Євровалютний міжбанківський ринок
Операції між банками. Укладення капіталу в головних конторах та філіалах банків в інших країнах для фінансування позик банківським установам.
Учасники: банки, грошові брокери, центральні банки, керівні грошово-кредитні установи, великі корпорації.
Функції:
розподільча;
хеджування;
забезпечення зручного механізму надання позик для корекції статей балансу;
забезпечення руху коштів через названий ринок.
Інструменти: міжбанківські депозити (короткострокові вклади з фіксованими ставками (строки: 3 місяці та менше, 6 місяців, 1 рік).
Процентні ставки на євровалютному міжбанківському ринку є конкурентними. Різниця між ставками процента на центральних та внутрішніх ринках усувається за допомогою арбітражу за короткий термін, оскільки учасники ринку досить оперативно отримують інформацію про несприятливі зміни на ринках. Міжбанківська маржа є або дуже низькою або її взагалі немає. Євродоларовий арбітраж міжнародного міжбанківського ринку класифікують як зовнішній та внутрішній, залежно від напрямку руху коштів.
Ризики, що несуть банки-учасники міжбанківського ринку:
неплатоспроможності;
ринковий;
пов’язаний з діяльністю в одній країні;
валютний;
ліквідності;
виникнення кризи;
політичний.
Євровалютне кредитування
Більша частина євровалютних кредитів деномінована в доларах. Використовується декілька форм євровалютних синдикованих кредитів. Зміни умов на ринку також впливають на строки євровалютних кредитів. За один період строки становлять 10 років, за інший — 3 роки.
Синдиковані кредити (Європа)
Організатор | Кількість у 1-й половині 1998 р. | Кількість у 1997 р. | Сума (млрд дол.) у 1-й половині 1998 р. | Сума (млрд дол.) у 1997 р. |
Barclays capital | 64,2 | 22,7 | ||
Chase Manhatten | 62,0 | 14,9 | ||
Deutsche Bank | 59,8 | 20,5 | ||
Greenwich NatWest* | 49,9 | 17,4 | ||
Citicorp | 49,4 | 17,1 | ||
JP Morgan | 41,7 | 15,6 | ||
UBS | 40,2 | 14,6 | ||
HSBC | 38,0 | 25,4 | ||
ABN AMRO | 36,4 | 17,6 | ||
CSFB | 25,2 | 12,8 |
* До 1998 р. — NatWest Markets.
Джерело: The IFR Top 250, 1998, IFR Publishing.
Синдикований кредит (СК) — кредит, наданий синдикатом банків. При цьому ризики, пов’язані з невиконанням обов’язків, розподіляються між учасниками синдикату.
Синдикація — група банків, що об’єдналися для участі в кредиті одного позичальника. Головна мета — розподіл ризику між учасниками. При цьому кожен банк несе самостійну відповідальність за свою частину наданого кредиту
Банки надають СК для того, щоб знизити ризик, пов’язаний з позичанням грошей у суспільному секторі.
Синдикація виконує низку функцій, а саме:
дає змогу банкам брати участь у наданні позик, незалежно від свого розміру;
усі банки-учасники такої операції несуть ризики та отримують прибуток;
дає змогу позичальнику отримати великий кредит, який не може бути наданий одним кредитором.
Форми єврокредитів:
Класичні синдиковані єврокредити.
Довгострокові кредити на велику суму передбачають створення спеціальної структури. Керівник банку є лід-менеджером, що формує банківський синдикат та визначає умови кредиту за участі позичальника. Члени синдикату беруть на себе зобов’язання надати частину кредиту.
Єврокредити з обмовкою про валютний опціон.
Позичальнику надається можливість вибору валюти погашення боргу (однієї або кількох) за настання строку платежу. Наявність цієї обмовки дає змогу позичальнику відобразити прибуток та витрати грошових коштів у єдиній валюті й уникнути валютного ризику.
Вартість єврокредитів:
комісійні;
банківська маржа;
процентна ставка за кредитами;
податки.
Процес організації кредиту:
попередні переговори;
лист про зобов’язання;
угода про кредит (звичайна або відновлювана);
угода про участь;
угода про перепоступки.
Рис. 19. Організація синдикованого займу: огляд [2, с. 166]
Ризики в разі синдикованого кредитування [2, с. 167]