Податкова система та податкове навантаження як фактор тінізації економіки

Економіка України протягом 2011-2015 рр. функціонує в умовах високого незбалансованого завищеного фіскального тиску. Сьогоднішні система оподаткування, методи збору податків та контролю за їх сплатою посилюють негативні тенденції та є основою для корупції, розвитку тіньової економіки. Це стає причиною того, що в належному обсязі не поповнюється дохідна частина бюджету, а відтак скорочуються соціальні видатки та видатки розвитку, збільшується частина невдоволеного населення. Виникає брак коштів на підтримку освіти, культури, гуманізації суспільних відносин. Отже, виникає необхідність дослідження питань, пов’язаних із впливом податкової системи на основні економічні процеси, оскільки для подолання негативних тенденцій і з метою підвищення рівня ефективності оподаткування необхідне подальше удосконалення як системи оподаткування в цілому, так і окремих податків.

Треба констатувати, що таке функціонування за вказаний час призвело до тінізації економіки, обсяг якої за офіційними оцінками як вітчизняних експертів так і іноземних, сягає від 35% у 2011 році до — 70% в 2015-му. Такий шалений темп зростання тінізації української економіки за підрахунками консалтингової компанії Boston Сonsulting Group, призвів до того, що українські підприємства щороку недоплачують у бюджет від 25 до 38 млрд. дол., співвідношення податкових втрат до ВВП сягає від 20% до 50%, а 70% прибутку приховується від сплати податків.

Оскільки податкова система та податкове навантаження є одним із основних факторів розвитку економіки, то з нього необхідно починати реформи які вимагає українське суспільство. Цей фактор найбільше піддається аналізу, наслідки змін його легко і швидко можна відслідкувати. А зміни в податковій системі та податковому навантаженні корелюється з іншими факторами, такими як, соціально-економічний, морально-етичний, політичний та правовий. Тому визнання того що українська економіка не здатна розвиватись через надмірне податкове навантаження, що показано в таблиці 5 (додаток Г), робить можливим їх зміни, а відтак і зміни у соціально-економічній, морально-етичній, політичній та правовій сферах українського суспільства.

Таблиця 5

Податкове навантаження в Україні за період 2010-2014 рр.

Показники						11 місяців 2015
Податкові надходження до зведеного бюджету, млрд. грн.	234,4	334,7	374,1	354,0	388,3	452,8
Валовий внутрішній продукт, млрд. грн.	1082,6	1302,0	1409,0	1454,9	1411,2	1775,7
Рівень податкового навантаження, %	21,7	25,7	26,6	24,3	27,5	25,5
Власні доходи пенсійного фонду, млрд. грн.	119,3	139,0	163,6	166,9	166,9	172,5
Рівень податкового навантаження на працю, %	11,0	10,7	11,6	11,5	11,8	9,7
Рівень загального податкового навантаження, %	32,7	36,4	38,2	35,8	39,3	35,2

З даних таблиці 5 бачимо, що рівень податкового навантаження в Україні за 2010–2015 роки постійно змінювався: протягом 2010 року та 2013 року відбулось зменшення податкового навантаження, але, починаючи з 2011 року, його рівень зріс і досяг в 2014 році 39,3%, незважаючи на введення нового Податкового кодексу України і зменшення кількості податків, але за 11 місяців 2015 року зменшився до 35,2%. За оцінками Price water house Coopers податкове навантаження на економіку в Україні у 2014р. зупинилось на рівні 44%, тоді як у країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), які входять до ЄС, — 30%. Україна в 2015 році зайняла 107 місце в рейтингу податкового навантаження на бізнес серед 189 економік. Про це свідчить спільний рейтинг Світового банку та аудиторської компанії PwC. Таким чином, Україна за рік піднялася лише на одну сходинку (торік наша країна була на 108 місці). Згідно з рейтингом, Україна опинилася між Ганою і Республікою Фіджі. При цьому рівень податкового навантаження на прибуток модельної компанії (Total Tax Rate) становив 52,2%. У середньому в світі рівень податкового навантаження становить 40,8%.

Всесвітні процеси глобалізації та геополітизація, які Україні необхідно враховувати при плануванні стратегії її розвитку дають можливість порівнювати її з країнами ЄС – Польщею, Чехією, та розвинутими Об'єднаними Арабськими Еміратами, які за 42 роки від відсталої у повному розумінні цього слова країни, перетворились на одну з найбільш передових країн світу. Рівні податкового навантаження в Україні та розвинених країнах наведено в таблиці 6 (додаток Е).

Із таблиці 6 можна зробити висновок, що в Україні кількість податків та зборів удвічі більша, ніж у податкових системах розвинутих країн світу. Це і є одним із факторів тінізації економіки, який ще наприкінці 70-х років зафіксував Артур Лаффер. Малось на увазі, що вилучення державою у вигляді податків останніх значної суми доходів у розмірі 40- 50% є межею, за якою ліквідуються стимули до підприємницької ініціативи та розширення виробництва.

Перший – (ПДВ) – є одним із найбільш корумпованих податків, має розгалужену систему відмивання бюджетних коштів та тиску на суб’єктів господарювання. Він є найскладнішим в адмініструванні, системі обрахунку та відшкодуванні. Непрозорість цього податку ставить під сумнів його доцільність та обґрунтованість застосування. Та й кількість працівників контролюючих органів, яка займається його адмініструванням, досить велика. Незважаючи на негативні характеристики ПДВ, країни-члени ЄС ще все застосовують цей непрямий податок через ряд його позитивних сторін:

По-перше, ПДВ має широку базу оподаткування, бо охоплює предмети широкого споживання і всі стадії руху продукції.

По-друге, податкове навантаження з ПДВ на кінцевий товар не залежить від числа оборотів і стадій створення вартості. Вертикальна інтеграція означає, що вартість на кількох стадіях стягується лише на останній стадії, проте базою оподаткування буде вартість усіх стадій.

По-третє, для ПДВ характерна нейтральність щодо фірм різних стадій виробництва. Виняток сировинні компанії, що експлуатують природні ресурси. За вузького податкового кредиту зобов'язання з ПДВ у них досить високі, що робить менш привабливими інвестиції у галузь. Це ще одна позитивна сторона ПДВ.

По-четверте, ПДВ позитивно впливає на процеси нагромадження, оскільки менше зачіпає прибуток, який є одним з головних джерел акумуляції капіталу. Фонди останнього використовуються для інвестицій у виробництво. Але неприродність його утворення незалежно від країни, в якій він застосовується, та думка науковців про негативний вплив на розвиток економіки дає підстави зробити прогноз стосовно того, що такий податок, як ПДВ, зникне зі шкали податків України та розвинутих країн світу.

Другий – податок з прибутку. Загалом на сьогодні досить прийнятний, якщо не враховувати практику його застосування та практику контролюючих органів щодо претензій щодо документального відображення доходів і витрат, а відтак і визначення самого об’єкта оподаткування прибутку. На сьогодні переважна більшість перевірок з обрахунку цього податку закінчується донарахуванням податку та штрафними санкціями. Також за податком на прибуток серйозним недоліком в Україні є незрозуміла і непрозора практика надання пільг. Наприклад, у фінансовій сфері сума пільг перевищує навіть суму сплаченого податку. Готелі і ресторани теж отримували пільг більше, ніж сектори промисловості. Внаслідок цього податкове навантаження за податком на прибуток -18%.

Тим часом світовий досвід показує, що цей податок має відчутний вплив на рівень ВВП на жителя та розвиток підприємницьких структур при обґрунтованому його застосуванні. У країнах з низьким податковим навантаженням на прибуток (нижче 10%) середній рівень ВВП на жителя (18,3 тис. дол.) у 1,5 разу вищий, ніж у країнах з високим і помірним податковим навантаженням.

На сучасному етапі економічного розвитку нашої країни найактуальнішими проблемами у сфері оподаткування доходів фізичних осіб можна вважати: застосування пропорційної ставки в оподаткуванні доходів фізичних осіб; недоцільне використання податкової соціальної пільги; заробітна плата «у конвертах»; надмірне податкове навантаження; недосконалість податкового законодавства; масове ухилення населення від сплати податку на доходи фізичних осіб. Основним оподатковуваним місячним доходом фізичних осіб є їх заробітна плата. У сукупності з відрахуваннями, які сплачуються роботодавцем із заробітної плати працівника, а саме – згаданим ПДФО, ставка якого наразі становить 15% (20%), та єдиним соціальним внеском у розмірі 3,6%, фактично до бюджетів та фондів соціального страхування сплачується 16,4% - 41,4% від номінального розміру заробітної плати (в окремих випадках – 70,3%). Саме через такі високі ставки більшість заробітних плат виплачується «в конвертах». Здавалося б, що із прийняттям Податкового кодексу України, яким впроваджено додаткову ставку прибуткового податку у розмірі 20%, яка буде застосовуватись до тих доходів, чий розмір перевищуватиме десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року, ситуація поліпшиться. Але, на жаль, серед працюючого населення України розмір середньої заробітної плати становить приблизно дворазовий прожитковий мінімум.

Тому така новація в Податковому кодексі України ніяким чином не має позитивних наслідків для малозабезпечених верств населення, отже не є ефективною.

Резюмуючи вище викладене, пропонуємо зменшити кількість податків та зборів, їх ставки, враховуючи досвід розвинених країн. Такі зміни виведуть економіку України з тіні, разом з цим створиться привабливий інвестиційний клімат для інвесторів, при якому не ми будемо чекати інвестицій, а іноземні інвестори пропонуватимуть кошти у вигляді вкладів в нашу економіку. Реформа дасть ефект економії бюджетних коштів і за рахунок зменшення штатних працівників контролюючих органів, оскільки для адміністрування податків знадобиться менша кількість працівників. А тим співробітникам контролюючих органів, які будуть в них працювати, буде можливість платити нормальну зарплату, а не «подачки».

Звичайно, ми свідомі того, що багато законів необхідно змінити або відмінити, а разом з ними змінити наш менталітет стосовно ведення підприємницької діяльності та її легалізації. Однак це треба зробити, щоб жити в заможній, могутній державі – Україні.