Методичні рекомендації до вивчення теми. Відповідно до запропонованої навчальної програми Вам належить засвоїти матеріал четвертого розділу мікроекономіки «Теорія рин­кових структур»

Відповідно до запропонованої навчальної програми Вам належить засвоїти матеріал четвертого розділу мікроекономіки «Теорія рин­кових структур». У центрі уваги цього розділу така важлива теоре­тична проблема, як розробка аналітичної моделі поведінки фірми від­повідно до умов ринкового середовища. Зверніть увагу на те, що в економічній теорії основним поведінковим мотивом фірми, тобто головною метою її діяльності, вважається максимізація прибутку. Реалізація цього та інших мотивів повністю залежить від особли­востей ринку, на якому діє фірма. Аналіз поведінки фірми в умовах досконалої конкуренції – провідне завдання при вивченні теми 8.

Приступаючи до розгляду першого питання даної теми, Вам необхідно засвоїти, що основною проблемою, яку вирішує для себе фірма в умовах будь-якого ринку – це вибір такого обсягу вироб­ництва і ціни, які б максимізували її прибуток. Якщо зважити, що фірма-виробник реалізує свої цілі на ринку не сама по собі, а в конкурентній взаємодії з іншими економічними суб’єктами, то така задача є далеко не простою. І ось чому.

Конкуренція (лат. concurrere – зіштовхуватись) – це жорстка форма економічного суперництва, в ході якого всі учасники еконо­мічного процесу прагнуть якнайвигідніше реалізувати свої господар­ські інтереси. Залежно від характеру конкурентної боротьби форму­ються досить стабільні утворення, які відрізняються одні від одних кількістю і розмірами суб’єктів, типом пропонованого продукту, умовами ціноутворення та виходу на ринок. Ці утворення називаються ринковими структурами або формами організації ринку. В економічній теорії аналізуються чотири типи ринкових структур:

– – досконала конкуренція;

– – чиста монополія;

– – монополістична конкуренція;

– – олігополія.

Базовою моделлю ринкової структури є модель досконалої конкуренції.

Досконала конкуренція (англ. – perfect competition) – це такий тип ринкової структури, коли галузь складається з великої кількості фірм-виробників, які перебувають у рівноправному становищі, конкуруючи за збут однорідного продукту.

Досконала конкуренція – це наукова абстракція, своєрідний еталон умов ідеального ринкового ціноутворення. Використовуваний у якості стандарту для порівнювання, він дозволяє оцінювати недоліки існуючих ринків та формувати регуляторну політику щодо відно­шення до реальних галузей економіки.

Теоретичній моделі досконалої конкуренції притаманні такі ознаки:

– – ринок складається з великої кількості фірм-виробників (100 і більше);

– – кожна фірма пропонує однорідний продукт великій кількості покупців. Однорідний (стандартизований) продукт – це продукт одного виду без суттєвих відмінностей за якістю чи властивостями;

– – ціноутворення на ринку є результатом вільної гри факторів попиту і пропозиції. Будь-хто з учасників ринку може лише приймати ринкову ціну, але не призначати її;

– – для продавців однорідного продукту вхід до ринку чи вихід із нього є вільним. Це забезпечує їм повну мобільність у використанні ресурсів.

Фірма, що продає свій продукт на конкурентному ринку, називається конкурентною фірмою (англ. – price-taking firm) або – ціноприймачем.

Друге питання теми 8 присвячено вивченню особливостей поведінки конкурентної фірми у короткотерміновому періоді. Приступаючи до роботи над ним, зверніть увагу на те, що в умовах досконалої конкуренції фірма не спроможна впливати на ринкову вартість свого продукту, а тому змушена приймати існуючу ринкову ціну як власну. Як результат, крива попиту на продукт окремої фірми є досконало еластичною за ціною, тобто, вона ілюструє, що за даної ціни попит на продукт окремого виробника може зростати до нескінченності (див. рис. 8.1б). Певні особливості має також і серед­ній та граничний дохід конкурентної фірми, з’ясуванню економічної природи яких також слід приділити належну увагу.

У загальному випадку дохід (англ. – total revenue, TR) – це сума коштів, отримувана фірмою за деякий період часу від продажу продукту в кількості Q за ціною P:

Середній дохід (англ. – average revenue, AR) – це дохід, отриму­ваний у середньому на одиницю проданого продукту:

Рис. 9.1. Ціноутворення на конкурентному ринку. Форма кривої попиту конкурентного ринку (а) і конкурентної фірми (б)

Граничний дохід(англ. – marginal revenue, MR) – це додатковий дохід (приріст загального доходу), отримуваний унаслідок продажу однієї додаткової одиниці продукту:

Добре запам’ятайте, для конкурентної фірми ціна продукту збігається з її середнім та граничним доходом . Це означає, що криві AR та MR фірми співпадають з кривою попиту на її продукт D (див. рис. 8.1б).

В умовах, коли попит на продукт фірми є абсолютно еластичним за ціною, єдиний спосіб оптимізації її становища полягає у виборі еко­номічно ефективного обсягу виробництва. При цьому особливе зна­чення має фактор часу. У короткотерміновому періоді конкурентна фірма не має достатньо часу для того, щоб суттєво збільшити обсяг виробництва. Тому вона намагається пристосувати свій обсяг вироб­ництва для вирішення однієї з кількох типових задач – максимізації прибутку, самоокупності або мінімізації збитків. Перша з цих задач є провідною. Існує два аналітичні підходи до її вирішення.

Перший підхід полягає в тому, що фірма порівнює одержуваний нею загальний дохід від продажу певного обсягу продукту із загаль­ними витратами на випуск. Їх різниця утворює прибуток (англ. – profit, Pr):

Зіставлення загального доходу TR і загальних витрат TC фірми дозволяє виявити максимально прибутковий обсяг виробництва. У нашому прикладі таким є обсяг Q_E, для якого Pr = max (див. рис. 8.2). За незмінної ціни крива загального доходу фірми TR – це лінія, що виходить із початку координат. Її нахил визначається ціною продукту. Крива загальних витрат ТС перетинає лінію TR за обсягів випуску і (точки А і В).

За вказаних обсягів виробництва прибуток фірми дорівнює нулю. Тому точки А та В називають точками беззбитковості. Якщо випуск менший або більший , то витрати перевищують дохід і прибуток фірми від’ємний. Якщо випуск підтримувати в інтервалі – , то крива виручки TR буде проходити вище кривої витрат ТС і прибуток фірми буде додатним. Однак, лише за обсягу цей прибуток буде максимальним, оскільки саме в цій точці різниця між TR і TC є найбільшою (відрізок ).

Рис. 8.2. Оптимізація загального прибутку шляхом порівняння TR і ТС

Рис. 8.3. Оптимізація загального прибутку шляхом порівняння МR і МС

Другий підхід передбачає порівняння граничного доходу з гра­ничними витратами на випуск і дозволяє перевірити шуканий пара­метр за допомогою показника граничної прибутковості (див. рис. 8.3).

Це такий обсяг випуску, для якого У науковій і нав­чальній літературі умову традиційно називають правилом максимізації прибутку (англ. – profit-maximizing rule). Хоча йому більше пасувала б назва «правило оптимізації випуску». Нагадаємо, що поняття оптимізації торкається не лише максимізації прибутку, але й випадку самоокупності або мінімізації збитків. Різниця між МR і МС – це граничний прибуток від реалізації однієї додаткової одиниці продукту. Поки приріст прибутку від збільшення випуску залишається додатним, тобто МR > МС – загальний прибуток фірми зростає. Конкурентна фірма максимізує прибуток у випадку, коли обсяг випуску сягає точки , для якої . При цім, випуск про­дукту в обсягу меншому, ніж пов’язаний із недоотриманням при­бутку. А випуск більшої кількості продукту, коли МR стає меншим МС, супроводжується поступовим скороченням загального прибутку фірми. Тому коли фірма сягає оптимального обсягу випуску , то намагається дотримуватися його. Звідси й назва «оптимум фірми» або, по-іншому, «рівновага фірми».

Правило оптимізації випуску – це простий і водночас універсальний спосіб оцінювання ефективності дій. Він дозволяє приймати зважені й теоретично вмотивовані рішення щодо можливих, необхідних чи вимушених заходів в умовах будь-якого ринку.

Визначаючи максимально прибутковий випуск, необхідно врахову­вати і те, що коли ціна вища, ніж середні витрати виробництва, то конкурентна фірма одержує економічний прибуток (див. рис. 8.4).

Рис. 8.4. Оптимізація економічного прибутку конкурентною фірмою

Рис. 8.5. Оптимізація беззбитковості конкурентною фірмою

Якщо ж ринкова ціна на продукт фірми збігається з мінімумом середніх витрат, то фірма діє на засадах самоокупності, тобто одержує лише нормальний прибуток (див. рис. 8.5). Коли ж ринкова ціна падає нижче мінімальних середніх витрат, але перевищує мінімум середніх змінних витрат, то конкурентна фірма має збитки (див. рис. 8.6). Нарешті, коли ціна падає до рівня мінімальних середніх змінних витрат, фірмі доцільно припинити випуск (див. рис. 8.7).

Вище було показано як виводиться крива попиту на продукт окремої конкурентної фірми. Вона завжди є досконало еластичною за ціною. Крива індивідуальної пропозиції конкурентної фірми чутливо реагує на зміни ринкової ціни і має зростаючий характер. У короткотерміновому періоді вона збігається з кривою граничних витрат фірми на ділянці, що розташована вище точки її мінімальних середніх змінних витрат AVC (див. рис. 8.8).

Рис. 8.6. Оптимізація мінімальних збитків конкурентною фірмою

Рис. 8.7. Оптимізаційне рішення про закриття конкурентної фірми

На основі кривих індивідуальної пропозиції, побудованих для кожної конкурентної фірми, може бути визначена і крива галузевої (або ринкової) пропозиції в цілому. Вона виводиться шляхом підсумовування обсягів пропозиції всіх фірм за кожного можливого рівня ціни (див. рис. 8.9).

Рис. 8.8. Побудова індивідуальної кривої пропозиції конкурентної фірми в короткому періоді

Рис. 8.9. Побудова галузевої кривої пропозиції в короткотерміновому періоді

Третє питання теми є логічним продовженням її другого питання і присвячено вивченню поведінки конкурентної фірми у довготерміновому періоді діяльності.

У довготерміновому періоді умови діяльності конкурентних фірм характеризуються більшою різноманітністю, ніж у короткому. Для оптимізації свого становища фірми можуть змінювати кількість усіх факторів виробництва і його масштаб (розмір), застосовувати нові технології і модернізувати продукт, залишатися в галузі, чи залишати її. У результаті таких дій сам обсяг галузевої пропозиції постійно змінюється і не піддається обрахунку. На фоні цих обставин при­буткова діяльність фірми може мати лише короткотерміновий харак­тер, тобто є тимчасовою винагородою для тих, хто має хист і вдачу. Діючи в тривалому періоді в очікуванні тимчасового прибутку, біль­шість фірм лише покривають свої мінімальні витрати: повністю або частково. Значною мірою їх тактика визначається рівнем заданих ринком цін та очікуваною нормою галузевого прибутку. Саме цей аспект і є визначальним для діяльності фірм у тривалій перспективі. Розглянемо його детальніше з використанням графіка (див. рис. 8.10 а).

У довготерміновому періоді завдяки умовам досконалої конку­ренції, створюються широкі можливості для переходу капіталу з однієї галузі в іншу. І якщо умови на ринку сприяють одержанню економічного прибутку, то нові фірми розпочнуть перехід у дану галузь. Така ситуація можлива, наприклад, за рівня ціни . Але при­хід нових фірм супроводжується нарощуванням галузевої пропозиції, закономірним зниженням ціни і скороченням прибутку до нуля. І навпаки, якщо умови збиткові для діяльності фірм, наприклад, за рівня ціни , то частина з них (з високими індивідуальними середні­ми витратами) активно залишатимуть галузь. Але їх втеча з даного ринку супроводжується скороченням галузевої пропозиції, закономір­ним підвищенням ціни і зменшенням збитків до нуля. Як наслідок, ринкова ціна тяжіє до мінімальних середніх витрат і не дозволяє оптимізувати економічний прибуток у тривалому періоді, тобто на постійній основі. Однак вона дозволяє діяти на засадах самоокупності. Отже, у тривалому періоді незбиткова діяльність в очікуванні корот­котермінового прибутку і є єдино оптимальним станом для більшості фірм. Логічність такої оптимізації доводить графік на рис. 8.10 а.

Рис. 8.10. Оптимізація беззбитковості конкурентною фірмою у довготерміновому періоді (а) і крива її індивідуальної пропозиції (б)

Для підтримання умов беззбитковості фірма обирає обсяг випуску за правилом В аналітичній формі стан довготермінової оптимізації конкурентної фірми можна записати так:

У довготерміновому періоді діяльності не існує поділу витрат на постійні і змінні. Тому можливості пропозиції фірми при заданих цінах визначаються в цьому періоді рівнем її середніх загальних витрат. У зв’язку з цим, крива пропозиції конкурентної фірми у довготерміновому періоді являє собою частину кривої LMC, розташовану вище кривої LATC. Це відповідає ціні незбитковості у цім періоді діяльності (див. рис. 8.10б).

Побудувати єдину типову криву пропозиції конкурентної галузі в тривалому періоді неможливо. Це зумовлено постійною зміною кількості фірм у галузі і різним характером довготермінових середніх загальних витрат для них. У зв’язку з цим, розрізняють три окремі типи галузей: з постійними, зростаючими і спадними витратами виробництва. Довготермінові криві пропозиції цих галузей мають, відповідно, нульовий, додатний і від’ємний нахил (див. рис. 8.11).

Рис. 8.11. Крива пропозиції конкурентної галузі в довготерміновому періоді: у випадку постійних галузевих витрат (а), у випадку зростан­ня галузевих витрат (б), у випадку зменшення галузевих витрат (в)

Четверте питання теми 8 присвячено дослідженню економіч­ної ефективності ринку досконалої конкуренції. Зверніть увагу на те, що конкурентний ринок слугує своєрідним еталоном ефективності у використанні ресурсів і обміні благ. Він уособлює такий механізм організації економіки, за якого окремий суб’єкт, галузь чи суспільство в цілому отримує максимум можливих вигід від результатів господарської діяльності.

Для окремого споживача критерієм ефективності його індивідуаль­ного ринкового вибору є величина отримуваної від споживання благ корисності. Теоретично споживач повністю здатний її максимізувати лише в умовах економіки конкурентних цін. У ній зрештою ціни встановлюються на рівні мінімальних середніх витрат виробництва. Для домогосподарств це означає купівлю благ за найнижчими з усіх можливих цін, а значить максимізацію корисності доходу.

Для окремого виробника критерієм ефективності його індивідуаль­ного ринкового вибору є величина прибутку. Для отримання прибутку на конкурентних ринках фірми прагнуть випускати кожне благо в обсягу, що відповідає умові . Слідуючи цій умові, конкурентні фірми ефективно використовують обмежені ресурси. У випадку нерентабельності виробництва мобільні ресурси переспрямовуються в інші конкурентні галузі. Це означає, що в масштабі усієї системи ринків вони розподіляються ефективно. Цьому сприяє конкурентна система цін. Вона організовує приватні інтереси продавців за тими напрямами, які повністю відповідають інтересам суспільства в цілому.

Для окремої галузі за умови конкурентного ціноутворення крива попиту збігається з кривою граничного доходу ( ), а крива пропозиції – з кривою граничних витрат ( ). Рівність попиту і пропозиції означає автоматичне задоволення інтересів усіх сторін і повністю виключає можливість перевиробництва чи дефіциту про­дукту.

Для суспільства в цілому це означає найефективніший розподіл національних ресурсів як у сфері виробництва, так і у сфері спожи­вання. Іншими словами, суспільство перебуває у стані економічної гармонії, знаходиться на межі можливої ефективності економічної системи. Але чи дійсно ця модель організації економіки є теоретично бездоганною? Ознайомимося з основними критичними поглядами щодо її змісту.

Основні переваги конкурентної моделі економіки автоматично підкреслюють її слабкі сторони. Розподіляючи ресурси, конкурентна модель не враховує потреб у суспільних благах, таких, наприклад, як оборона країни, розвиток фундаментальної науки, пожежна охорона чи освітлення вулиць. Вважається також, що досконала конкуренція не може сприяти активному оновленню фізичного капіталу зокрема і прискоренню технічного прогресу загалом. Для цього вона не створює необхідних мотивів. Звідси слідує, що вона нездатна забезпечити як необхідного діапазону товарної номенклатури, так і умов для її онов­лення чи розробки. І накінець, досконала конкуренція не забезпечує ні економічно ефективного, ні соціально справедливого розподілу дохо­дів. Такий механізм господарювання «не бачить» соціальних проблем і не враховує жодних стимулів чи орієнтирів для подальшого розвит­ку, окрім приватних економічних вигід і самої конкуренції. З цих же причин він зовсім не здатний нейтралізувати шкідливий вплив виробництва на довкілля.

Виконайте самоперевірку знань:

1. 1. Які ознаки притаманні ринку досконалої конкуренції?

2. 2. Прокоментуйте вислів Л. Вальраса: «Наріжним каменем усієї логіки приватного підприємництва слід визнати активну конкуренцію на вільних ринках».

3. 3. Поясніть, чому крива граничного доходу конкурентної фірми збігається з лінією ціни і має вид горизонтальної лінії.

4. 4. Сформулюйте правило вибору оптимального обсягу вироб­ництва.

5. 5. В якому випадку конкурентна фірма має припинити вироб­ництво і чому?

6. 6. Чи може конкурентна фірма отримувати прибуток у довго­терміновому періоді?

7. 7. Які з ознак можуть свідчити про досягнення довготермінової галузевої рівноваги?

Література: 1, с. 222–257; 2, с. 465–484; 3, с. 177–206; 4, с. 80–93; 5, с. 266–310; 6, с. 225–252; 10, с. 155–163, 173–177, 181–194; 13, с. 280–372; 21, с. 122–131.

Інтернет-ресурси:

Мікроекономіка. – http://www.vuzlib.net/mikro/_index.htm

Пиндайк Р., Рубинфельд Д. Микроэкономика. – http://vuzlib.net/beta3/html/1/3032/

Beчкaнoв Г.С., Beчкaнoвa Г.Р. Микроэкономика. – http://www.inventech.ru/lib/micro/

50 лекций по микроэкономике. – http://50.economicus.ru/

Микроэкономика. Словарь основных терминов. –

http://iuf.ntu-kpi.kiev.ua/courses/2/microeconomica/info/Lectures/ pages/dictionary-terms.htm

Тема 9. Монопольний ринок

1. 1. Модель ринку чистої монополії та її ознаки.

2. 2. Економічний вибір монополіста у короткотерміновому періоді.

3. 3. Економічний вибір монополіста у довготерміновому періоді.

4. 4. Способи виміру ринкової влади. Ефективність чистої монополії.