Протидія законній господарській діяльності (ст. 206 кк)

Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок здійснення господарської діяльності, покликаний забезпечити стабільність господарського обороту, свободу підприємництва і дотримання засад добросовісної конкуренції, права і законні інтереси підприємців. Додатковими безпосередніми об’єктами виступають право власності, життя і здоров’я особи, встановлений порядок здійснення службовою особою своїх повноважень.

Обов’язковою ознакою розглядуваного складу злочину є потерпілий – це особа, яка здійснює законну господарську діяльність, контролює її і яка здатна самостійно прийняти рішення або істотно вплинути на прийняття рішення про припинення або обмеження такої діяльності, про укладення чи неукладення угоди (наприклад, громадянин, який займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, фермер, керівник приватного підприємства, особа, яка входить до складу виконавчого органу господарського товариства). Господарська діяльність, якій протидіє винний, має бути законною.

Об’єктивна сторона злочину полягає у діях винного, які характеризуються поєднанням двох складових. По-перше, це протиправна вимога, зміст якої визначений альтернативно і включає в себе вимогу: а) припинити займатися господарською діяльністю; б) обмежити таку діяльність; в) укласти угоду, виконання якої здатне заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю; г) не виконувати укладену угоду, що може потягти за собою такі ж негативні наслідки. По-друге, це погроза насильства над потерпілими чи близькими йому особами або погроза пошкодження чи знищення їхнього майна. Під особами, близькими для потерпілого, потрібно розуміти близьких родичів та інших осіб, життя, здоров’я та благополуччя яких не є байдужим для потерпілого. Погроза насильством визнається ознакою основного, кваліфікованого, та особливо кваліфікованого складів злочину. Обидві складові мають бути встановлені при кваліфікації злочину.

Злочин визнається закінченим з моменту пред’явлення однієї з вказаних вимог, поєднаних з відповідною погрозою, незалежно від того, чи вдалося винній особі змусити потерпілого вчинити або не вчинити бажані для неї дії.

Вимога припинення зайняття господарською діяльністю означає вимогу негайно або через деякий час повністю припинити таку діяльність (ліквідувати юридичну особу – суб’єкт господарювання, продати іншій особі належні потерпілому корпоративні права тощо).

Вимога обмежити господарську діяльність може полягати у примушуванні потерпілого, зокрема, до: припинення певного напряму господарської діяльності; зменшення обсягу продажу товарів, припинення або обмеження ділових зв’язків з іншими суб’єктами господарської діяльності тощо.

Вимога укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, охоплює примушування до укладання цивільно-правових, трудових договорів та інших угод, які пов’язані із встановленням, зміною або припиненням прав і обов’язків учасників господарського обороту.

Угодою, укласти яку вимагає винний, може бути, примушування до укладення правочину щодо купівлі або продажу товарів за завищеними або заниженими цінами; до економічно невигідного кредитного договору або правочину з тим суб’єктом господарювання, з яким потерпілий не бажає мати справи тощо.

Вимоги, перераховані у ст. 206 КК, розглядаються як протидія законній господарській діяльності лише за умови відсутності у вчиненому ознак вимагання. Наприклад, вимаганням, а не протидією законній господарській діяльності потрібно визнавати поєднану з відповідною погрозою вимогу безоплатно передати іншій особі корпоративні права, належні потерпілому, або фіктивно зарахувати на роботу особу і незаконно виплачувати їй грошові кошти начебто у вигляді зарплати.

Погроза насильства над потерпілим або близькими йому особами як спосіб протидії законній господарській діяльності означає погрозу негайно або у майбутньому застосувати фізичне насильство. Погроза пошкодження чи знищення майна має місце у тому разі, коли вона стосується: 1) майна, яке належить потерпілому або його близьким на праві приватної власності; 2) майна, що перебуває в їхньому віданні чи під їх охороною. Фактичне знищення або пошкодження майна в процесі протидії законній господарській діяльності залежно від тяжкості суспільно небезпечних наслідків потребує кваліфікації за ч. 2 або ч. 3 ст. 206 КК.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 206 КК, визнається закінченим з моменту пред’явлення однієї із вказаних вимог, поєднаних з відповідною погрозою, незалежно від того, вдалося чи ні винній особі змусити потерпілого вчинити або не вчинити бажані для неї дії.

Суб’єктом злочину визнається фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку. Частина 3 ст. 206 КК передбачає спеціального суб’єкта – службову особу.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та спеціальною метою: домогтися припинення господарської діяльності або її обмеження, укладання угоди чи її не виконання

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 206 КК) є: 1) повторність; 2) вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб; 3) погроза вбивства чи тяжких тілесних ушкоджень; 4) застосування насильства, що не є небезпечним для життя і здоров’я; 5) пошкодження чи знищення майна.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 206 КК) є: 1) вчинення злочину організованою групою; 2) використання службовою особою службового становища; 3) застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я; 4) заподіяння великої шкоди; 5) спричинення інших тяжких наслідків.

Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Під тяжкими наслідками розуміють заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, заподіяння смерті або доведення до самогубства.