Підходи до визначення сутності корпоративного управління
| Підхід | Сутність корпоративного управління |
| Приватний | Вибір найкращих механізмів управління і розподілу влади між різноманітними групами учасників корпоративного управління |
| Публічний | Відносини між акціонерним товариством та суспільством |
| Нормативний | Кодекс принципів і норм, які регламентуються правом, обов’язки та відповідальність осіб, які приймають учать в управлінні АТ |
| Економічний | Система відносин між органами управління, посадовими особами АТ та акціонерами |
| Управлінський | Система виборчих та призначених органів АТ, які ним управляють. |
Сутність корпоративного управління з позиції приватного (корпоративного) підходу розглядається як один із механізмів максимізації вартості компанії, де основну роль відіграє Наглядова рада, яка збалансовує інтереси між акціонерами та іншими особами, які мають відношення до АТ – менеджери, працівники, кредитори. Проблема влади трактується як вибір найкращих механізмів управління і розподілу влади між різними групами учасників корпоративних відносин.
У відповідності із публічним підходом корпоративного управління – це відносини між корпорацією і суспільством. В цьому випадку в основі постають питання інформації та суспільного контролю над певними сторонами діяльності корпорації, формування системи стимулів та заборон, які повинні забезпечити ефективний розвиток корпоративного сектора економіки, обмежуючи в той же час негативні насліди і дотримуючись базових інтересів інших учасників корпоративного управління.
Нормативний підхід корпоративного управління являє собою кодекс принципів та норм, які регламентують права, обов’язки та відповідальність осіб, які приймають участь в управлінні АТ. Такі принципи і норми закріплюються в різних правових актах (законах та підзаконних актах держави та внутрішніх документах підприємствах).
З позиції економічного підходу під корпоративним управлінням розуміється система відносин між органами управління і посадовими особами підприємства-емітента, власниками-акціонерами, власниками боргових ЦП, а також з іншими заінтересованими особами (stakeholders), які так чи інакше приймають участь в управлінні.
При управлінському підході корпоративне управління розглядається як система виборних органів та призначених органів АТ, які управляють ним з метою забезпечення максимальної доходності від усіх видів діяльності при дотриманні норм діючого законодавства.
Досить цікавий погляд на корпоративне управління має доктор економічних наук Палига Є.М. „корпоративне управління – це діяльність з метою отримання прибутку для акціонерного товариства”. Систему корпоративного управління пропонує структурувати в окремі автономні підсистеми (рис. 1).
Рис. 1. Структуризація системи корпоративного управління
Функціонування кожної із зазначених на рис. 1 підсистем корпоративного управління описується своїми цільовими і функціональними залежностями, однак можна і доцільно виділити ряд організаційно-економічних засад, що є спільними для виконання усіх функцій корпоративного управління.
Ця сукупність засад є діалектично взаємопов’язаною. До основних засад, на нашу думку, належать:
1. Свобода економічної діяльності – державне регулювання
2. Приватна власність – конкурентне середовище
3. Інтеграція управління – розподіл управлінських функцій
4. Купівля інвестицій – продаж інвестицій
5. Поділ праці – кооперація праці
6. Диверсифікація виробництва – інтеграція ресурсів
7. Масовий випуск продукції – завоювання ринку продукції
Акціонерні товариства працюють, дотримуючись певних "правил гри" в суспільстві, створених людьми обмежувальних рамок, які організують внутрішні та зовнішні корпоративні відносини. Інституціональна теорія розглядає інституційні рамки – правові, психологічні, морально-етичні та інші аспекти (рушійні сили) розвитку людського суспільства. Такі рамки розробляються як формальні (закони, конституція) так і неформальні (угоди, добровільні кодекси поведінки тощо) обмеження, а також як різні фактори заохочення, що структурують взаємодію людей. Тобто інститути, що встановлюють обмежувальні рамки, в яких функціонують акціонерні товариства, - це формальні та неформальні правила, створені людьми, а також механізми, які забезпечують їх дотримання.
Таким чином, важливе завдання корпоративного управління полягає у побудові відносин між всіма учасниками в рамках юридичних, соціальних, культурних, психологічних, інформаційних та інших норм (рис.2). Відповідно, рівень розвитку корпоративного управління визначається станом корпоративного законодавства, корпоративної культури та ін.
| Корпоративне управління АТ | |||||||||||||||||||||||
| Обмежувальні рамки розвитку АТ, взаємодії учасників корпоративних відносин та реалізації їхніх інтересів | |||||||||||||||||||||||
| Юридичні | Економічні | Соціальні | Психологічні | ||||||||||||||||||||
| Інформаційні | Корпоративна культура | Інші формальні та неформальні обмеження | |||||||||||||||||||||
| Механізми, що забезпечують дотримання обмежувальних рамок | |||||||||||||||||||||||
Рис. 2. Корпоративне управління акціонерним товариством як сукупність обмежувальних рамок
Корпоративне управління утворює правове поле для визначення компетенції, прав та обов’язків різних учасників акціонерного товариства і регулює їх взаємовідносини.
На нашу думку основними ознаками та визначальними елементами системи корпоративного управління є:
- головні учасники корпоративних відносин, їх вплив, авторитет і поведінка;
- основні групи акціонерів конкретного акціонерного товариства;
- організаційна структура корпорації;
- склад правління і наглядової ради;
- законодавчі обмеження;
- вимоги до акціонерного товариства по наданню інформації;
- корпоративні дії, які вимагають схвалення акціонерів;
- механізми взаємодії між основними учасниками;
- організація захисту прав акціонерів.
Ці елементи системи корпоративного управління встановлюють механізми, за допомогою яких здійснюється корпоративне управління акціонерним товариством. На нашу думку, можна провести групування таких механізмів в декілька груп (рис. 3).
Умовно механізми корпоративного управління поділяються на дві основні групи: внутрішні та зовнішні. При цьому внутрішні механізми являються ніби відображенням зовнішніх, але в більш вузькому змісті. Зовнішні механізми мають загальний характер для всіх акціонерних товариств, внутрішні – враховують специфіку кожного конкретного акціонерного товариства.
Від того, яким чином реалізуються механізми корпоративного управління, залежить його ефективність. При цьому реалізація внутрішніх механізмів визначає роботу окремих акціонерних товариств, а реалізація зовнішніх – являється підсумком діяльності акціонерного сектору економіки країни в цілому. Успішне вирішення цих завдань дасть змогу покращити інвестиційну привабливість акціонерних товариств, створити сприятливий інвестиційний клімат, атмосферу довіри до українського фондового ринку і матиме позитивний вплив на реформування економіки.
Таким чином, корпоративне управління – це система організаційно-правових, економічних, фінансових та інших взаємовідносин всіх учасників акціонерного товариства, яка встановлює механізми і способи взаємодії заінтересованих осіб, з допомогою яких вони представляють в корпорації свої інтереси і взаємодіють з нею та між собою. Ця система включає в себе традиційні функції регулярного менеджменту (планування, організація, мотивація та контроль), а також управління організаційними змінами і врегулювання відносин власників корпорації та найманих топ-менеджерів.Причому діяльність вищого керівництва корпорації повинна бути направлена на забезпечення виробничої, фінансової, маркетингової та інших видів діяльності підприємства в інтересах акціонерів, які забезпечують компанію фінансовими ресурсами.
Місія корпоративного управління акціонерними товариствами полягає у забезпеченні стабільного економічного та соціального стану в колективі власників та працівників акціонерного товариства та сприяння дотриманню такого стану в суспільстві загалом.
Таким чином, можна стверджувати, що корпоративне управління не є відірваним від загальним менеджментом, воно все ще є одним із його базових елементів і визначає насамперед погодження відносин власників та менеджерів. Корпоративне управління виділилося на певному історичному етапі соціально-економічного розвитку, коли відбулося відокремлення функцій управління від власності і коли почали виникати перші акціонерні товариства.
Рис. 3. Система механізмів корпоративного управління і корпоративних відносин в акціонерному товаристві
Рис. 4. Корпоративне управління у широкому та вузькому розумінні