Основні вимоги до платіжних систем

Доцільно виділити сім основних вимог, які мають виконувати платіжні системи:

- ефективність;

- оперативність;

- економічність;

- надійність;

- безпека;

- зручність;

- потреби оптимізації.

Ефективність.

Ефективна платіжна система є необхідною передумовою функціонування всього господарського механізму, всіх його галузей, економічних інститутів та окремих суб'єктів господарювання.

Платіжні системи вдосконалюють економічну активність у внутрішній і міжнародній комерції та торгівлі. Без надійної, ефективно діючої платіжної системи не можуть поліпшитись показники економічного зростання.

Ефективна платіжна система сприяє приватизації. Державна власність на підприємства стримує потреби в ефективній платіжній системі. Приватизація підприємств вимагає, щоб платежі за товари та послуги здійснювались точно і негайно з метою забезпечення можливості отримання цими підприємствами прибутку.

Платіжна система — це основний компонент інфраструктури фінансового сектору, вона може утворювати нові фінансові інструменти, продукти, інститути та ринки, наприклад, ринки боргових зобов'язань і акцій. Вона забезпечує поштовх розвитку міжбанківського та грошового ринку, що сприяє переміщенню коштів у спеціалізовані галузі економіки. Система платежів допомагає розвитку ринку капітальних ресурсів і ринку державних цінних паперів. Ці ринки поліпшують контроль за грошовим обігом, розвивають відкриті ринкові операції, раціоналізують управління ліквідністю і фінансами в економіці та в організаціях. Гроші, облігації й ринок акцій виграють від наявності сучасної надійної системи платежів.

Ефективність платіжної системи впливає на механізм дії грошово-кредитної політики. З точки зору грошово-кредитної політики важливо, щоб заходи впливу на міжбанківський ринок, що впроваджує центральний банк шляхом зміни пропозиції резервів, якнайшвидше розповсюджувались на інші ринки та регіони країни і, зрештою, — на сектор матеріального виробництва. Для забезпечення діяльності такого механізму необхідно гнучко впливати на ринкові процентні ставки та створити дієву платіжну систему, яка гарантувала б оперативну і надійну обробку міжбанківських та інших ринкових операцій. Ефективність платіжної системи забезпечує більш високу надійність процентних ставок як показника, що використовується для грошово-кредитного регулювання. При неефективній роботі платіжної системи заходи кредитно-грошової політики можуть і не сприяти стабільному коригуванню процентних ставок, а вплив таких заходів на сферу матеріального виробництва буде меншим за масштабністю і повільнішим.

Від структурних, а також технічних характеристик платіжної системи залежить попит на резерви. Розвиток платіжної системи, що діє на базі комерційних банків (наприклад, розвиток кореспондентських відносин між банками), викликає зниження попиту на резерви. Банки надають перевагу розміщенню коштів на рахунках не центрального банку, а банків-кореспондентів, особливо якщо банки-кореспонденти надаватимуть більш якісні послуги або платитимуть за кредитовими залишками більш високі проценти порівняно з центральним банком.

Рівень та форми участі центральних банків у діяльності платіжної системи також можуть суттєво впливати на її ефективність. Існує щонайменше 5 напрямів, за якими центральні банки разом з іншими установами можуть своїми діями стимулювати зростання ефективності платіжної системи. До них належать визначення стандартів і нормативів, політика стосовно конкуренції, правова політика, грошово-кредитне регулювання та надання послуг з боку центрального банку.

За допомогою стандартів та нормативів можна заохочувати до користування і навіть запровадження платіжних інструментів та форматів електронних повідомлень. Однак встановлення стандартів та нормативів зачіпає корінні інтереси банків і широкого кола користувачів платіжних систем, отже, при цьому необхідно враховувати потреби кожної групи.

Велике значення мають також технічні стандарти, що забезпечують ефективну обробку платіжних інструментів та повідомлень. Запровадження спільних стандартів може значно спростити і прискорити таку обробку, особливо у випадку, коли в процесі автоматизованої обробки платежів беруть участь численні банки та різноманітні платіжні системи. Наприклад, єдина система ідентифікації та індексації паперових чи електронних платіжних повідомлень є дуже важливою умовою скорочення кількості помилок і затримок при їх обробці.

Для розвитку конкуренції варто забезпечувати широкий доступ до необхідних клірингових структур, зокрема — розрахункових палат. Хоча може виникнути необхідність не допускати деяких потенційних учасників до участі у діяльності такої палати через технічний або фінансовий ризик, все ж необхідно обмежувати використання подібних заходів. Іноді виникає питання: чи не варто відмовити у безпосередньому доступі до участі в основних клірингових організаціях ощадним банкам або так званим квазібанкам? Виходячи з потреби забезпечення ефективного надання послуг, такі установи повинні бути допущені до участі у ключових структурах розрахунків.

У сфері правової політики центральному банку та законодавчим органам потрібно прагнути до якомога більшої чіткості законів щодо платіжної системи. Права сторін, які беруть участь у платежах, включаючи посередників, повинні становити міцну основу платіжної системи.

Стосовно грошово-кредитної політики центральний банк повинен проаналізувати дію правил і нормативів про обов'язкові резерви та їх вплив на ліквідність банків, а також використання грошових коштів центрального банку в розрахунках за платежами. Наприклад, якщо резерви повинні зберігатися на окремих рахунках і не можуть використовуватися у розрахунках за платежами, то вартість таких розрахунків може значно зрости, отже, викличе невиправдане зростання витрат банківської системи щодо надання платіжних послуг.

Оперативність.

Однією з найважливіших ознак, що характеризують рівень ефективності платіжної системи, є притаманна їй швидкість розрахунків. Затримки платежу збільшують його вартість і знижують економічний ефект.

Зрозуміло, що кожний платіж не може здійснюватися між платником і отримувачем миттєво. Сучасні технології не забезпечують такої швидкості руху всіх коштів, оскільки це досить дорого, отже — невиправдано. Навіть у розвинутих країнах лише деякі критичні платежі здійснюють у режимі реального часу. Затримки створюють невпевненість у кінцевому здійсненні розрахунків і обмежують можливості отримувача реінвестувати засоби в сировину й основні фонди. Платежі на великі суми вимагають більш швидкого та точного проведення операції, ніж система управління депозитами.

Тому в кожній національній системі платежів визначені терміни остаточних розрахунків звичайних платежів між двома сторонами в межах країни. Але платіжна система повинна здійснювати термінові (як правило, великі) платежі не пізніше того ж дня.

Можливість швидко переказувати свої кошти на рахунках у центральному банку, а також контролювати та прогнозувати залишки на його рахунках спричиняє зменшення попиту на резерви. Комерційні банки можуть точніше прогнозувати свої залишки в центральному банку, брати кредити в інших банках або надавати їм такі кредити і тим самим не накопичувати надлишкові резерви на випадок непередбачених обставин.

При дебетуванні центральним банком рахунку банку від банку-отримувача в системі утворюються кредитні кошти в розрахунках — різниця між загальною сумою відображених в обліковій документації кредитових та дебетових проводок, пов'язаних з платежами. Це рівноцінно вилученню резервів. Коливання суми й обсягу таких коштів у розрахунках ускладнюють проведення грошово-кредитної політики, оскільки залишки коштів комерційних банків на їх рахунках у центральному банку можуть не відображати реального стану в банківському секторі. Оперативно діюча платіжна система може зменшити обсяг і коливання суми коштів у розрахунках. Ідеальна платіжна система повинна мінімізувати затримки платежів.

Економічність.

Для всіх учасників операції основним бажанням є зменшення витрат, і це при тому, що операції повинні проводитись упевнено, надійно, безпечно та зручно.

Ефективні платіжні системи мінімізують операційні витрати. Своєчасність та надійність передачі платіжних інструкцій має велике значення, бо за рахунок цього зменшуються затрати часу і ресурсів на забезпечення процесу проходження платежів. Недосконала платіжна система тільки вилучає ресурси з більш продуктивних сфер їх використання.

Намагаючись підвищити ефективність своїх операцій, банки, що конкурують один з одним, прагнутимуть зменшити витрати на надання платіжних послуг. Результатом цих зусиль здебільшого стає автоматизація традиційно трудомістких платіжних процедур, коли керівництво банку вважає, що, порівняно з працею, капітал і засоби автоматизації є відносно дешевшими.

Як відомо, у розвинутих країнах під тиском конкуренції поширились сучасні технології обробки платежів, оскільки значно зросли обсяги платежів і скоротилися капітальні витрати на автоматизацію. Неабияку роль відіграло й те, що автоматизація обробки платежів та функцій обліку тісно пов'язана з автоматизацією всієї банківської діяльності та створенням нових видів послуг.

Міжбанківські клірингові та розрахункові операції займають ключове місце в платіжних системах країн із великою кількістю банків. Тому створення та експлуатація міжбанківських систем повинна забезпечувати значну економію трудовитрат, капіталів та технічних ресурсів, що може навіть перевищити відповідну економію у внутрішньобанківських системах.

Потік численних платежів між банками, особливо у вигляді паперових платіжних інструментів, суттєво знижує ефективність міжбанківського клірингу і розрахунків. Створення клірингових (розрахункових) палат може не лише значно прискорити платіжний процес, а й спричинити економію витрат на обробку платежів та коштів для проведення розрахунків. Такі палати, звичайно, встановлюють процедури централізованої обробки та бухгалтерського обліку платежів, а також жорсткий операційний графік, обов'язковий для своїх членів. Участь центрального банку теж сприяє підвищенню ефективності платіжно-розрахункового процесу.

При цьому використовується також ефект масштабу, коли зі зростанням обсягу обробки платежів у певному інтервалі скорочуються граничні та питомі витрати на обробку. Збільшення масштабу операцій призводить до економії у сферах зв'язку, обробки, клірингу та розрахунків за платежами як в електронній формі, так і на паперових носіях. Економія від розширення мережі забезпечується ефектом масштабу, коли підключення нових учасників до механізму міжбанківського клірингу і розрахунків спричиняє скорочення граничних та питомих витрат на обробку платежів у всій системі, або в інших формах. Однак, навіть при застосуванні електронної технології не можна вважати, що ефект масштабу однозначно викликає значну економію витрат.

Надійність.

Система повинна бути надійною, тобто мати довіру користувачів. Клієнти повинні бути впевнені, що відправлені гроші будуть зараховані правильно і протягом визначеного терміну. Якщо клієнти не впевнені в остаточному розрахунку, вони продовжуватимуть використовувати готівкові гроші, а не безготівкові платіжні засоби розрахунків. Упевненість у платежах вимагає високого рівня структурних операційних можливостей з належним контролем. Для цього необхідні правила і нормативи, що не лише регулюють основні потоки платежів, а й забезпечують недопущення чи хоча б значне скорочення помилок. Крім того, потрібний орган нагляду (центральний банк чи консорціум банків) для підтримки правил і вирішення спорів між користувачами платіжної системи.

Жодна система не працює без збоїв, але кожна повинна мати можливості відновлення цілісності для забезпечення розумного доступу до всієї інформації з метою перевірки та контролю. Системи повинні розроблятися з функціями архівування на випадок відмови однієї зі станцій системи. Це дуже важливо для країн, де надійність базової інфраструктури (електропроводка, телекомунікації, транспорт, документація і технічна підтримка) залишає бажати кращого за стандартами розвинутих країн.

Здатність центральних банків ефективно керувати та забезпечувати більш жорсткі резервні вимоги, а також використовувати непрямі інструменти для проведення грошової політики також залежить від надійної платіжної системи.

Безпека.

Система повинна бути розроблена з адекватним контролем несанкціонованого доступу чи втручання в дані платіжного балансу. Для цього потрібно належним чином ідентифікувати отримувача грошей та платника і гарантувати, що сума платежу і жоден з інших його реквізитів не можуть бути змінені на користь однієї зі сторін операції або на користь третьої сторони. Користувач повинен бути захищений від несанкціонованого доступу.

Учасники системи платежів повинні бути впевнені, що інформація про їхні перекази не буде доступна третім особам. Дані повинні бути захищені від доступу протягом терміну угоди і того часу, поки платіж буде проведений.

Кожна сторона операції, що здійснюється, повинна бути здатна довести, що платіж був здійснений, а також забезпечити всю інформацію про податки. Цілісність і правильність записів за операціями повинні бути перевірені, а структура записів повинна враховуватись як вимога скорочення витрат і забезпечення доступу до даних.

Зручність.

Платіжна система повинна бути зручною для учасників угоди як при використанні готівкових грошей, так і при безготівкових розрахунках. Якщо система потребує автоматизації для кожного учасника або необхідності відвідувати банк для проведення кожного платежу, така система може бути непридатною для країни.

Бажано дотримуватися засади, згідно з якою витрати на навчання не повинні перевищувати вартості розробки системи.

Велике значення має також психологічний фактор. Складність використання платіжних механізмів може негативно вплинути на їх розповсюдження.

Здебільшого виправданим є обґрунтоване визначення ключових функцій системи, що вимагають першочергового вдосконалення та автоматизації, можливо, з використанням найскладніших новітніх засобів. Разом із тим, деякі функції доцільно реалізовувати якомога простіше. Особливо це стосується компонентів системи, що призначені для безпосереднього спілкування з користувачами платіжних послуг.

Потреби оптимізації.

У багатьох країнах відповідність платіжної системи основним вимогам часто буває неповною, що може обумовлюватися недостатньою ефективністю, повільністю, нестачею надійності й впевненості й/або значними витратами та низьким рівнем безпеки.

Зокрема, повільні ненадійні та дорогі засоби переказу платежів можуть стримувати господарську діяльність і гальмувати зростання торгівлі та розвиток підприємств. У країнах з високим рівнем інфляції повільні та ненадійні платежі можуть призводити до зростання часткового "інфляційного податку" за користування грошовими коштами в господарській діяльності та сприяти виникненню нерівноправності користувачів. Крім цього, неефективні платіжні механізми можуть негативно впливати на структуру торгівлі та інвестицій і призводити до неадекватного розподілу ресурсів у реальному секторі. Такі системи потребують вирішення найбільш серйозних проблем для вдосконалення діючої або для створення і впровадження нової системи.