Поняття «господарські зв’язки», їх види та структура
Господарські зв'язки по поставках між продавцями і покупцями товарів - широке поняття. Сюди входять економічні, організаційні, адміністративно-правові, фінансові, комерційні інші відносини, що складаються між учасниками в процесі поставок товарів [8, с. 29].
Система господарських зв'язків торгівлі з промисловими підприємствами — найважливіша складова частина економічного механізму, представляюча сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм різних галузей народного господарства із споживачами продукції.
Сфери виробництва і обігу — дві найзначніші структурні частини економіки будь-якої держави, між якими через об'єктивні причини існує найтісніший зв'язок. При цьому виробництву відводиться домінуюча роль [6, с. 638].
У галузі товарного обігу оптова торгівля займає особливе місце. Вона є неодмінним учасником товарно-грошового обміну, що систематично розширюється. Промисловість — другий основний учасник цих відносин. Отже, промисловість і торгівля виступають в економічному обігу як два найважливіші рівноправні партнери [2, с. 113].
Господарський договір — це угода між підприємствами про встановлення взаємних господарських зобов'язань, відповідальності і прав. З боку торгівлі в господарських зв'язках беруть участь торгові підприємства різних форм власності, на які розповсюджується дія Закону України «Про підприємства в Україні».
Існуючі форми господарсько-договірних відносин по поставках товарів втілені в структурі договірних зв'язків. Під структурою договірних відносин розуміється схема, якою визначається які підприємства зобов'язані укладати і виконувати договір.
Якщо договір укладається безпосередньо між виробником товарів і роздрібним торговим підприємством така схема називається простою, і в практиці господарських взаємостосунків іменується як прямі господарські зв'язки [3, с. 75].
Більшість виробників, розташованих за межами міста, області, за поставку своєї продукції вимагають попередньої оплати. А оскільки період реалізації більшості непродовольчих товарів складає 30 і більше днів, то навіть крупним роздрібним торговим підприємствам такі умови господарсько-договірних відносин є неприйнятними. У зв'язку з цим в організації руху товару таких груп непродовольчих товарів великий розвиток одержали різного роду посередники, починаючи з оптових підприємств федерального рівня і включаючи торгових агентів різних фірм і приватних підприємців. Особливо великий обсяг поставок непродовольчих товарів з участю різного роду посередників здійснюється по товарах, що надходять по зовнішньоекономічних зв'язках [1, с. 287].
Невеликим за розмірами (торговій площі і обігу) магазинам проблематично виходити на прямі зв'язки з промисловими підприємствами з таких причин: розосередженості промислових підприємств на території країни; вузької спеціалізації підприємств-виробників; обмеженості власних обігових коштів на закупівлю товарів за умов передоплати; мінімальні розміри партій товарів, які відпускаються встановлювані підприємствами-виробниками. Все це вплинуло на значне розширення господарських зв'язків з участю оптових посередників [9, с. 143].
Така структура господарських зв'язків здійснюється: між підприємствами-виробниками і оптовими підприємствами, розташованими в різних областях країни; між підприємствами-виробниками і оптовими підприємствами, розташованими в одному місті, області; при поставках товарів по зовнішньоекономічних зв'язках [7, с. 176].
Основні функції, виконувані оптовими посередниками такі:
- надання інформації про ринок (про діяльність конкурентів, про нові товари, динаміку цін та ін.);
- закупівля товарів в обсягах зручніших для підприємств-виробників;
- розбивка крупних партій товару на дрібніші;
- формування товарного асортименту;
- доробка, переробка, розфасовка, упаковка (сипких, овочів, фруктів, рибних і ін. товарів);
- здійснення заходів по стимулюванню збуту;
- зберігання товарів на власних або орендованих складах;
- централізована доставка товарів в роздрібну торгову мережу;
- прийняття ризику (у зв'язку з можливим розкраданням, пошкодженням, втратою тощо);
- кредитування і фінансування процесу руху товару;
- послуги з управління;
- рекламні і інформаційні послуги;
- консультаційні послуги.
В цілому вибір форми господарсько-договірних зв'язків визначається великим спектром чинників як внутрішнього, так і зовнішнього середовища підприємства [4, с. 63]. До елементів внутрішнього середовища підприємства-виробника можна віднести:
- терміни обробки і оформлення замовлень покупців;
- підбір оптимальних партій товару з позицій замовлень покупців і використання транспортних засобів;
- упаковка товарів відповідно до вимог транспортування;
- оформлення супровідних документів і страховок;
- відвантаження, транспортування і контроль за рухом вантажів;
- встановлення контрактів, забезпечення постійного оперативного зв'язку з потенційними покупцями;
- створення і розподіл серед потенційних покупців переважного іміджу, образу підприємства, який викликав би довір'я до підприємства і всієї його продукції;
- надання постійним клієнтам знижок і різного роду пільгових умов при укладанні господарсько-договірних відносин;
- надання широкого переліку послуг і сервісу;
- запрошення потенційних покупців до проведення виставок-переглядів.
До елементів внутрішнього середовища роздрібного торгового підприємства можна віднести [5, с. 49]:
- наявність достатнього розміру власних обігових коштів, не обхідних для закупівлі товарів широкого асортименту;
- попит на товари в розрізі асортименту;
- склад і особливості контингенту обслуговуваних покупців;
- витрати, пов'язані з організацією руху товару;
- умови платежу, передбачені договором поставки;
- наявність і забезпеченість приміщеннями для зберігання товарів;
- імідж торгового підприємства, глибина асортименту і якість то варів.
До елементів зовнішнього середовища, визначаючих вибір форми господарських зв'язків, в першу чергу, необхідно віднести такі: конкурентне середовище в районі діяльності роздрібного торгового підприємства; джерела надходження товарів і їх розміщення відносно роздрібного торгового підприємства; посередники, їх товарна спеціалізація і умови договорів поставки товарів [10, с. 378].
Таким чином, можна зробити висновок, що господарські зв'язки – це відносини, що складаються між учасниками в процесі поставок товарів по поставках між продавцями і покупцями товарів.