальним капіталом (в доларах 1997) 3,7 трлн дол. (в середньому по 254 млн. дол. в кожному). Банки відіграють величезну роль в економіці країни. У 1996 частка банків, страхових товариств, компаній по операціях з нерухомістю і кредитних організацій в ВВП становила 19%. Операції з нерухомістю дали 886 млрд дол., депозитні інститути, включаючи комерційні банки, - 247 млрд., страхування - 136 млрд. Федеральна резервна система (ФРС) США контролює обсяг грошової маси в країні і вирішальним чином впливає на фінансові ринки. ФРС ухвалює рішення незалежно від федерального уряду, президент США призначає членів ради керівників на 14-літній термін. Змінюючи обсяг грошової маси, ФРС впливає на розмір процентних ставок. Зменшуючи грошову масу, ФРС підвищує процентні ставки, тим самим знижуючи темпи економічного зростання. Аналогічно, збільшення грошової маси приводить до зниження процентних ставок і стимулює економічне зростання. У 1980-х - на початку 1990-х років ФРС проводила антиінфляційну політику, втримуючи процентні ставки на високому рівні, а темпи економічного зростання - на порівняно низькому рівні.
Бразилія - держава Південної Америки, розташованов її центральній,східній частині. Довжина сухопутних меж- близько 76 тис. км., на сході =7,4 тис. км країна омивається Атланти-кою. Площа - 8,5 млн. км.2 Заданими Бюро Перепису США чисельність населення склала в 1999 році 171 853 тис. людина. ЗаразБразилія - федеральна республіка, в адміністративному відношенніділиться на 23 штати, 3 території іфедеральний округ. Столиця - Бразіліа. Грошова одиниця - реал. Державна мова - португальська.
Бразилія - федеративна республіка, шо складається з 26 штатів, Глава держави, уряду і верховний головнокомандуючий - президент. Вищий законодавчий орган - Національний конгрес. Виконавча влада здійснюється президентом і сформованим їм урядом; Судова влада представлена Верховним Федеральним Трибуналом, Верховним судом правосуддя, рёгййальнимн судами, судами по виборчим, військовим та ін.. питаннях.Основні галузі бразильської економіки: машинобудування, суднобудування, літакобудування, видобувна промисловість, виробництво озброєнь, туризм, легка промисловість, сільське господарство, Заохочується розвиток галузей мікроеяектроніки і виробництво персональних комп'ютерів.
Відповідно до класифікації ООН Бразилія відноситься до групи "нових Індустріальних держав" ї входить по обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП) у "десятку" провідних країв світу. Бразилія країна з досить стабільною економікою, темпи росту якої в середньому досягають 3-4% у рік (виключення: 1998 -1999 р. - внаслідок Азіатської кризи, 2001 р, - вилив аргентинської кризи, спаду економічної активності в Японії і США, енергетична криза в країні). У 2004 р. обсяг ВВП -466 млрд. дол. Темп приросту- ВВП - 1,4%.
У Бразилії' проживає близько 175 мли. чоловік: ва кожні 100 жінок приходиться 97.3 чоловіка. Частка міського населення - 81,2% . Коефіцієнт дитячої смертності - 38 дітей на 1000 чіл. Середня тривалість -життя 64 - 72 р. Етнічний склад населення Бразилії: білі -5-5%, метиси і мулати 38%, чорношкірі 6%, інші 1%. Від 80% до 90% населення Бразилії - католики.
Республіка Еквадор, країна в Південній Америці, що межує на півночі з Колумбією, сході і півдні з Перу, на заході омивається Тихим океаном; площа 270670 кв. км.Порівняно найслабше економічно розвинута країна, орієнтована на експорт сировини.
Важливим сектором економіки є сільське господарство, в якому зайнято 30% працездатного населення країни. Переважає натуральне господарство. 1% великих землевласників належить 40% усіх оброблюваних земель, але обробляється менше 10% території країни і ще 10% використовується під пасовища. Поширені експортні культури – банани, кава, какао, які культивуються на Сході у прибережній зоні (Кості). Банани й какао вирощують у низинах з теплим і вологим кліматом, каву — на нижніх схилах Анд, де клімат прохолодніший і сухіший. У долинах також вирощують цукровий очерет, цитрусові. В Андах вирощують ячмінь, пшеницю, кукурудзу, картоплю й городину, а також розводять велику рогату худобу та овець.
Еквадор має у своєму розпорядженні незначні родовища золота, срібла, цинку й міді. В 1972 році були розвідані величезні запаси нафти, щорічний видобуток Кокуенка Еквадорторой тепер становить біля 16 мільйонів тон. На нафту припадає понад половину всього експорту країни.
Видобуток нафти сприяв розвитку сталеливарної, нафтохімічної й цементної промисловості. Інші галузі пов’язані з виробництвом продуктів харчування, тканин, рибальством і лісозаготівлею та лісоперобкою. Основні промислові центри — Кіто, Куенка й Гуаякіль. 45% електроенергії виробляється ТЕС, інша – ГЕС. Більша частина водних ресурсів (в Андах) не використовується. Постійно росте роль туризму.
В цілому економіка Еквадору є експортноорієнтованою, головними товарами вивозу є: банани, какао, кава, рис, цукор, фрукти, бальсове дерево, риба, нафта. Промисловість, навпаки, орієнтована в основному на внутрішній ринок.
Відносно Еквадору, наведемо можливі напрямки удосконалення експортно-імпортного потенціалу Еквадору. В комплексі економічних заходів щодо стимулювання зовнішньої торгівлі Еквадору найбільш ефективним засобом є фінансове сприяння держави вітчизняним експортерам, в тому числі із залученням коштів державного бюджету, яке передбачає використання механізмів кредитування експорту, страхування експортних кредитів, надання державних гарантій. При цьому заходи щодо стимулювання експорту за рахунок коштів держбюджету повинні відповідати нормам і вимогам СОТ, що визначають прийнятий в світовій практиці порядок надання державної підтримки експорту. Враховуючи сучасний стан економіки і актуальність проблем розвитку зовнішньоторговельного потенціалу країни, домінантними завданнями в галузі фінансового сприяння експорту є:
· надання державою гарантійних зобов’язань щодо кредитних ресурсів, які залучаються уповноваженими банками для забезпечення обіговими коштами виробництв і організацій, орієнтованих на експорт своєї продукції;
· надання державних гарантійних зобов’язань і страхування експортних кредитів від комерційних та політичних ризиків для забезпечення захисту експортерів.
· В рамках подальшого розвитку і удосконалення механізму фінансової підтримки вітчизняних експортерів доцільно вивчити питання щодо можливості кредитування за участю держави орієнтованих на експорт науково-дослідних та експериментальних робіт, освоєння наукоємної і високотехнологічної продукції, закупівлі обладнання для розвитку експортного виробництва (кредити та тривалий період в залежності від терміну окупності проектів), а також кредитування виробництва експортної продукції з тривалим циклом виготовлення, включаючи закупівлю сировини і матеріалів, які не виробляються в Еквадорі.
Серед інших напрямків фінансового сприяння, що можуть спричинити значний стимулюючий вплив на вітчизняний експорт, доцільно розглянути можливість застосування на практиці наступних заходів:
· надання державних гарантій банкам, що фінансують експортні поставки на основі комерційного кредиту;
· забезпечення гарантій щодо кредитів для участі в міжнародних тендерах та торгах;
· страхування операцій з освоєння зовнішніх ринків;
· надання зв’язаних кредитів країнам-імпортерам продукції (як це практикують Ексімбанки Німеччини, Японії та інших країн).
Враховуючи хронічний дефіцит держбюджету, найбільш доцільним на сучасному етапі, на нашу думку, є здійснення, насамперед, заходів із стимулювання вітчизняного машинотехнічного експорту.
З метою організації системи страхування експортних кредитів і надання державних гарантій назріла потреба створення в країні спеціального експортно-імпортного товариства. Такі товариства з допомогою механізму перерозподілу ризиків серед страхових компаній (в т.ч. і закордонних) змогли б підвищити вірогідність повернення державних експортних кредитів, а також забезпечити поповнення власних коштів, які в майбутньому можна було б використати для експортного страхування в умовах обмеженої державної підтримки, а потім і взагалі без неї.
Одним із найважливіших напрямків підтримки експорту, особливо товарів з високим ступенем обробки, є використання важелів податкового регулювання. В зв’язку з цим в процесі удосконалення діючої податкової системи Еквадору в напрямку підсилення її стимулюючого впливу на вітчизняних продуцентів доцільно вивчити та апробувати можливі форми податкового заохочення експортерів для внесення відповідних коректив у існуючі законодавчі акти, в тому числі:
· відміна ПДВ на вироби, що виготовляються з ліцензіями як для зовнішнього, так і внутрішнього ринку. Без цього, як правило, ліцензійна продукція машинобудування не стане конкурентоспроможною (в порівнянні з витратами виробництва у ліцензіара вітчизняне підприємство - ліцензіат несе додаткові витрати по сплаті ПДВ та мита на імпортні комплектуючі);
· розробка комплексу заходів щодо зниження непрямого оподаткування експорту послуг і приведення механізму регулювання його у відповідність з вимогами СОТ;
· звільнення експортерів від сплати податку на рекламу експортних товарів;
· зниження розмірів державного мита при розгляданні в арбітражних судах позовів, пов’язаних з виробництвом та наступним експортом товарів і послуг.
В подальшому в міру покращання економічної ситуації в країні, з’явиться можливість вжиття ряд заходів, спрямованих на укріплення закордонної інфраструктури по збуту та обслуговуванню експортного устаткування (створення збутових фірм, дилерської мережі, сервісних центрів тощо).
Крім того, доцільно дослідити можливості стимулювання використання промислового устаткування для виробництва експортної продукції шляхом зниження ставки податку на майно чи за допомогою його часткової компенсації через зменшення інших обов’язкових платежів.
Враховуючи, що до вартості закордонних поставок обладнання та матеріалів входять значні транспортні витрати, які істотно перевищують міжнародні показники і призводять до зниження конкурентоспроможності української експортної продукції, необхідно продовжувати роботу щодо удосконалення існуючої системи транспортних тарифів.
На сучасному етапі економічних перетворень важливого значення набувають цілеспрямовані зусилля держави щодо удосконалення нормативної бази, організаційного та іншого забезпечення експортної діяльності українських продуцентів.
З послабленням втручання держави у підприємницьку діяльність, в тому числі в сферу зовнішньої торгівлі, істотно збільшується роль посередницьких (неадміністративних) форм її участі в реалізації загальнонаціональних цілей і задач в цій галузі.
Проблема розвитку та реалізації зовнішньоторговельного потенціалу Еквадору вимагає також докорінного поліпшення інформаційного забезпечення зовнішньоторговельної діяльності. Першочерговим завданням в цьому напрямку є створення системи зовнішньоторговельної інформації. Для ефективного функціонування даної системи буде потрібно сформувати розгалужену мережу інформаційно-консультативних служб, які змогли б забезпечити оперативне надання зовнішньоторговельної інформації у зручній для клієнта формі.
Для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на зовнішніх ринках великого значення набуває організація в країні ефективної системи сертифікації експортної продукції. Наприклад, як варіант, можна рекомендувати створення в країні державної інспекції з якості експортних товарів. Ця установа змогла б не тільки служити бар’єром на шляху проникнення недоброякісної продукції на зовнішні ринки, але і сприяла б випуску конкурентноспроможної продукції з урахуванням сучасних вимог іноземних споживачів до її якості. Важливим аспектом цієї діяльності є участь Еквадору в роботі міжнародних та регіональних організацій із сертифікації з метою взаємного визнання результатів іспитів експортованої продукції.
При значній кількості антидемпінгових розслідувань відносно українських експортерів (як це сьогодні має місце з хімічною та металургійною продукцією) доцільно встановлювати тісні робочі контакти уповноважених державних структур конфліктуючих сторін, які дозволять запобігти ескалації конфлікту і введенню компенсаційних мит. При цьому в сучасних умовах потрібно активізувати діяльність щодо роз’яснення, переконання, а за необхідності і примушення вітчизняних експортерів додержуватися загальноприйнятих правил поведінки на світовому ринку і тим самим уникати багатьох торговельних суперечок та протидій українському експорту [9].
Крім того, назріла потреба створення в країні Центру сприяння доступу національних експортерів на зовнішні ринки, який виконував би юридично-консультативні функції і тим самим сприяв би національним експортерам в вирішенні проблем, з якими вони стикаються в роботі на зовнішніх ринках (антидемпінгові процедури, захисні та інші заходи), аналізував би умови угод та контрактів економічних операторів, що мають нам