Об’єкти економічної безпеки особи та загрози

Лекція

План

1. Об'єктивні передумови економічної безпеки людини

2. Об’єкти економічної безпеки особи та загрози

3. Засоби забезпечення економічної безпеки особи

Об'єктивні передумови економічної безпеки людини

Економічну безпеку людини неможливо розглядати за межами суспільних відносин, тому що вона є не самоціллю, а передумовою людського життя і розвитку суспільства. Не випадково А. Маслоу потребу безпеки людини поставив на друге місце після задоволення фізіологічних потреб і відніс їх до первинних. Відсутність економічної безпеки означає небезпеку існування не тільки людини, але й усього суспільства. Розвиток суспільства супроводжується збагаченням різноманітних форм безпеки людини.

Проблеми формування безпечних економічних умов життєдіяльності людини в Україні сьогодні набувають особливої гостроти у зв'язку з трансформаційними процесами, що відбуваються в суспільстві. Перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової обумовлений поразкою першої в суспільному змаганні з ринковою системою внаслідок неефективного господарювання, коли екстенсивне розширення виробництва було не в змозі компенсувати втрати від падіння ефективності.

Ринкова система господарювання сформувала безумовно переважні механізми розподілу доходів, які в умовах конкуренції створюють міцні стимули активізації людського фактору.

З іншого боку, людський капітал в сучасних умовах стає провідним фактором розвитку всіх сторін суспільного життя, у тому числі і економічного. Інвестування в людину в країнах з соціально-орієнтованою економікою розглядаються як інвестування в майбутнє, як найбільш ефективне і прибуткове використання капіталу.

В цілому, на межі ХХ і ХХІ століття визначальною тенденцією суспільного розвитку стає соціалізація, яка відбиває намагання людства підпорядкувати усі суспільні процеси вирішенню завдання розвитку людини, її здібностей, самореалізації особистості, врешті - реалізації мрії людства про добробут і соціальну справедливість.

В умовах ринкової економіки економічна безпека людини визначається насамперед обсягами її реальних доходів, рівнем і якістю життя. У свою чергу, забезпечити це можна, з одного боку – власним фізичним і інтелектуальним станом і здатністю особи реалізовувати і захищати своє природне право на достатній рівень та якість життя, а з іншого – діяльністю регіональної влади і органів управління щодо створення для цього відповідних суспільних умов. При цьому обов’язковою умовою має бути оптимальне збалансування діяльності регіональної влади та органів управління і особистих зусиль конкретної людини.

Отже, економічна безпека людини – стан і здатність особи у відповідних суспільних умовах реалізовувати і захищати природне право на достатній рівень та якість життя.

Об’єкти економічної безпеки особи та загрози

Щоб забезпечувати економічну безпеку особи необхідно визначити об’єкти захисту і основні загрози.

Об’єктами економічної безпеки особи є:

а) життя і здоров'я людини, її фізичний і інтелектуальний стан, як головні передумови розвитку;

б) стан екологічного середовища, як природна передумова здійснення місії людини;

в) економічне, політичне, соціальне і духовне середовище, як суспільні передумови здійснення місії людини;

г) джерела доходів людини (земля, капітал, знання, праця, підприємництво тощо);

д) багатство людини (майно, доходи тощо).

Кожний з цих об’єктів має велику кількість конкретних джерел і форм загроз, які можна поділити на дві великі групи:

- загроза втрати майна і доходів;

- загроза втрати умов життєдіяльності людини.

Загроза втрати майна і доходів може здійснюватися шляхом несплати заробітної плати і пенсій, рестрикції доходів державою, інфляції, розкраданням, знищенням та ушкодженням майна.

Загроза втрати умов життєдіяльності людини може проявлятися у формі руйнації екологічного середовища та генофонду, втрати роботи та соціальних умов життя. Це означає, що людина позбавляється можливості самореалізації власних фізичних та інтелектуальних здібностей, а разом з ними і можливостей отримувати доходи, що необхідні для формування достатнього рівня та якості життя. В цілому це втрата суспільних та індивідуальних умов самовідтворювання людини.

Можна визначити чотири головних напрямки можливої втрати умов життєдіяльності людини. Перед усім це - руйнація екологічного середовища життєдіяльності людини. Вона може носити глобальний, національний або локальний характер, має різноманітні форми проявлення.

Це, наприклад, порушення температурного режиму земної кулі, аварія на ЧАЕС, наступ на сельву Сахари або знищення «легенів планети» - лісів Амазонки, які мають глобальний характер.

Якщо йдеться про забруднення Дніпра, ерозію чорноземів, забруднення повітря на території України - це національні форми прояву екологічної катастрофи. Забруднення навколишнього середовища внаслідок функціонування окремих суспільних структур на місцевому рівні характеризують регіональну екологічну небезпеку.

Найбільш актуальне значення порушення екологічного сере­довища для пересічного громадянина України складає, перед усім, радіація внаслідок аварії на ЧАЕС. Нажаль, Україна сьогодні не має ані ефективних засобів нейтралізації шкідливого опромінювання, ані достатньої кількості грошових коштів для боротьби з негативними наслідками цієї аварії, а світова спільнота залишила нашу країну фактично наодинці з цією проблемою.

Другою екологічною небезпекою для населення України є забруднення навколишнього середовища звичайними механічними, хімічними і біологічними відходами виробництва, перетворення країни в екологічне звалище Європи шляхом передачі і розвитку в ній європейськими країнами «брудних» виробництв. Все це врешті решт перетворюється в екологічно небезпечні продукти харчування і приймає безпосередню форму небезпеки для людини.

Другим напрямком втрати умов життєдіяльності людини є втрата праці і можливості підприємництва. Відкрите і приховане безробіття в Україні сьогодні має масовий характер.

Якщо за роки перебудови чисельність населення України скоротилось на два млн. чоловік, то чисельність зайнятих - на 7,9 (з 23,9 до 16 млн чол.). Можна вважати, що близько 6,5 - 7 млн. чол. безробітні або зайняті в тіньовій економіці, тобто позбавлені яких бито ні було соціальних гарантії. Безробіття позбавляє людину доходів, завершує процес самовідчуження особистості, супроводжується зростанням злочинності, екстремізму. Наявність масового безробіття є порушенням права людини на працю (ст.43, ч1), на умови повного здійснення права на працю, яке пов'язане з можливістю вибору професії (ст.4з,ч.2), на безпечні умови праці (ст.43,ч.4). на своєчасне отримання заробітної плати (ст.43,ч.7).

Масове безробіття, як правило, супроводжується погіршенням умов підприємницької діяльності У великому і малому бізнесі. Це є порушенням права кожного на підприємницьку діяльність (ст.42, ч.1 Конституції України). Держава не сприяє розвитку малого бізнесу, що проявляється в ускладненій процедурі реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, та визначається дозволом державної установи, а не заявою підприємця.

Небезпека попередніх умов життя людини послідовно визначається як руйнація соціальних умов життєдiяльнocтi, що безпосередньо характеризує економічну небезпеку. Перед усім вона проявляється у загальному зниженні рівня життя, що має багатий спектр визначення.

Виробництво валового внутрішнього продукту на душу населення скоротилося в 2,5 рази.

Оскільки матеріальною основою економічної безпеки особистості є розпоряджувальний дохід, то ситуація в Україні характеризується масовою бідністю. Близько 80% населення України мешкає за межею бідності.

Масове розповсюдження бідності в Україні супроводжувалось її диференціацією в регіональному і освітньому плані. Вектор наростання бідності спрямований у напрямок регіонів збільш високим рівнем промислового розвитку.

В тому ж напрямку збільшується і глибина бідності. Посилення розповсюдження і глибини бідності у напрямку промислово-розвинених регіонів України несе в собі небезпеку не тільки окремим індивідам, але й державі в цілому, тому що уражає її найбільш міцні економічні структури, які найбільше потерпіли від розпаду колишньої системи.

Небезпека визначеної тенденції полягає і в тому, що бідність здатна відтворювати сама себе. Міжнародний досвід боротьби з бідністю говорить про те, що для її подолання недостатньо заходів перерозподілу доходів на їх користь.

Слід також підкреслити, що небезпека бідності більш реальна для осіб з низьким рівнем загальної і професійної освіти.

Отже, чим нижчий рівень професійної і загальної освіти населення, тим вищий рівень бідності. Це має важливе значення для формування соціальних основ економічної безпеки.

Низький рівень життя є також наслідком низького рівня соціального захисту і, перед усім, пенсійного. Згідно з міжнародними критеріями для країн, що розвиваються, доход менший $1 на день є ознакою злиденності. В Україні під цей критерій підпадає 3/4 населення.

Конкретним показником економічної небезпеки, яка є нас­лідком зниження рівня життя, є погіршення житлових умов і харчування.

Порушується конституційне право на житло. Ситуація, як і в охороні здоров'я, визначається тим, що 75% населення не може його реалізувати за рахунок власних доходів, бо рівень їх доходів не перевищує $1 на день, а держава не здатна надати їм безплатне житло. Також значно погіршилась охорона здоров'я. Сьогодні пересічний українець, коли звертається за допомогою до поліклініки або лікарні, повинен оплачувати більшість матеріальних витрат (ліки, харчування, навіть послуги лікарів і іншого медичного персоналу). Порушенням ст. 49 Конституції України є руйнація системи охорони здоров'я людини. Ситуація визначається наступним чином: держава не взмозі фінансувати охорону здоров'я, а громадяни - не в стані набувати платні медичні послуги. Але, у кожному випадку порушуються 1, і 2, і 3 частини цієї статті.

Істотно скоротився середній термін тривалості життя. Сьогодні в Україні тільки кожен другий робітник доживає до пенсійного віку. Визначилась стійка тенденція скорочення чисельності населення, котре за роки незалежності зменшилось більше чим на 2 млн чоловік. Йде інтенсивний процес старіння населення.

На фоні злиденності життя істотно погіршилася його якість. Це проявляється в суспільній нестабільності, неможливості пересічному громадянинові реалізувати власний потен­ціал в економічній, соціальній, політичній і духовній сферах життя, що також відбивається на масовій міграції населення закордони країни в пошуках джерел доходів.

Безпосередньо на рівні та якості життя відбивається зростання криміналізації економіки і суспільства взагалі. Економічна небезпека людині загрожує не тільки з боку руйнації соціальних і економічних умов життєдіяльності, але і як пряма втрата майна і доходів внаслідок дій кримінальних. Перед усім, це крадіжки, грабунки, розбій, рекет, вимагання і шахрайство, які використовуються кримінальними елементами для привласнення майна і доходів громадян. Особливістю цієї небезпеки на сьогоднішній день в Україні є те, що на доходи громадян тепер зазіхають працедавці і держава.

Керівництво державних і акціонерних підприємств оточують себе посередницькими торговельними структурами, на чолі яких стоять вони самі, або їх родичі. Продають їм продукти і послуги за умисно низькими цінами і тим самим привласнюють прибутки. Внаслідок умисно завданих збитків підприємству, у нього не вистачає обігових коштів взагалі, в тому числі і на оплату праці. Так, керівник однієї з АЕС України перерахував посередницькому підприємству, засновником якого він був сам, $ 1 млн і сховався. Заборгованість по заробітній платі в Україні залишається високою.

Особливу форму економічній небезпеці людині складає ін­фляційна рестрикція доходів громадян державою. Громадяни України внаслідок інфляції втратили близько 100 млрд. руб. за­ощаджень, що за курсом 1997 р. складало практично 200 млрд. грн. Парадокс є в тому, що держава, як ініціатор інфляційної рестрикції доходів населення, була використана приватними ділками, шахраями тощо. Правову відповідальність за це встановити практично неможливо, але моральна відповідальність залишиться на керівництві держави того часу назавжди.

Для окремої людини ці загальні форми економічної небез­пеки мають власні конкретні причини і риси проявлення.

- Зниження рівня доходів родини або окремої особи. Воно є наслідком:

1. Втрати роботи;

2. Зниження рівня платні;

3. Інфляційних процесів у країні;

4. Втрати годувальника родини;

5. Погіршення рівня соціального захисту.

Порушення конституційних прав людини, які пов'язані з економічною небезпекою, можуть бути здійснені з боку всіх суб'єктів економічної діяльності: держави, підприємства або окремої особи. Вони є наслідком наступних дій або бездіяльності:

З боку держави:

1. Відсутністю економічних умов реалізації виголошених в Конституції України і окремих законах економічних гарантій громадян;

2. Відсутністю ефективних юридичних засад захисту економічних прав людини (наприклад, борги по заробітній платні в країні мають дуже стислу кореляцію з незаконним експортом капіталу і зростанням тіньової економіки);

3. Бездіяльністю законодавчої і виконавчої влади по запо­біганню економічній небезпеці людині;

4. Рішеннями законодавчої і виконавчої влади, наслідком яких є зростання економічної загрози людині.

З боку фірми (підприємства) організації окремій особі може загрожувати економічна небезпека:

1. Позбавлення праці;

2. Зниження плати менше за мінімальний рівень;

3. Небезпечні умови і порушення безпеки праці;

4. Використання праці в тіньових умовах, коли людина позбавляється соціальних гарантій або використання поденної праці.

5. Несвоєчасна сплата заробітної плати;

6. Шахрайство з боку адміністрації щодо власних працівників (наприклад, перекладання матеріальної відповідальності за крадіжки менеджерів на підлеглих),

7. Виготовлення і продаж споживачам неякісної продукції та послуг.

З боку окремої людини кожна особа може відчувати наступну економічну небезпеку:

1. Крадіжки майна, грошей та інших цінностей.

2. Грабунки майна, грошей та інших цінностей.

3. Шахрайство з метою привласнення майна, грошей і цінностей.

4. Вимагання.

По групах економічних загроз людині з боку держави і окремих юридичних осіб є узагальнюючі і специфічні показники безпеки з власними пороговими значеннями.

Загальним, абсолютним показником економічної загрози людині є рівень доходів, порогове значення якого визначається міжнародним або національним законодавством. Також абсолютною економічною загрозою для пересічної людини є безробіття, позбавлення майна, яке визначає умови його фізичного існування.

Інші, окремі показники економічних загроз мають частковий характер. Наприклад, показники харчування: рівень калорійності, збалансованості по протеїну і вітамінам. Пороговідзначення цих показників визначаються медичними нормами.

Захист кожного з цих об'єктів від небезпеки його руйнації і складає головний зміст забезпечення особистої економічної безпеки людини.

Система особистої економічної безпеки людини в кожній державі, якщо взяти до уваги розвиток цивілізації, повинна спиратись на світові, загальнолюдські норми, що розвиваються і доповнюються національними нормами з урахуванням рівня політичного, соціально-економічного і духовного розвитку країни.