ТЕМА 7. Системи табличного оброблення даних

1. Основні поняття та можливості використання табличного процесора. Елементи електронної таблиці.

2. Огляд інтерфейсу табличного процесора Microsoft Excel. Рядок формул. Технологія роботи з робочими аркушами.

3. Типи даних в Excel та числові формати. Введення даних до комірок та редагування їх вмісту. Вікно «Формат клітинок», його вкладки.

4. Застосування формул та функцій в табличному процесорі Microsoft Excel. Відносні та абсолютні посилання на адреси комірок. Автозаповнення та автонумерація.

5. Створення діаграм та графіків на основі табличних даних.

1. Основні поняття та можливості використання табличного процесора. Елементи електронної таблиці.

1.1. Табличний процесор (або електронна таблиця) – це пакет програм, призначений для:

- розрахунків різного роду;

- проведення аналізу даних (пошуку, сортування, фільтрація даних);

- отримання зведених таблиць;

- створення бази даних;

- побудови діаграм і графіків за даними таблиць;

друкування створених таблиць і звітів;

- тощо.

Вони мають великий набір математичних, статистичних та інших функцій, з деякими з яких ми з Вами познайомимось.

Розглядати будемо на прикладі програми – табличного процесора MS Excel, який входить у програмний пакет MS Office. Можливо ви погодитесь, що це не буде складно, бо програми пакету Office мають схожі інтерфейси, тобто зовнішній вигляд і всі їх об’єднують загальні принципи роботи.

Нагадаю, що текстовий процесор, засіб створення презентацій, які ми розглядали, і табличний процесор, до вивчення якого приступаємо, і систему управління базами даних, яку вивчатимемо у майбутньому, у першу чергу, призначені для обробки даних. Основні операції, які ми виконуємо над даними це:

- введення

- редагування

- копіювання

- переміщення

- знищення

- форматування.

Потрібно відмітити, що всі ці операції у різних програмах пакету MS Office виконуються аналогічно. Тому більшість однакових з іншими програмами команд стрічки будуть виконуватись подібно.

Таким чином, Microsoft Excel є інтегрованим програмним продуктом, який включає не тільки можливості стандартної електронної таблиці, а й інструменти для опрацювання тексту, створення ділової графіки, роботи з базами даних тощо. За допомогою Excel можна виконувати математичні, фінансові, бухгалтерські та інші розрахунки, проводити статистичний аналіз та вибірку потрібних даних, прогнозувати поведінку даних за певних умов, створювати графіки та діаграми за даними таблиці тощо. При цьому можуть використовуватися не тільки самостійні таблиці, але і сукупність таблиць, що пов'язані між собою. Внесення змін у дані однієї з таких таблиць у свою чергу автоматично впливає на значення даних в інших таблицях.

1.2. Елементи електронної таблиці

При завантаженні програми табличного процесора відкривається файл, який містить кілька (3) робочих листів з Електронною таблицею.

У програмі Excel електронна таблиця називається робочим листом (аркушем), а сукупність робочих листів, розміщених в одному файлі – робочою книгою. (Обговорити вживання терміну документ у даному аспекті). Файл, створений програмою Excel має розширення .xls у Office 2003 і .xlsx у Office 2007 і вище.

Зупинимось детальніше на елементах ЕТ. Електронна таблиця, як і звичайна, складається з рядочків і стовпчиків, на перетині яких утворюється – комірка (ячейка, клітинка, чарунка, вічко).

Комірка – мінімальна структурна одиниця ЕТ, вона має вказівник комірки (табличний курсор), – рамку, за допомогою якої назначається активна (поточна) комірка. У будь-який момент часу активна тільки одна комірка. У неї можна вносити дані і виконувати над нею операції. Вказівник комірки можна переміщувати з допомогою миші або клавіш управління курсом.

До складу книги може входити від одного до багатьох листів. Максимальна їх кількість лімітується обсягом оперативної пам’яті. У попередніх версіях було до 256 листів. Їх можна “виривати” і “вставляти”.

А скільки ж елементів містить один лист? Стандартна таблиця Excel має 1048576 (65536) рядків і 16384 (256) стовпців.

Рядки таблиці ідентифікуються числами від 1 до 1048576 (65536), а стовпці – літерами латинського алфавіту від A до Z, від AA до AZ, від BA до BZ, від IA до IV, від XFA до XFD. Відповідно кожна комірка таблиці має свою адресу та ім’я, яке задається послідовністю заголовку стовпця і номера рядочка, на перетині яких знаходиться комірка.

Наприклад: A1, IV65536, XFD16384, С6, В14, XFD1048576.

Також для комірки характерні її вміст і значення. Про них – пізніше.

В Excel адресуються не лише окремі комірки таблиці, а й діапазони (інтервали, блоки) комірок (обговорити значення і вживання даного терміну у різних сферах).

Діапазон комірок може включати частину рядка, частину стовпця або блок сусідніх комірок.

Наприклад: А3:F3 – діапазон комірок, який включає частину рядка 3 з шести комірок.

D8:D11 – діапазон комірок, який включає частину колонки D з 4 комірок.

С1:F11 – діапазон комірок, який включає блок комірок, заданий адресами лівої верхньої та правої нижньої комірок з 44 комірок.

Блокам можна надавати імена, які потім вживатимуться у формулах.

Стандартна ширина стовпця, що призначається системою за замовчуванням, дорівнює 9 позиціям (символам). Вона може змінюватись користувачем від 1 до більш, ніж 32000 символів.

2. Огляд інтерфейсу табличного процесора Microsoft Excel. Рядок формул. Технологія роботи з робочими аркушами.

А тепер перейдемо до вивчення елементів вікна MS Excel. І для початку нам потрібно завантажити програму одним із способів. Пригадаємо як завантажували програму Word.

- Пуск–Выполнить–Обзор.

С:\ Program Files \ Microsoft Office\ Office 14\ Excel.exe

- Через ярлик на робочому столі (пригадати, як створювали).

Ці ж способи актуальні і для завантаження програми Excel.

При будь-якому способі завантаження відкривається вікно програми, у якому відображений робочий лист.

Давайте пригадаємо, що ми бачимо (можна опиратись на знання, отримані з попередніх тем).

2.1. Інтерфейс табличного процесора Microsoft Excel

1. Рядок заголовку, на рівні якого знаходяться:

1.1 кнопка системного меню програми

1.2. панель швидкого доступу (у лівому верхньому куті)

1.3. назви програми та поточного документу (власне у рядку заголовку)

1.4. кнопки управління розмірами вікна програми (у правому верхньому кутку).

2. Стрічка, яка включає:

2.1. вкладки:

Файл, Главная, Вставка, Разметка страницы, Формулы, Данные, Вид;

2.2. кнопки:

згортання/розгортання команд стрічки ,

виклику довідки ,

управління розмірами вікна документу справа.

(Давайте поглянемо, які вкладки подібні до програми Word, а які відрізняються?)

2.3. На вкладках стрічки розміщені команди та панелі інструментів за групами.

Наприклад, вкладка Главная містить групи:

Група Шрифт на вкладці Главная

2.4. запускачі діалогових вікон , натискання на які лівою кнопкою миші, відкриє відповідне діалогове вікно.

3. Рядок формул.

У ньому зліва міститься –

4. – інструмент «Вствить функцию» для виклику відповідного діалогового вікна.

5. Ще лівіше – вікно з поточною адресою вказівника миші.

6. Робоча область (зона) містить:

6.1. Рядок з заголовками стовпців.

6.2. Стовпчик з номерами рядків.

6.3. Полоси прокрутки: вертикальна, горизонтальна.

6.4. Рядок, який містить ярлички листів (панель ярликів)

.

7. Рядок Стану

2.3. Технологія роботи з робочими аркушами

2.3.1. Навігація аркушем

Вказівник комірки (курсор таблиці) можна переміщувати по аркушу (листу) за допомогою:

миші – клацання ЛКМ по відповідній комірці

клавіатури – клавіші управління курсом

занесенням адреси у вікно поточної адреси

.

Спробуйте всі три способи і переконайтесь у цьому.

Щоб побачити невидимі частини аркуша – використовуйте скролери (полоси прокрутки –вертикальний і горизонтальний).

2.3.2. Навігація книгою

Перемішення по аркушах всередині робочої книги можна здійснювати, використовуючи:

1. Панель ярликів, у якій можна або клацати ЛКМ по ярлику листа або використовувати скролер ярликів.

Натискаючи по ярликах, можна переходити від аркуша до аркуша усередині робочої книги.

Для прокручування ярликів використовуються кнопки:

	– перехід до першого аркуша;
	– перехід до попереднього аркуша;
	– перехід до наступного аркуша;
	– перехід до останнього аркуша;
	– створення нового аркуша.

2. Контекстне меню скролера ярликів – вибирати відповідну назву аркуша

3. Клавіатуру – комбінації клавіш Ctrl–PgUp, Ctrl–PgDown.

2.3.3. Прийоми роботи з робочими листами:

- перейменування робочих листів (ім’я до 31 символу)

1 спосіб: за допомогою стрічки (Главная – Ячейки –Формат – Переименовать лист).

2 спосіб: контекстне меню ярлика листа (ПКМ – Переименовать);

3 спосіб: подвійне клацання ЛКМ по ярлику листа;

- переміщення робочих листів.

1 спосіб: за допомогою стрічки (Главная – Ячейки –Вставить – Переместить или скопировать лист).

2 спосіб: за допомогою миші (ЛКМ перетягуємо за ярлик листа);

3 спосіб: контекстне меню ярлика листа (ПКМ – Переместить/ скопировать…).

Аналогічно виконується операція копіювання, лише ставиться прапорець «Создавать копию», або затискається клавіша CTRL при виконанні цієї дії за допомогою миші.

- У цьому ж розділі можна змінювати колір ярлика робочого листа.

- додавання робочих листів;

1 спосіб: за допомогою стрічки (Главная – Ячейки –Вставить – Вставить лист).

2 спосіб: контекстне меню ярлика листа (ПКМ – Добавить – Лист);

3 спосіб: відповідний засіб на панелі ярлика (Комбінація клавіш Shift – F11).

- видалення (вилучення) листів (операція незворотня);

1 спосіб: за допомогою стрічки (Главная – Ячейки –Удалить – Удалить лист).

2 спосіб: контекстне меню ярлика листа (ПКМ – Удалить).

- виділення групи робочих листів (з метою виконання однакових дій на кількох листах);

суміжних – Shift + ЛКМ по ярличку листа;

несуміжних – Ctrl + ЛКМ по ярличку листа;

якщо необхідно виділити всі листи – контекстне меню ярлика листа (ПКМ – Выделить все листы);

Зняти виділення можна клацаючи ЛКМ по відповідним ярликам листа.

- Використовуючи контекстне меню ярлика або стрічку (Главная – Ячейки – Формат – Скрыть или отобразить) можна приховувати або відображати відповідні листи.

3. Типи даних в Excel та числові формати. Введення даних до комірок та редагування їх вмісту. Вікно «Формат клітинок», його вкладки.

3.1. Типи даних в Excel та числові формати

Поговоримо про дані, з якими працює Excel.

Обговорити походження назви Excel.

Комірка може містити:

- числа. включаючи дату і час;

- текст;

- формулу;

- бути порожньою.

1.1. Основні форми числа (пригадаємо з математики, попередніх тем):

- ціле;

- дійсне;

- натуральне (з експонентою, експоненціальна форма);

- дробове (звичайні дроби).

Для запису цілого числа допустимо використовувати числа 0 – 9, знаки “ + “, “ – “.

Дійсне (десяткове) число включає додатково крапку, яка розділяє цілу і дробову частини.

Число з експонентою (експоненціальна, нормальна форма) складається з мантиси і порядку, розділених латинською літерою E. Мантиса – ціле або дійсне число, порядок – ціле.

Число з експонентою трактується, як мантиса, помножена на 10 у степені, що дорівнює порядку.

Для введення дробового числа слід ввести цілу частину числа, потім символ пропуску, далі чисельник, символ “/” і знаменник. Якщо ціла частина числа відсутня, то на її місце ввести 0.

Наприклад:

1 – ціле число;

3.0 – дійсне;

3Е05 –експоненціальна форма = 3*10^5;

5 ½ – дробове = 5 ½;

0 ¾ – дробове = 0 ¾.

Дата вводиться у форматі:

ДД / ММ / РРРР

Час вводиться у форматі:

ГГ: ХХ: СС.

Можна поєднати в одній чарунці дату і час.

Різні формати числа, а також дати і часу знаходяться на вкладці «Число» діалогового вікна «Формат ячеек…»

1.2. Якщо дані вводяться не у форматі числа, то Excel сприймає їх як текст. Якщо програма може інтерпретувати (розпізнати) введені дані як число або формулу, то спочатку необхідно ставити апостроф (якщо – як адресу комірки – то взяти в лапки).

Наприклад:

запис 1234 Excel сприйме як число, а запис ’1234 Excel сприйме як текст.

запис А1 (англ.) Excel сприйме як адресу комірки, а запис «А1» Excel сприйме як текстову константу.

3.2. Введення даних до комірок та редагування їх вмісту

Прийоми роботи з комірками:

- Виділення комірок або групи комірок:

1 спосіб: мишкою – метод протягування;

2 спосіб: клавіатура – комбінації клавіш shift + клавіші із стрілочками;

3 спосіб: введенням необхідного діапазону(ів) у вікні із зображенням поточної адреси комірки і натисненням клавіші enter.

Крім того, можна виділяти несуміжні діапазони комірок, наприклад, мишкою з утриманням клавіші Ctrl.

У суміжних діапазонах між комірками немає проміжків і діапазон має форму прямокутника, а у несуміжних проміжки можуть бути. Несуміжні діапазони складаються з декількох суміжних і позначаються їхніми адресами, розділеними крапкою з комою, наприклад, А1:С6; К3; F5:G7.

Комірки виділеного діапазону відображаються інверсним кольором, за винятком активної комірки, яка зберігає звичайний колір і рамку.

Приклад: на малюнку показаний несуміжний діапазон A2:A4;B3;C4:C5;D3

Для зняття виділення слід клацнути мишею на комірці, яка знаходиться поза виділеним діапазоном.

- Виділення рядків (стовпчиків) здійснюється клацанням ЛКМ по заголовку рядка (стовпчика).

Також можна виділяти несуміжні діапазони рядків (стовпчиків), наприклад, мишкою з утриманням клавіші Ctrl.

Є ще можливість присвоєння імені блоку комірок.

- Введення (редагування) тексту у комірці:

1 спосіб: безпосереднє введення;

2 спосіб: рядок формул з подальшим натисненням клавіші Enter;

3 спосіб: подвійним клацанням ЛКМ по комірці;

4 спосіб: натиснення клавіші F2.

3.3. Вікно «Формат клітинок», його вкладки

Для операції форматування даних, комірок і діапазонів комірок можна використовувати:

Інструменти стрічки

Контекстне меню

Діалогове вікно «Формат ячеек…»

4. Застосування формул та функцій в табличному процесорі Microsoft Excel. Відносні та абсолютні посилання на адреси комірок. Автозаповнення та автонумерація.

4.1. Застосування формул та функцій в табличному процесорі Microsoft Excel

4.1.1. Формула починається із символу “=“ і являє собою сукупність операндів, з’єднаних знаками математичних і логічних операцій і круглих дужок.

Операндом може бути число, текст, логічне значення, адреса комірки, функція.

Знаки математичних операцій: +, -, *, /, ^.

Знаки логічних операцій: >, <, >=, <=, =, <> або ><.

Круглі дужки вживаються для зміни порядку дій у формулі (повторити з математики та попередньої теми пріоритетність математичних операцій).

Якщо в результаті введення числа або обчислень за формулою комірка заповнюється символами “ # “, то це означає, що ширина колонки недостатня для виведення значення. Що робити? Можна розширити комірку або зменшити шрифт у комірці.

Наприклад:

C1 = A1+ B1

Написати аналогічні формули для інших математичних операторів.

4.1.2. Формулу можна вносити:

безпосередньо у комірку, або

використовуючи рядок формул з подальшим натиснення клавіші enter.

Коли курсор встановлений у рядку формул, лівіше від інструмента – вставка функции – з’являються ще два інструменти: – ввод; – отмена.

Коли у рядку формул набрати = змінюється вікно з адресою поточної комірки . Замість нього з’являється список функцій .

Натиснувши на значок , побачимо список з 10 функцій, які використовувались останніми

Докладніше про це поговоримо у 4-му питанні.

4.1.3. Поняття функції в MS Excel. Значення помилок.

Ми з Вами раніше говорили про обчислення в Excel за допомогою формул. Формули вводяться вручну. Але Excel має велику кількість стандартних функцій.

4.1.3.1. Функція має ім’я і список аргументів у круглих дужках, розділених знаком ;

Аргументами можуть бути числові та текстові константи, адреси комірок, діапазони комірок.

Для виклику майстра функцій можна скористатись:

- 1. натиснути кнопку f_х (Мастер функцій) лівіше рядка формул

- 2. стрічкою – вкладка Формулы – Вставить функцию;

- 3. Вибрати рядок «Добавить функцию» у списку, що відкривається, замість адреси поточної комірки.

У будь-якому випадку відкривається перше діалогове вікно майстра функцій. Тут вибираємо категорію і вид функції і натискаємо кнопку „ОК”.

У другому вікні діалогу вказуємо аргументи і натискаємо кнопку „ОК”.

При редагуванні функції у комірці аргументи пишуться через знак ;

Всі функції умовно поділені на категорії:

Ми не будемо детально зупинятися на кожній категорії. Детальніше познайомимося з математичними, статистичними, логічними функціями. А ви самостійно можете освоювати інші категорії.

Розглянемо деякі стандартні функції.

Статистичні:

МАКС (число 1; число 2; ...) – повертає максимальне значення із списку аргументів до 30 чисел.

Є аналогічна функція МИН.

МИН (число 1; число 2; ...) – повертає мінімальне значення із списку аргументів до 30 чисел.

Наприклад:

МИН (3; G1; MAKС(B4:B10))

Дана функція має вибрати мінімальне значення серед таких:

З – числова константа:

G1 – значення комірки G1

МАКС (В4:В10) – максимальне значення з представленого діапазону.

Функція МАКС в даному випадку є вкладеною (внутрішньою), а МИН – зовнішньою.

Щоб викликати ще одне діалогове вікно майстра функцій:

встановлюємо курсор у вікно «Число 3»;

натискаємо на значок

у списку, що розкривається, обираємо необхідне.

У вікні, що відкриється, вносимо внутрішню функцію і натискаємо ОК.

Розглянемо ще деякі статистичні функції.

СРЗНАЧ (число 1; число 2; ……..) – рахує середнє арифметичне аргументів.

СЧЕТ (значення 1; значення 2; ....) – рахує кількість чисел у списку аргументів.

СЧЕТЕСЛИ

СЧИТАТЬПУСТОТЫ – законспектувати самостійно

.

З багатьма математичними, у т.ч. тригонометричними функціями ви знайомі. Хотілося б звернути увагу на функцію

СУММ (число 1; число 2; ...) – рахує суму всіх чисел, що входять у список аргументів.

Ця функція настільки часто вживається, що винесена у вигляді значка у групі Редактировние вкладки Главная.

Якщо натиснути на значок поруч із знаком суми, побачимо список з функціями, які тільки що обговорили.

Як на вашу думку, чи є функції у математичних дій:

віднімання – не знайшла

множення – ПРОИЗВЕД

ділення – ЧАСТНОЕ, але повертає тільки цілу частину при діленні з остачею.

Хотілося б зазначити, що серед математичних функцій є ще цілий ряд функцій для роботи з матрицями. Їх назви починаються на літеру М.

І ще познайомимось з представниками логічних функцій. Їх всього 7.

ЕСЛИ, И, ИЛИ, ИСТИНА, ЛОЖЬ, НЕ – були і у попередніх версіях програми. 7-ма нова.

З представниками даних функцій ви уже знайомились у минулому. Наприклад, вивчаючи мову програмування VisualBasic, ми розглядали логічні оператори: логічне заперечення (інверсія) NOT – це наша функція НЕ, логічне множення (кон’юнкція) AND – це наша функція И, логічне додавання (диз’юнкція) OR – це наша функція ИЛИ. Крім того, у VisualBasic ви вчили оператор умовного переходу IF – це наша функція ЕСЛИ, а гілочки розгалужень “ТАК”, “НІ” – це наші функції відповідно ИСТИНА, ЛОЖЬ.

Функція ЕСЛИ має такий синтаксис:

ЕСЛИ (лог. _выражение; значение_ если_истина; значение_если_ложь)

Повертає 1-е значення, якщо аргумент лог_выражение при обчисленні дає значення ИСТИНА (так) і 2-е – якщо ЛОЖЬ (ні).

Умовно її можна зобразити так:

Розглянемо приклад 1.

Комірка А1=2 B1 =2

У комірці С1 – функція:

С1 = ЕСЛИ (А1=В1; „А1”; В1)

Результат: так як умова не виконується A1 # B1, то вибирається друге значення, тобто В1=2, отже результат С1 = 2.

Приклад 2.

С1 = ЕСЛИ(A1 >< B1; “A1”; B1)

Результат: умова виконується A1 # B1, то вибирається перше значення, тобто „А1”. Отже результат С1 = А1.

Приклад 3.

Нехай комірка G5 = 100

G10 = ЕСЛИ (G5<=100; G5*0.01; 1+(G5-100)*0.02)

Результат: у функції ЕСЛИ виконується умова, тому вибирається перше значення 100 * 0.01=1. Отже результат G10 = 1.

Приклад 4.

G5=150

G10 = ЕСЛИ (G5<=100; G5*0.01; 1+(G5-100)*0.02)

Результат: у функції ЕСЛИ не виконується умова, тому вибирається друге значення 1+(150-100)*0.02 = 1+50*0.02=2. Отже, результат G10 = 2.

Приклад 5.

G5=200

G10 = МИН (3; ЕСЛИ (G5<=100; G5*0.01; 1+(G5-100)*0.02))

Результат: у функції ЕСЛИ не виконується умова, тому вибирається друге значення 1+(200-100)*0.02 = 1+ 100*0.02= 3. Отже, результат G10 = 3.

Зауваження: функція ЕСЛИ допускає до 7 вкладених ЕСЛИ (лог_выраж; „значения”) (лог_выраж; „значения”).

3.2. Якщо при обчисленні формули сталася помилка, то в комірку виводиться повідомлення про помилку, яке починається із символу "#". Види помилок:

# дел 0 – спроба поділити на нуль або на порожню комірку;

# имя ? – формула використовує неіснуюче ім'я;

# н/д – формула посилається на чарунку з невизначеними даними;

# число! – помилка у числі, число неможливо подати в Excel;

# ссылка ! – формула посилається на неіснуючу комірку;

# знач ! – помилка при обчисленні функції.

І у попередньому питанні ми обговорили ситуацію, коли вся комірка заповнюється символами #. Що це означає?

4.2. Відносні та абсолютні посилання на адреси комірок.

Типи адрес комірок

Адреса комірки, про яку говорилось вище, є основним елементом посилання на комірку.

Можливі такі види посилань;

- відносні;

- абсолютні;

- змішані посилання.

Відносне посилання включає назву колонки і № рядка. При копіюванні формули і редагуванні листа буде модифікуватись (змінюватись).

Наприклад:

Якщо у комірці С1=А1+В1, то при переміщенні у С2=А2+В2, у D1=B1+C1 тощо.

В абсолютних посиланнях перед назвою колонки і № рядка стоїть символ $. Такі посилання не модифікуються.

Наприклад:

С1=$A$1+$B$1 D1=$A$1+$B$1

C2=$A$1+$B$1

У змішаних посиланнях абсолютною є назва колонки і відносною – номер рядка ($AA66) і навпаки (A$66). У них модифікується тільки відносна частина посилання.

Для того, щоб змінити відносні адреси на абсолютні потрібно, виділити адресу комірки у формулі і натиснути функціональну клавішу F4.

4.3. Автозаповнення та автонумерація.

4.3.1. Автозаповнення(використовується маркер автозаповнення – маленький чорний квадратик у правому нижньому кутку комірки, при наведенні на який вказівника миші перетворюється на чорний «худий» +):

Види автозаповнення:

1 текстом;

2 числами;

3 формулами.

Наприклад:

Якщо у будь-яку комірку (у даному випадку, А1) внести прізвище і протягнути маркером автозаповнення на кілька комірок вниз/вгору, то всі комірки заповняться текстом з комірки А1. Те є саме відбудеться, якщо протягнути маркер вправо/вліво.

Аналогічно виконується авто заповнення числами

З формулами трошки по-іншому.

Давайте пригадаємо: які бувають види посилань? Як змінити один вид на інший?

При автозаповненні формулами, використовуються посилання.

Наприклад:

Якщо у комірку В1 внести число 1 – протягнути на 3 комірки вниз

Результат:

протягнути на 3 комірки вправо:

Результат:

У комірку С1 внести число 2.

Результат:

У комірку D1 внести формулу – сума комірок В1 і С1.

Натиснути клавішу Enter і маркером автозаповнення комірку D1 протягнути на 5 комірок вниз. Обговорити, яке посилання працює?

Результат:	Що насправді у комірках?

Змінюємо вид посилання у комірці D1 на інший, виділивши формулу і натиснувши клавішу F4:

Результат:

Натиснути клавішу Enter і маркером автозаповнення комірку D1 протягнути на 5 комірок вниз. Обговорити, яке посилання працює?

Результат:	Що насправді у комірках?

Висновки: відмінність у роботі посилань.

4.3.2. Автонумерація:

1 спосіб: у комірку А1 внести число 1. Маркером автозаповнення, утримуючи на клавіатурі клавішу Ctrl «розтягнути» вміст комірки. Відпустити спочатку ЛКМ, потім Ctrl.

2 спосіб: у комірку А1 внести число 1. У комірку А2 внести число 2. Виділити комірки А1 і А2. Маркером авто заповнення «розтягнути» вміст виділених комірок.

3 спосіб: стрічка, вкладка Главная (група Редактирование – Заполнить – Прогрессия арифметическая). Спочатку виділити необхідний діапазон; у першій комірці діапазону має бути вказане початкове значення, а у діалоговому вікні вказати кінцеве.

Початок	Результат

Дії для досягнення:

5. Створення діаграм та графіків на основі табличних даних.

У програмі Excel термін діаграма використовується для позначення всіх видів графічного представлення числових даних.

Діаграма призначена для візуального представлення даних. За допомогою різних елементів (стовпців на гістограмі або ліній на графіку) діаграма відображає ряди числових даних у графічному вигляді. Графічний формат діаграми спрощує розуміння великих обсягів інформації і зв’язків між різними рядами даних. Діаграма також може давати загальну уяву про ситуацію, дозволяючи аналізувати представлені дані і знаходити важливі тенденції.

Отже, в основі побудови графічного зображення лежить поняття ряду даних.

Ряд даних – це група комірок з даними в межах окремого рядка чи стовпця. На одній діаграмі можна відображати декілька рядів даних.

Excel володіє широкими можливостями для побудови діаграм різних типів. Наприклад, таких:

Гістограма

Графік

Кругова

Лінійна

З областями

Точкова

Біржова

Поверхнева

Кільцева

Бульбашкова

Пелюсткова.

Це стандартні типи. А є ще цілий ряд нестандартних. Крім того, більшість з цих діаграм можна будувати у об’ємному виконанні. Який тип краще вибрати залежить від поставленої задачі.

Для того щоб створити діаграму виконуються такі кроки:

1. Виділити дані, які необхідно відобразити на діаграмі. Дані повинні розміщуватись у рядках чи стовпцях, заголовки рядків повинні знаходитись зліва від даних, а заголовки стовпців – над ними. Excel автоматично підбере оптимальний спосіб розміщення даних на діаграмі.

2. На вкладці Вставка у групі Диаграммы клікніть діаграму необхідного типу і оберіть її підтип.

Порада Щоб побачити всі доступні типи діаграм, натисніть кнопку . В результаті відкриється діалогове вікно Вставка диаграммы, в якому за допомогою стрілок можна переглядати список з типами діаграм.

При наведенні вказівника миші на діаграму будь-якого типу з’являється спливаюча підказка з її назвою.

За допомогою набору засобів Работа с диаграммами можна додавати до діаграм різні елементи, наприклад, заголовки чи мітки даних, а також змінювати зовнішній вигляд, структуру і формат діаграм.

Порада. Якщо засіб Работа с диаграммами не видно, клікніть будь-яку частину діаграми, щоб активувати її.

Подальші дії:

· На контекстних підвкладках Конструктор, Макет або Формат розміщені групи параметрів і окремі параметри, які допомагають зрозуміти, які саме елементи можна додавати і змінювати на діаграмі.

· Крім того, функції конструктора, макета і форматування доступні для окремих елементів діаграми (наприклад, її осей чи легенди). Щоб отримати до них доступ, клікніть відповідний елемент діаграми правою кнопкою миші.

Елементи діаграми:

Діаграма складається з різних елементів. Деякі з них відображаються за замовчуванням, інші можна додавати по мірі необхідності. Можна змінити вигляд елементів діаграми, перемістивши їх в інше місці чи змінивши їх розмір чи формат. Також можна знищити елементи діаграми, які не потрібно відображати.

Область діаграми (Область діаграми. Область розміщення діаграми і всіх її елементів).

Область побудови (діаграми) (Область побудови. На плоских діаграмах – обмежена осями область, що містить всі ряди даних. На об’ємних діаграмах – обмежена осями область, що містить всі ряди даних, імена категорій, підписи міток і назви осей) діаграми.

Точки даних (Елементи даних. Окремі значення, що відображаються на діаграмі у вигляді полос, стовпців, ліній, секторів, точок чи інших об’єктів, які називаються маркерами даних. Маркери даних одного кольору утворюють ряд даних.) для ряду даних (Ряд даних – набір пов’язаних між собою елементів даних, що відображаються на діаграмі. Кожному ряду даних на діаграмі відповідає окремий колір чи спосіб позначення, вказаний на легенді діаграми. Діаграми всіх типів, крім кругової, можуть містити кілька рядів даних.), відмічені на діаграмі.

Осі (Вісь. Лінія, що обмежує область побудови діаграми, яка використовується в системі координат у вибраних одиницях виміру. Вісь Y, як правило, розміщена вертикально, а вздовж неї будуються дані. Вісь X, звичайно, розміщена горизонтально, а вздовж неї будуються категорії.) категорій (горизонтальна) і значень (вертикальна), вздовж яких будується діаграма.

Легенда (Легенда. Рамка, в якій визначаються узори чи кольори рядів чи категорій даних на діаграмі.) діаграми.

Назви (Назви на діаграмах. Описовий текст, що розміщується вздовж осей чи по центру у верхній частині діаграми.) діаграми і осей, які можна використати в діаграмі.

Мітки даних (Підпис даних. Підпис з додатковими відомостями про маркер даних, що представляє одну точку даних чи значення комірки листа.), за допомогою яких можна позначати відомості точки даних у ряду даних.