Тема 6. Шведський розподільчий соціалізм

Країни Скандинавії формувались у дещо відмінних, від решти Європи, умовах. Близькість Полярного кола, довга зима і над­звичай­но коротке літо вплинули на формування їх національних ментальностей, способу життя і господарювання. Найхаракте­р­нішою із цих держав є Швеція.

Цінності

Територія Швеції є однією із найдавніше заселених у Європі. Шведи жили у "сьогоднішній Швеції протягом 5000 років".^[192][192] Вперше люди тут з’явились приблизно 12 тисяч років тому. Але лише у IX ст. Європа дізнається про скандинавів, головно через походи вікінґів. Шведські вікінґи займались піратством та торгів­лею. Морем добирались до Європи, річками, через Русь-Україну, добирались до Чорного та Каспійського морів і торгували з Візантією та арабами. В XI ст. Швеція приймає християнство і "розвиває строго централізовану монархію".^[193][193]

Незважаючи на подібність, народи Скандинавії не змогли існу­вати у єдиній державі ні під керівництвом Данії (XIV-XVI ст.), ні під шведським правлінням у XVII ст. Зовнішня схожість систем національних цінностей не означала тотожності їхнього націо­нального самоусвідомлення. Кожен народ Скандинавії збудував свою національну державу, опираючись на власну систему націо­нальних цінностей та пріоритетів.

Населення Швеції становить 8,8 мільйона осіб, із них 18% молодші 15-ти років, 18% - старші 65-ти.^[194][194] До другої світової війни Швеція була "етнічно практично однорідною, а імміґрантами у 30-ті роки були переважно шведи, що повертались із США".^[195][195] У 50-60-ті роки економічне зростання стимулювало приплив робочої сили із сусідніх країн, особливо з Фінляндії. На сьогодні шведи становлять 91% населення, а фінни - 3%.^[196][196]

Швеція з XIV по XVII ст. прагнула, не без успіху, реалізувати свої великодержавні інтереси у Європі і навіть заснувала свою колонію у Північній Америці (там, де сьогодні розташований штат Делавер).^[197][197] Зазнавши невдач у війнах за чужі землі, Швеція вже у 1718 році залишилась у межах сучасної Швеції та Фінляндії, а у 1809 році вона втрачає й останню. Після короткочасної війни з Норвегією у 1814 році Швеція більше не брала участі у війнах і з часів першої світової війни "...веде зовнішню політику вільну від союзів у мирний час і нейтралітету під час війни".^[198][198]

Віковий досвід військово-політичних поразок та майже 200-літній нейтралітет суттєво вплинув на систему національних цінностей шведів. Складні природно-кліматичні умови виховали у них почуття обов’язку і відповідальності за інших. Малородючі ґрунти, коротке літо і надто довга зима сприяли формуванню працьовитості та раціональності у використанні ресурсів. У цілому система національних цінностей, що сформувалась у шведів, є більше групово- ніж індивідуально-орієнтованою; шведи є сприй­нят­ними до співпраці та кооперації. Тобто, за класифікацією Б.Гаврилишина, шведи підтримують групово-кооперативні цін­ності.

Політичні установи

Політичні установи у Швеції мають давню і цікаву історію. Швеція, яка і сьогодні є конституційною монархією, мала вже свою консти­туцію - Форму правління - ще у 1634 році, згідно з якою було створено ряд центральних адміністративних органів і частина влади перейшла до рук аристократії.^[199][199] Правда, ця конституція вже за короля Карла XI у 1680 році втратила свою чинність. Після смерті короля Карла XII шведський парламент - ріксдаґ, який існує з XV ст., запровадив нову конституцію.^[200][200]

Нині чинна шведська конституціяскладається із трьох окремих документів: Форми правління (1974), Акту про успадкування престолу (1810) та Акту про свободу друку (1949). Діяльність парламенту реґулює окремий закон - Акт про ріксдаґ (1974).^[201][201]

Голова держави - король, з вересня 1973 року Карл XVI Ґустав, за яким закріплені суто представницькі функції.^[202][202]

Гілки влади у Швеції не є чітко розмежовані. За конституцією, політична влада належить уряду і партії чи партіям, що входять до нього. Уряд складається із 28 міністрів, що представляють, як правило, політичні партії. Часто вони є членами ріксдаґу, які зберігають свої місця на час перебування в уряді. Для затвердження рішень щотижня збирається Рада міністрів, яка несе колективну відповідальність за прийняття рішень.^[203][203]

Законодавча влада у Швеції належить однопалатному (з 1971 року) парламенту - ріксдаґу, що вибирається прямим голосуванням на основі пропорційного представництва. Ріксдаґ постійно діє у Швеції з XV ст. і походить, за твердженнями шведів, від виборів старійшин племен та вождів у вікінґів.^[204][204]

Цікавим органом попередження зловживань, що існує у Швеції з 1809 року, є інституція парламентського омбудсмана, який уповноважений ріксдаґом слідкувати за діями посадових осіб усіх рівнів, розслідувати і припиняти зловживання владою та пору­шення законів; уряд призначає інших омбудсманів для контро­лю за додержанням норм торгової практики, прав споживача, інших законів.^[205][205] Ця інституція певним чином згладжує проблеми, що виникають через відсутність чіткого поділу гілок влади.

Сучасна політична система Швеції сформована переважно соціал-демократами, які були тут при владі з 1932 по 1976 рік, із 1982 по 1994 рік вони формували коаліційні уряди, а після виборів 1994 року знову повернулись до влади.^[206][206]